Нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойових порядків.

Під час виконання бойового завдання командирам підрозділів, які у сучасному бою можуть діяти у відриві від основних сил, необхідно вміти наносити на карту цілі, орієнтири, елементи бойових порядків та інші обєкти, які не позначені на ній. Такі об’єкти наносяться на карту наступними способами:

Ø Окомірно за найближчими орієнтирами. На зорієнтованій карті розпізнають найближчі до об’єкта орієнтири, оцінюють відстань до об’єкта і кути на нього від орієнтирів і, відповідно до масштабу карти наносять об’єкт на карту. За певних навичок цей спосіб дозволяє нанести об’єкти на карту з необхідною точністю.

Ø За напрямком і відстанню об’єкти наносяться на карту з точки стояння, яка точно визначена за картою. На зорієнтованій карті за допомогою лінійки прокреслюють напрямки на об’єкти, які необхідно нанести. Потім за допомогою приладів спостереження або яким-небудь іншим способом визначають відстані до об’єктів, відкладають їх на прокреслених лініях у масштабі карти і отримують місцезнаходження об’єкта на карті.

Ø Спосіб прямої засічки полягає у візуванні і кресленні напрямку з 2-3 точок стояння, позначених на карті, на потрібну ціль або орієнтир. Для цього в кожній точці стояння орієнтують карту способом за напрямком на орієнтир. Потім під час прямого візування креслять напрям на ціль. Перетин двох напрямів і буде місцем знаходження цілі. Вірність засічки завжди необхідно перевіряти проведенням третього напрямку. Якщо трикутник помилок має сторони, не більші за 2мм, то ціль, яку шукають буде у центрі. Якщо сторони трикутника більші, ніж 2мм, необхідно провести напрям і з четвертої точки стояння.

Ø За прямокутними координатами. Цей спосіб застосовується під час роботи з навігаційною апаратурою, яка має координатор руху. Кутомірним пристроєм визначають кут візування на ціль, а далекоміром – відстань до неї. Визначені дані (полярні координати) встановлюють на шкалах координатора, який автоматично перераховує полярні координати в прямокутні, які зчитують зі шкал Х та У координатора і наносять ціль на карту.

Вибір способу залежить від бойової обстановки, місцевості, характеру об’єкта, погодних умов, наявності в машині далекоміра і кутового пристрою.

Цілевказання за картою проводиться з метою визначення за картою і передачі засобами зв’язку (або іншими способами) даних про місцезнаходження об’єкта на місцевості. Цілевказання повинно бути коротким, зрозумілим і достатньо точним. Залежно від обстановки і способу визначення місцезнаходження цілі, цілевказання виконується:

Ø За квадратами координатної сітки. Указується приблизне місцезнаходження цілі, коли достатньо знати лише, в якому квадраті координатної сітки знаходиться ціль.

Квадрат, в якому знаходиться ціль, указується цифровими підписами кілометрових ліній, перетином яких утворений його південно-західний (нижній ліворуч) кут. Для того, щоб вказати квадрат карти, необхідно обов’язково додержуватись правила: спочатку назвати дві цифри, які підписані на горизонтальній лінії за внутрішньою (західною чи східною) рамкою карти, тобто координату Х, а потім – дві цифри, які підписані біля вертикальних ліній за внутрішньою рамкою карти (північною чи південною), тобто координату У. При цьому цифри карти пишуться і вимовляються вкупі, тобто без поділу на Х і У. Крім того в письмовому документі квадрат вказується в дужках після найменування об’єкта, наприклад, «Висота 213,8 (50 56)», а під час усної доповіді спочатку вказується квадрат, а потім найменування об’єкта: «Квадрат 50 56, висота 213,8».

Якщо необхідно уточнити місцезнаходження цілі в квадраті, його уявно поділяють на 4 або 9 частин. У цьому випадку до назви квадрата додають букву або цифру, яка пояснює місцезнаходження цілі в квадраті, наприклад: «Ціль – міномет (50 56-8)».

Ø За прямокутними координатами – найбільш точний і найпоширеніший спосіб вказання місцезнаходження цілі. Визначені за картою координати цілі вказують, як правило скороченими.

Ø За географічними координатами застосовується рідко і виконується за дрібномасштабними картами, на яких кілометрова сітка не проведена. Місцезнаходження цілей указують широтою і довготою.

Ø Від орієнтира. Цим способом цілевказання спочатку називають об’єкт, а потім відстань і напрямок до нього від добре помітного орієнтира і квадрат в якому знаходиться об’єкт, наприклад: «Командно-спостережний пункт – 2км на південь від ст. Гута (54 04)».