Попрацюйте над такими тестами.

Тема: Філософія – сфера людської культури

План

1. Філософія - це любов

2. Філософія як тип світогляду

3. Філософія як наука

Починаючи свій шлях осягнення філософії, відкрийте свій зошит з назвою «Моя Філософія» і запишіть відповіді на два перших запитання:

1. Філософія це...

2. Чому Я хочу вивчати філософію?

Можете замінити слово «хочу» словом «повинен»; хоча самі знаєте, що хотіти завжди краще. Людина підвладна перевести «по­винен» в «хочу» і годі будь-яку важку справу робити буде радісно.

Визначень філософії нескінченна безліч. Ваше визначення буде +1. Ми зупинимося на декількох визначеннях.

1. Філософія - це любов!

Яка це любов? Що за дурниця, визначати поняття через ін­ше ще більш багатозначне і невизначене...Якщо це любов - то яка? - чую я відразу хор заперечень...

Спробую на них відповісти.

Етимологічно слово «філософія» відбулося від 2-х грець­ких коренів:

Рhіlео - любов, люблю

Sорfiа - мудрість

і в дослівному перекладі означає: Любов до Мудрості або Любов до Істини

Як Ви думаете, чому не просто - Мудрість, а Любов до Мудрості. Яка особлива риса закладена в цих двох словах?

І якщо любов це один зі способів відношення людини до світу (або частини світу) і до самого себе, то філософія містить у собі моральну, естетичну і інтелектуальну складову цього відношення.

У Людвіга Фейєрбаха є цікаве порівняння релігії і філософії: "Релігія - це перша любов, юнацька любов, та любов, яка думає, що вона пізнанням втрачає свій предмет. Навпаки, філософія - подружня любов, любов чоловіка, яка доставляє йому володіння і насолоду своїм предметом, але тому також руйнує всю принад­ність ілюзій, які пов'язані з таємничістю першої любові"^[1].

Визначення філософії як інтелектуального Еросу (інтелек­туальної любові) властиве багатьом філософам і виникає із слів: від грецького Рhіlео - люблю і Sорfiа - мудрість) - любов до мудрості (любомудріє) або любов до істини. "Філософія, любов розуму, - пише С. Трубецький, - направляється в дійс­ності на істину не емпіричну, але загальну, всесвітню. Філо­соф шукає цю загальну мудрість, цю Софію і любить її в рам­ках своєї системи"^[2].

Філософія виникла приблизно три тисячі років тому відра­зу в декількох вогнищах людської цивілізації. У той час люди­на досягла певного рівня самолюбові, бажання пізнати саму себе, відокремити себе від навколишнього світу, у чомусь під­няти себе над світом.

Допитливий і критично настроєний співрозмовник відразу запитає: «Що, людина тільки три тисячі років тому почала пізнавати себе? А що вона робила інші п'ять мільйонів років? Або, не вдаючись в історію пітекантропів, згадаємо, що біологі­чна еволюція людини закінчилася 40-35 тисяч років тому; тобто Hотe sapiens - (людина розумна) живе на Землі вже як мінімум 40-35 тисяч років»?

Цілком правильно мислите, шановний співрозмовник. 1 тут ми перейдемо до наступного визначення.

Філософія - це світогляд

Що таке світогляд?

У відповіді на це запитання намалюйте у своєму зошиті три сонечка (дуже важливо виконати цю інтелектуальну вправу в строгій послідовності і спонтанно, витягаючи поняття і образи з підсвідомості).

А тепер давайте проаналізуємо структуру Вашого світогля­ду. Ці три сонечка (Дивись схему 1) і є кістяк Вашого світо­гляду, тому що світогляд це система поглядів на світ і міс­це в ньому людини, відношення людини до навколишньої дійсності і до самого себе. У світогляді фіксується пізнава­льне відношення людини до світу (світорозуміння, світогляд) і емоційно-ціннісне відношення (світовідчування, світо­сприймання). Інакше кажучи, світогляд - це знання про світ і людину, а також переконання, ідеали, принципи людини, її ціннісні орієнтації.

ЛЮДИНА

\ у

/ " С Ми⁴

Схема 1. Образ світогляду

Світоглядне знання, як правило, емоційно пофарбоване; тому що людина не може байдуже вирішувати проблеми, які стосуються її саму (наприклад, що є людська душа? смертна вона чи безсмертна? в чому сенс життя? і т.п.).

Проаналізуйте, яке у Вас світовідчування і світорозуміння. Що в Ваших сонечках вказує на такі складові світо/ляду як знання, емоції, принципи, переконання, система цінностей. Як Ви оцінюєте: де у Вас повсякденний, а де теоретичний рівень світорозуміння ? Що в Ваших схемах вказує на зв'язок Вашого світогляду з міфологією, релігією, філософією?

Структура світогляду

світобачення

< знання, принципи, переконання, ціннісні орієнтації, емоції

світовідчування

Схема 2. Структура світогляду

Залежно від того, які методи використовуються в пізнанні світу і наскільки глибоко суб'єкт, який пізнає, проникає в сут­ність світу, виділяються рівні світогляду: буденно- життєвий (стихійні, несистематизовані уявлення про світ і людину, здоровий глузд) і теоретичний, науковий (пізнання світу і людини на рівні законів - істотних зв'язків, - система­тизоване знання). Філософію звичайно пов'язують з теорети­чним рівнем світогляду, так як вона являє собою систематизо­ване, логічно обгрунтоване знання. Філософія не просто ви­словлює судження про що-небудь, а і розгортає його в логіч- но-обгрунтовану систему. Однак існує і так звана життєва му­дрість, здатність людини вирішувати універсальні загальні проблеми. От чому іноді стверджують, що кожна людина - філософ або філософом називають людину, схильну до зага­льних міркувань, до узагальнених висновків.

Для розуміння специфіки філософського світогляду порів­няємо його з такими історичними типами світогляду як міфо­логія і релігія.

Міфологія - цілісне світорозуміння, в якому різні уявлен­ня зв'язані в єдину образну картину світу, яка об'єднує у собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку і емоції. У міфологічному світогляді структура космосу, сутність людини, добро і зло, прекрасне і потворне виражені в конкретних образах, які часто є метафорами і символами. Наприклад, у слов'янській міфології, дерево - це образ світу. Дерево поєднує три головних "поверхи" світобудови: небо, зе­млю і пекло. У "Вечорах на хуторі біля Диканьки" М.В.Гоголь пише: "Є десь, у далекій землі, таке дерево, яке шумить вер­шиною в самому небі, і бог сходить по ньому на землю в ніч перед світлим святом"^[3].

Конкретнообразне міфологічне подання про світ було без­посередньо включене в сферу практичної життєдіяльності людини (єдність обряду і міфу в первісній культурі). Міфоло­гія - це нерозчленована єдність релігійних вірувань (напри­клад, анімізм^[4], фетишизм¹ ), зачатків наукових знань, мораль­них принципів (життя і діяльність героя у міфі було моделлю поводження людей, моральною повинністю або забороною), форм естетичного засвоєння світу (казка, героїчний епос, ле­генда, історичний переказ). Пізніше, коли окремі сфери куль­тури, мораль, релігія, мистецтво, наука, знайшли своє віднос­но самостійне існування, міф все-таки залишився в духовній культурі, як специфічна мова в мистецтві, а також форма іде­ології (політичний, соціальний міф). Якщо міфологія - це об­разне знання про світ, звернене до почуттів і емоцій людини, то філософія - це раціональне обґрунтоване знання, звернене до розуму.

Релігія - це історичний тип світогляду, в основі якого віра в існування надприродних сил і в їх головну роль у світобу­дові і житті людей.

Релігія, яка виникла в кам'яному віці 50-40 тисяч років то­му, тривалий період залишалася пануючим світоглядом. Про­понуючи специфічні варіанти відповідей на складні світогля­дні питання, вона і зараз існує і розвивається поряд з філосо­фією і наукою. Філософія у своєму історичному розвитку то, зближалась (майже зливаючись) з релігією (середньовічна філософія - богослов'я, теологія), то віддалялася і протистоя­ла їй (атеїзм). Історичний приклад: в 1770 році прокурор Па­ризького парламенту Сегьє, вимагаючи офіційного осуду і спалення книги "Системи природи" П. Гольбаха заявив, що філософи зробилися наставниками людському роду. Свобода мислити - от їхній вигук і цей вигук чується з одного краю світу до іншого. Однією рукою вони прагнуть похитнути пре­стол, а іншою хочуть перекинути вівтар.

Якщо релігія опирається на віру, то філософія в пошуку відповідей на ті ж світоглядні питання опирається на розум.

Філософія, як тип світогляду, інтерпретує основне питання будь-якого світогляду - питання про відношення людини і світу (дивись схему 3).

Основне питання філософії виникає із самопізнання, само- рефлексії людини. Куди повинна була подивитися людина, щоб задатися запитанням про співвідношення матеріального і духовного? Очевидно, що вона подивилася вглиб себе і помі­тила, що є носієм двох сутностей - матеріальної і духовної - душі і тіла. "Звідки взялися в мені ці дві сутності? - задає собі людина наступне питання - "Тіло те саме що природа, а ду­ша?" Звідси і пішла філософія. Тому основне питання філо­софії можна визначити і як головне, і як вихідне, а філосо­фію, як один зі способів самопізнання людини, самоствер­дження її у світі. В основному питанні фіксуються різні ас­пекти відносин матеріального і духовного. Два перших аспек­ти називаються першою і другою сторонами основного питан­ня. Залежно від відповіді па питання: що первинно: матерія або свідомість? всі філософи відносяться до одного із трьох напрямків:

- матеріалізм філософи, які обґрунтовують первинність матеріальної сутності світу; увесь світ матерія, яка руха­ється; свідомість залежить від матерії і не може існувати без її;

ідеалізм - філософія, що обґрунтовує первинність духовної сутності світу; виділяється об'єктивний ідеалізм - визнан­ня первинним світового, об'єктивно - (незалежно) - існую­чого духовного початку (бог, дух, "абсолютна ідея", "світо­вий розум") і суб'єктивний ідеалізм, що стверджує, що пе­рвинне - свідомість окремої людини (суб'єкта);

- дуалізм - філософія, яка обґрунтовує рівноправну єдність у світі двох початків - матерії і духу.

Слід зазначити, що первинність у філософії розуміється у двох аспектах:

1) первинно те, що з'явилося раніше (або існувало завжди), наприклад, у матеріалізмі - матерія нескінченна, несотворима, незнищувана; в ідеалізмі цією ж якістю володіє дух, свідо­мість;

2) первинно те, що важніше, головніше; те, що визначає, від чого залежить все інше; так в ідеалізмі дух може існувати сам по собі і маючи нескінченний творчий потенціал, на певному етапі розвитку створює матерію (природу).

Схема З

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ СВІТОГЛЯДУ

Людина •«--------------- * Світ

Основне питання філософії -

питання про співвідношення матеріального і духовного у світі

Перша сторона Друга сторона

Що первинне: матерія Чи пізнаваний світ?

чи свідомість (співвідношення об'єкта ісуб'єкта пізнання)

/ | \

матеріалізм дцалізм ідеалізм гносеологічний агностицизм

оптимізм

В історії філософії виділяються три основні форми матері­алізму:

стихійний, наївний матеріалізм (дивись розділ "Антична філософія");

> метафізичний, механічний матеріалізм розглядає першо­основу світу - матерію, як пасивне начало, яке приводиться в рух якою-небудь зовнішньою силою;

> діалектичний матеріалізм трактує матерію як активну першооснову світу (саморух матерії - істотна властивість буття).

Друга сторона основного питання філософії фіксує пі­знавальне відношення людини до світу. На питання: "чи мож­на пізнати світ?" - більшість філософів відповідають стверд­но. Вони трактують пізнання як процес відбиття суб'єкта об'­єктом - гносеологічний оптимізм (від лат. gnosis - знання, пі­знання). Протилежна позиція - агностицизм (gnosis - знан­ня; а - префікс "ні", дослівно - незнання) - напрямок у філо­софії, які заперечує пізнаванність світу. В агностицизмі абсо­лютизується активність суб'єкта у пізнанні, отже, знання за­лежить не стільки від об'єкта, скільки від суб'єкта.

Тут схематично позначені лише основні філософські на­прямки. Реальний філософський процес значно різноманітні­ший і багатший цієї схеми. Усередині кожного з напрямків іс­нує розмаїтість шкіл, вчень, варіантів вирішення тих або ін­ших проблем; є філософи, які у своєму розвитку еволюціонізувалися від одного напрямку до іншого; відомі також філо­софські школи, які заперечують світоглядні проблеми (пози­тивізм, наприклад) і тому не вписуються в наведену схему.

Застосовуючи метод підіймання від абстрактного до теоре­тично-конкретного ми надалі наповнимо цю абстрактну схему конкретно-історичним змістом.

Отже, філософія - це теоретично сформульований сві­тогляд, один зі способів духовного освоєння людиною сві­ту. В філософії, як у світогляді завжди, явно або неявно, при­сутня людина. Філософія вивчає Світ, Космос, для того щоб розуміти в них місце Людини. Спрямованість до людини, гуманістичний пафос філософії полягає в тому, що вона

покликана відповісти на смисложиттєві питання людини, ⁶ Ч^ен*прі філософських теоретичних узагальнень, пошуків стоїть людина. Філософія служить способом самопізнан­ня і духовного розвитку людини і людства.

Проведемо інтелектуальний експеримент. Закрийте книгу і запишіть у свій словник, (він може бути наприкінці зошита, а може складатися по ходу) визначення таких термінів:

(Словник): світогляд, міфологія, релігія, філософія, основ­не питання філософії, матеріалізм, метафізич­ний матеріалізм, діалектичний матеріалізм, ідеалізм, суб'єктивний ідеалізм, об'єктивний ідеалізм, ду­алізм, монізм, плюралізм, агностицизм.

Зрівняєте Ваші визначення з тими, які Ви читали в підручнику (можна взяти інший підручник або словник). Якщо за змістом бі­льше 50% визначень вірні - то Ви попрацювали на ВІДМІННО! Ви почади шлях осягнення філософії. Я Вас поздоровляю і пропо­ную перейти до наступного інтелектуального випробування.

Попрацюйте над такими тестами.

Тест 1.

Виділіть правильне визначення:

a) Матеріалізм - це визнання того, що увесь світ, всі тіла і предмети складаються з однакових часток (атомів, електронів і т.п.).

b) Матеріалізм - це принцип життя, що полягає у визнанні при мата, матеріальних благ для життя людини.

c) Матеріалізм - це філософський напрямок, що затвер­джує первинність природи, матерії і вторинність свідомості.

d) Матеріалізм - це практично здоровий погляд на речі, відмова під ілюзорних, далеких від життя міркувань і т.п.

Тест 2.

Виділіть правильне визначення:

а) Ідеалізм це прагнення обгрунтувати значення ідеалів життя. Прагнення людини до досконалості.

І2

b) Ідеалізм - це визнання ідей, свідомості за первинне, що визначає, за все матеріальне.

c) Ідеалізм - це твердження, що ідеї, думки існують реально.

сі) Ідеалізм - це ілюзорні, далекі від життя міркування,

спроба забути про "прозу" життя і т.п.

Тест 3.

До якого філософського напрямку можна віднести тезу: "Буття не пов'язане з матеріальними особливостями ем­піричного існування, оскільки акт існування здійснюється і може здійснюватися без матерії"?

a) Суб'єктивний ідеалізм.

b) Об'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Метафізичний матеріалізм.

е) Діалектичний матеріалізм.

Тест 4.

До якого філософського напрямку відноситься наступне мі­ркування? "Об'єкт і відчуття те саме... і не можуть тому бути абстрагованими одне від іншого "?

a) Діалектичний матеріалізм.

b) Метафізичний матеріалізм.

c) Об'єктивний ідеалізм.

d) Суб'єктивний ідеалізм.

е) Дуалізм.

Тест 5.

До якого філософського напрямку відноситься наступне ви­рішення основного питання філософії: "Об'єктивний світ і йо­го закони є визначальним початком у відношенні до думок людей, наукових теорій"?

a)Об'єктивний ідеалізм.

b)Суб'єктивний ідеалізм.

c)Дуалізм.

d) Матеріалізм.

13Тест 6.

До якого філософського напрямку відноситься наступне ви­словлення філософа: "Дух і природа, мислення і буття суть дві нескінченних сторони ідеї, яка може істинно виступи­ти лише тоді, коли її сторони вловлюються окремо в їх абстрактності і цілісності"?

a) Діалектичний матеріалізм.

b) Метафізичний матеріалізм.

c) Дуалізм.

d) Об'єктивний ідеалізм.

е) Суб'єктивний ідеалізм.

Тест 7.

До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення: "Світ, єдиний із усього, не створений ні ким з богів і ніким з людей, а був, є і буде вічно живим вог­нем..."?

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Матеріалізм.

Тест 8.

Який варіант вирішення основного питання фічософії тут представлений: "... Речі, які я сприймаю, суть мої власні по­дання, і ніяке подання не може існувати інакше, як у розумі"?

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Метафізичний матеріалізм.

е) Діалектичний матеріалізм.

Тест 9.

До якого філософського напрямку можна віднести наступну тезу: "Сама по собі матерія являє собою пасивний поча­ток; вона володіє тільки силою інерції; от чому щораз, як ми бачимо, що вона рухається, можна зробити висновок, що її рух виникає з іншого начала..."?

Об'єктивний ідеалізм.

Суб'єктивний ідеалізм.

Дуалізм.

й) Метафізичний матеріалізм.

е) Діалектичний матеріалізм.

Тест 10.

Який з філософських напрямків відображено в поетичному тексті Вольтера:

Отож він - промінь, що з неба до нас іде, Перед чиїм сяйвом юрба благоговіє! Отож той дух, що нас переживе!

Він разом з почуттями породжений, росте, слабшає... На жаль, він з ними і умре.

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

сі) Матеріалізм.

Тест 11.

До якого філософського напрямку відноситься таке мірку­вання філософа: "Поняття, що не мають ніякої підстави в природі, можна порівняти з північними лісами, де дерева не мають коріння. Досить пориву вітру, досить незначно­го факту, щоб перекинути весь цей ліс дерев і ідей"?

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Матеріалізм.

Тест 12.

До якого напрямку у філософії можна віднести автора цих рядків: Ваш світ - хоч він і блищить красою, - Але коли завгодно вам, зліплю і я такий: Матерії шматок... і я, сумнівів немає, Створю стихії всі, тварин, вихрі, світло, - Довідатися б тільки мені руху закон.

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Матеріалізм.

Які відповіді правильні? Це Вам вирішувати. Не хочу при­нижувати Вас підказками наприкінці книги; тим більше, що лінь наша - це одна з головних спокус і пороків, з якими важ­ко боротися (по собі знаю).

Давайте поміркуємо разом над двома завданнями, в яких частіше інших роблять помилки. Порівняйте свої міркування з моїми. Сходяться - добре! А не сходяться - ще краще! Зна­чить у Вас критичне (нестандартне) мислення.

Тест 4.

З яким філософським напрямком пов 'язане наступне мірку­вання? "Об'єкт і відчуття те саме... і не можуть тому бути абстраговані одне від іншого "?

a) Діалектичний матеріалізм.

b) Метафізичний матеріалізм.

c) Об'єктивний ідеалізм.

d) Суб'єктивний ідеалізм.

е) Дуалізм.

Часто позначають це висловлення як дуалізм. Насправді ж зведення об'єкта (об'єктивного світу) до відчуття (частини свідомості) характерно для суб'єктивного ідеалізму. Дуалісти, виділяючи дві сутності, першооснови буття (матерію і дух) не зводять одне до іншому, навпроти стверджують, що вони вза­ємопов'язані, але незалежні одна від іншої. Правильна відпо­відь - й) Суб'єктивний ідеалізм.

Тест 10.

Який .і філософських напрямків відображено в наступному поетичному тексті Вольтера:

Отож він - промінь, що і неба до нас іде,

Перед чиїм сяйвом юрба благоговіє!

Отож той дух, що нас переживе!

Він разом з почуттями породжений, росте, слабшає...

На жаль, він з ними і умре.

a) Об'єктивний ідеалізм.

b) Суб'єктивний ідеалізм.

c) Дуалізм.

d) Матеріалізм.

Тут є історична підказка: Вольтер (справжнє ім'я Франсуа Марі Аруе, 1694-1778) - філософ, письменник, публіцист; в ху­дожній формі критикував феодальні відносини, деспотичну фо­рму правління, феодально-клерикальний світогляд. В "Філософ­ських листах", "Трактаті про метафізику"; "Філософському сло­внику" виступав як деїст, у той же час. висловлював ідею про віч­ність і нестворення матерії, її об'єктивне існуванні і вічний рух. Дуже вплинув на французьких матеріалістів XVIII століття.

У перших трьох рядках Вольтер саркастично переказує ду­мки релігійної філософії, а у двох останніх стверджує свою думку матеріаліста і атеїста: «На жаль, він (дух) з ними і умре». Отже, це матеріалізм (правильна відповідь - сі))

1ще одне завдання для найвдумливіших, творчих і серйоз­но настроєних читачів.

Зробіть самоаналіз за такою схемою:

Із двох сущностей, з яких складаюсь я:

а) Первинне тіло

6) Первинна душа

і і

2Приведіть 5 або більше 2

3аргументів будь-якого з Аналогічно

4характеру 4

5 5

Хто Ви більше після цього матеріаліст чи ідеаліст? Повер­ніться тепер до запитань, які ми задали собі на самому початку нашого діалогу. Зрозуміло тепер, чому філософія не сама Муд­рість, а шлях до неї і шлях цей ііег.кінченпмй, як нескінченне пі­знання Світу - Макрокосмосу і Людини Мікрокосмосу ?

Отже, ми розмірковували над двома визначеннями філософії:

- філософія - це любов;

- філософія - це світогляд.

Звернемося ще до одного, який найчастіше зустрічається в сучасній культурі: філософія - це наука.

3. Філософія як наука

Філософія як теоретично сформульований світогляд зав­жди була близька до такої сфери культури як наука. Філосо­фія зближається з наукою і по методах пізнання, і по способі побудови знання як теорії.

В цьому питанні охарактеризуємо дві проблеми:

1. Специфіка філософії як науки.

2. Взаємозв'язок філософії з іншими науками.

1. Специфіку будь-якої науки визначають по її предме­ту, методу і мові

1.1. Що є предметом філософії?

На цей, як і на багато інших питань, у філософії немає од­нозначної відповіді. По-перше, тому, що предмет філософії змінювався в її історичному розвитку, і, по-друге, у різних фі­лософських напрямках по-різному визначається предмет.

Розглядаючи історичний аспект, можна виділити три осно­вних етапи в розвитку предмета філософії.

Перший етап - давня філософія, як сукупна мудрість люд­ства, містила в собі зачатки всіх наукових знань, отже, її пред­метом були загальні і конкретні закони буття, відомі в той час. Філософ - мудрець був тоді і математиком, і астрономом, і лі­карем, і істориком. Звідти і вульгарне визначення філософії як "цариці наук" або "науки наук".

Другий етап процес диференціації науки і розпредмечування філософії. Від філософії поступово відгалужувалися і оформлялися у самостійні науки різні області знання, "несу­чи" із собою частину її предмета. Схематично всю область до­слідження науки можна представити у вигляді великого пиро­га, розділеного на частини (дивись схему 3).

Схема 3. Процес диференціації науки і розпредмечування філософії

В XIX столітті проблема розпредмечування філософського знання була усвідомлена і знову в філософії почалися пошуки її предмета.

Третій етап - (ХІХ-ХХ ст.) характерний різноманітними точками зору на предмет філософії і її статус в системі науко­вого знання. Тут приведемо лише деякі (багато в чому проти­лежні) точки зору:

а) Позитивізм вважає предметом філософії аналіз мови науки, зводячи функції філософії до логіки і методології науки (докладніше про це дивіться в темі "Філософія XX століття").

б) Діалектичний матеріалізм визначає філософію як на­уку про найзагальніші закони буття. Будь-яка наука серед нескінченного різноманіття зв'язків навколишнього світу ви­діляє і вивчає закони. Закон - це істотний, загальний, не­обхідний, повторюваний зв'язок між явищами і процесами. Однак у світі існують закони різного ступеня спільності. Фі­лософію, на відміну від інших наук, цікавлять найзагальніші, універсальні зв'язки буття. Відомий американський фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов представляє роль і місце філософії в сучасному науковому знанні в наступному образі. Сучасну науку, стверджує він, можна представити у вигляді великого саду розділеного на окремі ділянки. Кожний хазяїн освоює свою ділянку, знає в ній все до дрібних подробиць, але йому не цікаво, що робиться на ділянці сусіда. Так часто бу­ває, коли фахівці навіть суміжних галузей науки не розуміють один одного, в силу вузької спеціалізації і особливості форма­лізованої мови тієї або іншої дисципліни. В такій ситуації ще більш необхідний узагальнюючий погляд з висоти або з боку. У цьому і полягає методологічна функція філософії.

в) Ірраціоналістичний напрямок у філософії вважає, що предмета у філософії зовсім немає, тому що вона не наука, а "... мистецтво пізнання в свободі через творчість ідей, які противляться світовий даності і необхідності і проника­ють у позамежну сутність світу"'. Протиставляючи філо­софію науці, М.Бердяєв далі пише, що в науці є гірка нужда людини; в філософії - розкіш, надлишок духовних сил. Філо­софія не менш життєва, чим наука, але ця життєвість творчос­ті пізнання, яке переходить межі даного, а не життєвість при­стосування пізнання до даного для самозбереження в ньому... В філософії є щось святкове і для утилітаристів буднів насті­льки ж марне, як і в мистецтві.

Філософія вивчає універсальні, загальні зв'язки, проте, структурує свій об'єкт; тому традиційно в філософському знанні виділяються наступні напрямки або розділи:

Онтологія - вчення про буття;

Антропологія - вчення про людину;

Гносеологія - теорія пізнання;

Логіка наука про закономірності абстрактного мислення;

Методологія наука про методи пізнання і межі їх засто­сування;

Аксіологія вчення про цінності;

Соціологія - наука про загальні закони розвитку суспільс­тва;

Етика - філософська теорія моралі і моральності;

Естетика - наука про закономірності існування і створен­ня прекрасного у світі.

Див Бредяєв II.А. Смысл творчества. М : ГІравда, 1989. - С.269

На різних етапах розвитку філософії і в різних філософсь­ких школах на перший план висуваються ті або інші пробле­ми. Це залежить від потреб суспільної практики і науки, а та­кож від філософських традицій.

1.2. В чому ж специфіка філософських питань осягнення іс­тини? Метод - шлях, спосіб дослідження, пізнання, сукуп­ність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Філософський метод являє собою за­гальний підхід до вивчення дійсності. В залежності від мето­дологічної традиції виділяються основні типи філософству­вання: метафізичний і діалектичний; раціоналізм і ірраціона­лізм.

ТИПИ ФІЛОСОФСТВУВАННЯ:

МЕТАФІЗИЧНИЙ

Підхід до вивчення світу, як це раз і назавжди даного, вивчення об'єкта в статич­ному стані. Мислення засно­ване на формальнологічному законі виключеного третьо­го: чи так, чи ні - третього не дано: тяжіє до побудови од­нозначної, статичної, умо­глядної картин и світу.

ДІАЛЕКТИ ЧНИЙ

Підхід до вивчення сві­ту як процесу (вивчається динаміка об'єкта). Діалек­тичне мислення, вивчаючи рухливі зв'язки світу, пе­рехід одного в інше допус­кає єдність протилежнос­тей (і є, і немає - одночас­но). В діалектиці картина світу оживає.

РАЦІОНАЛІЗМ

Філософія в пізнанні світу опирається на розум (ratio), використовуючи форми і методи абстракт­ного мислення: поняття, судження, висновок, гіпо­теза, теорія, індукція, ана­ліз, синтез і т.п.

ІРРАЦІОНАЛІЗМ

Філософія в пізнанні позаме­жної сутності світу опирається не на розум, а користується надра- ціональними (ірраціональними) способами осягнення істини: лю­бов до істини, інтуїція, медитація, безпосередній зв'язок з космо­сом, екстрасенсорика і т.п.

Термін «метафізика» у філософії вживається в двох значеннях: І) «метафізика» як си­нонім «філософія» Аристотель всі науки ділив на дні групи: фізика наука про приро­ду; метафізика (над фішкою) наука про людину: 2) метафізика як протилежний діале­ктиці метол пізнання.

Евристична сила філософських методів проявляється в тому, що вони можуть бути використані в пізнанні будь-якої сфери бут­тя. В історії науки і філософії безліч прикладів того, як філософи, користуючись винятково силою свого мислення, робили відкрит­тя, які на багато століть випереджали їх експериментальне підтве­рдження в природознавстві. Так в V столітті до нашої ери Демокріт відкрив атоми і тільки через 24 століття природознавство експериментально підтвердило їх існування. Німецький філософ Іммануїл Кант, не будучи ні фізиком, ні астрономом, висунув першу в історії науки космогенну гіпотезу про утворення планетної сис­теми з первісної "туманності", тобто з величезної хмари дифузійної речовини. Вихід із кризи фізики на початку XX століття був за­пропонований філософом В.І. Леніним, який користуючись діале­ктичним методом і розширивши кордони пізнання, пояснив філо­софський і фізичний зміст нових відкриттів в науці (докладніше про це дивися в темі "Онтологічні проблеми у філософії").

1.3. Особливість мови філософії полягає в тому, що на від­міну від інших (зокрема природничих) наук вона практично не звертається до формалізованої мови, а користується природною мовою. Це дозволяє їй "проникати" в інші сфери культури і через них, через науку, мистецтво, мораль, впливати на життя людини, її свідомість. Філософія утворює і визначає самі загальні, абстра­ктні поняття - категорії: світ, космос, буття, людина, закон, сут­ність, причина, рух, пізнання, свідомість і т.п. і тому є необхідною умовою формування розвиненого теоретичного мислення.

Тому хто починає вивчати філософію, вона являється у вигляді "знайомої незнайомки". З одного боку, людина завжди користується загальними поняттями (вони знайомі їй і до ви­вчення філософії), а з іншого боку, спочатку представляється важким оперувати настільки абстрактними поняттями, не (вертаючись до конкретних образів. У мові філософії велику роль грає не тільки логічна структура, але і стиль. В цьому фі­лософія зближається з мистецтвом. Філософія - це стиль, то­му індійська, китайська, німецька, французька, російська, українська філософії відрізняються одна від одної. Говорять, що на пропозицію викласти свої погляди в популярному ви­данні французькою мовою, Гегель - німецький філософ діале­ктик, відповів з гордістю, що його філософія не викладається ні коротко, ні популярно, тим більше французькою мовою.

Спроби формалізувати філософію, представити її у вигляді загальної для всіх логічної структури (Р.Декарт, Б.Спіноза, сучасний позитивізм) не увінчалися успіхом. Філософія була і залишилася загальним умоглядним міркуванням про корінні проблеми людського буття.

Яке місце займає філософія в системі наукового знання? Як вона пов'язана з іншими науками?

Обговорюється три статуси філософії:

Над наукою, як компас; свідомо прийнятий "азимут" того, в системі яких філолофсько-теоретичних категорій і цінніс­них установок будувати науку.

Під наукою, як істотний системосгворюючий елемент фун­даменту наукової діяльності, як система категорій культури, частиною якої є філософія.

В науці, як непереборний компонент, як прагматичний аспект самої наукової діяльності, коли в вирішенні наукових завдань бе­руть участь категорії і методи науки і філософії. А.Ейнштейн, на­приклад, стверджував, що наука без теорії пізнання (наскільки це взагалі мислимо) стає примітивної і плутаною.

В конкретних науках, особливо у представників природничих і технічних наук час від часу виникає скептичне відношення до філософії, неприйняття чисто умоглядних міркувань, заперечен­ня всякої діяльності, що не дає безпосередніх практичних ре­зультатів (відома суперечка "фізиків" і "ліриків"). Туї пригаду­ється образ створений Ф.Беконом (англійський філософ XVI- XVII ст.), де він порівнює філософію зі шлунком: ... мов, якось різні частини тіла подумали і прийшли до висновку, що давно настав час припинити всякі справи із цим паразитом - шлунком; треба б його відключити від загального зв'язку - адже від нього користі мало: сидить і жере собі результати нашої праці. Вирі­шили і відключили. Пройшов час і всі частини організму стали втрачати свої функції (ноги перестали ходити, руки - обмацува­ти і діставати, очі - бачити, вуха - чути і т.н.). Тоді вони, бачачи, що справи погані, знову пішли на зв'язок і дружбу зі шлунком.