Естетичне виховання і мистецтво

У повсякденній свідомості саме поняття «естетичне виховання» часто зводиться, сутнісно, художнього. Тим більше що художнє і теоретичне естетичне виховання зовсім на вичерпують цього поняття. Понад те, це ніяк може бути зведено і до впливу на особистість всіх видів тварин і жанрів мистецтва, хоча роль мистецтва у естетичному і у художній вихованні, безсумнівно, є чільною.

Визначаючи мета такого виховання у суспільстві, часто кажуть, що плані вона складається у формуванні всебічно гармонійно розвиненою особистості. Естетичне розвиток є істотною стороною й гармонійного зростання особистості.

Під естетично розвиненою особистістю розуміється особистість, досягла високого рівня естетичної культури, що визначається поруч показників, що аж ніяк не зводяться лише у художньої ерудиції. Саме формування естетично розвиненою особистості є специфічної метою естетичного виховання у суспільстві.

Рівень естетичної культури особистості — складне структурне освіту, у тому числі ряд взаємозалежних між собою елементів.

До нього входить як теоретичне освоєння естетики, відчуття історії і теорії різних видів мистецтва, і, переважно, практичне ознайомлення зі багатьма класичними і сучасними художніми творами, тобто весь запас знань, сприйнятий особистістю протягом, і навіть закріплене у пам'яті художньої інформації.

Ці практичні знання творів мистецтва ми найчастіше й називаємо художньої ерудицією людини. Проте лише її, хай і дуже великої, недостатньо, щоб бути високорозвиненою в естетичному відношенні особистістю. Ще Геракліт стверджував, що «многознание не навчає бути мудрим», хоча ознайомлення зі багатьма класичними і сучасними художніми творами, історія і теорією мистецтва, і навіть закономірностями їх розвитку — природна передумова достатнього рівня естетичної культури.

Естетичне відбиток дійсності — це оціночний вид пізнання. Для характеристики рівня естетичної культури індивіда небайдуже, що він й у мистецтві оцінює як прекрасне чи як потворне, з чого сміється, як від чого входить у захоплення.

Отже, другим найважливішим елементом рівня культури особистості буде рівень її естетичних та мистецьких оціночних уявлень. До рівню перших ставляться:

1) розвиненість здібності естетичного й художнього сприйняття;

2) розвиненість естетичного й художнього смаку;

3) характер естетичних ідеалів особистості.

Всі ці елементи тісно пов'язані між собою.

Здатність до естетичному сприйняттю явищ природи з'явилася набагато пізніше, ніж естетична оцінка виробів людських рук і плодів людського праці. Це результат досить складного й довгого розвитку почуттів.

Багато жанри класичного і сучасного мистецтва, окремі твори його потребуватимуть серйозної підготовки й достатнього рівня культури їхнього глибокого освоєння. Ця решта творів симфонічної, інструментальної і оперної музики, філософський і психологічний романи, трагедія, епос, складні метафоричні образи сучасного письма, символічна мова класичного танцю й багато іншого. Достатня для сучасної людини культура художнього сприйняття досягається лише результаті цілеспрямованого естетичного виховання і у школі, й у музеї, й у лекторіях і особливо з допомогою сучасних засобів масової інформації і пропаганди, соціальній та результаті довготривалого процесу самоосвіти і самовиховання.

У цілому нині розвиненість здатність до естетичному і мистецькій сприйняттю дійсності і мистецтва є підмурок і первинний показник рівня естетичних та мистецьких оціночних уявлень особистості.

Безліч нагромаджуються естетичних та мистецьких сприйняттів породжує естетичний смак як спроможність населення і певний критерій оцінки явищ дійсності і мистецтва. Він явище складніше, ніж одиничне естетичне сприймання. Це вже узагальнення і інтеграція всього котрі відповідного досвіду чоловіки й елемент як індивідуального, а й громадського чи групового естетичного свідомості.

Естетичний смак — поняття ширше, ніж художній смак. Його розвиненість — найважливіший показник естетичної культури особистості, хоча, звісно, якого є категорією класової і історично конкретної, бо нерозривно пов'язані з естетичними ідеалами. Розвиненість такого смаку сучасної молодої людини позначається вже за часів розрізненні гарного і прекрасного.

У естетичному смак багато інтуїтивного. І все-таки якого є результатом тривалого естетичного розвитку особистості, цілеспрямованих виховних впливів і самовиховання людини.

Людина з розвиненою художнім смаком може розрізняти натхненне і чудове від сірого і ремісничого у вигляді і жанрі мистецтва. Головним же показником рівня оціночних естетичних уявлень особистості залишається характер її естетичних ідеалів.

Естетичний ідеал як найважливіший критерій естетичної оцінки явищ дійсності і мистецтва, ніби вбирає у себе та інтегрує мільйони сприйняттів і мистецьких смаків людей, які належать до одного класу чи соціальному прошарку. Це насамперед категорія громадського, класового свідомості, але він неспроможна існувати поза маси індивідуальних проявів.

Воспринятое як ідеал віджиле і реакційний зводить нанівець всю різнобічність художніх знань і спотворює як і кривому дзеркалі будь-яке естетичне сприймання людини. Тому виховання справді прогресивних ідеалів є головний нерв, своєрідне «сонячне сплетіння» всього процесу естетичного виховання. Саме сюди трапляються спрямовані найбільш підступні і дошкульних ударів наших ідеологічних противників, реакціонерів від мистецтва всіх кшталтів і відтінків.

Вище зазначалося, що естетична культура кожного включає як міру освоєння накопичених людством естетичних та мистецьких цінностей. Важливими показниками став ступінь участі людини у художній творчості. Причому йдеться щодо таланті, справжньому оволодінні елементами художньої форми, глибокому і оригінальному змісті або про майстерності, йдеться про тому, є в людини прагнення художніми засобами висловити свої естетичні враження, схильність до творчості, ще невмілого і недосконалому. Цей смак творчості прищеплюється з дитинства. Дитяча душа особливо відгукується попри всі прекрасне й досконале, і, природно, що школяреві, увлекающемуся вивченням живопису, поезії чи жагучому театралу самому часто хочеться спробувати сили у цих видах мистецтва. Гуртки самодіяльності, студії живопису, літоб'єднання, народні театри, аматорські кіностудії, народні хори, численні вокально-инструментальные ансамблі сприяють поглибленню та розвитку цього бажання.

Людина, прикоснувшийся до творчості, починають розуміти мистецтво набагато глибший, тонше й різнобічніша. Незмірно зростає його культура художнього сприйняття, самосовершенствуется смак, чіткішими і усвідомленими стають естетичні ідеали. Отже, безпосереднє зустріч із художня творчість одна із важливих практичних показників рівня художньої культури особистості. Саме тому важливою завданням громадських організацій є залучення у активні заняття різноманітних творчих колективів.

Поява певної міри свободи, а згодом і творчих моментів у трудових операціях, навчанні, наукової діяльності, організаторської і пропагандистській працювати з людьми, заняттях спортом тощо. буд. тощо. п. — і є естетичні аспекти практичної діяльності кожної людини, що є основою розвитку її індивідуальної естетичного свідомості. Наявність і рівень розвиненості цих аспектів є найважливіший показник рівня естетичної культури.

Отже, показниками рівня естетичної культури особистості розвиненому суспільстві є:

рівень естетичних та мистецьких знань;

ступінь розвиненості і характеру її естетичних оціночних уявлень (здатність естетичного й художнього сприйняття, смак, ідеал);

ступінь прилучення до активному художньої творчості;

наявність і рівень розвиненості естетичних аспектів у праці та інших видах практичної діяльності.

Усі вони мають розглядатися у тому комплексному взаємодії.