Типи організації виробництва та їх характеристика

ТИПИ І МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

5.1.Типи організації виробництва та їх характеристика.

5.2. Непотокові методи організації виробництва.

5.3. Потокові методи організації виробничого процесу.

Незважаючи на велику різноманітність промислових підприємств і виготовленої ними продукції, для окремих груп можна виділити ряд факторів, що визначають спільність основних методів організації виробництва, кількість і повторюваність виробів, спеціалізацію і універсалізацію устаткування, ґрунтовність розробки технологічного процесу, кваліфікацію працівників, питому вагу технічно обґрунтованих норм часу тощо.

Тип організації виробництва – комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей промислового виробництва, що обумовлена його спеціалізацією, обсягом та повторюваністю випуску виробів.

Тип виробництва у значній мірі визначає виробничу структуру підприємств та їх підрозділів, характер технологічних процесів та їх оснащеність, організаційні форми виробничих процесів та праці на робочих місцях, конкретні методи управління виробництвом. Тип виробництва суттєво впливає на техніко-економічний рівень підприємства.

Існують три основних типи організації виробництва: масовий, серійний та одиничний [12].

Віднесення промислового підприємства в цілому до того чи іншого типу виробництва має умовний характер тому, що на кожному підприємстві, і навіть в окремих його цехах, можна зустріти поєднання різноманітних типів організації виробничих процесів. Так, на підприємствах масового виробництва можуть бути серійні і навіть одиничні процеси, а на підприємствах одиничного виробництва виготовлення деяких виробів може бути організоване за принципом серійності.

Виробничий процес може протікати перервно або безперервно. Для масового виробництва характерна наявність безперервних процесів, тобто таких, в яких предмет праці рухається по операціях технологічного процесу без пролежування в очікуванні обробки на наступній операції, що знаходить свій вираз в паралельному синхронізованому вигляді руху виробництва. Перервні процеси, що характерні для багатьох промислових підприємств, відрізняються тим, що предмет праці переміщується з операції на операцію з перервами, зумовленими відмінностями в поопераційних нормах часу і у завантаженні устаткування. Ці відмінності порушують узгодження часу переміщення партій деталей по операціях.

Кожний тип виробництва обумовлює певний рівень уніфікації і стандартизації виробу. Необхідність виготовлення виробів у великих кількостях потребує максимального використання взаємозамінності та уніфікації їх складових (деталей), щоб скоротити різного роду припасувальні роботи на складанні.

Залежно від типу виробництва значно змінюється і технічний рівень технологічних процесів. Постійність номенклатури і великий обсяг випуску роблять економічно вигідними в масовому виробництві застосування автоматичних верстатів або спеціально налагоджених потокових ліній, використання спеціального оснащення, в одиничному виробництві є економічно невигідним.

Тип виробництва може характеризуватись ступенем спеціалізації робочих місць, тобто, кількістю різновидів робіт (деталеоперацій), що виконуються на цих робочих місцях. Середній коефіцієнт спеціалізації робочих місць в цеху (дільниці) (К_сп) визначається за формулою

, (5.1)

де Д_о – кількість деталеоперацій, які виконуються протягом місяця (декади), шт.; N_о – кількість робочих місць, які потрібні для виконання виробничої програми.

Значення коефіцієнта спеціалізації робочих місць (деталеоперацій на робоче місце) для різних типів виробництва становить:

Ø масове – від 1 до 3;

Ø великосерійне – 4 10;

Ø серійне – 11 20;

Ø дрібносерійне – більше 20.

За ступенем спеціалізації, величиною і стабільністю номенклатури виготовлених на них виробів усі робочі місця підрозділяються на такі групи:

Ø робочі місця одиничного виробництва, на яких виконується велика кількість різних операцій (деталеоперацій);

Ø робочі місця серійного виробництва, на яких виконується декілька різних операцій, що повторюються через певні проміжки часу;

Ø робочі місця масового виробництва, що спеціалізуються на виконанні однієї безперервно повторюваної операції.

В одиничному виробництві за робочими місцями деталеоперації не закріплюються, тут можуть виконуватись найрізноманітніші деталеоперації в межах технологічних можливостей верстата.

Тип виробництва дільниці визначається за переважаючим типом виробництва на робочих місцях, тип виробництва цеху – за типом виробництва основної дільниці, тип виробництва підприємства – за типом виробництва основного цеху.

Одиничний тип виробництва характеризується широкою номенклатурою продукції; випуск кожного її виду і типорозміру здійснюється за разовими замовленнями (один чи кілька виробів). Номенклатура виробів, які входять у виробничу програму підприємства, нестійка і виробництво продукції кожного виду повторюється через невизначені проміжки часу або не повторюється зовсім.

Робочі місця, як правило, не мають предметної спеціалізації, на них виконується велика кількість різних деталеоперацій без певного чергування. Через це в умовах одиничного виробництва використовується лише універсальне устаткування., яке розташовується за технологічно однорідними групами.

Різноманітність номенклатури, її нестабільність, одиничні обсяги випуску суттєво обмежують можливості використання стандартизованих конструкторсько-технологічних рішень, що обумовлює високу частку оригінальних деталей і вузлів і, як наслідок, високі витрати виробництва.

Технологічні процеси і нормативи розробляються укрупнено із зазначенням міжцехових технологічних маршрутів і необхідного устаткування. Це пояснюється тим, що виконувані замовлення зазвичай не повторюються, тому витрати на детальну розробку технологічних процесів економічно не виправдані. Використання універсального устаткування й оснащення, необхідність доопрацювання технологічних процесів безпосередньо на робочих місцях висувають в одиничному виробництві високі вимоги до рівня кваліфікації основних виробничих робітників, що обумовлює і підвищені витрати на заробітну плату. Виконання робіт на універсальному устаткуванні без спеціального оснащення, велика частка ручних робіт (у тому числі довідних), складні маршрути проходження предметів праці в процесі виробництва, що включають зворотні рухи деталей і вузлів (устаткування розміщується технологічно однорідними групами), викликають значне подовження виробничого циклу і збільшення незавершеного виробництва.

Цехи підприємств одиничного виробництва звичайно мають технологічну виробничу структуру, тобто складаються з виробничих дільниць, організованих за технологічним принципом. Водиничному виробництві істотно обмежені можливості реалізації відомих принципів раціональної організації виробничого процесу і досягнення на цій основі високої ефективності виробництва.

До підприємств одиничного виробництва відносяться підприємства з виготовлення важких верстатів, екскаваторів великої потужності, турбін для електростанцій, металургійного, гірського і хімічного устаткування, суднобудівні підприємства та ін. (у табл. 5.1 подані в узагальненому вигляді основні техніко-економічні характеристики організаційних типів виробництва).

Серійний тип виробництва характеризується виготовленням обмеженої номенклатури виробів, що періодично повторюється. Вироби запускаються у виробництво партіями, деталі обробляються партіями із визначеною заздалегідь періодичністю.

Під серією розуміється кількість конструктивно і технологічно однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно. Випуск окремих видів продукції у великих або відносно великих кількостях дозволяє проводити уніфікацію конструкцій виробів і технологічних процесів, виготовляти стандартні і нормалізовані деталі, які входять у конструктивні ряди великими партіями, що істотно знижує їхню собівартість.

Таблиця 5.1.

Порівняльна техніко-економічна характеристика організаційних типів виробництва

№ з/п	Фактори	Тип виробництва
Одиничне	Серійне	Масове

	Номенклатура продукції	Необмежена	Обмежена серіями	Один або декілька виробів
	Повторюваність випуску виробів	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно повторюється
	Оснащення	Універсальне	Уніфіковане	Спеціальне
	Розміщення виробничого устаткування	За технологічним принципом	За предметно-технологічним принципом	За предметним принципом
	Розробка технологічного процесу	Укрупнений метод (на виріб, на вузол)	Подетальний	Подетально-поопераційний
	Інструмент, що застосовується	Універсальний, частково спеціальний	Універсальний, спеціальний	Переважно спеціальний
	Закріплення деталей та операцій за верстатами	Спеціально не закріплені	Значна кіль-кість деталей і операцій зак-ріплені за пев-ними видами устаткування	На кожному верстаті вико-нується одна й та ж операція над однією деталлю
	Кваліфікація робітників	Висока	Середня	В основному невисока, крім кваліфікації налагод-жувальників, інструмент-тальників
	Взаємозамін-ність складових виробу	Припасування	Неповна	Повна
Продовження таблиці 5.1.

	Значення коефіцієнта серійності	К_{с 40}	К_с(д-с)= 21 – 40 К_с(с)= 11 – 20 К_с(в-с)= 2 – 10	К_с= 1
	Собівартість одиниці продукції	Висока	Середня	Низька

Повторюваність виготовлення тих самих виробів економічно виправдовує використання для їхнього виготовлення (поряд з універсальним) високопродуктивного спеціалізованого устаткування, пристроїв та інструментів. У серійному виробництві широко застосовуються швидко переобладувані верстати-автомати, маніпулятори, верстати з ЧПУ, що дає можливість підвищити продуктивність праці і скоротити тривалість виробничого циклу.

Відносна стабільність номенклатури продукції, що випускається, її повторюваність обумовлюють економічну доцільність розробки технологічних процесів обробки і складання, в яких детально представлена кожна операція у вигляді переходів, встановлені режими обробки, точні назви верстатів, спеціального оснащення і норми часу.

У серійному виробництві в порівнянні з одиничним істотно підвищується рівень спеціалізації робочих місць: за кожним з них закріплюється виконання обмеженої кількості операцій. Це створює умови для зниження вимог до рівня кваліфікації основних робітників, що, у свою чергу, обумовлює економію витрат на оплату праці і зниження собівартості продукції.

У серійному виробництві істотно зростають можливості реалізації принципів раціональної організації виробничого процесу, що значно підвищує його ефективність у порівнянні з одиничним.

Серійне виробництво є неоднорідним і підрозділяється на дрібносерійне, середньосерійне і крупносерійне.

Дрібносерійне виробництво характеризується випуском продукції в невеликих кількостях і різноманітній номенклатурі і за своїм характером наближається до одиничного. Але оскільки деталі оброблюються невеликими партіями, то середня кількість деталеоперацій, що виконуються на кожному робочому місці, нижча, ніж на робочих місцях одиничного виробництва: коефіцієнт серійності К_с = 21 – 40.

Середньосерійне виробництво характеризується певною періодичністю запуску стабільних партій оброблюваних предметів. Це дозволяє порівняно з дрібносерійним виробництвом, підвищити спеціалізацію устаткування і рівень механізації виробничого процесу. Коефіцієнт серійності Кс = 11 – 20. До підприємств середньосерійного виробництва відносяться підприємства верстатобудування, сільськогосподарського, текстильного, дорожно-будівельного машинобудування і т.ін.

Крупносерійне виробництво передбачає випуск порівняно вузької номенклатури виробів у великих кількостях. При цьому предмети праці оброблюються великими партіями, що створює умови для поглиблення спеціалізації робочих місць: коефіцієнт серійності Кс = 2 – 10. Крупносерійне виробництво характерне для багатьох процесів у машинобудуванні, для взуттєвих і швейних підприємств.

Для масового типу виробництва характерна обмежена номенклатура продукції при великих масштабах її виробництва (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Виготовлення таких виробів звичайно здійснюється на спеціалізованих підприємствах або у спеціалізованих цехах, що належать до масового виробництва. Зміна виробів у масовому виробництві відбувається не часто і супроводжується, як правило, реконструкцією підприємства (цеху).

Висока стабільність номенклатури і великі обсяги випуску обумовлюють економічну доцільність детальної розробки технологічних процесів. У цих умовах розробляється операційний технологічний процес, який оформлюється операційною картою. У ній вказуються операції, переходи, технологічні режими, вид інструмента, оснащення, поелементні і поопераційні норми часу і затрат матеріалів.

Диференціація технологічного процесу дозволяє вузько спеціалізувати робочі місця за допомогою закріплення за кожним з них однієї деталеоперації: Кс = 1. Спеціалізація робочих місць на виконанні однієї і тієї ж операції є основою для переходу до комплексної механізації й автоматизації виробництва. На підприємствах (у цехах) масового виробництва широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, автоматичні лінії, робототехнічні комплекси.

Масове виробництво є вищим і найбільш ефективним типом виробництва, що забезпечує, у порівнянні з одиничним і серійним, передумови для повної реалізації більшої частини відомих принципів раціональної організації виробничого процесу.

Тип виробництва для кожного підприємства не є раз і назавжди даним і незмінним. В міру зростання спеціалізації й обсягів виробництва створюються передумови для переходу підприємства або окремих його виробничих підрозділів до більш високого типу виробництва: від одиничного до серійного, від серійного до масового, а всередині масового до найбільш прогресивної його форми – поточно-автоматизованого виробництва.