Вивчення здібностей дитини

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити «діагноз». Адже обдаровані діти мають лише потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявлятимуться. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються у підлітковому віці, коли, власне, й здійснюється діагности-ко-профорієнтаційна робота. Тому психологи, вивчаючи прояви здібностей дошкільників, мають говорити про нахили конкретної дитини до певної діяльності. їхнє завдання полягає у тому, щоб підказати батькам, вихователям, на що спрямована цікавість малюка, підкреслити, що притаманні йому здібності – своєрідні психологічні реалії сьогодення, і від дорослих залежить, щоб вони розвивалися, а не згасали.

Отримати й уточнити інформацію про наявність у дитини здібностей допоможе низка методів діагностики.

Під час спостережень варто звернути увагу на такі особливості:

— вид діяльності, яким найбільше цікавиться дитина;

— поведінка до початку роботи (підвищений інтерес, захоплення, радість) і під час її здійснення;

— стабільність, інтенсивність певної діяльності;

— прагнення до самостійності у розв'язанні проблемних ситуацій, подоланні труднощів і невдач;

— підвищена наполегливість у досягненні результату;

— неординарність думок, суджень, шляхів розв'язання завдання;

— швидке оволодіння новими прийомами роботи;

— прагнення використовувати різноманітні матеріали, дізнаватися про нове, діяти на власний розсуд;

— повернення до розпочатої діяльності після відпочинку. Інформативною також є методика завершення речень, якою часто послуговуються у психолого-педагогічній практиці. Вона полягає у тому, що дорослий починає речення, а дитина має швидко придумати його закінчення. Наприклад: «Я хочу бути...», «Для мене найцікавіше...», «Найбільше люблю грати у...», «Мої найулюбленіші іграшки...», «Мені подобається...», «Я не люблю, коли...», «Я не люблю в...», «Я не люблю робити...» тощо. Потім фіксують витрачений на розмірковування час, зміст сказаного, аналіз характеристик, роблять висновок щодо зацікавленості і нахилів дитини, які вже вказують на певні здібності.

Щоб визначити, які саме художні чи мислительні здібності домінують, застосовують серію завдань у формі гри (їх використовують і для виявлення ліворукості):

а) «Оплески». Запропонуйте дитині поплескати в долоні (скажімо, після розігрування сценки «Театр») і зафіксуйте, яка рука накриває другу при плесканні (домінує);

б) «Кулачки». Схрестіть пальці обох рук в кулак, і нехай дитина зробить те саме. Визначте, великий палець якої руки – лівої чи правої – буде зверху;

в) «Розгнівався». Запропонуйте дитині схрестити руки на грудях («поза відокремлення»). Простежте, яка рука знизу накривається в цьому жесті;

г) «Намисто». Для проведення вправи візьміть намистинки (ґудзики) й велику голку з ниткою. Дитина нанизуватиме намисто, при цьому у неї активно рухатиметься домінуюча рука. Активними діями вважаються і нанизування намистинок на голку, і протягування її через них;

ґ) «Пляшечки». Візьміть кілька порожніх пляшок із закрутками. Поспостерігайте, якою рукою дитина робить активні рухи (розкручує кришечку або обертає пляшку);

д) «Палички». За вказівкою дитина кладе лічильні палички (одну, дві, три) у коробочку, потім дорослий поетапно інструктує виконання вправи: «Поклади три палички в коробочку червоного кольору» тощо. Домінуючою є рука, яка здійснює активні дії (розкриває, закриває коробочку, виймає палички, кладе їх);

є) «Телефон». Запропонуйте дитині розіграти розмову іграшковим телефоном, зафіксуйте, якою рукою вона бере слухавку, набирає номер.

Після проведення серії ігор-завдань зведіть отримані дані, проаналізуйте їх і визначте руку, яка домінує. Якщо такою є ліва, то психофізіологічні показники створюють сприятливий ґрунт для розвитку творчих здібностей (тип – «митець»); якщо права – можуть розвинутись інтелектуальні здібності (тип – «мислитель»). Однакове домінування лівої і правої руки свідчить про рівномірні задатки в обох сферах.

Вербально-ігрову методику «Я люблю...» використовують для з'ясування дитячих уподобань, зацікавлень і нахилів. Для гри потрібні фішки: на вимовлене вами речення покласти червону або чорну фішку. Якщо дитина позитивно сприймає сказане, відкладається червона фішка, а якщо негативно – чорна. Речення можуть бути такими: «Я люблю писати», «Я люблю малювати», «Я люблю прибирати в кімнаті», «Я люблю грати», «Я люблю підстрибувати» тощо.

Фіксація відповідей-фішок дає змогу уточнити інформацію, отриману при попередніх дослідженнях.

Важливе місце у визначенні нахилів, інтересів та здібностей дошкільнят посідають графічні методи діагностики, зокрема малювання на вільну тему. Додасть інформації й аналіз малюнків, довільно виконаних на самоті у другій половині дня. Зверніть увагу на тематику, загальний і композиційний характер, на виконання елементів, їх розмір, колір, розміщення.

Розумову обдарованість допоможуть виявити стандартні тести для дошкільників: шкала інтелекту Векслера, яка складається з п'яти субтестів на розв'язання навчальних завдань, рухову координацію та впізнання зорових стимулів (лабіринти, завершення картинки, конструювання з кубиків, геометричні схеми тощо); тест Торенса на визначення рівня розвитку мислення, уяви, здібностей (конструювання картин, завершення карти тощо); шкала інтелекту Станфорд-Біне, яка дає змогу визначити розумовий вік дитини і виявити коефіцієнт її інтелекту.

Метод експертних оцінок передбачає з'ясування думки дорослих, які добре знають дитину (батьки, вчителі, бабусі та інші) щодо її розумових здібностей. Беруться до уваги такі показники:

— любить складні інтелектуальні ігри (шахи, шашки тощо);

— ставить дорослим багато складних і оригінальних запитань;

— має значний запас слів і високий рівень міркувань, знає спеціальні терміни;

— цікавиться різноманітною інформацією;

— рано навчилася читати, самостійно прагнучи цього;

— читає багато книжок;

— любить розмовляти зі старшими дітьми й дорослими;

— завжди долучається до бесід про Всесвіт, дає свою оцінку явищам природи;

— неуважна, але здатна до цікавих узагальнень та висновків;

— має друзів, старших за себе;

— самостійно шукає відповіді на незрозумілі питання;

— уникає рухів, не любить прибирати, мити;

— цінує добрий жарт і сама має почуття гумору;

— прагне брати участь у розв'язанні складних проблем, робити висновки;

— має багату уяву, шукає нестандартні шляхи розв'язання проблеми;

— кмітлива, впевнена у собі і своїх знаннях;

— прагне відокремлення від однолітків, уникає спілкування і полюбляє бути на самоті;

— розуміє подвійний смисл розмови, підтекст, інтонації;

— прагне до лідерства.

Оцінювання відбувається у такий спосіб: кілька людей виставляють бали (від 0 до 5) за всіма показниками; результати додаються, визначається загальний бал. Найвищі результати – від 200 до 300 балів; середні – від 100 до 200; низькі – від 0 до 100 балів.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам'ятати, що здібності – явище динамічне, не застигле, може розвиватися у процесі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення комфортних умов проведення дослідження, особистість дослідника впливають на його результати.