Особистісний портрет Жака - Лакана.

Реферат

на тему :

« Жак - Лакан. Формотворення людської душі»

Підготувала:

аспірант I курсу

Спеціалізація :

музичне мистецтво

Карнаух Софія

Зміст

Формотворення людської душі

1.1 Особистісний портрет Жака Лакана. Творчість та життєвий шлях.

1.2 Функція і роль мови в психоаналізі

1.3 Формотворення людської душі

Висновки

Список використаної літератури

Жак Лакан

Особистісний портрет Жака - Лакана.

Жак – Лакан - французький психоаналітик та психіатр , який зробив значний внесок в розвиток таких наук як психоаналіз , філософія та літературознавство.

Жак Марія Еміль Лакан народився у 1901 році в Парижі в сім’ї торговця. Навчався в езуїтському коледжі Святого Станіслава. Отримав католицьку класичну освіту. В університеті вивчав медицину, спеціаліст в області психіатрії. Вчителем Лакана був відомий дослідник « параноильного бреда» и « психичного автоматизма» Клембро. Через декілька років Клембро назве Лакана найкращим своїм учнем.

В 1931 р – Жак Лакан отримує диплом психіатра.

1934 р – стає членом спілки « Психоаналітичної спілки Парижу» ( SPP)

1932 рік – Лакан захищає дисертацію « О параноильном психозе и его отношения к личности» Через декілька років Лакан буде мати чітку наукову позицію , що параноїальний психоз і особистість - це є одне і те ж саме. В цій дисертації відбувається синтез наук філософії, психоаналізу і сюрреалізму. Дану дисертацію Жан – Лакан відправив Фрейду. І очікував реакції і оцінки Фрейда. Але у відповідь Жану – Лакану прийшла досить лаконічна відповідь « Дякую, що прислали мені дисертацію» Цю роботу опублікують в першому номері сюрреалістичного журналу « Мінотавр» Згодом цією роботою дуже зацікавиться Сальвадор Далі. З цього моменту інтерес до філософії в Лакана ще більше зростає.. Треба звернути увагу, що цей інтерес в вченого був ще в молодості. 1933 рік - Лакан приймає активну участь в роботі « Соціального колежа» 1934рік - Жан Лакан розпочинає свою практичну діяльність як психоаналітик. У нього з’являється перший паціент. У 1936 році Лакан відправляється на Міжнародний психоаналітичний конгрес в Марієнбаде, де намагається представити свою теорію стадії дзеркала, на якій формується уявне уявлення про себе. Стадія дзеркала - нарцисична репрезентація, що конструює уявне з єдністю людського тіла.

Через десять хвилин після початку виступу Лакана перериває головуючий на конгресі Ернест Джонс..Під час Другої Світової війни Лакан працює у військовому госпіталі. Поки йде війна він не пише ні рядка. Після закінчення війни він вирушає до Англії, де його приваблює робота в групах Уілфреда Біона і Джона Рікмана.У 1949 році Лакан у філософа Олександра Койре знайомиться з етнологом структуралістом Клодом Леві-Стросом. Любов до науки, літератури, живопису зближує Лакана з Леві-Стросом. Для Леві - Строса несвідоме - порожнє місце, в якому відбувається автономія символічної функції. Символи реальніше того, що вони символізують, що означає передує означеному. Лакан вражений статтями Леві-Строса. Тепер для нього в фігурі Едіпа з'єднується табу інцесту Фрейда з символічною функцією як законом несвідомої організації людського суспільства.Крім психіатрії, мистецтва і філософії, інтерес психоаналітика, звичайно ж, лежить в області мови. Інтерес Лакана до мови проявляється, по-перше, в його любові до літератури, причому на відміну від Фрейда, вже не тільки до літератури класичної. В юності він регулярно відвідує книжковий магазин Адрієнн Моньє, де бувають Андре Жид, Жюль Ромен, Поль Клодель. Тут у віці 17 років він зустрічається з Джеймсом Джойсом, творчість якого він буде через багато років аналізувати. Лакан повинен зрозуміти, як працює мова, і для цього він звертається до основ лінгвістики. 1.2 Функція і роль мови в психоаналізі.

В основі психоаналітичної концепції Лакана лежать дві тези:

1) несвідоме структуровано подібно до мови;

2) несвідоме є мова "іншого".

Спираючись на ці тези Лакан стверджував, що тільки лінгвістичний аналіз мови та її механізмів може адекватно розкрити структуру несвідомих процесів. Структурованість несвідомого, подібно до мови, з точки зору Лакана, означає, що в ньому є особливі несвідомі мовні елементи, які усвідомлюються людиною. Зведення несвідомого до мови, мовним структурам лежить і в основі розуміння Лаканом психічних захворювань.. Вчений відкидає погляд на останнє як на щось цілком відмінне від норми. Хвороба - це просто інший спосіб існування, точніше, інший символічний мовний вимір. З точки зору Лакана, чисте двомовне несвідоме нам не дано: судити про нього можна тільки на підставі розповіді пацієнта про свої сни і бажання. З одного боку, та аналізу промови пацієнта аналітиком .З іншого несвідоме - це мова "іншого". Поняття "інший" у Лакана багатозначне: це і батько, ім'я якого пов'язують із законом , і місце культури, в якому розплутуються все "пригоди індивід, бажань".

Особистість Лакан розумів як знакову, мовну свідомість, структуру . Розглядав її з точки зору психологічної орієнтації індивіда, тобто з позиції прояви в ній дії несвідомого, реалізованого в складній діалектиці взаємин " потреби "і" бажання ". На його думку, людина ніколи не є тотожною якомусь своєму атрибуту, його "Я" ніколи не може бути визначено, оскільки завжди знаходиться в пошуках самого себе і здатне бути репрезентированим тільки через "іншого", через відносини з іншими людьми. Таким чином ми можемо зробити висновок, що людина є істотою соціальною. Однак при цьому ніхто не може повністю пізнати ані самого себе, ні іншого, тобто не здатний повністю увійти в свідомість іншої людини.

1.3 Формотворення людської душі…

Структура людської психіки, за Лаканом - сфера складної і суперечливої взаємодії трьох складових: уявного, символічного і реального.

Уявлюване - це такий комплекс ілюзорних уявлень, які людина створює сама про себе , це безперечно в подальшому відіграє важливу роль в становленні психічного захисту, або, вірніше, самозахисту. Уявне підпорядковується не "принципам реальності", а логіці ілюзії: воно створює образ "Я", що влаштовує індивіда і грає важливу роль по відношенню до об'єкта , дійсності, так і по відношенню до тих образів цього індивіда, які існують у свідомості його партнерів по комунікації - "інших"; в цьому сенсі. Уявлюване - це поле "незнання", омани людини щодо самої себе. Формування уявного відбувається у дитини у віці від 6 до 18 місяців . Лакан це назвав "стадією дзеркала". Саме в цей період дитина, сприймає раніше власне відображення як інша жива істота, починає ототожнювати себе з ним, впізнавати себе в дзеркалі .

Символічне - це сфера соціокультурних норм і уявлень, яка показує як індивід засвоює інформацію. Жан Лакан вважає що в основному особистість робить це несвідомо.

Звідси витікає радикальний перегляд Лаканом класичних понять "суб'єкта". В рамках картезіанської традиції "суб'єкт" розглядався як якась субстанціальна цілісність, як суверенний носій свідомості і самосвідомості і як ціннісна точка відліку в культурі. За Лаканом, навпаки, суб'єкт постає як функція культури, як точка перетину різних символічних структур і точка докладання сил несвідомого. Чи не культура є атрибутом індивіда, а індивід виявляється атрибутом культури, промовистим за допомогою суб'єкта. Сам же по собі суб'єкт є "ніщо", якась "пустота", що заповнюється вмістом символічних матриць. Звідси - постійна взаємодія між суб'єктом як носієм культурних норм і "Я" як носієм бажання, відбувається синтез між символічним і уявним. Символічне намагається повністю підпорядкувати собі індивіда, тоді як завдання "Я" полягає в тому, щоб, використовуючи різні сфери культури. Несвідоме, за Лаканом, це "мова іншого".

Практикована структурним психоаналізом терапія орієнтована переважно на мовне опрацювання словесних виразів. Лакан порівнював психотерапевтичну ситуацію з ситуацією сприйняття незнайомої мови - і в тому і в іншому випадку людина має справу з мовним потоком.

Однак у психотерапевтичній сфері мова йде про двояку інтерпретацію значимого - як "об'єктивної реальності", так і змісту психіки пацієнта. Зміст психіки пацієнта, ховається усвідомлено і може бути виявлено лише по випадковим деталям мови та поведінки.

Висновки :

Жак Лакан - французький мислитель , який працював в сфері психічного аналізу. Досліджував суть та глибину людської душі. Звісно, вчений мав не аби яку рацію підкреслюючи, що структура людської душі має синтез трьох понять уявлюваного, символічного і реального. Ці три поняття тісно пов’язані між собою. Проте на мою думку, важливим є розрізняти ці три поняття окремо. Наприклад:

Уявлювальне – це те що думає про себе людина, те що вона переживає, це система уявлень про себе, і про світ. Таким чином треба звернути увагу на свій власний внутрішній світ. Люди в XXI столітті не сильно задумуються над своїми власними страхами та переживаннями. Таким чином не докінця мають уявлення про свої власні переживання, мрії, чи життєві питання ( чим займатися в житті) . Оскільки сучасна особистість має інші турботи, швидкий ритм життя, і таким чином заглиблюватись в свої власні переживання, та слухати голос свого серця у неї немає часу. Звідси і беруть початок внутрішні конфлікти, звідси виникає важкий емоційний психологічний стан. Таким чином уява має досить важливу функцію в світосприйнятті особистості. Адже від цього і буде залежити ким стане людина в майбутньому, якої вона про себе думки. Так як бачить себе людина, так її будуть бачити і інші.

Символічне -особливість бачити символи в реальному житті. Звертати увагу на структуру музичних творів. Задавати собі запитання чому цей композитор написав саме так. Вміти шукати різні символи. Символізм є в усьому в цифрах, в нотах тощо. Вміння особистості побачити символізм надає їй набагато більше переваг в майбутньому . Це дає не аби яку допомогу навіть в вирішенні своїх власних життєвих питань. Жан Лакан вважав що це відбувається несвідомо. Я маю іншу точку зору. Вважаю, що людина помічає символи свідомо. Так, звісно деякі люди можуть це робити несвідомо, проте це не означає що інші люди не можуть бачити символи і знаки свідомо.

Реальне - це те, що бачить людина в реальності. Звісно і реальність є в кожного своя. І як кажуть кожен бачить те, що хоче бачити. В даному випадку повністю погоджуюсь з Жаном Лаканом, який дає чітке визначення реального.

Реальне - включає безпосередні витоки життєвої функції . Це та сфера біологічно породжуваних і психічно субліміруємих потреб та імпульсів, які надані свідомості індивіда в будь – якій доступній для нього раціоналізованій формі. Таким чином людина бачить те, що їй необхідно, керується своїми власними імпульсами, що не є погано. Синтез реального, уявлювального, символічного і складає внутрішній світ особистості.

Таким чином необхідно зробити висновок, що Жан Лакан - створив велику працю « Функция и поле речи и языка в психоанализе» в якій дав чітке обгрунтування чому необхідно синтезувати поняття реального, уявного, та символічного. Поєднання цих понять Лаканом обов'язково мали велике значення в розвитку медицини в галузі психіатрії.