Режим радіаційного захисту – це регламентація дії людей в зонах радіаційного зараження по використанню засобів захисту в цілях максимального зменшення доз опромінення.

Режим радіаційного захисту передбачає цілеспрямоване використання захисних споруд та захисних властивостей промислових і житлових приміщень, а також обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість режиму радіаційного захисту залежить від рівня радіації; та захисних властивостей промислових і житлових будівль та захисних споруд.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення.

Зони радіаційного забруднення при аваріях на РНО характеризуються щільністю забруднення місцевості радіонуклідами, і становлять:

1. Зона періодичного радіаційного контролю (0,5 – 1 Кі/км²) У цій зоні:

• Дозволено без обмеження збирання грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
• М’ясо і рибу, отримані при полюванні і рибальстві, обов’язково необхідно перевірити на вміст у них радіонуклідів;
• Обмеження на утримання сільськогосподарської птиці і тварин не запроваджується.

2. Зона посиленого радіаційного контролю (1 – 5 Кі/км²). У цій зоні:

• Повинен бути обов’язковий дозиметричний контроль заготовлених грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
• У підсобних господарствах рекомендується проводити періодичний дозиметричний контроль кормів та м’ясних і молочних продуктів;

3. Зона гарантованого добровільного відселення (5 – 15 Кі/км²). У цій зоні:

• Заборонена заготівля грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
• Вводиться особливий режим сільського господарства:

• обмеження обробки землі;
• перехід с/г на вирощування технічних культур (льон та інше);
• розвиток тваринництва, інтенсивне конярство, тощо;
• випас худоби на пасовищах при висоті трави не менше 10 см

4. Зона відчуждження (більше 15 Кі/км²) – це територія, з якої проводиться негайна евакуація населення після аварії, і на якій не здійснюється ніяка господарська діяльність. Це дослідницький полігон для боротьби з наслідками ядерних катастроф.
Заходи захисту населення під час радіаційних аварій

Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту). У Законі України НР 15/98-ВР "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", прийнятому 14.01.1998 р., визначені заходи щодо укриття людей, тимчасової евакуації та йодної профілактики населення.

Заходи щодо укриття людей – якщо протягом перших десяти діб сукупна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).
Тимчасова евакуація людей – якщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягати 50 мЗв (5 бер).
Йодна профілактика застосовується – якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити норму в 50 мГр (5 рад), що встановлені Міністерством охорони здоров’я.
Оповещення: Сирени і переривчаті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал "Увага всім!". Необхідно негайно ввімкнути радіоприймач, телевізор; уважно слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій. У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється. Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій місцевості, то необхідно: вжити заходів щодо зменшення проникнення радіаційних речовин у квартиру, щільно зачинити вікна і двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води, набрати воду в ємності, що закриваються, підготувати засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук), перекрити крани. Не виходити з приміщення без крайньої потреби, час перебування на вулиці максимально обмежити; під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття). На забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, курити, споживати їжу. Їжу можна споживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5% розчином харчової соди; не споживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю. Провести йодну профілактику.Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації. Тому необхідно знати радіаційну обстановку.

Підготуватися до можливої евакуації означає підготувати документи (паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей), цінності та гроші, речі першої потреби, необхідні ліки (обов’язково йодопрепарати), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакувати і покласти у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщені.Дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації. Від'єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ, джерела водопостачання.Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.Перед виходом з будинку узяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи.

З прибуттям на нове місце перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно ( зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрусити його; повісити одяг на перекладину чи мотузку, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином з індивідуального протихімічного пакетуІПП-8, який видається кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати вату, марлю, рушник.

Слід дотримуватись таких правил:- використовувати для харчування лише консервовані молоко і продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях й не зазнали радіоактивного забруднення;

- не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах;

- не споживати овочі, які росли на забрудненому грунті;

- не пити воду з відкритих джерел та з мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки; колодязі накрити плівкою або кришками;

- уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пильних дорогах та на

траві, не ходити до лісу, не збирати у лісі ягоди, гриби та квіти, не купатися у водоймах;

- у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання з мийними засобами;

- знімати взуття перед входом у приміщення, мити його водою або витирати вологою ганчіркою,

верхній одяг витрушувати та чистити вологою щіткою;

- у разі перебування на відкритій, забрудненій місцевості обов’язково використовувати засобизахисту (особливо під час вітру);

- захищати органи дихання, шкіру, волосся. Засоби індивідуального захисту можна не використовувати у приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу;

- по можливості користуватися індивідуальними засобами промислового виробництва для захисту органів дихання і шкіри, фільтрувальним або ізольованим протигазом, респіратором типу Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов'язкою, протипиловою пов'язкою ПТМ-1 із тканини, у крайньомуразі – зволоженою марлевою пов'язкою, носовою хустинкою; спеціальним захисним одягом типу ОЗК, Л-1, у крайньому разі – плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям ірукавицями.

21.Класифікацію НХР проводять за:

- ступенем токсичності під час інгаляційного та перорального надходження до організму;

- ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;

- агрегатним станом;

- температурою кипіння;

- здатністю до горіння;

- впливом на організм людини.

За ступенем токсичності всі хімічні речовини подіїяють на:

- надзвичайно токсичні, з ЬС₅₀< 1 мг/л та ІЛ)₅о< 1 мг/кг;

- високотоксичні, з ЬС₅о=1 - 5 мг/л та ІЛІ)5о = 1- 50 мг/кг;

- сильнотоксичні, з ЬС₅₀=6 - 20 мг/л та ІЛ)5о ⁼ 51 - 500 мг/кг;

- помірнотоксичні, з 1X50=21 - 80 мг/л та ІЛ)5о = 501 - 5000 мг/кг;

- малотоксичні, з ЬС₅о= 81-160 мг/л та ІЛ35о ⁼ 5001 - 15000 мг/кг;

- нетоксичні, з ЬС₅о> 160 мг/л та ЬО₅₀> 15000 мг/кг.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють на шість груп:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, ри хлористий фосфор, хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.

2. Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) - викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з'являються судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.

3. Речовини, яким властива задушлива та загально отруйна дія (сірко­водень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритом- лення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів.

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та переда­вання знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову систему людини. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму.

5. Речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання).

6. Метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес ураження поступово втягується багато органів.

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

- горючі - легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту);

- важкогорючі - легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);

- негорючі - не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з кон­центрацією кисню до 21 %) за температури до 900 °С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);

- негорючі пожежонебезпечні - розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки: