Класифікація товарів та їх визначення

Товар є головним елементом комплексу маркетингу, від якого значною мірою залежить успіх ринкової діяльності підприємства. Можна скільки завгодно удосконалювати інші елементи маркетингового комплексу (ціна, розповсюдження, просування), але без головного елементу (ефективного у споживанні і виробництві товару) усі зусилля будуть марними. Якщо товар не відповідає запитам споживачів або поступається за своїми характеристиками товарам конкурентів, сподіватися на успіх практично нереально. В основі ринкового успіху таких відомих товарних марок, як "Михайло Воронін", "КетігогТ", "Миргородська", лежать високоякісні товари, які в межах одного рівня цін є кращими за товари конкурентів, оскільки забезпечують більший ступінь задоволення потреб споживачів.

Загалом, товар у маркетингу слід розуміти як набір споживчих якостей, втілений у матеріальні та духовні продукти або послуги, які здатні задовольнити потреби і запити споживачів і які можна отримати шляхом обміну.

Іншими словами, товар - це те, що об'єднує споживача і товаровиробника, задовольняє запити одних і приносить прибуток іншим, забезпечуючи їм взаємні вигоди. Товарами можуть бути матеріальні речі (автомобілі, одяг, інструменти, обладнання тощо), продукти духовної праці (картини, музичні твори, комп'ютерні програми, ноу-хау і т.д.), послуги (консультації юриста чи економіста, послуги лікаря, пошив одягу, курортні чи туристичні послуги та ін.).

В економічній літературі найчастіше користуються визначенням товару, яке належить американському фахівцеві В. Стентону: "комплекс відчутних та невідчутних властивостей, до яких належить упаковка, колір, ціна, престиж виробника та роздрібного торгівця, тобто властивостей, котрі покупець згоден прийняти для задоволення своїх потреб та побажань".

Всесвітньо визнаний американський фахівець з маркетингу Ф. Котлер вважає, що кожен товар є "фізичним засобом", котрий здатний розв'язати проблему надання послуги або виконання корисної функції. Визначення суті товару Ф. Котлером полягає в наступному: "товар - це все те, що має задовольнити знадобу чи потребу і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання або споживання". Інакше кажучи, до товарних ринкових пропозицій належать матеріальні блага, послуги, досвід, особистості, території, власність, організації, інформація та ідеї. Із цих визначень цілком слушно випливають такі узагальнення.

По-перше, кожен товар має багато властивостей, однак покупець звертає увагу лише на ті з них, які відповідають його потребам.

По-друге, кожен покупець обирає товар, сукупність властивостей якого має забезпечити йому найбільше задоволення за прийнятну ціну, тобто з урахуванням своїх особистих потреб та можливостей.

Споживач, оцінюючи товар, зіставляє його корисність та витрати на придбання. Корисність товару, з погляду споживача, ототожнюється із його спроможністю розв'язувати певні проблеми. Водночас корисність та користь не можна вважати синонімами. Зрозуміло, що корисність конкретного товару для різних споживачів суттєво різниться. Наприклад, окуляри є надзвичайно корисними для людей із вадами зору, але вони ні до чого людині з нормальним зором. Оцінка можливості товару розв'язувати проблеми споживача залежить не тільки від його об'єктивних технічних, конструктивних, фізико-хімічних характеристик, а й від психологічного процесу сприйняття та оброблення інформації про товар. Успіх товару на ринку можливий лише тоді, коли він стає цінністю для споживача і дає йому задоволення. Споживач робить конкретний вибір серед конкурентних пропонувань тільки на підставі власного розуміння ціннісних переваг.

Отже, відповідно до базових положень маркетингу цінність товару визначається співвідношенням очікуваних вигід (функціональна корисність, позитивні емоції) і фактичних витрат споживача на його придбання та використання.

Товари класифікують на споживчі (особистого використання) та виробничого призначення. Товари кожної групи відрізняються і за характером споживання, і за мотивами придбання. Купівля товару особистого використання - це акт власної волі покупця або його родини в цілому. Придбання товарів виробничого призначення здійснюється на підставі колегіальних рішень людей, що перебувають на різних адміністративних рівнях. Товари особистого використання (споживчі) найчастіше класифікують через особливості їх використання та поведінки споживача.

Залежно від особливостей споживання розрізняють:

1) товари короткочасного використання, що споживаються один або кілька разів (зубна паста, хліб, газети), після чого треба купувати такі самі нові;

2) товари довгострокового використання - ними користуються відносно тривалий час до придбання нових (взуття, меблі);

3) послуги, тобто об'єкти продажу у вигляді певних дій, вигод або зручностей.

Послуги здебільшого розуміють як корисні дії (заходи), котрі одна сторона здатна запропонувати іншій. Послуги можуть бути як матеріальні, так і не матеріальні, тобто не виражені в речовій формі. Кінцевим результатом матеріальної послуги є перетворена продукція. Це, наприклад, готова їжа, побудований дім, відремонтований автомобіль, пошита сукня, проданий товар, переміщений вантаж, налагоджена система зв'язку, операції з цінними паперами, які матеріалізовані в договорах чи в акціях тощо. Нематеріальні (невідчутні) послуги, як правило, стосуються безпосереднього задоволення соціально-культурних, фізичних, етичних, інтелектуальних і духовних потреб індивідуума. Такими послугами користуються, наприклад, пацієнт медичної установи; той, хто відпочиває в санаторії; відвідувач ресторану, басейну, перукарні; турист, пасажир, студент, аспірант; глядач у театрі, відвідувач музею. Незважаючи на всю їхню різноманітність, споживчі послуги можна розділити на три категорії: пов'язані з орендою товару; з власним товаром; особисті послуги. Виробничі послуги стосуються об'єктів, щр не присутні в готових виробах і пов'язані із задоволенням потреб підприємств і організацій: експлуатація і ремонт обладнання, прибирання споруд і приміщень, охорона тощо. Особливе місце належить діловим послугам з організації управління, реклами, обліку та аудиту.

Послуги також є об'єктами продажу, але нематеріальність багатьох із них робить вибір для споживача тут складнішим, ніж вибір реального товару. Виробник послуг завжди має тісніший контакт зі споживачем, зміст послуг індивідуалізований, а їхня природа здебільшого не дає змоги їх зберігати, пакувати чи перевозити. Це зумовлює "швидке вмирання" послуг, оскільки неможливо створювати їхні запаси. Багато послуг узагалі неможливо відокремити від того, хто їх надає, - лікар, учитель, юрист.

Зважаючи на їхню нематеріальність патентування послуг також є практично неможливим. Вони залежать лише від продуцента і часу їх надання. Крім цього, споживач послуг має право на обслуговування, але до нього не переходить право власності надії або засоби обслуговування. Водночас, із суто ринкового погляду, послуги мають певні переваги щодо фізичних об'єктів стосовно визначення стратегії позиціювання, елементів упаковки продукції, показників якості, утримання та розширення сегментів ринку, а також за розв'язування інших маркетингових завдань у тісному взаємозв'язку з усіма суб'єктивними та матеріальними чинниками виробництва.

Придбання виробів короткочасного використання та послуг супроводжуються частими контактами покупця і продавця. Це створює умови для формування в споживачів "прихильності до марки". Зрозуміло, що обов'язковою передумовою цього є висока якість продукції та належна культура обслуговування.

Вироби довгострокового використання, а тим більше виробничого призначення, потребують більших зусиль для організації продажу та формування "прихильності до марки".

Нині відома велика кількість різних класифікацій товарів. Розглянемо основні з них:

1. За ступенем матеріальної відчутності:

o продукти матеріального виробництва (матеріальні речі);

o продукти духовного виробництва (твори мистецтва, навчальна і наукова література, знання);

o послуги, які слід розглядати як дії, що забезпечують потреби і запити споживачів. їх можна поділити на матеріальні, результати яких мають предметну форму (побутові, транспортні, торгові, комунальні, громадського харчування), та нематеріальні (охорона здоров'я, санітарно-курортні, фізична культура, спорт, освіта).

2. За ступенем довговічності:

o товари тривалого користування, що звичайно витримують багаторазове використання (будинки, верстати Й Інструменти, холодильники, телевізори, автомобілі, взуття, одяг і т.д.);

o товари короткочасного використання - матеріальні вироби, які цілком споживаються за один чи декілька циклів використання (паливо, мило, зубна паста, сіль, пиво, медичні препарати, паперові серветки, одноразовий пластиковий посуд і т.д.).

3. За характером кінцевого використання:

1) товари споживчого використання, у т.ч.:

o товари повсякденного попиту (основні товари - хліб, вода, мило, зубна паста; повсякденного попиту попереднього вибору - журнали, газети, цукерки, чай; повсякденного попиту для екстрених випадків - парасольки під час дощів, лопати для чищення снігу під час заметів; імпульсної купівлі, які купують не заплановано, - сувеніри, збірники кросвордів);

o товари попереднього вибору (меблі, одяг, основні електропобутові товари);

o товари особливого попиту (дорогі престижні і спеціальні автомобілі, окремі види аудіо- і відеоа-паратури, фотоапаратів);

o товари пасивного попиту, тобто товари, про які споживач не знає чи знає, але особливо не задумується про їх застосування (індикатори радіоактивності чи газів, поховальний інвентар);

o послуги, у т.ч.: особисті - курортні, туристичні, розважальні, ремонт особистого майна; орендні - товари напрокат; професійні - консалтингові, банківські, недержавна медицина; громадські - освіта, медичні, засоби масової інформації, культура, громадський транспорт, зв'язок, торгівля;

2) товари виробничого призначення, у т.ч.:

o сировина - продукти природи і техногенної та антропогенної діяльності, призначені для подальшого використання. Природна поділяється на мінеральну, у т.ч. паливно-енергетичну (нафта, природний газ, вугілля, радіоактивні елементи), гірничо-хімічну (руди металів, сировина для виробництва будівельних матеріалів, хімічної продукції), а також на натуральну (лісопродукти, морепродукти, продукти сільського господарства, скотарства і т.д.). Сировина, що є продуктом техногенної та антропогенної діяльності: металолом, деякі види побутових і промислових відходів тощо;

o напівфабрикати - кінцеві результати певної діяльності, що підлягають подальшому використанню для виготовлення певної продукції: заготовки для ключів, чавунні чушки, м'ясний фарш, вироби з тіста;

о матеріали - результати переробки сировини, що призначені для виготовлення виробів: металопрокат, будівельні матеріали, пряжа;

в паливо і мастильні матеріали: бензин, дизельне пальне, машинне мастило;

o деталі і вузли - комплектуючі частини готових виробів: болти, гайки, контрольно-вимірювальні прилади для автомобільної і авіаційної техніки, реле для пральних машин, автомобільні шини, двигуни. Деталі виготовляють з однорідних матеріалів без операцій складання, вузли виготовляють з кількох деталей із застосуванням складальних операцій;

o капітальне обладнання - не змінюється в процесі виробництва і не міститься в готовій продукції: будинки, верстати, важкі агрегати, транспортні засоби, комп'ютери;

o допоміжне обладнання - включає рухоме заводське майно (ручний інструмент, офісні меблі і обладнання, автонавантажувачі);

o допоміжні вироби і витратні матеріали, які у явному вигляді в готових виробах не присутні. Це: оргтехніка, папір для друку, олівці. Витратні матеріали: матеріали для ремонту виробничих і допоміжних приміщень (фарба, цвяхи), картриджі для принтерів і ксероксів;

o інформаційні продукти: комп'ютерні програми, ноу-хау, патенти, ліцензії тощо;

o послуги, у т.ч.: виробничі - встановлення, налагодження, ремонт і обслуговування обладнання; допоміжні - прибирання і охорона приміщень; розподільчі - транспорт, зв'язок, торгівля; ділові: інжинірингові і реінжинірингові послуги, рекламні, банківські, страхові, лізингові; консалтингові - з менеджменту, маркетингу, персоналу, виробництва, фінансів матеріально-технічного забезпечення, досліджень тощо.

Остання класифікація товарів, на думку авторів, є найбільш повною і відповідає реаліям сучасної економіки, серед головних особливостей якої слід відзначити інформатизацію усіх галузей економічної діяльності і зростання ролі інтелектуальних продуктів (виробів і послуг). Продукт праці складається з виробу: - набору споживчих властивостей і певного рівня якості; упакування; товарної марки; сервісу.

За сферою застосування розрізняють: товари споживчого (широкого вжитку) та промислового призначення. За довговічністю та матеріальністю - це товари довгострокового (багаторазового призначення); товари короткострокового користування (один або декілька циклів використання); послуги.

Споживчі товари - це продукція або послуги, які призначені для кінцевого споживача.

Споживчі послуги передбачають:

· оренду товарів;

· послуги, пов'язані з переробкою або ремонтом товарів, що належать споживачеві;

· особисті послуги нетоварного характеру.

Товари споживчого призначення поділяються на:

1. ТОВАРИ ПОВСЯКДЕННОГО ПОПИТУ - купівля таких товарів відбувається без роздуму, їх майже ніколи не порівнюють з аналогами (зубна паста, газета, кава). Важливу роль тут відіграє звичка, перебороти яку можна тільки за рахунок певного стимулювання (як правило, за рахунок фірми). В свою чергу, товари повсякденного попиту поділяють на:

· товари постійного попиту (ті, що купуються регулярно);

· товари імпульсивної покупки (ті, що купуються незаплановано і без попереднього пошуку - гумка, цигарки в газетному кіоску);

· товари для нагальних потреб (покупка за виникненням надзвичайних потреб - парасолька, обігрівач).

2. ТОВАРИ ПОПЕРЕДНЬОГО ВИБОРУ. Насамперед такі товари порівнюють між собою за окремими критеріями - якість, ціна, зовнішній вигляд (дизайн). Розрізняють схожі (телевізори) і несхожі (одяг, квартири, меблі) товари.

3. ТОВАРИ ОСОБЛИВОГО ПОПИТУ. Це товари з унікальними ознаками або марочні (фірмово)- престижні товари, за володіння якими покупець сплачує додатково ("Мерседес", "Левіс 501", "Соні").

4. ТОВАРИ ПАСИВНОГО ПОПИТУ. При покупці таких товарів, як правило, не замислюються над їх ціною.

Наочно подану класифікацію продемонстровано на рисунку.

Товари і послуги виробничого призначення купляють для використання у виробництві інших товарів і послуг, господарської діяльності або для перепродажу іншим споживачам.

Товари виробничого призначення класифікуються за:

· рівнем прийняття рішень про купівлю,

· величиною вартості,

· швидкістю споживання,

· роллю у виробництві тощо.

До основних груп товарів виробничого призначення належать: капітальне устаткування; додаткове устаткування; сировина; компоненти; готові деталі; виробничі запаси.

Послуги виробничого призначення складаються з:

· послуг з експлуатації та ремонту товарів;

· ділових послуг.

Матеріали і деталі Капітальне майно Допоміжні матеріали

· Сировина

· Полуфабрикати і послуги

· Стаціонарні споруди

· Допоміжне обладнання

· Допоміжні матеріали

· Ділові послуги

Товари промислового призначення можна розбити на три основні групи:

а) СПОРУДИ. БУДІВЛІ ТА ОБЛАДНАННЯ:

· капітальне будівництво - це товар вже існуючий;

· стаціонарні споруди являють собою будівлі (цеха та адміністративні споруди) і стаціонарне обладнання (генератори, підйомники, комп'ютери, станки та інше). Стаціонарні споруди відносять до категорії основних закупівель, що здійснюються безпосередньо у виробника. Штат торгових робітників такого виробника складено з спеціалістів вищої кваліфікації (інженери по збур). Виробник повинен вміти виготовляти товари за специфікацією замовника і надавати післяпродажні послуги (реклама тут грає меншу роль порівняно з технікою саме продажу). Стаціонарне обладнання - аналог товарів довгострокового користування та попереднього вибору;

· допоміжне обладнання включає в себе рухоме заводське майно (ручний інструмент, автонавантажувачі) і офісне обладнання (комп'ютери, письмові столи). Воно не є частиною готової продукції, а лише сприяє її виробництву. Термін його використання коротший, аніж у стаціонарних споруд, але довший, ніж у робочих машин. Продаж допоміжного обладнання здійснюється безпосередньо споживачу (здебільш через посередників). Важливу роль тут відіграють - якість, властивості, ціна, сервіс (певна увага приділяється й рекламі). На сьогодні має місце продаж так званого змінного офісного обладнання, яке передбачає в собі все до дрібниць (папір, кнопки, годинник і т.інш.).маркетингових заходів. Її не рекламують так, як того потребують товари загального користування, але періодично застосовують метод рекламних компаній, які сприяють залученню нових споживачів.

Б) СИРОВИНА ТА МАТЕРІАЛИ:

· сировина - природні продукти реалізуються на підставі контрактів з постачальниками, яких обирають за факторами надійності;

· напівфабрикати та деталі - схожі між собою і реалізуються згідно замовленням по контрактах на рік і більше. Насамперед звертається увага на надійність постачальника і на ціну (фірмовість виробу та реклама мають менше значення).

в) ДОПОМІЖНІ МАТЕРІАЛИ ТА ПОСЛУГИ:

· ділові послуги поділяються на послуги по технічному обслуговуванню та ремонту (миття вікон, ремонт оргтехніки) та послуги консультативного характеру (правові, аудит, аналіз технічного стану, реклама, дослідження ринку). Послуги по технічному обслуговуванню відбуваються на договірній основі, часто-густо спеціалізованими фірмами (оригінальне обладнання головним чином обслуговують фірми-виробники). Ділові послуги консультативного характеру фірми потребують при виникненні певних нових задач. При вирішенні питання про виконавця такої послуги важливу роль відіграє його імідж (репутація, кваліфікація).

· допоміжні матеріали підрозділяють на два види: робочі матеріали (пально-мастильні, кам'яне вугілля, папір та олівці); матеріали для технічного обслуговування та ремонту (фарби, цвяхи).;

Допоміжні матеріали для ринку товарів промислового призначення аналогічні товарам повсякденного попиту (для споживчого ринку їх купують з мінімальними витратами зусиль - методом повторних закупівель. Торгівля відбувається, як правило, через посередників, що обумовлено такими факторами: покупців занадто багато, вони розосереджені на великій території, низька вартість одиниці товару, стандартизація такого товару на ринку, торгова марка не відіграє значної ролі. Тут на перше місце виступає ціна товару та сервіс в обслуговуванні.

Ринкова атрибутика товару

1. Товарна марка - це ім'я, знак, символ (або їх поєднання), які позначають продукцію фірми і відрізняють її від продукції конкурентів.

2. Фірмове ім'я (марочна назва) - це частина товарної марки, яка може бути позначена голосом, може бути виголошена (слово, буква або їх групи ). Наприклад, ЗІЛ, Олбі, Аерофлот.

3. Фірмовий (марочний) знак - це частина товарної марки, яка розрізняється зорово (символ, малюнок, колір, шифр і т.п.)

4. Товарний знак - зареєстрований і захищений юридично фірмовий знак і / або фірмове ім'я.

5. Авторське право- виключне право на відтворення, публікацію і продаж змісту і форми літературного, музичного чи художнього твору.

Що дає товарний знак виробника і чим допомагає:

1. Дає можливість розрізняти товари різних виробників.

2. Вказує, яке підприємство або група підприємств відповідає за випущену на ринок продукцію.

3. Гарантує певний рівень якості.

4. Полегшує сегментацію ринку, створює індивідуальний образ товару.

5. Збільшує престиж продукції, якщо раніше вона вже отримала високе визнання на ринку.

6. Сприяє впровадженню на новий ринок, якщо виробник з відомим товарним знаком встановлює його на свій товар, призначений для нового ринку.

Основні вимоги до товарного знаку (товарної марки):

1. Простота - тобто мінімальну кількість ліній, відсутність дрібних погано читаються ліній, деталей і всього іншого, що заважає швидкому і точному запам'ятовуванню.

2. Індивідуальність - повинна забезпечувати відміну, впізнаваність товарної марки, проте індивідуальність не повинна перетворюватися на схожість марки на основний виріб фірми.

3. Привабливість - товарна марка не повинна викликати негативних емоцій.

4. Охраноспоспособность - можливість зареєструвати товарну марку офіційно.

5. Смислова навантаження- бажано, щоб товарна марка мала смислове навантаження (Pentium: рentе в перекладі з грецького означає «п'ять» - п'яте покоління, суфікс ium асоціюється з чимось маленьким, але могутнім).

6. Новизна- мати новизну і відповідно можливістю реєстрації.

Упаковка товару

Упаковка-це елемент товару в реальному виконанні, частина оформлення товару, що включає в себе тару, етикетку і вкладиші.

Тара- будь-яка ємність, у яку міститься товар (ящик з дерева, картонна коробка, скляна або пластикова пляшка, паперовий пакт і т.д.

Етикетка- це наклейка, поміщена на тарі і містить фірмову назву продукту, символ компанії, рекламні матеріали, короткі інструкції щодо зберігання і використання товару.

Фактори, що сприяють розширенню використання упаковки як знаряддя маркетингу:

1) Самообслуговування в торгівлі. Все більша кількість товарів продається в універсамах і магазинах знижених цін методом самообслуговування. У цих умовах упаковка повинна виконувати багато функцій продавця, вона повинна привернути увагу до товару, описати його властивості, вселити споживачеві впевненість у цьому товарі й зробити сприятливе враження в цілому.

2) Ріст достатку споживачів. Зростаючий достаток споживачів означає, що вони готові заплатити трохи більше за зручності, зовнішній вигляд, надійність і престижність поліпшеного впакування.

3) Образ фірми й образ марки. Фірми усвідомлюють діючу міць добре спроектованої упаковки як помічника споживача в миттєвому впізнаванні фірми або марки. Будь-який покупець плівки одразу впізнає знайомі жовті коробочки із плівкою "

4) Можливості для новаторства. Наприклад, упаковки, що подовжують термін зберігання продукту.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УПАКОВКИ

1. Захисна функція.Упаковка повинна забезпечувати охорону потрібної кількості, обсягу та якості продукції від впливу зовнішнього середовища;

2. Користувацька функція. Упаковка повинна полегшувати покупцеві використання продукту.

3. Комунікативна функція.Упаковка повинна допомагати встановлювати зв'язки виробника з покупцем, пропагуючи назву продукту, його товарний знак, вказуючи склад продукту і напрями його використання;

4. Сегментують функція.Упаковка в різних варіантах може призначатися для різних сегментів покупців;

5. Збутова функція.Упаковка повинна враховувати вимоги каналів збуту, тобто повинна полегшувати транспортування, навантаження-розвантаження, зберігання товарів;

6. Оновлююча функція.Нова упаковка може «оновити» старий товар. Більш того, розробка упаковки є важливим елементом планування нової продукції.

Штрихове система.

Кожній країні - учасниці штриховий системи надається свій номер і код, що складається, як правило, з 13 або 8 цифр.

Перші дві-три цифри - країна походження товару. Наступні три-п'ять цифр вказують підприємство - виробник товару. Остання цифра контрольна, використовується для правильного зчитування та забезпечення надійності штрихового коду. Розраховується контрольна цифра наступним чином:

Сутність поняття \"новий товар\". Алгоритм планування нових товарів

Одним із основних об\'єктів уваги кожного підприємства є розроблення і впровадження на ринок нових товарів. Безумовно, нова продукція — поняття відносне. Так, за певними оцінками тільки 10 % товарів, що з\'являються на ринку, можуть бути віднесені до так званих світових новинок. Саме вони своєю появою формують нові особливі ринки. Для більшості товарів інновації — це передовсім модифікації існуючих товарів, а не абсолютні функціональні зміни.

Існує кілька підходів до розуміння і класифікації нових товарів. Так, з погляду права у багатьох розвинутих країнах товар уважається новим тільки протягом певного часу. Наприклад, федеральна торговельна комісія США обмежує використання терміна \"новий продукт\" шістьма місяцями з моменту початку його регулярного розподілу на ринку.

Залежно від міри новизни для продуцента і для ринку (класифікація Буза, Аллена та Гамільтона) нові товари поділяються на такі категорії:

· світові новинки — абсолютно нові товари;

· нові товарні лінії — нові для продуцента товари, які уможливлюють йому вихід на нові ринки;

· розширення існуючих товарних ліній — нові товари, що доповнюють ті, котрі вже продукує підприємство (нова розфасовка, нові компоненти);

· удосконалення і модифікація товару;

· репозиційовані товари — відомі товари підприємства, які пропонуються на нових ринках (новим групам споживачів);

· товари за зниженими цінами — нові товари, що пропонуються за цінами існуючих аналогів.

Новизна продукту з погляду споживача визначається тим, як цей продукт сприймається на ринку, як його купують. Відповідно до цього існує класифікація нових продуктів за трьома рівнями знань споживачів про них.

Продукція першого рівня не потребує нових знань (вивчення), бо є тільки модифікацією давно відомої продукції.

Продукція другого рівня змінює колишню практику використання продукту, але також майже не потребує нового вивчення. До таких продуктів колись належали електричні зубні щітки, автомобілі з автоматичними трансмісіями, автоматичні кіно- і фотокамери.

Продукція третього рівня — це абсолютно нові товари, якіне мають аналогів серед існуючих. Вони потребують відповідного вивчення споживачами (мікрохвильові печі, персональні комп\'ютери).

Рішення підприємства щодо розробки і впровадження на ринок нових товарів пов\'язані з великим ризиком. Тому в маркетинговій практиці використовуються особливі методики процесів планування нових товарів, різноманітні методи прийняття відповідних рішень.