Роль державно-приватного партнерства в стимулюванні розвитку регіонів

Доцільно розглянути реалізацію ідеї зі створення логістичного центру за участю держави.

Діяльність логістичного центру в практичній діяльності більшості країн світу розглядається як спільна діяльність, оскільки в їх створенні, підтримці та розвитку майже завжди беруть участь як держава, так і підприємства, які користуються їх послугами.

Органи влади мають бути зацікавленими в успішній діяльності створюваного логістичного центру та надавати йому підтримку. Такою підтримкою держави може бути часткове фінансування проекту, надання земельної ділянки в місці, зручному для користувачів послугами логістичного центру, пільг зі сплати земельного податку або орендної плати за землю та інше.

За ідеєю, група досліджених машинобудівних підприємств-партнерів виступить з пропозицією до держави (відповідних державних органів) про будівництво логістичного центру з частковим державним фінансуванням проекту. Звернення машинобудівних підприємств – партнерів до держави про часткове фінансування будівництва логістичного центру з метою оптимізації логістичних витрат та підвищення рівня конкурентоспроможності машинобудівних підприємств, є цілком обґрунтованим та доцільним, оскільки логістичний центр, який пропонує побудувати автор, є об’єктом інфраструктури, що не створює матеріальних цінностей, забезпечує вільний рух товарів та ресурсів та відповідає вимогам до об’єктів інфраструктури регіону, як до таких, що сприяють розвитку малого та середнього бізнесу. Такі вимоги до логістичного центру не суперечать положенням Закону України «Про державно-приватне партнерство» № 2404-IV від 01.07.2010 р. [23] та Закону України «Про концесії» № 997-XIV від 16.07.1999 р. [22]. В нормах зазначених Законів автор вбачає правову основу реалізації своєї ідеї.

Створення будь-яких господарських структур починається з вивчення законодавчої бази, яка регулює діяльність створюваної структури.

Сьогодні в українському законодавстві немає чітко окреслених нормативно-правових актів, які б регулювали логістичну діяльність як функцію об’єднання і управління всіх сфер діяльності окремого підприємства, так і логістичну діяльність, як самостійний вид підприємницької діяльності (СЛАЙД № 15).

Застосування державно-приватного партнерства слугує інтересам суспільства, визначеним на адміністративному рівні. Заради цього державний сектор прагне в рамках структури партнерства покращити конкурентні позиції певної території, залучити інвестиції, створити нові робочі місця тощо, метою приватних партнерів у рамках структури партнерства є підвищення або отримання в довгостроковій перспективі прибутків.

Виконуючи регулюючі функції та функції контролю за дотриманням законодавства, держава має можливість захищати підприємства середнього та малого бізнесу та сприяти їх розвитку [20, с.18-32].

У рамках здійснення державно-приватного партнерства можуть укладатися договори про: концесію; спільну діяльність; інші договори.

Якою б не була форма партнерства між державним і приватним сектором, державний сектор завжди несе відповідальність за встановлення правил і контроль за їх дотриманням.

До сфери дії державного партнера належать основні важелі регулювання та контролю, завдяки цим важелям держава, не беручи безпосередню участь у господарській діяльності, залишає за собою контрольні функції за діяльністю свого приватного партнера із бізнесу.

Важливим обов’язком державного партнера є розробка й забезпе­чення дотримання законодавства, що регулює режим партнерства. Державні структури повинні відповідати за вироблення політики, законодавчого забезпечення та контролю за їх впровадженням.

Закон «Про концесії» запроваджує зрозумілий механізм регулювання відносин з на­дання концесії. Разом з тим Закон містить норми, що певним чином стримують розвиток концесійної діяльності.

Вивчення міжнародного досвіду щодо форм партнерства державного та приватного сектору свідчить, що у світовій практиці для цього досить широко використовуються різноманітні форми договорів концесії, які занесені до таблиці (СЛАЙД № 16).

Згідно з договором концесії BOO (Build-Own-Operate) - «Будівництво-володіння-управління», який передбачається укласти між підприємствами-партнерами та державною адміністрацією, участь у фінансуванні проекту з будівництва логістичного центру визначена у такій пропорційності: підприємства-партнери – 75 %, держава – 25 %. Фінансування підприємств-партнерів відбуватиметься під державні гарантії.

Незалежно від того, хто буде ініціатором державно-приватного партнерства - підприємства чи державні органи влади, результатом буде розвиток підприємств-партнерів та їх відносин, а також розвиток аутсорсингу логістичних послуг та кластерної моделі господарювання [14, с.139-143].

Підтримку своїй пропозиції автор знаходить у положеннях «Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 гг.», XV розділу якої відзначає необхідність адаптації національного законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Європейського Союзу [21].

Така пропозиція відповідає також умовам Концепції державної регіональної політики України, Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів” “Стратегії сталого економічного та соціального розвитку Запорізької області на 2004-2015 роки, згідно з якими створення об’єктів логістичної інфраструктури, з застосуванням найбільш дієвих та популярних на сучасному етапі моделей бізнесу, дозволить досягти пропорційного економічного і соціального розвитку територій з різним рівнем промислового потенціалу.

Ця ідея ґрунтується також на положеннях програм державного розвитку України й знаходиться в межах робіт з формування Національного інноваційного кластера «Нові машини».