Характеристика мислення в процесі прийняття рішень

Діяльність оператора пов’язана не тільки з прийманням інформації, але й з її аналізом та прийняттям необхідних рішень, що й відбувається за допомогою мислительних процесів. У сучасних СЛМ все більше функцій передається оператору, що веде до концентрації у нього складних мислительних завдань, які техніка вирішити не може. Працюючи в системі управління оператор повинен осмислити проблемну ситуацію, виявити конкретне завдання й знайти шляхи її вирішення.

Процес прийняття рішень може бути алгоритмізований і пошуковий.

При алгоритмізованому процесі прийняття рішень робота оператора пов’язана з пошуком та оцінкою заздалегідь відомих програм рішень.

При пошуковому – програма рішень наперед не відома, а створюється у процесі діяльності оператора, тому він часто обмежений в часі, і запізнення у прийнятті рішення може негативно відобразитись на роботі всієї системи.

Мислення – це активний процес відображення в мозку людини об’єктивної дійсності у формі понять, суджень та умовисновків, основу якого складає пошук і відкриття чогось нового.

У своїй діяльності оператор послуговується особливим типом мислення – оперативним мисленням.

Оперативне мислення – це такий шлях вирішення практичних завдань, який здійснюється на основі моделювання оператором об’єктів трудової діяльності, в результаті чого формується суб’єктивна модель передбчуваної сукупності дій, що забезпечує вирішення поставленого завдання. Оперативне мислення передбачає виявлення проблемної ситуації та комплекс мислительних і практичних перетворень.

Оперативне мислення характеризується такимиособливостями:

- єдність процесів сприймання та осмислення ситуації виявляється в тому, що процес прийняття рішення та процес його виконання зливаються у часі;

- відповідальність за прийняте рішення викликає значне емоційно-вольове напруження, тобто саме оперативне мислення протікає в екстремальних умовах.

В процесі оперативного мислення відбувається декодування інформації, яка надходить до оператора через інформаційні моделі. В процесі декодування відбувається переведення образу сигналу в оперативний образ керованого об’єкту чи процесу. Отже, оперативне мислення є образним, а оперативні образи виникають в результаті співставлення отриманої інформації з інформацією, що зберігається в пам’яті оператора. Оперативні образи характеризуються такими властивостями:

- прагматичність, оскільки формуються в процесі дій з обє’ктами;

- адекватність конкретній меті, залежно від завдання та умов його виконання;

- впорядкованість, оскільки інформація структурована;

- специфічність, оскільки відображають тільки ту інформацію, що необхідна для розв’язання конкретного завданняя.

Оперативне мислення складається з трьох компонентів:

- структурування – аналітико-синтетична діяльність оператора в якій елементи завдання організовуються в структурне ціле;

- динамічне впізнання – знаходження складових кінцевої ситуації (підзадач, проміжних ситуацій);

- формування алгоритму рішення – визначення певної послідовності дій (Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов).

Оперативне мислення виконує три функції:

1) рішення задач – реалізується у процесі непередбачуваних змін у процесі керування об’єктом;

2) планування – послідовність дій оператора для управління об’єктом;

3) декодування – переведення образу сигналу в оперативний образ.

Особливу роль в аналізі діяльності оператора відіграє розуміння суті прийняття рішень. Прийняття рішень необхідне в ситуації, котра характеризується невизначеністю, когнітивною складністю та дефіцитом часу. Ступінь невизначеності залежить від недостатності інформації. Прийняття рішень – це когнітивний процес, що протікає на яскравому емоційному фоні. Важливою характеристикою проблемної ситуації є стрес. Завдання, що потрібно вирішити може взаємодіяти з тими проблемами, котрі лежать за його межами. Якщо їх взаємодія приводить до конфлікту чи когнітивного дисонансу, то в ситуацію вводиться додатковий компонент стресу,що значно ускладнює вирішення завдання.

Основні стратегії поведінки в умовах прийняття рішень:

- "зробити вигляд, що нічого не сталось ";

- уникаючи рішучих дій, яких вимагає ситуація "реалізуватись" в сфері, де від тебе нічого не залежить;

- почати збирати інформацію, необхідну для прийняття рішення (Ю.К.Стрелков).

Процес прийняття рішень має таку структуру:

1) усвідомлення задачі –це мисленнєвий акт в якому в процесі аналізу виділяються (аналіз) нові елементи об’єкта, що зіставляються (синтез) з іншими. Відбувається усідомлення ролі та місця оператора у рішенні загальної задачі.

2) оцінка ситуації – це співідношення проаналізованих вимог задачі зумовами її виконання. Рух думок оператора відбувається від часткових фактів до загальних висновків за схемою “аналіз-синтез”. Проте, отримані висновки потребують перевірки, яку здійснюють шляхом зіставлення їх з фактами за рахунок дедуктивних операцій, тому хід думок розгортається за схемою “синтез-аналіз”.

3) оформлення рішення –етап, на якому оператор розміщує отримані висновки згідно пунктів плану рішення, класифікуючи та систематизуючи їх. (Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов, Б.Ф Ломов, М.А. Котик).

Умови ухвалення рішення багато в чому залежать від ступеня невизначеності ситуації, яка обумовлена великим числом об'єктів, недоліком інформації, її суперечливістю і т. ін.

Проблема вироблення й ухвалення рішення має наступні основні аспекти:

1) Логіко-психологічний — процес переробки інформації й ухвалення рішення пов'язаний з формулюванням задачі, пошуком, накопиченням і регулюванням необхідної інформації, виявленням і оцінкою проблемної ситуації, побудовою системи гіпотез і реалізацією висунутої програми дій.

2) Операціональний— процедура ухвалення рішення складається з інформаційної підготовки і власне ухвалення рішення. Зовнішня інформаційна підготовка полягає у визначенні кількості і якості необхідної інформації й в оптимальному її представленні. Внутрішня підготовка складається з пошуку, виділення, класифікації й узагальненні інформації про проблемну ситуацію, а також у побудові поточних образів (оперативних концептуальних моделей).

Процедура ухвалення рішення містить у собі наступні операції:

а) попереднє висунення еталонних гіпотез;

б) зіставлення поточних образів з еталонами й оцінка подібності між ними;

в) корекція образів і зіставлення гіпотез з досягнутими результатами;

г) вибір еталонної гіпотези чи її побудова, ухвалення рішення (принципу і програми дій).

3) Функціонально-динамічний — реалізація комплексу внутрішніх психологічних механізмів інформаційного пошуку і структурного аналізу сприйнятої інформації, побудова образів і їхнє зіставлення, порівняння поточної і раніше відбитої в пам'яті інформації, вирогіднісна оцінка реалізації апріорних процедур.

4) Особистісні аспекти процесів прийняття рішень пов'язані з визначенням впливу емоційно-вольової і мотиваційної сфер на протікання інформаційних процесів. Насамперед необхідно відзначити, що процес ухвалення рішення є особливою стадією вольової дії, пов'язаної як з підготовчим етапом вольового акта, постановкою й усвідомленням мети, так і з етапом виконання й оцінки прийнятого рішення. Характеристики процесів ухвалення рішення наведені у таблиці 4.

Характеристика процесів ухвалення рішення:

Окремі задачі	Методи їх рішення	Відповідні психічні процеси	Види рішення
Виявлення сигналу	Інформаційний пошук по полю	Перцепція	Рішення про наявність чи відсутність сигналу
Розрізнення	Інформаційний пошук за окремими ознаками	Перцепція	Рішення про розходження чи подібность сигналів
Упізнання (ідентифікація) сигналу	Зіставлення з еталоном	Перцепція, довгострокова й оперативна пам'ять	Рішення про тип, вид сигналу
Інтерпретація, декодування (ідентифікація) ситуації	Зіставлення з концептуальною моделлю	Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення	Рішення про ситуацію
Вибір стратегії	Зіставлення з метою й алгоритмами керування	Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення	Рішення про стратегію впливу на систему (програма)
Побудова плану дій	Зіставлення з наявними можливостями	Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення	Рішення про конкретні дії (робочий план)

Керуючі дії оператора

Прийняті оператором рішення реалізуються шляхом введення їх в машину. Керуючі дії можна виконати двома способами: моторним і мовним. Завдяки досконалості систем управління моторика оператора значно спрощується, рухи зводяться до натискання кнопок, ричагів тощо, тому важливими є не виконавчі акти, а центральні механізми регуляції керуючих дій.

За призначенням рухи можна поділити на три групи:

- гностичні –спрямовані на вивчення об’єкта (дотикові, вимірювальні);

- пристосувальні– установчі;

- робочі, виконавчі –за допомогою яких здійснюється вплив на орган управління.

Структура рухових компонентів залежить від задачі, яка вирішується. Рухові задачі поділяються:

- операції ввімкнення, вимкнення, перемикання;

- операції, які включають послідовні і повторювані рухи;

- маніпулювання органами управління при налагодженні апаратури;

- спостереження за змінними об’єктами.