Якість і конкурентоспроможність продукції підприємства.

 

Якість продукції як економічна категорія — це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби споживачів відповідно до призначення.

Конкурентоспроможність підприємства — це його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію за рахунок ефективного використання трудових, виробничих і фінансових ресурсів.

 

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність її якісних і вартісних характеристик, яка забезпечує якнайповніше задоволення попиту покупців та вигідно відрізняє її від аналогічної продукції конкурента.

 

У загальному вигляді визначення конкурентоспроможності (КС) продукції можна записати формулою:

 

КС = я к і с т ь + ц і н а + о б с л у г о в у в а н н я

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення зазначених складових, кожна з яких, у свою чергу, є багатоскладовою.

 

Оцінка якості продукції передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

 

Абсолютний рівень якості виробів визначається безпосереднім обчисленням їх певних показників.

Відносний рівень якості визначається порівнянням абсолютних показників якості виробів з відповідними показниками найкращих аналогічних зразків (еталонів).

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки відображають в перспективному рівні якості виробів.

Оптимальним рівень якості виробів вважається тоді, коли він відповідає мінімальним суспільно необхідним витратам на виробництво і експлуатацію цих виробів.

 

За кількістю показники оцінювання якості виробу поділяють на одиничні (характеризують окрему властивість виробу), комплексні (характеризують сукупність властивостей виробу) і узагальнюючи (характеризують якість продукції загалом).

До одиничних належать такі показники:

• призначення (характеризують пристосованість виробів до використання в тих чи інших умовах і сферу їх використання);

• надійності й довговічності;

• технологічності (характеризують ефективність конструкцій і технологій виготовлення);

• ергономічні (ураховують комплекс гігієнічних, антропометричних і фізіологічних властивостей людини, а також вимоги техніки безпеки);

• естетичні (характеризують виразність, відповідність стилю, моді, оригінальність, гармонійність);

• стандартизації і уніфікації (характеризують ступінь використання у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей та вузлів);

• економічні (ураховують витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).

За комплексними показниками продукцію поділяють на сорти, марки і класи. Загальний рівень якості продукції підприємства оцінюється за узагальнюючими показниками, основними з яких є такі:

• коефіцієнт оновлення асортименту;

• частка сертифікованої продукції в загальному її обсязі;

• частка продукції, призначеної для експорту.

За способом одержання інформації методи оцінювання якості продукції поділяють на об’єктивний, органолептичний і розрахунковий.

Об’єктивний метод оцінювання якості виробів передбачає використання технічних засобів їх контролю і реєстрації.

Органолептичний метод грунтується на сприйнятті людиною споживчих властивостей продукції органами чуття.

Розрахунковий метод використовують при визначенні показників якості шляхом розрахунків.

За джерелами інформації методи оцінювання якості продукції поділяють на традиційний (якість оцінюється у спеціальних підрозділах), експертний (до оцінювання естетичних показників якості залучають експертів) і соціологічний (визначається враженням споживачів).