В.О.Сухомлинський про естетичне виховання дітей засобами природи та мистецтва.

Краса – могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості. Найважливіше завдання морального виховання – навчити дитину бачити в красі навколишнього світу духовне благородство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати пракрасне в собі.

Ми з перших днів шкільного виховання навчаємо дітей розуміти красу нако-лишнього світу, природи, суспільних відносин. Сприймання, осмислювання краси – це основа, стрижень естетичного виховання, серцевина тієї естетичної культури, без якої почуття залишаються глухими до всього прекрасного. Ми прагнемо до того, щоб через усі сфери духовного життя дитини: через її розумову і фізичну працю, через її творчість, громадську діяльність, морально-естетичні відносини, дружбу, любов – проходила червоною ниткою думка: красу треба цінувати і берегти.

Ми вчимо дітей: людина виділилася із світу тварин і стала обдарованою істотою не тільки тому, що зробила своїми руками перше знаряддя праці, а й тому, що побачила глибину синього неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої заграви і ранкової зорі, багряний захід перед вітряним днем, безкрайню далечінь степів, журавлиний ключ у небесній блакиті, відблиск сонця в прозорих краплях вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий осінній день, ніжне стебельце і голубий дзвіночок проліска – побачила і здивувалася й почала створювати красу.

Споглядання і слухання, переживання побаченого і почутого – це ніби перше віконце в світ краси. І ми вбачаємо дуже важливе завдання в тому, щоб навчити дитину бачити і відчувати прекрасне, а коли в ній будуть пробуджені ці здібності, навчити її на все життя зберегти душевне захоплення і доброту.

Важливу роль у нашій системі естетичного виховання відіграють подорожі в світ краси – екскурсії і походи, спстереження, аналіз явищ природи. Ми йдемо з дітьми в поле, на луки, на берег ставка і річки, у тінисту діброву або в балку, у плодовий сад – краса є скрізь, її треба лише відкрити перед дитиною. Ідемо в різні пори року – восени, узимку, навесні, улітку. Показуємо, як народується і розквітає краса. Діти бачать гру барв і слухають музику природи. З початку осені і до настання зими ми кілька разів водимо дітей у те саме місце в ліс. Щоразу вони помічають нові відтінки в забарвленні листя. До того ж ці відтінки змінюються залежно від того, коли ми прийшли в ліс – уранці, в середині дня чи увечері; залежно від погоди, від того, як світить сонечко, який вітер тощо. Тому кожна подорож у світ краси приносить дивні відкриття.

У тихі сонячні дні «бабиного літа» ми звертаємо увагу учнів на дивну прозорість повітря, глибину неба, особливу чистоту води в річці. Тихо пливуть сріблясті нитки павутини, у вечірньому небі курликають журавлині табуни, які відлітають у теплі краї, у холодні ранки з’являються перші кристалики інею – на все це треба звернути увагу дітей. Ми показуємо їм кілька відтінків зелених сходів озимини: зелень жита не така, як зелень пшениці. Із задоволенням діти милуються достиглими плодами в саду і на винограднику. В осінньому лісі ми вслухаємося в голоси птахів, у тихий шелест падаючого листя. І на все це дитина зверне увагу, до всього придивлятиметься і прислухо- вуватиметься тоді, коли вчитель своїм словом відкриває перед нею красу навколишнього світу.

Неповторна й краса зими. Діти милуються дібровою, засипаною лапатим снігом, захоплюються пушкінським сяйвом рожевих снігів, імлою січневіх вечорів, лютневими завірюхами, вслуховуються в щебетання зимових пташок, вдивляються в розцвічені сонцем алмазні бурульки, які звисають з дахів.

Навесні діти бачать пробудження життя. Перші весняні квіти, перші розпуклі бруньки дерев, перші ніжні стрілочки трави, перший метелик, перше кумкання жаби, перша ластівка, перший грім – усе це входить у духовне життя дитини як краса вічного життя.

Справжнє свято для дітей – цвітіння садів. Рано-вранці ми приходимо на шкільну ділянку, йдемо в сад, захоплюємся білим, рожевим, оранжевим убранням дерев, слухаємо дзижчання бджіл.

Улітку діти захоплюються красою хвильного моря пшениці. Ми показуємо дітям, як наливається і достигає пшениця, як цвіте соняшник, починають червоніти помідори і жовтіти дині.

Із сприймання і пізнання краси починається виховання естетичної культури, виховання почуттів.

В.О.Сухомлинський «Павлиська середня школа». Розділ VІІ.