Методи оцінки тіньової економіки

Методи оцінки тіньової економіки, що найчастіше використовуються в практиці різних країн, можна умовно об’єднати в такі групи:

1. Мікрометоди (прямі методи).

2. Макрометоди (непрямі методи).

До першої групи можна віднести метод товарних потоків, коли вивчається шлях товарів і послуг від виробника до споживача, а також зіставляються дані щодо ресурсів товарів і послуг і їх використання на проміжне споживання, кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт, отримані з різних джерел інформації, на основі незалежних оцінок. Для альтернативних оцінок різних макроекономічних показників можуть використовуватися математичні моделі (для оцінки випуску малими і середніми економічними одиницями — на базі даних щодо великих підприємств; для оцінки доходів населення — на базі відношення між доходами та витратами на певні товари й послуги). До мікрометодів відносять також опитування населення та експертів, вибіркові обстеження, аналіз записів податкових книг.

Макрометоди — це методи непрямих оцінок тіньової економіки (окремих її компонентів), засновані або на інформації про окремі фактори чи явища, або на порівняльному аналізі даних, одержаних з різних джерел. Така інформація дає змогу уявити масштаби та тенденції розвитку тіньової діяльності в рамках певної групи одиниць або певного явища. Ці дані потім поширюються на всю відповідну сукупність одиниць чи явищ.

До макрометодів належать:

1) обстеження домашніх господарств і окремих їх членів;

2) змішані обстеження домашніх господарств і некорпоративних підприємств (виробничі одиниці приватного сектору і їх власники).

Крім того, існують непрямі джерела і методи оцінки тіньової діяльності з використанням даних:

державного контролю (фінансового, податкового, правового, статистичного);

незалежних аудиторських та консалтингових фірм (про методи приховування тіньової діяльності);

перевірок недекларованої зайнятості (безробітні, іноземці, біженці, кваліфіковані консультанти і т. д.).

порівняльного аналізу відношення витрат і вартості продукції, що випускається в державному і приватному секторах;

чисельності зайнятих у професіях із регулярним додатковим доходом (лікарі, адвокати, перукарі, косметологи, водії таксі, продавці газет, автомеханіки, майстри з ремонту побутової техніки, слюсарі, сантехніки і т. п.);

спеціальних опитувань домашніх господарств (про чайові, подарунки, купівлю товарів і послуг без належного оформлення, на неорганізованому ринку і т. п.);

монетарної моделі (співвідношення збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу, і обсягу короткострокових вкладів економічних одиниць на банківських рахунках);

опитувань керівників підприємств (про частку угод, не оформлених відповідними документами).

Вибір методів залежить від практичної можливості одержати достовірну інформацію для оцінки параметрів тіньової економіки або її окремих складових частин. У свою чергу, брак статистичного матеріалу спричиняє необхідність у кожному випадку вибирати адекватний для даної ситуації метод або комбінувати кілька методів.

Кожна група методів має свої переваги та недоліки. Макрометоди дають здебільшого завищену оцінку, мікрометоди — занижену. Одна з суттєвих переваг мікрометодів полягає в тому, що вони дають змогу уникати ускладнень, пов’язаних з агрегованими показниками. Їх основним недоліком є певний суб’єктивізм та складність збирання інформації. У тому разі, коли використовується інформація, зібрана для інших цілей, її може бракувати для одержання вірогідних даних. Але найсуттєвішим недоліком мікрометодів є можливість навмисного перекручення інформації населенням під час опитування (наприклад, приховування частини прибутків з метою уникнення оподаткування). Проте опитування населення, особливо проведені експертами, дають іноді найнадійніші результати щодо окремих галузей (секторів) економіки та вважаються достатньо ефективними для оцінки розмірів тіньової економіки.