Основні способи формування вибіркової сукупності
Прості | |
1. Простий випадковий відбір (вибірка першого зустрічного, поштове опитування, метод снігової кулі) | Передбачає, що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку |
2. Систематичний (механічний) відбір | Відбір із списку з певним кроком (через 10, 20, 50 і т.д. чоловік). |
3.Гніздовий (кластер ний) відбір | В якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи чи колективи, в яких проводять соціальне опитування. |
4. Серійна вибірка | Передбачає виділення статистичних серій, як сукупності складових досліджуваного об’єкта. |
Складні | |
1. Стратифікаційна вибірка | Застосовується до неоднорідних генеральних сукупностей. Страти (верстви) виділяють за однією, двома чи більше ознаками, пов’язаними з історичними, природними, психічними, економіч-ними аспектами діяльності досліджуваного об’єкта. |
2. Метод квотної вибірки | Застосовують, коли до початку дослідження відомі широкі дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Параметр квоти – це окремі показники контрольної ознаки (числа, поняття або знаки). Чисельність квотних ознак не повинна бути великою і на практиці не перевищувати 2-3 показників. |
3. Багатоступеневий відбір | Використовується для дослідження великих генеральних сукупностей із складною структурою. Процес формування вибірки охоплює декілька етапів, на кожному з яких використовується той чи інший із попередньо розглянутих методів. |
Подальшим етапом методичного розділу програми є обґрунтування методів соціологічного дослідження.Обґрунтувати методи дослідження – значить вибрати ті із них, які найбільш відповідають розв’язанню завдань соціологічного пізнання. Так як жоден із методів не є універсальним і характеризується чітко окресленими пізнавальними можливостями, то кожен з них має свої „плюси” і „мінуси”, тобто позитивні риси і певні недоліки. Тому не буває методів „добрих” чи „поганих”, а є методи адекватні або неадекватні поставленим завданням дослідження.
Організаційний розділ програми передбачає складання робочого плану дослідження. В ньому поетапно намічаються терміни проведення роботи, якщо потрібно фіксуються виконавці, складається кошторис витрат, улаштовується чисельність співробітників. Робочий план складається на базі стратегічного плану і відображає основні процедурні заходи. Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження.
Методи збирання соціологічних даних (основними з яких є метод спостереження, метод експерименту, аналіз документів та метод опитування), забезпечують перехід від теоретичного знання про предмет дослідження до його емпіричного опису та аналізу.
Метод спостереження запозичений із природних наук. У контексті соціологічної науки він визначається як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, прямої реєстрації подій очевидцем у процесі їх розгортання. Спостереження важливе джерело отримання соціологічної інформації на стадії загальної розвідки, на етапі складання програми як початкового пункту пізнання. Цей метод створює можливість для безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах, опису взаємодії усіх її учасників та конфліктних ситуацій. Проте спостереження в силу своєї специфіки фіксує здебільшого поверхові поведінкові факти, зовнішні властивості досліджуваних об’єктів, а ціннісні орієнтації соціолога можуть накласти відбиток на процес його спостереження і стати джерелом викривлення отриманих даних, тому воно частіше всього використовується спільно з іншими методами.