Схематична інтерпретація ставки дисконтування

З технічної, тобто математичної, точки зору ставка дисконту - це відсоткова ставка, що використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів (їх може бути декілька) в єдину величину поточної (сьогоднішньої) вартості, яка є базою для визначення ринкової вартості підприємства.

В економічному розумінні в ролі ставки дисконту виступає необхідна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал у порівняні за рівнем ризику об'єкти інвестування, іншими словами - це необхідна ставка доходу по наявних альтернативних варіантах інвестицій з порівнянним рівнем ризику на дату оцінки.

 

 

Якщо розглядати ставку дисконту з боку підприємства як самостійної юридичної особи, відособленого як від власників (акціонерів), так і від кредиторів, то можна визначити її, як вартість залучення підприємством капіталу з різних джерел. Ставка дисконту чи вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з врахуванням трьох факторів: · наявність у багатьох підприємств різних джерел залучення капіталу, що вимагають різних рівнів компенсації; · необхідність врахування для інвесторів вартості грошей у часі; · фактор ризику. В даному випадку ризик визначається як ступінь ймовірності одержання очікуваних у майбутньому доходів

Кількісна оцінка безризикової ставки (gбез)	Депозит у вільноконвертованій валюті
Депозит для юридичних осіб
Обсяг депозиту дорівнює величині чистого операційного доходу
Ставка розраховується як середня для системоутворюючих банків України
Кількісна оцінка ризиків (Р)	Діапазон в межах від 0 до 5 відсотків

 

,

де:	g	–	ставка дисконту;
	gбез	–	безризикова ставка;
	b	–	коефіцієнт бета (міра систематичного ризику);
	Rm	–	середньоринкова доходність портфелю цінних паперів.

 

де:	dВК, dПК	–	питома вага власного капіталу/позикового капіталу в загальному обсязі капіталу;
	gВК, gПК	–	вартість залучення власного капіталу/позикового капіталу.

 

Вартість залучення власного капіталу визначається величиною доходу (дивіденду) на акцію (у відсотковому виразі). Вартість залучення позикового капіталу оцінюється як середня зважена ставка виходячи із ставок по банківських кредитах, облігаціях, комерційних кредитах, інших джерелах кредиторської заборгованості.

 

 

де:	ГП	–
	В	–

 

,

де:	E(Fn)	–	очікувана доходність портфелю, що імітує n-ий фактор і незалежного від інших;
	b	–	чутливість доходності акцій до n-ого фактору.

 

В даній моделі систематичний ризик вимірюється не один раз, а багато разів. Кожне значення бети показує чутливість доходності акцій до зміни деякого економічного фактора. Емпіричні дослідження виявили 5 таких фундаментальних факторів: 1) індекс промислового виробництва; 2) короткострокова реальна відсоткова ставка (різниця між доходністю казначейських векселів і індексом споживчих цін); 3) короткотермінові темпи інфляції; 4) довгострокові темпи інфляції (різниця значень довгострокової і короткострокової доходності до погашення облігацій США); 5) ризик невиконання зобов’язань (різниця значень доходності до погашення корпоративних облігацій з рейтингом Ааа і Ввв).

 

 

Метод використовується у випадку купівлі об’єкта оцінки за рахунок позикових джерел.

 

,

де:	gВК, gПК	–	ставка доходності на власний капітал/позиковий капітал;
	К	–	відношення обсягу кредитних зобов’язань і вартості підприємства.

 

 

Метод використовується у випадку купівлі об’єкта оцінки за рахунок позикових джерел.

 

,

де:	З, Н	–	питома вага землі / поліпшень у загальній вартості нерухомості;
	gЗ, gН	–	ставка дисконту для землі / поліпшень.

 

Метод капіталізації прибутку (пряма капіталізація) використовується для випадків прогнозування постійного по величині і рівного по періодах прогнозування чистого операційного доходу, отримання якого обмежено в часі. Чистий операційний дохід (грошовий потік) капіталізується при цьому за допомогою ставки капіталізації