Види регулювання біржової діяльності

В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

Правове регулювання біржової діяльності – це впорядкування роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил та вимог.

В історичному аспекті регулювання біржової діяльності розвивалося з такими напрямками:

- регулювання з боку держави (державне регулювання);

- регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Країни світу де є інститут бірж, здійснюють державний контроль за біржовою діяльністю, щоб запобігти кризі, захистити клієнтів і брокерів, підтримати конкурентоспроможні товарні ринки.

У США регулювання біржової діяльності здійснюється федеральним урядом, органами штатів, у яких функціонує товарна біржа, та регламентується правилами і розпорядженнями власне біржі.

У Великобританії підхід до регулювання біржової діяльності дещо інший: прийнято спеціальне законодавство і створено раду з цінних паперів та інвестицій, головне завдання якої полягає у нагляді за товарними і фондовими біржами.

Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.
Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність ґрунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому праву.

Державне регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

Метою державного регулювання біржової діяльності в Україні є:

- формування та забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового ринку як чинника ринкового планування, ціноутворення та забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;

- координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;

- залучення урядових структур, державних та недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;

- розгляд і затвердження Правил випуску та обігу товарних деривативів;

- упорядкування діяльності біржових посередників та реєстрація їх саморегулюючих організацій;

- сприяння створенню єдиного інформаційного простору для відкритої торгівлі та визначення ринкових цін, з урахуванням перехідних запасів та потреб товарного ринку України та експортного потенціалу держави;

- координація роботи щодо фахової підготовки (підвищення кваліфікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку та біржових посередників;

- сприяння впровадженню нових для України біржових технологій – ф’ючерсних контрактів та опціонів, електронних біржових та торгівельно-інформаційних систем;

- призначення на сертифіковані біржі своїх представників, які контролюють виконання біржами законодавства України;

- сертифікація суб’єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торгівельно- інформаційні системи, розрахунково-клірингові установи);

- здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні двадцять років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами.

Сьогодні більшість країн має своє законодавство з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж.

Втручання органів державної влади і місцевого самоврядування в діяльність бірж з організації і регулювання біржової торгівлі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством не допускається.

Рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, що мають наслідком повне або часткове невиконання біржових контрактів і завдають збитків сторонам біржових контрактів, визнаються незаконними.

Збитки завданні діями цих органів, включаючи упущену вигоду, відшкодовуються в повному обсязі з відповідних бюджетів.

Державні органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).

Органами державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

- Національний банк України;

- Комісія з цінних паперів та фондового ринку;

- Комітет антимонопольної політики;

- Фонд державного майна України;

- Інші державні органи.

Розроблення правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях та указах, основними з яких є:

а) Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

б) Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

в)Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991р. Цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

г) Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 26 лютого 2006р. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України та ін.

Однак сьогодні це законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямах і стримує біржову діяльність. Виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності.
У зв'язку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо:

- сертифікації товарних бірж, які визначатимуть порядок видачі, скасування і призупинення дії сертифікату на право біржової торгівлі, а також критерії на право його одержання:

- запровадження на товарних біржах додатково до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним товаром. Перш за все це так звані "угоди з умовою", "бартерні угоди" тощо.

Поряд з законами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності грають підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, постанови КМУ й ін. Так, Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2001 р., став правовою основою цілого ряду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казахстан й ін.) регулювання діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності спеціальних законів.

Важлива роль належить постановам і розпорядженням уряду. Так, основні напрями розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції викладені в постанові КМУ від 20 липня 2000 р., № 1148 „Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна”.

Крім цього є й ряд відомчих нормативно-правових актів, прийнятих різними міністерствами й комітетами. Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затвердженні спільним наказом Міністерством сільського господарства й продовольства України, Міністерством економіки України й Міністерством фінансів України № 103/44/62 від 3 квітня 1996 року. Цей нормативно-правовий акт має важливе значення, як при розробці й затвердження товарною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації і регулювання біржових торгів.

Істотна роль у регулюванні торгово-біржової діяльності приділяється таким локальним актам, як Правила біржової торгівлі й Устав біржі, які затверджуються конкретною товарною біржею. Варто звернути увагу, що значення локальних нормативних актів як джерел права, що регулюють торгово-біржову діяльність багато в чому визначається історичними традиціями.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання.

Кожна біржа розробляє певні внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її біржової діяльності:

- Установчий договір;

- Статут;

- Правила торгівлі.

В Установчому договорі перераховуються засновники біржі, визначається мета її створення, способи реалізації поставлених завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити.

Як правило, Статут біржі включає такі розділи:

- загальні положення;

- цілі створення біржі;

- види діяльності біржі;

- розмір, порядок формування і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі;

- права і обов'язки членів біржі;

- управління біржею;

- облік і звітність біржі;

- припинення діяльності біржі.

У Правилах торгівлі на біржі знаходять відображення такі питання:

- учасники біржових торгів і порядок їх проведення;

- біржовий товар, порядок виставлення і зняття його з торгів;

- біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними;

- вирішення спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Зокрема, фондові біржі у рамках саморегулювання мають досить широке коло повноважень. Вони визначають, які цінні папери будуть продаватися на біржі, встановлюють правила здійснення операції, правила поведінки брокерів на торгах, а також порядок вирішення суперечок по укладених угодах.

Асоціація бірж – це неприбуткове об’єднання юридичних осіб, які визнані товарними біржами згідно з законодавством, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників біржового товарного ринку.

Утворення та порядок діяльності асоціацій бірж регулюється законодавством про об’єднання організацій з урахуванням особливостей встановлених законодавством.

Асоціація бірж є юридичною особою, яка діє на засадах саморегулювання і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.

При об’єднанні бірж в асоціації необхідно враховувати наступні критерії:

- кількісний склад має налічувати не менше двадцяти товарних бірж, які представляють усі регіони України;

- усі товарні біржі, які входять до складу всеукраїнських організацій, здійснюють діяльність на товарних ринках не менше трьох років;

- наявність встановленої процедури внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за їх діяльністю.