Туризм як явище громадського життя

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТУРИЗМУ

 

План вивчення теми

1. Туризм як явище громадського життя.

2. Види та форми туризму.

3. Основні форми туристичної роботи.

 

Рекомендована література:

1. Белоусов А. В. Основы спортивного туризма: учебно-методическое пособие / А. В. Белоусов. – Томск : Изд-во ТПУ, 2009. – 132 с. : ил.

2. Грабовський Ю. А. Змагання зі спортивного туризму : Навч-метод. рекомендації для студентів факультету фізичного виховання / Ю. А. Грабовський, Т. В. Селезньова. – Херсон: ХДУ, 2004. – 72 с.

3. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм: Навчальний посібник / Ю. А. Грабовський, О. В. Скалій, Т. В. Скалій. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 304 с.

4. Гранильщиков Ю.В. Семейный туризм / Ю. В. Гранильщиков. – М.: Профиздат, 1983. – 112 с.

5. Дехтяр В. Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: Навч. посіб. / В. Д. Дехтяр. – К.: Науковий світ, 2003. – 203 с.

6. Закон України «Про туризм». – К.: Відомості Верховної Ради України, 2001. – № 32.

7. Косенко В. М. Групові багатоденні пішохідні мандрівки. Практичний порадник / В. М. Косенко. – К.: Вид-во Семенко Сергія «Мустанг», 2002. – 240 с.

8. Малето Е. И. Антология хождений русских путешественников XII–XV века. Исследование. Тексты. Комментарии / Е. И. Малето. – М.: Наука, 2005. – 438 с.

9. Прейгер Д. Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів / Д. Прейгер, І. Малярчук // Економіка України, № 6 (червень) 2001 p. – С. 20–28.

10. Романенко О. В. Туризм та спортивне орієнтування: Навчально-методичні рекомендації / О. В. Романенко. – К.: КУТЕП, 2003. – 74 с.

11. Скалій О. В. Основи туризму: Навч. посібник / О. В. Скалій. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 102 с.

 

Туризм як явище громадського життя

 

Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомства з культурою і природою інших народів дійшли до нас з древнього світу. Фактично першими мандрівниками були купці. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипет з V ст. до нашої ери були частим явищем. Їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня історія, культура, краса єгипетських будівель. Відвідуючи Єгипет, грецькі і римські мандрівники залишали короткі записки із вказуванням свого імені-графіті. Одним із таких мандрівників був відомий філософ, «батько історії» – Геродот. Свої численні довготривалі мандрівки по різних землях Геродот описав у дев’яти книгах. Друга книга присвячена древньому Єгипту, котрий Геродот відвідав після 459 р. н.є. Він описав свій маршрут по долині Нілу. Геродот був першим грецьким «туристом», про якого є достовірні дані.

Мандрівкою по своїй країні для древніх греків були поїздки в Олімпію на Олімпійські ігри. Нерідко римляни і греки здійснювали далекі мандрівки до цілющих джерел. Коли сформувалися основні релігійні течії, з’явилась ще одна численна категорія мандрівників до «святих місць» – це пілігрими, або паломники.

Видатні філософи давнини Аристотель, Демокрит, Квінтиніан у своїх трактатах про виховання вказували на необхідність «відвідування природи» і її пізнання.

В кінці XVII – на початку XVIII століття в європейських країнах при вивченні окремих дисциплін деякі вчителі стали використовувати в роботі з учнями пішохідні прогулянки і поїздки до навколишніх видатних місць. Такі найпростіші форми подорожей отримали назву екскурсій.

Людина, суспільство не можуть не впливати на природу. Навіть у період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку, як туризм.

Туризм походить від французького «tourisme» – прогулянка, подорожі у вільний час, пов’язані з від’їздом за межі постійного проживання, один із видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними, спортивними, культурними та розважальними цілями.

Існує більше двохсот визначень туризму, проте окремі його значення, наприклад, такі, як відпочинок або оздоровлення, дають далеко неповне його визначення. До них відносяться: туризм – один із видів спорту, туризм – один із засобів фізичного виховання, туризм – один із засобів пізнання й естетичного виховання. Усі ці визначення в тій або іншій мірі відображають важливі риси туризму, але не можуть окремо скласти повну картину такого унікального явища як туризм.

З усіх визначень найбільш повним можна вважати таке: туризм – це один із видів активного відпочинку, що здійснюється в процесі подорожі у вільний від трудової діяльності час, протягом якої відбувається духовний, культурний, соціальний розвиток особистості та задоволення її рекреаційних потреб (оскільки він поєднує різні види рекреаційної діяльності: оздоровлення, пізнання, відновлення сил) і є складовою частиною охорони здоров’я та фізичної культури.

До туристів відносять усіх осіб, які тимчасово та добровільно змінили місце проживання на термін більше 24 годин з будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується в місці тимчасового проживання.

Отже, туризм – це діяльність, що поєднує подорож і пізнання довкілля. В цьому плані доцільно говорити про туристично-краєзнавчу діяльність, визначення якої дав О. О. Остапець: «Туристично-краєзнавча діяльність є комплексним засобом гармонійного розвитку дітей та юнацтва, що полягає в активному пізнанні і доступному покращенні навколишнього середовища і самих себе в процесі туристичних подорожей».

Оздоровча цінність туристичної діяльності.Туристична діяльність пов’язана з переміною місць, організовується при будь-якій погоді і пред’являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності. Світ природи, взаємодіючи з людиною, виконує по відношенню до неї ряд важливих функцій: психотерапевтичну, реабілітаційну, естетичну, пізнавальну. Оздоровча функція туризму спрямована на використання природних об’єктів з метою позитивного впливу на організм особистості.

Сучасні досягнення науки і техніки все більше позбавляють людину від фізичних навантажень, у результаті чого різко зменшується рухова активність людей. Рухову недостатність треба ліквідувати штучно, за рахунок фізичних вправ. Найбільш доступними для всіх людей є гігієнічна гімнастика, прогулянка, екскурсія, походи. На відміну від усіх видів спорту в туризмі фізичні навантаження, хоч і можуть бути в загальному високими, цілком посильні за рахунок того, що розподілені на багато годин і днів.

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях є ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служать загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму.

Виховна цінність туризму.Туристична діяльність, на основі ознайомлення з історичним минулим і сьогоденням рідного краю і батьківщини, сприяє патріотичному вихованню. Крім того, туризм дозволяє прилучити до культурних цінностей, традицій народу. Особливо важливе виховне значення туризму полягає в організації дозвілля для молоді, формуванні здорового способу життя. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявом здорового способу життя, розвитку, вдосконалення і збереження фізичної працездатності і всебічної підготовки.

Основними формами туризму є подорожі, екскурсії, походи, змагання. Найбільший виховний вплив здійснюється в процесі походів, оскільки вони проводяться здебільшого колективом, коли кожний залежить від решти членів колективу в обов’язковому порядку вимагається тактовність, толерантність, уважне ставлення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересів колективу. Все це сприяє формуванню таких рис характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибокими були переживання і наскільки велика ступінь складності у цьому туристському поході.

Освітня та пізнавальна цінність туризму.Під час подорожей і походів, як по рідній землі, так і в інших країнах, туристи знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, географії, геології, метеорології й астрономії, сільського і лісного господарства, історії і культури. Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок у розвиток загальноосвітньої підготовки. Завдяки постійному переміщенню по місцевості, вмінню користуватися картою і компасом, активній участі в різного роду іграх на місцевості і туристичних змаганнях розширюється кругозір кожного учасника змагань. Туризм надає велику допомогу у вивченні історії і формуванні світогляду, веде до поваги і активного захисту природних багатств.

Природокористування і туризм.Природа – невичерпне джерело для людини, починаючи від матеріальних багатств, які вона дає, і закінчуючи такими ресурсами, як рекреаційні. Слід сказати, що використання рекреаційних ресурсів – це не просто можливість оздоровити людину, але й гарна нагода внести до економіки суттєвий вклад. Так, Іспанія, Італія та інші країни, де широко розвинений туризм, отримують біля 30 % валового національного продукту саме з галузі туризму.

В Україні також є чималі можливості для природокористування в області рекреації. Південні береги України (Одеська, Херсонська області), Карпатський край, басейн Дніпра та Дністра, Полісся – чимале поле для розвитку і використання рекреаційних ресурсів. Однак, говорячи про економічну сторону такого природокористування, не варто забувати про екологічні питання, які неминуче пов’язані з туристичною галуззю.

Швидкий розвиток туризму поставив уряди багатьох держав перед проблемою планування та регулювання туристичної діяльності, щоб запобігти негативному впливу туризму на довкілля. Тільки комплексний підхід до цього питання як зі сторони державних органів, так і зі сторони самих громадян, може дозволити розумно використовувати природні ресурси в цілях оздоровлення, активного відпочинку та пізнавальної діяльності.

Надзвичайної важливості набув сталий розвиток туризму, що задовольняє соціальні, естетичні, економічні потреби туристів і одночасно сприяє формуванню екологічної культури особистості. Всесвітня туристична організація (ВТО) і Всесвітня рада з туризму та подорожей (WTTC) підтримали ідею сталого розвитку туризму. Запропоновано комплекс заходів: розширення географії туризму, включення нових об’єктів показу, обмеження в’їзду та зменшення рівня навантаження, забруднення територій. Так, наприклад, уряди таких екологічно чуттєвих областей як Галапагоські острови (Еквадор), Непал, Беліз, Коста Ріка почали розробляти спеціальні концепції розвитку туризму, щоб гарантувати захист довкілля від забруднення та взагалі руйнації екосистем внаслідок туристичної діяльності. Інший приклад: у Гімалаях шлях на Еверест, Аннапурну так добре освоєний, що у 1989 р. була створена спеціальна експедиція з метою прибрати сміття поблизу базового табору (особливості цієї місцевості створюють проблеми з утилізацією відходів).

У туристичних центрах існує проблема візуального забруднення, яка пов’язана з їх забудовою, що не відповідає існуючій архітектурі. Уряди деяких країн почали вводити обмеження на використання типових проектів, вимагати, щоб готелі будувалися з місцевих матеріалів і відповідали традиційним стилям архітектури та не перевищували визначеної висоти. Наприклад, уряд Тунісу обмежує висоту готелів середньою висотою пальм, що його оточують; уряд Маврікія контролює архітектурний стиль і будівельні матеріали; відділ туризму на о. Лансероте (Іспанія) контролює стиль будинків і їх кольори – дозволені лише білий, синій і зелений.

Формою візуального забруднення території є написи на стінах давніх пам’яток. Проблема не нова, ще римляни дві тисячі років тому залишали власні імена на грецьких монументах. Засоби боротьби з цим явищем різноманітні. Іноді уряд вдається до обмеження доступу, як у випадку із Стоунхенджем – відвідувачам більше не дозволяється вільно гуляти серед валунів, вони мають можливість лише дивитися на пам’ятку.

Проблема перевантаження об’єкту або певної території існує на психічному та фізичному рівнях. Психологічна місткість об’єкту – це рівень навантаження, після якого об’єкт починає втрачати свою атрактивність для туристів. Одна з перших спроб виміру психологічної місткості пляжу була здійснена у Brittas Bay (Ірландія) на початку 70-х років. Опитування засвідчило, пляж не вважався переповненим відвідувачами, якщо присутні 1000 осіб на гектар (десять квадратних метрів на людину). Фізичне навантаження визначається здатністю природних об’єктів постійно відновлюватися при відвідуванні їх туристами. Національні парки, заповідники дикої природи, сільська місцевість, пляжі, видатні пам’ятки архітектури чуттєві до перевантаження та мають норму кількості туристів, яких приймають без порушення балансу.

Нижче наведені пропозиції експертів ВТО, щодо оптимальної кількості туристів у день на один гектар площі:

Таблиця 1