Олівер Кромвель в Англійській буржуазній революції

Вступ

Олівер Кромвель (25 квітня 1599, Гантінгдон - 3 вересня 1658, Лондон), англійський державний діяч і полководець, вождь Англійської революції, керівник індепендентів, в 1653-1658 лорд-протектор Англії. Без якого неможливо представити хiд Англiйської революцiї сiмнадцятого столiття. Ця революцiя мала величезне значення в iсторiї не тiльки Англiї але i всiєї Європи. Вона остаточно пiдiрвала феодальнi пiдвалини i закрiпила капiталiстичний уклад у рiзних областях життя. Навiть вiдновлення монархiї в Англiї в 1660 р. не привело до скасування пiдсумкiв революцiї Кромвеля. Наочно продемонструвавши неспроможнiсть феодалiзму в порiвняннi з капiталiзмом, ця революцiя стала прикладом для буржуазних перетворень в iнших країнах. Революцiя Кромвеля супроводжувалася жорстокою i кровопролитною вiйною, але Англiя вийшла зi смуги соцiальних бур не ослабленої, а змiцнiлої, затвердивши на передових позицiях у Європi i свiтi.З кінця XVII-XVIII ст. в історіографії виокремились дві традиційні концепції, що проливали світло на події XVII ст в Англії. Ці концепції з тими чи іншими модифікаціями прослідковуються і до нашого часу. Обидві вони, намагались більше затемнити ніж розкрити смисл Англійської революції.

Олівер Кромвель прийняв титул «Лорда-протектора вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії» 16 грудня 1653 року. Згодом багато політичних діячів, які отримали владу в результаті демократичних революцій, перетворювалися на диктаторів. Багато хто з них, беручи на себе диктаторські повноваження, наділяли це в добре опрацьовані демократичні форми. Мабуть, першим в історії людства демократичним конституційним диктатором став саме Кромвель. [1.1,378]

У день проголошення Кромвеля лордом-протектором була прийнята і нова конституція Вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії, так зване«Знаряддя управління». Цей документ, написаний під керівництвом Кромвеля групою вищих офіцерів армії на чолі з Джоном Ламбертом, до теперішнього часу залишається прикладом демократичної конституції. Хоча «Знаряддя управління» і носить на собі сліди поспішних обговорень, компромісних поправок. Хоча в ньому чимало навмисних і ненавмисних протиріч і неясностей, але все ж це акт чудовий за силою політичної думки.Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом. Відповідно до конституції в країні засновувався постійно діючий виборний однопалатний парламент, що обирається кожні три роки людьми, що мали не менше 200 фунтів стерлінгів річного доходу. Вперше право делегування своїх представників до парламенту отримали також і виборці Ірландії і Шотландії. До парламенту могли бути обрані лише люди богобоязливі і доброї поведінки. До виборів не допускалися католики і учасники ірландського заколоту. Прихильники короля під час громадянської війни позбавлялися участі у чотирьох найближчих виборах. [2.1,35]

Парламент оголошувався носієм верховної законодавчої влади в країні. Він повинен був скликатися кожні три роки і не міг бути розпущений раніше, ніж через 5 місяців після його засідань. Його єдина палата складалася з 400 членів, причому дві третини місць віддавалася графствам, а одна третина - містах і великим поселенням прямого «парламентського» підпорядкування. Так здійснена була вимога про перерозподіл виборчих округів з метою посилення представництва «середніх верств» населення. [2.1,36] Законодавча влада належала Лорду-протектору спільно з народними представниками, а виконавча - Лорду-протектору спільно з Державною Радою. Повноваження Лорда-протектора були величезні, і в чомусь навіть більше, ніж у старих англійських монархів. Йому належало право помилування злочинців, право посвячувати в лицарі і інші права, які раніше були прерогативами короля. Від імені Лорда-протектора писалися всі державні акти. Він був головнокомандуючим армії і флоту Англії, Шотландії та Ірландії і відав збором податків, він контролював поліцію і правосуддя, керував зовнішньою політикою, за згодою Державної ради оголошував війну і укладав мир. Надалі до скликання чергового парламенту він мав право від свого імені видавати ордонанси, що мали силу законів. Лорду-протектору надавалися на затвердження всі парламентські біллі. Його право вето, було свого роду фіктивним, так як акти парламенту могли отримати силу закону і без згоди протектора, правда, лише в тому випадку, якщо Лорд-протектор не наклав на них вето протягом 20 днів з моменту їх прийняття. [2.1,36] Але владу Лорда-протектора сильно обмежувалаДержавна Рада, що складається, за конституцією з 15 членів (7 офіцерів і 8 цивільних осіб), поіменно зазначених у самому «Знаряддя управління». Лорд-протектор міг призначити ще 6 членів Держради, збільшивши його склад до 21 людини. Однак подальше заміщення вивільнюваних вакансій повинно було відбуватися за складною демократичною процедурою: парламент обирає на кожне місце 6 кандидатів, Державна Рада з них вибирає 2-х і протектор робить остаточний вибір. [1.4,68] За конституцією посаду Лорда-протектора була довічною. Новий Лорд-протектор обирався Державною Радою. Міжнародна політика республіки і всі іноземні зносини повинні були вестися тільки за згодою Держради. Згода ради була потрібна так само для скликання надзвичайних засідань парламенту. [2.3,88] Право законодавства в питаннях оподаткування та надзвичайних зборів належало парламенту, але державні витрати на армію і флот були заздалегідь фіксовані конституцією, і парламент не міг їх скоротити, так само як і зменшити чисельність збройних сил. Згідно з «Знаряддя», парламент повинен був забезпечити доходи, достатні для утримання тридцятитисячний армії.

Лорд-протектор мав право розпускати парламент, але парламент повинен був обов'язково обиратися кожні 3 роки. Не були забуті в «Знаряддя управління» і питання свободи совісті. Пуританізм визнавався державним віросповіданням, але нікого до нього не можна примусити. Віросповідання, що розходяться з державними, але визнають Христа, користувалися заступництвом республіки в організації церков та інших можливостей для відправлення культу. Англікани і католики свободою віросповідання не користуються. Тим не менш, законодавство протекторату в галузі регулювання релігійних і моральних питань був дуже жорстким. Правда, викорінення вад було покладено не на церковні, а на звичайні світські суди. Вже в 1650 році був проведений закон про покарання смертю. Але це дике покарання у дійсності було застосовано лише в трьох випадках. Після того як навіть пуритани-присяжні відмовилися виносити вироки, ця спроба провалилася. За законом, людям, які заперечували «троичность» бога, покладалися сувора кара. Категорично заборонялося англиканам бути вчителями дітей джентльменів, але уряд цьому не перешкоджав.Але релігійна практика протекторату була м'якше його законодавства. Навіть з католиками в період протекторату обходились м'якше, ніж в інший час. [2.3,92] Найбільш повчальний приклад віротерпимості уряду Лорда-протектора - це ставлення до євреїв. У жовтні 1655г. до Лондона з'явився рабин і лікар Манасія Бен-Ізраель з Амстердама і зажадав рівноправності для євреїв. Комісія ради за участю лондонських купців поставилася до євреїв не дуже прихильно, але все ж 2 юриста довели, що в діючих законах немає ніяких обмежень для євреїв. Кромвель неофіційно обіцяв їм широку терпимість. Євреї збудували собі в Лондоні синагогу і влаштували своє кладовище.