Поняття корпоративних відносин і корпоративного права.

Тема 1. Поняття корпоративних відносин, їх становлення та розвиток в Україні.

Поняття корпоративних відносин і корпоративного права.

Становлення і розвиток корпоративних відносин і корпоративного права в Україні (стислий історичний огляд).

Поняття корпоративних відносин і корпоративного права.

Корпорація в буквальному перекладі із середньовічно-латинської «corporation» означає об'єднання, співтовариство.

У Тлумачному словнику живої мови великоросійської мови В.І. Даля корпорація розглядається як община, суспільство, братерство, товариство, стан, спілка людей одного звання, ремесла.

Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза й І.А. Ефрона визначає, що корпорація - загальна назва для багатьох видів союзів, що мають внутрішню організацію, яка об'єднує членів союзу в одне ціле, котрі є суб'єктом прав і обов'язків, юридичною особою.

У Словнику іноземних слів виділено два підходи до розуміння сутність даного поняття: ]) суспільство, союз, група осіб, що об'єднується спільністю професійних або станових інтересів; 2) у ряді країн, наприклад, США, Канада, широко використовувана форма акціонерного товариства.

У сучасному економічному словнику Б.А. Райзберга наводиться таке трактування терміна: корпорація - сукупність осіб, котрі об'єдналися для досягнення спільних цілей, здійснення самостійної діяльності й утворюють самостійний суб'єкт права - юридичну особу. Найчастіше корпорації організовуються у формі акціонерного товариства.

У нашій правосвідомості сьогодні поширені такі понят­тя, як «корпоративне право» та «корпоративні права». Ці терміни вживаються в найрізноманітніших значеннях. Особливо це помітно в нормативних документах різної юридичної сили, де неоднакове тлумачення цих понять призводить до неадекватно­го регулювання правовідносин, що виникають. Особливе роз­маїття в їх визначеннях спостерігається в нормативних актах податкового законодавства: це і право на дивіденди, і на частку її статутному фонді юридичної особи тощо. Всі ці тлумачення з правової точки зору є або неточними, або взагалі викривлюють правову природу і розуміння певних правових інститутів.

В юридичній літературі з приводу поняття корпоративного права та корпоративних відносин також є найрізноманітніші точки зору. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків, науковців і стають предметом дослідження останніх. На жаль, склалася ситуація, коли науковці прагнуть навздогін законодавцю підвести теоретичне підґрунтя під уже сформовану нормативну базу або ж піддають критиці наявні законодавчі визначення таких категорій, як кор­поративне право та корпоративні права. Безперечно, що ці понят­тя не є одновимірними. Відносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними й різноплано­вими. Відомо, що цивілістика радянських часів такими дослі­дженнями не займалася. Тому, безперечно, нині постала нагальна потреба дати правовий аналіз цим термінам, з'ясувати юридич­ну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в систе­мі цивільного права.

Виникнення корпоративних відносин пов'язане з реформуванням економіки України, закріпленням в основоположних нормативних актах прав і свобод людини, в тому числі права на створення юридичної особи та права на зайняття підприєм­ницькою діяльністю шляхом створення юридичних осіб різних видів. Поява корпоративних відносин спричинена ускладнен­ням майнових відносин на сучасному етапі економічного обо­роту. Корпоративні правовідносини визнані в Україні як вид суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають у стадії розвитку. А суспільні відносини, які за своїм предметом є відносинами з управління майновими комплекса­ми (компаніями), у найзагальнішому вигляді слід вважати кор­поративними.

Необхідність доктринального аналізу інституту корпоратив­ного права пов'язана, по-перше, із формуванням великої групи підприємств, заснованих на приватному капіталі, а, по-друге, з потребою позначити певний сегмент відносин, які тільки в ринковій економіці набувають майнового характеру та опосередковують цивільний оборот, по-третє, обумовлена штучністю такого суб'єкта, як юридична особа, що наділена волездатністю (зва­жаючи при цьому на той факт, що ця воля завжди є похідною). Ці причини є на перший погляд досить різними, але їх сукуп­ність стала визначальною для розуміння необхідності створення відповідного юридичного інституту. Визначення кола корпора­тивних відносин має надзвичайно велике кодифікаційне значен­ня і, крім того, дозволить вирішити проблему підсудності корпо­ративних спорів.

Корпоративне право слід розглядати як цивільно-правовий інститут, як частину цивільного права. Особливості корпоративних відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потребують відповідного правового регулювання. Для регулювання таких суспільних відносин застосовується цивільно-правовий метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільних правовідносин.

На нашу думку, на сучасному етапі розвитку корпоративно­го права найбільш вдалим є підхід, згідно з яким корпоративне право визнається підгалуззю господарського права. Сучасне корпоративне право представляє собою результат системної правотворчої діяльності як держави, так і з її дозволу суб’єктів господарювання, серед яких все більш помітне місце займають різні по кількісному складу, функціональній спрямованості і організаційній структурі корпоративні підприємства.

Як підгалузь господарського права корпоративне право не має ні самостійного предмета регулювання, ні спеціальних методів правового регулювання, відмінних від методів господарського права. До того ж, корпоративне право регулює питання, які належать до категорії суб’єктного складу господарського права, тому корпоративне право не може бути визнано само­стійною галуззю права. Однак, це не применшує ролі і значення корпоративного права, які в сучасних ринкових умовах по­стійно зростають.

Корпоративне право - це підгалузь господарського права, норми якої регулюють корпоративні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю, управлінням і припинен­ням корпоративних підприємств.

Ознаки корпоративного права:

1) корпоративне право - це система однорідних предметно пов’язаних інститутів господарського права. Тобто корпоративне право є підгалуззю господарського права правових інститутів;

2) наявність предмета правового регулювання - корпоратив­них відносин (як різновиду господарських), що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю, управлінням і припиненням корпоративних підприємств;

3) використання методів правового регулювання, притаман­них господарському праву, що забезпечують збалансоване вра­хування та захист приватних і публічних інтересів корпоратив­них підприємств, їх учасників (членів), органів управління та найманих працівників таких підприємств (методу автономних рішень; методу владних приписів; методу координації (узго­дження); методу рекомендації);

4) значний нормативний масив у корпоративному праві ста­новлять корпоративні нормативні акти, які встановлюються органами корпоративного підприємства і поширюються на суб’єктів корпоративних відносин;

5) у випадку порушення норми корпоративного права за­безпечуються не тільки державним, але й корпоративним при­мусом. Насамперед, саме корпоративне підприємство впливає на порушника, використовуючи санкції, передбачені в корпо­ративних актах. При недостатності засобів цілком можливе звер­нення за захистом до суду та правоохоронних органів. Наприк­лад, згідно із ч. 2 ст. 61 Закону про АТ наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноос­ібного виконавчого органу), дії або бездіяльність якого порушу­ють права акціонерів чи самого товариства.

Предмет корпоративного права становлять суспільні відно­сини, що виникають у процесі створення, діяльності, управлін­ня та припинення корпоративних підприємств.

Відносини, які становлять предмет корпоративного права, називаються корпоративними. Саме корпоративні відносини є тією формою, в якій абстрактні норми права, що містяться в корпоративному законодавстві, як підгалузі господарського за­конодавства, набувають своєї реалізації.

Законодавче визначення поняття корпоративних відносин закріплено у ГКУ. Так, згідно із ч. З ст. 167 ГКУ під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виника­ють, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Тобто, до корпоративних, на думку законодавця, належать відносини, об’єктом яких є корпоративні права23. У свою чергу, нормативне визначення об’єкта корпоративних відносин міститься у ч. 1 ст. 167 ГКУ, згідно з якою корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та ста­тутними документами.

Оскільки жодних інших ознак для кваліфікації відносин як корпоративних законодавець не дає, досить часто неодно­значність у визначенні кола корпоративних відносин призво­дить до проблем у судовій та правозастосовній практиці при виз­наченні підвідомчості спорів, що виникають із корпоративних відносин, при застосуванні норм корпоративного права у сфері господарювання та інших сферах суспільного життя та ін. Заз­начене вимагає теоретичного осмислення правовою наукою суті корпоративних відносин.

На сьогодні у правовій науці відсутня єдність у підходах до визначення поняття «корпоративні відносини». Дослідниками цієї проблеми корпоративні відносини визначаються як:

1) відносини, що виникають між акціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самим учасниками чи ак­ціонерами з приводу реалізації їх права власності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді корпорації (Н.С. Глусь)24;

2) відносини між учасниками товариства; між господарсь­ким товариством та його учасником (учасниками); між різни­ми органами господарського товариства (О.Р. Кібенко)25;

3) індивідуалізований суспільний правовий зв’язок між особами, що є результатом впливу норм корпоративного (акціо­нерного) права на фактичне суспільне відношення (О.В. Щер­бина)26;

4) внутрішніх організаційно-господарських відносин, що складаються в процесі управління господарською діяльністю між корпоративними суб’єктами господарювання і суб’єктами орга­нізаційно-господарських повноважень - засновниками (учасни­ками) і уповноваженими ними органами (О.М. Переверзєв)27;

5) відносини щодо виникнення, зміни, припинення та реа­лізації права участі в товаристві (В.М. Кравчук)28;

6) майнові та особисті немайнові відносини, що виникають між учасником юридичної особи та юридичною особою, а також між учасниками (засновниками) щодо реалізації корпоратив­них прав (В.А. Васильєва)29;

7) відносини між учасниками (засновниками) та товари­ством і між самими учасниками (засновниками), які склада­ються щодо набуття, здійснення та припинення корпоратив­них прав (І.Б. Саракун)30;

8) поєднання взаємопов’язаних і взаємообумовлених органі­заційно-господарських та майново-господарських відносин (B.C. Щербина)31;

9) відносини, що виникають у процесі створення, функціо­нування та припинення господарських товариств за участю без­посередніх (засновники, учасники, саме товариство, його орга­ни) та опосередкованих учасників (кредитори, споживачі, най­мані працівники, облігаціонери товариства, територіальна гро­мада, держава в особі уповноважених органів) і забезпечують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб (О.М. Він- ник)32.

Таким чином, науковці до корпоративних відносять різні за змістом та суб’єктами відносини.

Як правило, дослідники при визначенні корпоративних відносин в якості їх кваліфікуючих ознак зазначають: суб’єктів та об’єктів відносин. У більшості наведених визначеннях спільним для усіх цих відносин є те, що за суб’єктним критерієм вони так чи інакше пов’язані з корпоративними підприємства­ми, хоча й використовуються в них різні терміни «корпорації», «господарські товариства», «корпоративні суб’єкти господарю­вання» тощо.

Разом з тим, найбільші розходження у правовій науці по­в’язані з визначенням сфери існування корпоративних право­відносин. Підходи дослідників щодо сфери існування корпора­тивних відносин у юридичній літературі розподіляють за трьо­ма напрямами (теоріями) на:

- теорію «комплексного правовідношення», відповідно до якої зміст відносин складають цивільні, управлінські, трудові, адміністративні, фінансові тощо права та обов’язки;

- теорією «підприємницького (господарського) правовідно- шення», згідно з якою корпоративні відносини є предметом пра­вового регулювання підприємницького (господарського) права;

- теорія «цивільного правовідношення», відповідно до якої корпоративні правовідносини є різновидом цивільних право­відносин33.

На нашу думку, теорія, відповідно до якої корпоративні правовідносини вважаються різновидом господарських є більш обґрунтованою. Віднесення корпоративних відносин до госпо­дарських (як різновиду останніх), як показує аналіз законодав­ства і доводиться у юридичній літературі представниками на­уки господарського права (О.М. Вінник34, B.C. Щербина35), може бути обґрунтовано:

- належністю корпоративних підприємств до суб’єктів гос­подарювання та відповідно - складових елементів господарсь­кої системи країни;

- поєднанням у корпоративних відносинах майнових (сплата вкладів, господарське використання майна товариства, зміна його статутного капіталу та ін.) та організаційних (процедура створення підприємства, управління підприємством, відноси­ни з уповноваженими державними органами з питань контро­лю за діяльністю підприємства) елементів (що притаманно для господарських відносин);

- поєднанням приватних і публічних механізмів нагляду і контролю з боку держави у сфері корпоративних відносин;

- виникненням частини корпоративних відносин між своє­рідними суб’єктами - органами корпоративного підприємства, що визнаються лише господарським правом (на відміну від ци­вільного, зокрема) суб’єктами внутрішньогосподарських відно­син;

- суб’єкти корпоративних відносин у більшості випадків не автономні і нерівноправні (учасники (члени) керують кор­поративним підприємством або контролюють його діяльність; окремий учасник (член) зобов’язаний виконувати рішення за­

гальних зборів учасників (членів, акціонерів), навіть, якщо він голосував проти їх прийняття);

- ці відносини можна визначити як відносини залежності, контролю, підпорядкування меншості більшості;

- складність системи інтересів у корпоративних підприєм­ствах, яка включає не лише корпоративні інтереси (загальні - підприємства та індивідуальні - його учасників (членів)), але й інших осіб, частина з яких є носіями публічних інтересів (зок­рема, Державне агентство України з управління державни­ми корпоративними правами та майном, НКЦПФР, Антимо- нопольний комітет України) і відповідно - комплексне засто­сування приватноправових і публічно-правових методів регу­лювання корпоративних відносин (що також притаманно гос­подарським відносинам);

- переважаюча роль у корпоративних відносинах (як їх кон­солідуючого ядра) господарських відносин, хоча і за наявності (в певних випадках) елементів (ознак) відносин іншої галузевої належності - трудових, цивільних, адміністративних, земель­них, фінансових та інших.

Своєю правовою природою корпоративні відносини є по­єднанням взаємопов’язаних і взаємообумовлених організаційно-господарських та майново-господарських відносин, що існують у нерозривній єдності, і в силу цього не можуть бути предметом регулювання різних галузей права - цивільного і господарського36.

До організаційно-господарських відносин у складі корпоративних відносин можна віднести відносини:

- між засновниками чи учасниками (членами) корпоративного підприємства (у тому числі органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадянами та громадсь­кими організаціями) і створеним ними корпоративним підприє­мством, що виникають у процесі корпоративного управління. Зокрема, це відносини щодо управління підприємством у по­рядку, визначеному в установчому документі; відносини щодо права учасників (членів) одержувати інформацію про діяльність корпоративного підприємства та щодо їх обов’язку не розголо­шувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства; відносини, пов’язані з додержан­ням установчого документа корпоративного підприємства та виконанням рішень загальних зборів; відносини, пов’язані з виходом учасника (члена) у встановленому порядку з корпора­тивного підприємства, тощо;

- між засновниками чи учасниками (членами) корпоратив­ного підприємства (у тому числі органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадянами та громадсь­кими організаціями) і органами створеного ними корпоратив­ного підприємства, що виникають у процесі корпоративного управління;

- між органами корпоративного підприємства (вищим ор­ганом, наглядовою (спостережною) радою, виконавчим органом, ревізійною комісією (ревізором)), що виникають у процесі кор­поративного управління і контролю.

Майново-господарськими відносинами у складі корпоратив­них відносин є відносини:

- між учасниками (членами) корпоративного підприємства і підприємством щодо розподілу прибутку підприємства і одер­жання його частини (дивідендів);

- щодо відчуження часток (акцій, паїв) у капіталі (статут­ному, складеному чи пайовому) корпоративного підприємства, що засвідчують участь (членство) у корпоративному підпри­ємстві (такі відносини можуть виникати між учасниками (чле­нами) корпоративного підприємства, учасником (членом) кор­поративного підприємства та підприємством, учасником (чле­ном) корпоративного підприємства та іншими особами);

- між учасниками (членами) корпоративного підприємства та підприємством щодо виконання зобов’язань перед корпора­тивним підприємством, пов’язаних з майновою участю, а також щодо внесення вкладів (паїв, вступних внесків), оплати акцій тощо.