Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

Вивчення дисципліни

«ЕКОНОМІКА ТА ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я»

Модуль 1

МЕНЕДЖМЕНТ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Тема 1. Економічний базис охорони здоров'я

 

 

1. Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

2. Елементи економічної структури на ринку охорони здоров'я.

3. Здоров'я і охорона здоров'я як товари.

4. Економічні проблеми охорони здоров'я.

5. Розподіл ресурсів охорони здоров'я: теоретичний підхід.

6. Медичне страхування та перепони запровадження: добровільне, приватне страхування здоров'я.

 

 

Особливості економіки галузі охорони здоров'я та перспективи становлення ринкових відносин

Економіка охорони здоров'я - це галузева економічна наука, що вивчає дію економічних законів у конкретних умовах ви­робництва і споживання медичних послуг, а також умови і фактори, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб суспільства в охороні здоров'я та медичному обслуговуванні за наявного рівня ресурсів.

Всесвітня організація охорони здоров"я (ВООЗ) визначає такі цілі економіки охорони здоров'я: розмежування організації та фінансування охорони здоров'я; підвищення ефективності роз­поділу й використання ресурсів; аналіз впливу профілактич­ної, лікувальної і реабілітаційної діяльності системи охорони здоров'я на індивідуальну та суспільну продуктивність.

Для усвідомлення значення економіки охорони здоров"я в умо­вах перебудови галузі варто звернути увагу на економічні особ­ливості цієї галузі. По-перше, стан фізичного та психічного громадського здоров'я населення, як і рівень освіти, можна вважати однією з необхідних умов сталого економічного зро­стання суспільства. По-друге, потреба в ресурсах, як і раніше, залишається основою медичної практики, очевидно, не тільки економічної. З погляду пріоритетів суспільних потреб види ви­робничої діяльності, пов'язані зі здоров'ям (профілактика, діаг­ностика, лікування тощо), навіть не враховуючи тих її промисло­вих видів, без яких неможливо отримати необхідні для охоро­ни здоров'я товари (фармацевтична, біомедичиа промисловість тощо), є такими самими економічними видами діяльності в тому розумінні, що для створення благ і послуг, необхідних для споживача, вони потребують економічних, людських і фінансових ресурсів. По-третє, медичне забезпечення не може залежати від платоспроможності пацієнта. Звичайно, зусилля лікаря не завжди відповідають бажаному результату, але в кон­тексті фінансування, яке базується не на приватних коштах окремих осіб (їх, як правило, недостатньо, щоб покрити ви­трати, зумовлені серйозним захворюванням), виникають питання компенсації суспільного арбітражу, що стосується обся­гу ресурсів, спрямованих на охорону здоров'я, і створення не­обхідних служб для забезпечення її діяльності.

Якщо вказані три економічні аспекти охорони здоров'я можна розглядати незалежно один від одного, то їх поєднання може бути зведеним до такого критерію: який рівень і яка структура витрат на охорону здоров'я створять оптимальну ситуацію, коли стане можливим як споживання окремими громадянами тих видів медичних послуг, яким вони віддають перевагу, так і те, щоб бажане було узгоджене з наявними можливостями і відпо­відало досить високому рівню економічного розвитку.

Отже, питання щодо суспільного арбітражу і відповідності витрат на охорону здоров'я економічним і соціальним вимо­гам є основними, на які економіка охорони здоров'я як науко­ва дисципліна і намагається дати відповідь протягом тривало­го часу. В такій специфічній сфері, як охорона здоров'я, відпо­віді на них досить складні, а нерідко й суперечливі, адже, крім преференцій споживачів, у ній визначальними є етичні кате­горії, а саме життя й смерті людини. Економічний аналіз може применшувати соціальні реалії чи індивідуальні потреби, але, забезпечуючи точне формулювання можливих проблем, оціню­ючи розміщення ресурсів, суспільних сил і рішень, він вно­сить необхідну ясність в суперечки, для яких дуже часто ха­рактерна суб'єктивність.

Таким чином, внесок економіки охорони здоров'я у вибір, який стосується індивідуального та суспільного здоров'я, видається обґрунтованим і, врешті-решт, неминучим, а проблема водно­час залишається складною через необхідність сприйняття її всіма особами, яких вона так чи інакше стосується.

Економіка охорони здоров'я набуває особливого значення в умовах суспільних трансформацій та перебудови галузі у зв'яз­ку із зростанням витрат на медичне забезпечення та необхід­ністю ефективного розподілу обмежених ресурсів. Цьому та­кож сприяє розвиток ринкових відносин та процесів комерціа­лізації в галузі охорони здоров'я. Умовою і водночас наслідком розвитку ринкових відносин є поява багатоукладності в охо­роні здоров'я, коли реальним стало функціонування медичних закладів різних форм власності. Розвивається система медич­ного страхування, змінюються організаційно-правові засади закладів охорони здоров'я, що приводить до зміни характеру всіх економічних зв'язків і відносин, які встановлюються в процесі їх практичної діяльності: вони все більше набувають рис підприємств, що виробляють послуги, і функціонують на засадах самоокупності. Цим та іншим питанням і присвяче­ний навчальний посібник, що має на меті ознайомити читача з найважливішими економічними аспектами охорони здоров'я.

1.1. Предмет, базові питання та інструменти економіки охорони здоров'я

Економічна наука загалом вивчає, як окремі особи і суспіль­ство здійснюють розподіл обмежених ресурсів між конкурентними альтернативними користувачами і результатів їх діяльності між чле­нами суспільства. Економічний підхід завжди необхідний, коли ви­никає питання, як найкраще використати обмежені ресурси для за­безпечення необмежених потреб. У цьому визначенні виділяються дві важливі характеристики будь-якої економіки: грошові ресурси обмежені, їх недостатньо для задоволення потреб всіх, а об'єкти їх вкладень не завжди є сумісними і до того ж обмеженість ресурсів обмежує вибір між конкуруючими об'єктами вкладень. Дефіцит при­пускає вибір, а основна мета економіки, яку ще називають наукою дефіциту, полягає в тому, щоб забезпечити інформацією і аналізом, який дає змогу полегшити цей вибір, зробити його свідомим, обдума­ним та обґрунтованим. Суттю економіки як теоретичного знання, так і практичних навичок, є скоріше певний спосіб мислення, ніж спосіб механічного розподілу ресурсів. Вона не може замінити судження людей, які приймають рішення, але зобов'язана бути здатною доповню­вати ці судження і надавати інформацію, необхідну для їх прийняття.

Для забезпечення найкращого використання обмежених ре­сурсів у галузі охорони здоров'я виникла і сформувалася наука, яка вивчає економічні закономірності індивідуального і громадського здо­ров'я та ринків охорони здоров'я. Ця наука охоплює аналіз продуку­вання здоров'я як на індивідуальному, так і на популяційному рівні та має наметі з'ясування взаємозв'язків між ресурсами й кінцевими результатами, дослідження господарських форм медичної професій­ної діяльності, що в сучасних умовах має суттєве науково-практичне значення. Вона вивчає, що є найефективнішим та найдійовішім спо­собом виробництва здоров'я і стосується, насамперед, здоров'я, а вже потім його охорони.

Економіка охорони здоров'я - це галузева економічна наука, яка досліджує взаємодію охорони здоров'я як галузі господарювання із суспільством, дію об'єктивних економічних законів в конкретних умовах виробництва і споживання медичних послуг, фактори, які забезпечують найбільш повне задоволення потреб суспільства в медичній допомозі й охороні здоров'я населення при відповідному рівні ресурсів.

Основна роль економіки охорони здоров я - забезпечення певної філософії та низки методів, які б сприяли процесу прийняття рішень в охороні здоров я, спрямованих на підвищення ефективності та справедливості, а основна мета - поінформувати людей про найбільш вигідний вибір щодо здоров'я та його збереження.

Отже, економіка охорони здоров'я здійснює різнобічний аналіз процесу надання медичних послуг, крім того, вона вивчає різні підходи до фінансування, розподілу і власне надання повного обсягу послуг охорони здоров'я. Ця наука є ще досить молодою і належить до "но­вачків" прикладної економіки, таких як економіка міста чи довкілля, що також розвинулися в повоєнні роки.

Які ж причини сприяли підвищенню зацікавленості в пробле­мах економіки охорони здоров'я? Перша полягала в тому, що вже стало очевидним^: здоров'я людини має для суспільства дедалі більшу цінність, в тому числі й "економічну". Здоров'я людини й економіч­ний розвиток суспільства тісно взаємопов'язані та взаємозалежні: не тільки економіка впливає на здоров'я населення, а й здоров'я насе­лення впливає на економіку. Цінність здоров'я для економіки сус­пільства визначається в наш час звуженим відтворенням населення, його старінням. Стан громадського здоров'я може або сприяти збільшенню суми виробничих сил, або призвести до їх деградації і руйнування. Здоров'я стосується найголовнішого елемента виробни­чих сил ' самого виробника з його здібностями і навичками до праці. Воно безпосередньо впливає на продуктивність праці, і цей вплив особливо значний при найвищій продуктивності праці.

друга причина посилення уваги до питань економіки охорони здоров'я полягає в стійкій тенденції до зростання витрат на охорону здоров'я - яке спостерігається практично в усіх країнах незалежно від джерел фінансування галузі.

У радянські часи охорона здоров'я базувалася на державному патерналізмі і було неприйнятним підраховувати гроші при наданні медичної допомоги. Вважалося, що гуманізм охорони здоров'я і еко­номіка загалом виключають одна одну. Зараз ситуація докорінно змінилася, питання економіки привертають увагу всіх медичних пра­цівників. І все ж економічний раціоналізм має, передусім, узгоджу­ватися з медичним гуманізмом. Навіть деякі явно економічно "не­рентабельні" медичні заходи, наприклад рятування життя непрацездатному хворому похилого віку, з медичного погляду с цілком ви­правданими. Завдання полягає в тому, щоб досягти максимального результату при мінімальних витратах, щоб передбачати, куди вигідні­ше здійснювати інвестиції для отримання максимальної користі щодо надання населенню медичної допомоги.

Економіка охорони здоров'я як галузева наука сформувалася лише в другій половині XX ст., що було зумовлено такими фактора­ми. По-перше, саме в другій половині минулого століття, поряд з роз­витком основних сфер матеріального виробництва, отримала розви­ток і соціальна сфера, включаючи її охорону здоров'я. З'явилася ре­альна база, а саме об'єкт дослідження - економічні відносини в охо­роні здоров'я, що привело до формування окремої галузі конкретних економічних знань - економіки охорони здоров'я. По-друге, саме в той час проблеми охорони здоров'я та медичного забезпечення ста­ли розглядатися з погляду економічної ефективності організації і діяльності різних служб системи з метою отримання бажаних резуль­татів при найменших матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсах, адже охорона здоров'я є дуже ресурсоємною галуззю гос­подарства. По-третє, саме в цей час була усвідомлена значущість еко­номічних проблем, яка випливає з відтворення робочої сили і взає­мозв'язку охорони здоров'я з іншими галузями економіки. Отже, інве­стиції в розвиток людського фактора, в програми, пов'язані з охоро­ною і зміцненням здоров'я населення, економічно виправдані і в ре­зультаті приносять "дохід" суспільству в цілому.

Зауважимо, що, аналізуючи економічні проблеми охорони здо­ров'я, важливо розглядати її, з одного боку, як галузь людської діяль­ності, а з другого - як галузь господарювання.

В охороні здоров'я, як і в будь-якій іншій галузі діяльності людини, можуть бути виділені професійна і економічна сторони. Про­фесійна сторона становить змістовий аспект медичної діяльності, а економічна передбачає господарські форми, в рамках яких здійснюєть­ся певна професійна діяльність. Від вирішення економічних проблем охорони здоров'я залежить успішність професійної діяльності ме­дичних працівників.

Залежно від того, на якому рівні: всередині системи охорони здоров'я, чи за її межами - розглядаються економічні відносини, вони можуть бути розподілені на макро-, мікро- і мідіекономічні.

На макроекономічному рівні економічні відносини складаються в рамках національної економіки в цілому, і, насамперед, у тих галу­зях, які безпосередньо пов'язані з охороною здоров'я, а таких галу­зей налічується близько тридцяти. Таким чином, макроекономіка роз­глядає взаємодію системи охорони здоров'я з державою і суспіль

ством у цілому, а також з іншими галузями народного господарства. Мікрорівень охоплює діяльність кожного окремого лікувально-профілактичного закладу, підприємства, його ланок та структур. На про­міжному, тобто мікроекономічному рівні, чи на рівні власне системи охорони здоров'я, досліджуються господарські зв'язки всередині системи охорони здоров'я як галузі економіки, що складається з цілої низки підрозділів, виробництв і спеціалізацій, пов'язаних з вирішен­ням основного функціонального завдання - збереження, зміцнення та відновлення здоров'я населення.

 

1. Базові питання економіки охорони здоров'я.

Більшість досліджень у галузі економіки здоров'я практично пов"язана з економікою системи охорони здоров'я. Це й не дивно, якщо брати до уваги створення, принаймні в усіх промислово розви­нених країнах, цілої мережі закладів, що спеціалізуються на вироб­ництві й розподілі послугу системі охорони здоров'я. Таким чином, економіка системи охорони здоров'я зосереджена на розподілі ре­сурсів, виробництві і споживанні послуг у сфері, що загалом є систе­мою охорони здоров'я. Вона охоплює структурні, організаційні і фінан­сові аспекти системи охорони здоров'я та досліджує управлінські ме­ханізми, зокрема продукти і результати її діяльності, а також аналізує внесок галузі в загальне економічне зростання і стабільність.

Наведені визначення економіки охорони здоров'я передусім мають на увазі визначення і розподіл ресурсів охорони здоров'я. І це зрозуміло, адже медичні товари і послуги не можуть вироблятися без використання ресурсів. Будь-яка послуга, навіть надана вдома, така як перша медична допомога, потребує певних ресурсів. Ресурси охо­рони здоров'я включають матеріально-технічне забезпечення, людські ресурси, капітальні тощо. Але ресурси охорони здоров'я, як і ресур­си загалом, обмежені. Тому їх перерозподіл є неминучим, і суспіль­ство незалежно від моделі системи охорони здоров'я має зробити фундаментальний вибір. Це означає, що будь-яке суспільство має приймати важливі рішення стосовно виробництва, розподілу та спо­живання товарів і послуг, щоб відповісти на чотири базові запитання будь-якої системи охорони здоров'я*:

1. яке поєднання немедичних і медичних товарів і послуг необхід­но запропонувати?

2. які окремі медичні товари і послуги потрібно виробляти в системі охорони здоров'я? •

3. як організувати справедливий та рівний доступ до медичних товарів і послуг?

Від того, як окреме суспільство зуміє відповісти на ці базові запитання, великою мірою залежить досягнення цілей державної політики щодо охорони здоров"я.

Перші два запитання з"ясовують. "що" потрібно виробляти і стосуються розподільчої ефективності. Ресурси потрібно вкладати у виробництво таких предметів споживання, які максимально задо­вольняють людські потреби та бажання. Отож розподільча ефек­тивність досягається тоді, коли найкраще поєднання товарів і послуг досягається відповідно до суспільних преференцій, і пов'язана з тим, чи відчуває суспільство, що сукупний випуск продукції розподілено оптимально. Третє запитання з'ясовує "як" і стосується виробничої ефективності, а саме отримання максимально можливих результатів за наявних обмежених ресурсів*.

Найбільш повно ілюструє виробничу і розподільчу ефек­тивність крива виробничих можливостей. Виробнича ефективність досягається, коли економіка здоров'я функціонує відповідно до будь-якої точки кривої виробничих можливостей". Розподільча ж ефек­тивність досягається, коли суспільство вибирає найкращу чи найбільш прийнятну точку на кривій. Всі точки кривої є можливими місцями відображення розподільчої ефективності. Ідеальна, оптимальна точ­ка розподільчої ефективності залежить від преференцій суспільства відносно двох медичних послуг.

Відповідь на четверте з базових запитань економіки охорони здоров'я стосується розподільчої справедливості, або рівності. В рин­ковій системі товари та послуги розподіляються відповідно до здат­ності їх оплачувати. В системі охорони здоров'я, де споживач не пла­тить або платить незначну ціну в момент споживання, медичні по­слуги мають базуватися на неціновій основі, такій як час очікування, вік, важкість хвороби.

Економіка охорони здоров'я вивчає широке коло питань, по­чинаючи від того, що являє собою здоров'я та які чинники на нього впливають, потреб в охороні здоров'я, попиту та постачання медич­них послуг, організації, фінансування і закінчуючи управлінням медичною допомогою та економічною оцінкою ефективності витрат у галузі охорони здоров'я (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Сфери вивчення економіки охорони здоров'я

 

 

Головною проблемою вивчення економіки охорони здоров'я є найбільш раціональне використання наявних ресурсів: грошових, матеріальних, кадрових, досягнення максимального результату при мінімальних витратах. Для її вирішення дуже важливо раціонально проводити економічний аналіз діяльності лікувально-профілактич­ного закладу. Мета економістів та економіки охорони здоров'я не в тому, щоб обов'язково зменшити витрати на охорону здоров'я чи зни­зити ціни на послуги в цій сфері, а в тому, щоб підвищити ефек­тивність використання ресурсів, сприяти цілеспрямованому розподілу наявних коштів для задоволення відповідних потреб і запитів.

Одна із складних і до кінця не вирішених проблем економіки охорони здоров'я стосується методів оплати виробників медичних послуг. Важливим напрямом дослідження економіки охорони здоро­в'я є вивчення й удосконалення форм господарювання. При цьому ос­новним завданням такого удосконалення є створення механізмів пози­тивної мотивації медичних працівників у кінцевих результатах праці.

Ще одним колом питань, які становлять предмет економіки охорони здоров'я, є питання, пов'язані з фінансовими аспектами діяльності закладів, які надають медичну допомогу.

Найчастіше дослідження з економіки охорони здоров'я прово­дять університети, наукові центри, дослідницькі інститути, консал­тингові компанії тощо. Часто з результатів подібних досліджень ви­пливають наслідки, які можна застосувати хіба що у віддаленій перс­пективі, чи робляться досить розпливчасті висновки, що стосуються підзвітності, політики, практики і розподілу продукції, але, незважаю­чи на це, безпосередня цінність економіки охорони здоров'я значна.

Економічні аспекти здоров'я і охорони здоров'я оцінюються в економіці охорони здоров'я методами, запозиченими із загальної макро- і мікроекономічної теорії. Однак поряд з базовими економіч­ними методами аналізу економіка охорони здоров"я використовує і специфічні методи аналізу, сформовані переважно в контексті соціо-економічної оцінки. Таким чином, економіка охорони здоров'я вико­ристовує низку економічних інструментів, зокрема таких, як теорія попиту і теорія вартості, включаючи питання щодо стану здоров'я. Метою такого підходу є краще розуміння економічних аспектів і про­блем, що в результаті дало б можливість виробити оптимальнішу державну політику з охорони здоров'я.

Згадувана вище крива виробничих можливостей с прикладом економічної моделі. Будь-який опис того, як факти пов'язані між со­бою, можна назвати теорією чи моделлю. Моделі є абстракцією реаль­ності і використовуються в економіці для спрощення дуже складного світу. Економічна модель - умовне відображення економічного яви­ща або процесу, скориговане для спрощення його дослідження. Вона допомагає відповісти на запитання "що було б, якби". Економічна модель може задаватися в аналітичній, графічній, описовій (зокрема табличній) формах та описує гіпотетичну залежність між двома чи більше змінними величинами.

Наприклад, припустимо, що витрати охорони здоров'я Е без­посередньо пов'язані з доходом споживачів У. Ця гіпотеза означає. Що витрати на охорону здоров'я мають тенденцію до зростання, коли Дохід споживача зростає. Цю залежність можна описати математич­ним рівнянням

Е = f(Y) (1.1)

Де Е - витрати охорони здоров'я; У - дохід споживачів.