Методологічні принципи вивчення психіки дитини
Тема 2. Методологія і методи дитячої психології
План
1. Методологічні принципи вивчення психіки дитини
2. Методи науково-психологічного вивчення дітей:
а) спостереження у дитячій психології і його види;
б) експеримент і його види у дитячій психології;
в) бесіда у дитячій психології;
г) аналіз продуктів діяльності у дитячій психології;
д) тестування у дитячій психології;
є) соціометричний метод у дитячій психології.
3. Застосування методів дослідження вихователем дошкільного навчального закладу
Література
1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. – М.: Академический проект, 2001.
2. Большой психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2003.
3. Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. – М.: Просвещение, 1988.
4. Головань Н. О. Вікові особливості дітей шестирічного віку та їх діагностика. – К.: Рад. школа, 1990.
5. Детская практическая психология / Под ред. Т. Д. Марцинковской. – М., 2000.
6. Детская психология / Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. – Минск: Университетское, 1989.
7. Заброцький М. М. Основи вікової психології. – Тернопіль: Богдан, 2001.
8. Запорожець О. В. Психологія. – К.: Рад. школа, 1967.
9. Каптерев П. Ф. Детская и педагогическая психология. – М., 1999.
10. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія: Курс лекцій. – К., 2005.
11. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1978.
12. Мухина В. С. Детская психология. – М.: ЗКСМО-Пресс, 2000.
13. Немов Р. С. Психология. – М.: Владос, 1995. – Кн. 2.
14. Павелків Р.В., Цигіпало О.П. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2008.
15. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. – К.: Академвидав, 2006.
16. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.
17. Смирнова Е. О. Детская психология. – М.: Владос, 2003.
18. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Академия, 1998.
19. Шаграева О. А. Детская психология. – М.: Владос, 2001.
20. Эльконин Д. Б. Детская психология. – М.: Академия, 2005.
Психологія, як і кожна наука, послуговується як загальнонауковими, так і специфічними методами – способами, які дають змогу досліджувати предмет науки. Відповідно до цілей і мети дослідження обирають певну сукупність (систему) методів, які об'єднують у методику дослідження.
Методи науки, як правило, ґрунтуються на основних закономірностях предмета дослідження.
Методологічні принципи вивчення психіки дитини
Психіка дитини надто вразлива і піддатлива зовнішнім несприятливим впливам, грубе втручання може загальмувати або викривити психічний розвиток дитини. Тому при вивченні дитячої психології послуговуються такими принципами:
1) гуманізму і педагогічного оптимізму. Провідний зміст його виражається у вимозі «Не зашкодь!». Психолог повинен передусім знати психологічні особливості, причини поведінки дитини, тактовно, чуйно, шанобливо ставитися до неї, вірити в її майбутнє. Психологічне дослідження передбачає не тільки встановлення рівня розвитку, але й вивчення його прихованих резервів;
2) науковості й об'єктивності. Цей принцип передбачає вивчення психічного розвитку, його механізмів і закономірностей відповідно до засад дитячої психології, а не інших наук чи за аналогією до психічних особливостей дорослого. При цьому важливо враховувати закони і закономірності дитячого розвитку, особливості дитячої психіки на кожному віковому етапі. Психологія виходить із того, що дитина є повноцінною людиною з притаманними їй власним баченням світу, складом думок, змістом і проявами переживань. Перед вивченням дитини і її внутрішнього світу необхідно засвоїти основні ідеї психологічної науки, оволодіти спеціальними знаннями з дитячої психології;
3) детермінізму. Будь-яке психічне явище взаємопов'язане з іншими, обумовлюється комплексом зовнішніх і внутрішніх причин: умовами життя, вихованням, особливостями соціального оточення, характером спілкування дитини з дорослими та однолітками, специфікою її діяльності й активності. Не буває «добрих» або «важких» дітей, а є причини, які зумовлюють прояв певної якості, властивої конкретній дитині. Тому так важливо зрозуміти причини становлення психіки дитини, конкретних психологічних фактів;
4) єдності свідомості і діяльності. Свідомість формується в діяльності, «керує» нею, а ускладнення діяльності, засвоєння нових її видів збагачує і змінює свідомість. Це означає, що вивчати свідомість можна опосередковано, через вивчення діяльності дитини;
5) розвитку психіки, свідомості в діяльності. Всі психічні особливості дитини перебувають у становленні, основною умовою їх прояву і розвитку є діяльність. Вона не лише виступає однією з умов розвитку психіки, але й одним із шляхів її вивчення. Тому для вивчення психічних особливостей дитини потрібно організувати відповідну діяльність (творчу уяву, наприклад, можна зафіксувати в малюванні або при складанні казок);
6) історизму (генетичний підхід до вивчення психіки дитини). Під час вивчення явищ дитячої психології необхідно з'ясовувати, як вони виникли, розвиваються і змінюються під впливом взаємодії дитини з дорослим, її діяльності і спілкування з однолітками. Цей принцип спрямовує дослідника на аналіз впливу конкретних культурно-історичних умов на розвиток психіки дітей, становлення їхньої особистості;
7) комплексності, системності і послідовності. Вивчення дитини має відбуватися послідовно, через певні проміжки часу. При цьому необхідно досліджувати не окремі параметри, а простежувати всі аспекти розвитку, щоб не лише контролювати, але й прогнозувати його перехід, ставити педагогічні завдання. Важливо також визначити місце кожної якості у структурі психіки, її взаємозв'язок з іншими сторонами психічного розвитку. Жодна властивість не виникає ізольовано: поява однієї неодмінно стимулює появу іншої. Безсистемне дослідження не дає цілісної картини психічного розвитку дитини. Це зобов'язує дослідника не аналізувати розрізнені факти, а зіставляти їх, простежувати всі аспекти розвитку психіки дитини в їх взаємозв'язках;
8) ретельності і регулярності. Дотримання його передбачає детальне, системне відстежування процесу формування психіки дітей з використанням відповідних методів дослідження;
9) вікового, індивідуального та особистісного підходу. Загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини індивідуально, своєрідно і неповторно. Кожна дитина засвоює мовлення, вчиться ходити, діяти з предметами, при цьому шлях її розвитку залишається індивідуальним.
Важливо пам'ятати, що дитина є специфічним об'єктом дослідження. Дитяча психіка знаходиться у становленні і розвитку, вивчаючи її, необхідно керуватися методологічними принципами.