Відмінності між ринками медичних послуг і стандартними конкурентними ринками

 

Стандартні конкурентні ринки	Ринок медичних послуг
Багато продавців	Лише незначна кількість лікарень (за винятком найбільших міст)
Фірми, що максимізують прибуток	Більшість некомерційних лікарень
Однорідні товари	Неоднорідні товари
Поінформовані покупці	Непоінформовані покупці
Безпосередня оплата споживачами	Споживачі покривають лише частину витрат

До того ж існує ще кілька ситуацій, коли суспільство не задово­лене результатами роботи ринкової системи під кутом зору інших, крім ефективності, цілей, а саме неспроможності ринку з огляду на соціальні, моральні та політичні чинники. Неспроможність ринку з огляду на со­ціальні чинники спостерігається тоді, коли виникають проблеми, які ви­кликають занепокоєння в суспільстві і потребують державної реакції з огляду на існування фундаментальної цінності - справедливості.

Для охорони здоров'я характерні практично всі види неспро­можності ринку, більшість яких зумовлена саме характеристиками охорони здоров'я як товару: послуги з охорони здоров'я не є чистим суспільним благом; вони характеризуються невизначеністю і склад­ністю; серед них є такі, що мають виражені зовнішні ефекти; існує асиметричність інформації та ринкова недосконалість приватного страхування здоров'я.

2.3.1. Послуги охорони здоров'я як суспільні блага

Окремі медичні послуги є унікальними і не мають товарної форми, оскільки виступають у вигляді суспільних благ. Незважаючи на те, що послуга з індивідуального погляду може завдати шкоди, із суспільного погляду вона приносить користь: ця суперечливість між індивідуальними і суспільними інтересами характерна лише для охо­рони здоров'я. Таким чином, деякі медичні послуги профілактичного спрямування не мають індивідуальних споживчих якостей, а висту­пають тільки у вигляді суспільного блага. Суспільство йде на витра­ти, пов'язані з імовірними процесами, коли більшість отримує пози­тивний ефект, а меншість або одиниці - негативний.

В економічній теорії виділяється особливий тип результатів господарської діяльності - так звані "суспільні блага" (риЬІіс §оосі). Орієнтуючись на прибуток, ринковий механізм байдужий до так зва­них колективних потреб (фундаментальна наука, соціальне забезпе­чення, оборона, безпека, навколишнє середовище тощо).

Суспільним називається благо, надання якого окремій особі неможливе без одночасного надання його іншим особам.

Особливостями, що визначають специфічну природу суспіль­них благ, а звідси й природу неефективності, породженої ринковою пропозицією, є: ступінь конкурентпості в споживанні (неконку-рентність у споживанні означає, що споживання такого блага однією людиною дає змогу користуватися цим благом іншій, тобто надання суспільного блага новому споживачеві не вимагає додаткових вироб­ничих витрат), ступінь виключеності використовуваного блага (не­можливість заборонити споживання цього товару будь-якій особі, тобто плату за користування ним з кожного окремого споживача брати неможливо - проблема безбілетника). Невиключені і неконкурентні блага називаються чистими суспільними (на відміну від чистих при­ватних благ - виключених і конкурентних). Решта благ називаються змішаними. Наявність неконкурентності чи невиключеності є необхід­ною умовою існування неспроможності ринку, пов'язаного із сус­пільними благами. Щодо медичних послуг, то більшість їх є соціаль­ним благом (приватне благо, для якого мінімальний рівень його спо­живання всіма індивідами є бажаним для суспільства), а більшість медичних установ є державним благом.

Послуги сфери охорони здоров'я не є однорідними, вони пред­ставлені різними товарами і послугами з різними економічними ха­рактеристиками. Одним із критеріїв, за яким послуги охорони здоров'я проявляють себе як "економічний товар", є та міра, якою споживчі

блага обмежуються конкретною особистістю, що користується цими послугами. Багато послуг сфери охорони здоров'я розглядаються економістами як виключно приватні товари. З цього погляд\ користь для здоров'я в результаті споживання цих послуг розглядається у вузь­кому розумінні і вважається, що цю користь отримує тільки особа, яка користується послугами. Інакше кажучи, особа, яка не корпсіус гься послугами, не користується й пов'язаними з ними благами. Як при­клад можна навести купівлю аспірину для лікування головного болю. Стосовно товару такого виду згідно з економікою добробу ту ціпоу і во-рення на основі граничних витрат обертається оптимальним вкла­денням коштів. На противагу цьому деякі послуги сфери охорони здоров'я є виключно суспільними товарами, оскільки їх благами ко­ристуються всі без винятку члени суспільства. Прикладами суспіль­них товарів є деякі заходи у сфері оздоровлення навколишньої о сере­довища, такі як контроль за якістю повітря і боротьба із забрудненням води. Стягування плати за ці послуги з користувача с нереальним, оскільки ті, що не платять, будуть теж користуватися цими благами. Таким чином, жодних стимулів для оплати таких послуї не існує

Державні послуги в сфері охорони здоров'я - санітарно-епіде­міологічна служба, профілактика інфекційних захворювань і боротьба з ними, пропаганда здоров'я, а також багато інших, включаючи нау­кові дослідження і розробки, професійну підготовку тощо, мають характеристики суто суспільних благ. Однак деякі види цих послуг -очищення води, збирання відходів і сміття, імунізація, державні кам­панії з оздоровлення, індивідуальні науково-дослідні проекти та де­які інші - мають досить виражені характеристики приватних або змішаних благ, щоб віддати їх здійснення ринковим силам (окремі особи дістають вигоду від користування послугами, але інші не бе­руть безпосередньої участі в угоді між виробником і споживачем -так звана проблема "транспортного зайця"). Таким чином, деякі з наведених благ продаються як комунальні послуги, а не надаються безкоштовно як суспільні блага. Виробництво таких суспільних чи квазісуспільних благ може бути або державним, або приватним; спо­живачі, як правило, нічого за них не платять, а споживання є віднос­но необмеженим.

Прикладом змішаного благає лікування інфекційних захворю­вань. Таке лікування захищає не тільки хворих, а й тих, кого ці хворі заразили б, якщо б лікування не проводилось. В цьому разі суспільні вигоди перевищують приватні і, таким чином, ціноутворення на ос­нові граничних витрат приведе до зменшення обсягу користування послугами щодо оптимального із соціального погляд) обсяіу. Сто­совно таких товарів економісти вважають доцільним вводіп и субси-

дування з тим, щоб підвищити рівень приватного попиту до обсягу, який урівнює соціальні вигоди із соціальними витратами і тим са­мим максимально підвищує передбачуваний (у вузькому економіч­ному розумінні) добробут.

Стаціонарна медична допомога, включаючи високовартісні діагностичні і лікувальні послуги, хоча й являє собою приватне бла­го, а отже, може реалізуватися на ринку, поки що ніде в країнах Цент­ральної і Східної Європи не приватизована. Приватизація таких по­слуг могла б призвести до суспільно неприйнятної нерівності і роз- , подільчої неефективності. Амбулаторна допомога і довготривала до­помога вдома загалом розглядалися як приватні блага навіть за со­ціалістичної системи, оскільки було складно або практично немож­ливо запобігти їх "продажу" в неформальному секторі економіки.

До найбільших труднощів, що стоять перед урядами постко­муністичних країн, належить розмежування між різними типами благ і послуг у сфері охорони здоров'я, особливо коли йдеться про мішані блага, які можуть розглядатися по-різному. Інша проблема полягає в роз­робці ефективної системи заходів боротьби з різними зловживаннями.

2.3.2. Зовнішні ефекти

На ідеальному ринку припускається, що виробництво одних товарів ніяк не впливає на інші. В реальному житті існують зовнішні -як позитивні, так і негативні - ефекти*. Якщо йдеться про негативний зовнішній ефект, як, наприклад, забруднення повітря, то обсяг рин­кового виробництва в цьому разі буде перевищувати ефективний рівень. І навпаки, щеплення від якої-небудь інфекційної хвороби збільшує не тільки власні шанси не захворіти, а й шанси оточуючих не заразитися. Отже, якщо діяльність однієї особи створює зовнішні вигоди для інших, обсяг ринкового виробництва буде менш ефектив­ним і, як наслідок, необхідні певні дії уряду, щоб допомогти суспіль­ству наблизитися до соціально оптимального рівня виробництва та­ких благ. Там, де є додаткові вигоди, уряд може субсидіювати спожи­вання чи виробництво, а там, де є додаткові витрати, можна ввести компенсуючі податки.

* Зовнішніми ефектами ми називаємо впливи на витрати або вигоди від дій, пов'язаних з виробництвом і споживанням, які зачіпають когось, хто не зовсім з цим погоджується, тобто наслідки, що виникають у третіх осіб, які не виступають контрагентами ринкових відносин при здійсненні певної угоди між виробником та покупцем благ. Екстерналія є негативним чинником, якщо результатом Гі є погіршення становища іншого (забруднення повітря), і позитивним, якщо результатом її є поліпшення становища інших, або корисність, яка не відображена в ціноутво­ренні (вакцинація) В кожному з цих випадків виробництво продукції в стані рівноваги неефек­тивне за наявності зовнішніх впливів, оскільки суспільні та особисті витрати і вигоди різні. ,,

Охорона здоров'я пов'язана з кількома видами позитивних зовнішніх ефектів, і її надання як суспільного товару може запобігти деяким негативним екстерналіям. Найбільш важливими є пози півні зовнішні ефекти - результат профілактичної допомоги, вакцинації тощо. Стосовно стандартних прикладів неокласичної економіки дер­жава має підтримувати такі позитивні зовнішні ефекти. Прикладом негативного зовнішнього ефекту є надмірне використання антибіо­тиків, запобігання чому теж потребує регулювання.

Послуги, що класифікуються як суспільні блага, і ті, що наді­лені значною мірою зовнішніми ефектами, становлять так зване гро­мадське здоров'я (риЬііс пеаіііт). Воно включає послуги, що надаються населенню в цілому або стосуються зовнішнього оточення, а гакож деякі інші послуги, зокрема такі, як імунізація, що не є суспільними благами, проте мають значні зовнішні ефекти.

Для обслуговування потреб у послугах з характеристиками суспільних благ у всіх країнах діє сектор медико-саніт аріюго благо­получчя, або сектор громадської охорони здоров'я у СІІІА, наприк­лад, до функцій цього сектора належать: контроль за епідеміологіч­ною ситуацією і борогьбаз інфекційними захворюваннями: санітарні аспекти навколишнього середовища; охорона здоров'я матері і дити­ни; санітарно-освітня робота; збирання інформації і оцінка потреб у профілактичній і лікувальній допомозі тощо. До системи охорони громадського здоров'я традиційно входять санітарно-енідеміологічні станції, центри громадського здоров'я та деякі інші. Ними є або дер­жавні установи, або приватні некомерційні організації. З метою за­хисту прав споживачів застосовуються такі підходи, як оподаткуван­ня, регулювання, роз'яснювальна робота тощо.

Зазначимо, що наявність властивостей суспільного товару ча­стково пояснює неспроможність ринкового механізму в охороні здо­ров'я, оскільки вони стосуються невеликої частини медичних послуг. Скажімо, послуги з лікування артриту чи ангіни не мають характери­стик суспільного товару: їх споживання суто індивідуальне і не поз­бавлене зовнішнього ефекту. Крім того, служби, орієнтовані на об­слуговування колективних потреб, посідають відносно невелике місце в структурі охорони здоров'я. Значно важливішими є харак і еристи­ки, що розглядаються далі та виступають основними факторами не­спроможності ринку в охороні здоров'я.

2.3.3. Невизначеність і складність в охороні здоров'я

В умовах класичного ринку споживач точно знає, які послуги і яка їх кількість йому потрібні. Це дуже рідко трапляється на ринкумедичних послуг, оскільки сам процес споживання послуг охорони здоров'я не належить до таких, у яких за нормальних умов охоче беруть участь. Споживання більшості послуг охорони здоров'я відбу­вається при захворюванні споживача, а люди здебільшого хотіли б цього уникнути. Звичайно, коли йдеться про профілактичні заходи, споживач на момент купівлі не обов'язково є хворим. Однак профі­лактика зберігає деякі особливості лікувальної медицини, наприклад попит на профілактику теж похідний і базується на очікуваному від інвестицій прибутку у вигляді здоров'я. Похідний попит на охорону здоров'я визначає здатність надавача до прийняття рішення. Пацієн­ти часто можуть сформулювати результати, які вони очікують, але рідко можуть визначити специфічні послуги, що необхідно отрима­ти для досягнення цих результатів. Отже, медична послуга в основ­ному є "'від'ємним товаром", тобто вона надається тоді, коли виникає щось небажане (біль, страждання), а трапляється це, як правило, не­бажано і непередбачено.

Непередбачуваність хвороби - це реальність нашого життя. Кожен випадок захворювання потенційно відмінний від будь-якого іншого; ми не в змозі припустити, що дві різні особи з однаковим діагнозом отримають лікування однаковими методами, лікарськими препаратами, тривалістю тощо.

Інакше кажучи, забезпечення охорони здоров'я являє собою складну послідовність заходів, пристосованих до умов невизначеності -невизначеності, що стосується найкращого шляху лікування, і невиз­наченості щодо моменту початку захворювання та вартості його ліку­вання. А оскільки хвороба - явище непередбачене, то запланувати суму, потрібну для потенційного складного випадку, який може ніко­ли й не трапитись, дуже важко.