Принципи організації виробництва.

ТЕМА6. Організація виробництва та його обслуговування.

ПЛАН:

1.Поняття виробничого процесу. Класифікація виробничих процесів.

2.Принципи організації виробництва.

3.Організаційні типи виробництва.

4.Виробничий і технологічний цикли. Методи організації виробництва.

5.Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

 

Поняття виробничого процесу. Класифікація виробничих процесів.

 

Виробничий процес— це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, що потрібні для виготовлення продукції.

Сукупність засобів праці становить техніко-технологічну базу (ТТБ) виробничої сфери підприємства. Ця база виробництва має технічну та технологічну складові.

До технічної складової належать:

• енергетична база виробництва;

• виробничі машини і устаткування;

• транспорт, переміщувальні пристрої;

• інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв’язку.

До технологічної складової належать:

• технології з переробки ресурсів і одержання готової продукції (ви-

добутку, обробки, переміщення, складування, контролю тощо);

• технологічна документація загального і спеціального призначення.

Тенденції розвитку ТТБ:

• підвищення наукомісткості застосовуваних засобів праці;

• широке застосування сучасної мікроелектронної техніки та автоматизації;

• комплексна механізація та автоматизація виробництва.

 

Принципи організації виробництва.

 

Загальну сукупність виробничих процесів, які відбуваються на підприємствах, поділяють на групи за певними ознаками: призначенням, перебігом у часі, ступенем автоматизації.

 

1. За призначенням виробничі процеси поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі.

2. За перебігом у часі розрізняють дискретні та безперервні виробничі процеси.

3. За ступенем автоматизації виробничі процеси бувають механізовані, автоматизовані та автоматичні.

 

Система раціональної організації виробництва будується на певних принципах, яких слід дотримуватись при проектуванні: спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматичності, гнучкості та гомеостатичності.

 

Принцип спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу. Підвищуючи однорідність виробництва, спеціалізація сприяє спрощенню його організації.

Принцип пропорційності потребує, щоб у системі взаємопов’язаних підрозділів підприємства була узгоджена пропускна спроможність. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно взаємопов’язаних ланок виробництва пропорційна обсягу виконуваних робіт.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Цей принцип особливо важливий при виготовленні виробів, що складаються з великої кількості деталей. Послідовне їх виробництво зайняло б набагато більше часу.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці при обробці повинні мати найкоротші маршрути на всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних переміщень.

Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або ліквідовані. Безперервність виробничого процесу повинна також доповнюватися безперервністю роботи устаткування.

Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі в роботі у важких або шкідливих умовах.

Принцип гнучкості означає забезпечення оперативної адаптації організаційно-технічних умов виробничого процесу, пов’язаних з переходом на виготовлення іншої продукції. Гнучкість досягається універсальністю знарядь праці, засобів автоматизації, упровадженням верстатів з ЧПУ, гнучких виробничих систем.

Принцип гомеостатичності потребує, щоб виробнича система була здатна стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Для цього на підприємствах створюють технічні й організаційні механізми саморегулювання і стабілізації.