Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

Оцінка стану розвитку дітей, які зазнали травм та деприваційних впливів

Процедура оцінки стану дітей, які зазнали травм та деприваційних впливів передбачає декілька рівнів роботи, на соціально-сімейному рівні - обстеження соціальних умов та індивідуальному - процедури діагностики загального розвитку дитини. Перелік показників на соціально-сімейному рівні надається в карті експрес-оцінки (див. додаток 3.), Для проведення діагностики розвитку дитини - залучаються відповідні спеціалісти. Така оцінка називається експертною. Співпраця багатьох спеціалістів: педіатра, дитячого психіатра, психолога, соціального працівника, педагога, невропатолога, дефектолога (за потребою можуть бути залучені й інші спеціалісти) є необхідною для проведення ефективної діагностики деприваційних порушень у дітей.

Отримані та узагальнені дані обстеження враховуються в загальній оцінці слугують основою для прийняття адміністративного рішення щодо добору найкращих, для дитини форм влаштування, плану її підтримки та захисту, розроблення та здійснення індивідуальних корекційних програм та психотерапевтичних впливів.

Діти, позбавлені батьківського піклування та влаштовані у державну систему опіки, повинні щорічно проходити діагностичну процедуру щодо змін у їхньому розвитку, адже вплив деприваційних порушень має свої особливі прояви на кожному віковому етапі розвитку дитини, що може ускладнити її подальшу соціалізацію.

Тож оцінка (обстеження соціального оточення дитини і діагностика стану її розвитку) та моніторинг будуть основними видами роботи спеціалістів упродовж усього відновлюючого періоду розвитку депривованої дитини. Коротко опишемо види оцінки та часові межі їх проведення. Базова оцінка (як правило, експертна) проводиться на початку влаштування дитини в прийомну сім'ю і включає проведення діагностики стану здоров'я та розвитку дитини з урахуванням впливу соціальних передумов. На підставі узагальнених даних оцінки складається план соціального супроводу дитини і визначаються індивідуальні критерії для проведення моніторингу розвитку та стану прийомної дитини (поточного, щорічного, результуючого) [4, 87].

Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних з поточними і слугує основою для корекції плану супроводу. Проводиться через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю.

Завершальна оцінка проводиться по завершенню терміну перебування дитини в прийомній сім'ї, або за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати ефективність здійснення заходів підтримки та розвитку, а також щодо готовності дитини до самостійного управління своїм життям. Цей вид оцінки проводиться також у ситуації переводу прийомної дитини до іншої прийомної сім'ї.

Особливості розвитку та поведінки депривованих дітей залежать, у першу чергу, від зіставлення причин, за яких дитина втратила можливість виховуватися у біологічній сім'ї, та наявного у неї особистісно-психологічного резерву протистояння негативним впливам середовища. Процедуру соціальної та індивідуальної оцінки стану та розвитку дитини можна описати на основі трирівневої моделі (рис. 2.).

 

Рис. 2. 2. Модель оцінки розвитку депривованих дітей

У кожному конкретному випадку симптоматику щодо розвитку та стану здоров'я депривованих дітей слід розглядати в ракурсі впливу чинників трьох рівнів – макро, мікро та мезо:

1)макрорівень: це об'єктивні чинники, що характеризують зовнішнє середовище і свідчать про причини сирітства та міру співвіднесення умов утримання дитини потребам її вікового розвитку;

2)мікрорівень: це суб'єктивні чинники: вік дитини на момент переживання втрат та перемін, досвід переживань та нехтування потребами розвитку тощо, які будуть вказувати на наявний у дитини резерв протистояння негативним впливам;

3)мезорівень: це стрес-чинник, що проявляється як результат взаємодії двох попередніх чинників (об'єктивних та суб'єктивних), і який у ситуації біологічного сирітства діє як «гострий», а в ситуації соціального сирітства - як хронічний чинник.

Відсутність достовірних відомостей про зазначені чинники можуть ускладнити процес діагностики та ефективність щодо планування психологічної корекції. Інколи навіть вік дитини може бути невідомим фактом. У такій ситуації вік дитини можна визначити лише приблизно, зібравши інформацію за рекомендованою схемою: характеристика біологічної, психологічної, культурної, соціальної складових розвитку, що в результаті підсумку допоможе встановити як хронологічний, так і психологічний вік дитини [20, 15].

Умовно виокремленні об'єктивні та суб'єктивні чинники ризику всіх трьох рівнів можна поділити на дві групи: чинники, пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини та умовами її попереднього проживання у сім'ї; чинники, пов'язані з індивідуальними особливостями розвитку самої дитини.