ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ.

Індивідуально-психологічні особливості особистості. Здібності

1.Поняття про здібності

Коли ми намагаємось зрозуміти та пояснити, чому різні люди, в однакових умовах досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здібності. Це ж поняття ми використовуємо, коли необхідно усвідомити, чому одні люди швидше і краще, ніж інші засвоюють знання, уміння та навички. Здібності – індивідуальні властивості особистості, що відповідають вимогам даної діяльності та є умовою успішного її виконання.

Значний вклад в розробку теорії здібностей вніс наш вітчизняний науковець Б.М. Теплов. Він говорив, що здібності постійно повинні знаходитись в процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якою людина на практиці не користується, з часом губиться. Тільки завдяки постійним вправам ми підтримуємо і розвиваємо відповідні здібності. Успіх виконання любої діяльності залежить не від якоїсь однієї, а від сполучення різних здібностей.

2. Види здібностей.

Здібності можна класифікувати на:

А) - загальні, якими визначається успіхи людини в самих різних видах діяльності та спілкування (розумові здібності, розвинуті пам’ять та мова, точність і тонкість рухів рук тощо);

- спеціальні, які визначають успіхи людини в окремих видах діяльності та спілкування, де необхідні особливого роду задатки та їх розвиток (математичні здібності, технічні, літературно-лінгвістичні, спортивні, художньо-творчі тощо) Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.

Б) – теоретичні - визначають схильність людини до абстрактно-логічного мислення(абстрактно-теоретичного);

- практичні– визначають схильність до практичних дій.

Рівні розвитку здібностей:

Виділяють наступні рівні здібностей:

репродуктивний , які забезпечують високе вміння засвоювати готове знання, оволодівати зразками діяльності та спілкування,

творчий, який забезпечує створення нового, оригінального, пов’язаний з успішністю в створенні витворів матеріальної та духовної культури, нових ідей, відкриттів.

Людина, яка здібна до багатьох видів діяльності і спілкування, має загальну обдарованість.

Найвища міра творчих проявів особистості називається геніальністю .

Вища міра здібностей особистості у визначеній діяльності – талантом.

Існує тісний взаємозв'язок здібностей і вольових якостей — ініціативності, рішучості, наполегливості, вміння володіти собою, переборювати труднощі. П. Чайковський писав: «Весь секрет у тому, що я працюю щоденно й акуратно. Стосовно цього я маю залізну волю над собою, і коли немає особливої наснаги до занять, то завжди вмію змусити себе перебороти несхильність і захопитися».

Отже, здібності не можна розглядати просто як властивість. Це своєрідне й відносно стійке поєднання психічних властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання нею певної діяльності. Недостатня розвинутість окремих властивостей може компенсуватися. Наприклад, люди, які не мають слуху чи зору, компенсують їх підвищеною дотиковою, нюховою, вібраційною чутливістю.

ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ.

Задатки – це деякі генетично детерміновані (вроджені) анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають індивідуально-природну основу(передумову) формування і розвитку здібностей. Під задатками розуміють:

1.До вроджених властивостейособистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І. Павловим як «художній», «розумовий»та «середній».Цятипологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує «художній» тип, другої — «розумовий». Рівновага обох систем дає «середній» тип.

Для «художнього»типу властиві яскравість образів, жива вразливість, емоційність. Таким людям легше опанувати діяльність художника, скульптора, музиканта, актора тощо.

Для «розумового»типу характерне вміння оперувати абстрактним матеріалом, поняттями, математичними залежностями.

Проте слід зазначити, що навіть наявність розподілу на «художній» та «розумовий» типи не означає слабкості інтелектуальної діяльності у «художнього» типу або, навпаки, слабкості конкретних вражень у «розумового». Ідеться про відносне переважання.

2. зв'язок задатків з мікроструктурою мозку та органів чуття, залежно від якої і відбувається функціонування клітин Розвитку здібностей сприяє спадковість соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57 музикантів, з яких 20 — видатних. Свого часу гостро критикували теорію педологів про фатальну зумовленість здібностей людей природженими задатками. Заперечуючи фатальну природженість здібностей, сучасні психологи не заперечують природжені диференційні особливості, що закладені в мозку й можуть стати передумовою успішного виконання будь-якої діяльності.

3.диференційні особливості нервових процесів (сила, врівноваженість, рухливість нервової системи, а також її тип).

Таким чином, задатки — це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. Всі люди мають задатки до оволодіння мовою, але не всі оволодівають однаковою кількістю мов і не однаково володіють рідною мовою, натомість тварина, не маючи задатків до мовного спілкування, ніколи не навчається говорити.

Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібностей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умови для їх реалізації.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв'язок. Задатки є багатозначними. Які саме здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання. На ґрунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності. Не всі задатки, з якими народжується людина, обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних властивостей, які входять до кожної здібності. Ці властивості формуються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.

Одним з показників наявності природних даних, сприятливих для розвитку здібностей, є їх раннє виявлення. Біографічні дані відомих особистостей свідчать, наприклад, про раннє виявлення в них здібностей до музики, літератури, поезії. У М. Римського-Корсакова нахил до музики виявився вже у дворічному віці, у В. Моцарта — в три роки, О. Пушкін перший твір написав у дев'ять років, М. Лермонтов — у десять, Леся Українка — у тринадцять. Іноді умови не сприяють ранньому виявленню здібностей. Але за появи таких умов здібності можуть виявитися й пізніше. С. Аксаков опублікував свою першу книгу в 56 років, І. Крилов першу байку — у 40 років.

Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є результатом її розвитку. Тому для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови, активність особистості в діяльності. По 16 годин на добу працював Т. Едісон, який на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є результатом 99 відсотків поту та 1 відсотка таланту