Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

Лекція 8. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ПО НЕДОПУЩЕННЮ ПРОЯВІВ ТЕРОРИЗМУ ТА ЕКСТРЕМІЗМУ НА ПІДПРИЄМСТВІ. СУСПІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ В УКРАЇНІ.

 

8.1. Тероризм та його прояви у підприємницькій діяльності. Фактори, що що впливають на розвиток тероризму.

8.2. Тероризм як соціальне явище та як злочин.

8.3. Зміст суспільної профілактики проявів тероризму в Україні.

8.4. Антитерористичний захист об’єктів підприємства.

 

8.1. Тероризм та його прояви у підприємницькій діяльності. Фактори, що впливають на розвиток тероризму.

Тероризм - це «застосування недержавного насильства або загрози насильства з метою викликати паніку в суспільстві, послабити і навіть повалити уряд і викликати політичні зміни, він спрямований на дестабілізацію державних режимів, збудження у населення стурбованості через свою беззахисність перед лицем насильства, зміну в результаті цього державної влади в країні, на здійснення інших політичних, релігійних чи етнічних сподівань ». Саме таке визначення тероризму буде використовуватися далі по ходу роботи.

Тероризм - це метод, за допомогою якого організована група або партія прагне досягти проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насильства, і

Міжнародний тероризм можна визначити як добре налагоджену систему взаємозв'язків між терористичними організаціями всього світу, кожна з яких добре структурована, має надійні канали надходження фінансових засобів і зброї, користується популярністю в деяких верств населення і виступає на боці сил сепаратизму та децентралізації.

Для багатьох країн тероризм вже став чинником внутрішньої і зовнішньої політики:

- посилюється антитерористичне законодавство;

- зростають витрати на утримання силових структур;

- проводяться поліцейські та військові операції;

- робляться спроби організувати міжнародне співробітництво, мета якого - обмін інформацією та досвідом по боротьбі з різними формами екстремізму.

Терористичний акт — злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258—260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Терористична діяльність охоплює:

- планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

- підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;

- організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

- вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;*пропаганду і поширення ідеології тероризму;

- фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм.

Боротьба з тероризмом — діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності.

Терористична організація — стійке об'єднання трьох і більше осіб, створене з метою скоєння терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду останніх років до числа дій терористів можна віднести:

- вбивства та замахи на них;

- захоплення і утримання заручників, транспортних засобів, відносячи сюди і повітряні судна;

- різного роду об'єктів - посольств, штаб- квартир політичних партій і організацій;

- місць проведення міжнародних та інших суспільно- політичних акцій, казарм, населених пунктів, вокзалів тощо;

- організацію вибухів;

- викрадень людей;

- підпалів;

- чинення тиску, сполученого з насильством, на державних службовців, громадських діячів, суддів, прокурорських працівників і т.д. з метою вчинення дій, що відповідають планам і намірам терористів.

Слід також розрізняти, на що рідко звертають увагу вітчизняні дослідники, тероризм спрямований, тобто націлений на конкретний об'єкт, найчастіше -- фізична особа, і тероризм розсіяний, жертвами якого стають випадкові люди.

Якщо фізичні особи, що можуть стати об’єктом спрямованого терору - держчиновники високого рангу, підприємці, банкіри тощо, - мають, як правило, захист з боку Служби безпеки президента (СБП), Головного управління охорони (ГУО), приватних охоронних структур і служб безпеки, то населення в цілому може розраховувати на захист лише з боку МВС і СБУ, можливості яких істотно обмежені.

Крім цього, розрізняються теракти приховані, коли терористи прагнуть не привертати до них як таких увагу громадськості (отруєння, викрадання неугодних осіб, залякування, шантаж), і демонстративні, яким виконавці прагнуть додати максимально можливий суспільно-політичний резонанс - вибухи, розстріли і т.д., аж до "офіційного" прийняття на себе "відповідальності" за вчинені дії.

З 1992 р. вперше в нашій країні широкого поширення набуло таке явище, як "кілерство" - замовні вбивства неугодних осіб. Рівень "професійно-бойовий" підготовки терористів істотно виріс за порівняно навіть з 1991 роком.

І, нарешті, для характеристики сучасного тероризму важливо враховувати безпрецедентний розмах злочинності в країні, особливо насильницької, і так званої "організованої", нерідко здійснюють дії, що мають зовнішню схожість з тероризмом - організація вибухів, захоплення заручників, залякування або фізичне усунення конкурентів.

І хоча ці дії, в силу відсутності їх "політичній мотивованості", не вважаються терористичними, за своєю об’єктивною стороною, вони, по суті справи, є такими. Для їх позначення навіть запропоновано спеціальне поняття "кримінального тероризму". Саме з цим явищем і зіткнулася Росія в 1992-1994 рр.. Відомий дослідник проблеми тероризму В.В. Вітюк називає його також "тероризмом економічним". Для прикладу відзначимо, що тільки за 9 місяців 1995 р. в Підмосков’ї було спалено 69 фермерських господарств, по країні вбито 469 підприємців (210 з них в Москві), і більше 1500 людей стали жертвами замахів.

Ця різновидність має велику кримінологічну схожість з "класичним" політичним тероризмом. Залишковий його ефект та ж - деморалізація суспільства нагнітання атмосфери страху, невпевненості, залякування, паралізації і придушення громадської волі, невдоволення владою і правоохоронними органами, ліквідація демократичних інститутів суспільства, ускладнення нормального функціонування державних органів.