Здоров'я, медична допомога та медична діяльність: економічні засади
Економісти розглядають здоров'я як товар тривалого користування, що передасться у спадок та з часом "зношується", тобто довготривалий товар чи тип капіталу, що забезпечується послугами охорони здоров'я. Медичні послуги виробляються із запасу капіталу здоров'я та споживаються безупинно протягом всього життя людини. Запас здоров'я вичерпується з часом і може бути збільшений через інвестування в медичні послуги. Коли запас здоров'я досягає критичного мінімального рівня, людина помирає.
Хоча початковий запас здоров"я за коефіцієнтом вичерпування (знецінювання) відрізняється в окремих людей і залежить від багатьох факторів (деякі з яких неконтрольовані), медичні послуги можуть певною мірою компенсувати цей дефіцит. Коефіцієнт вичерпування здоров'я також залежить від таких факторів, як вік людини, фізичний стан, спосіб життя, кількість отриманої медичної допомоги тощо. Наприклад, ступінь, за яким здоров'я вичерпується в людини, що має високий артеріальний тиск, залежить від кількості отриманої медичної допомоги (перебування під наглядом лікаря), факторів навколишнього середовища (психологічне перевантаження, екологічний стан, умови праці), способу життя (тютюнопаління, надлишкова маса тіла). Всі ці фактори, взаємодіючи, визначають запас здоров'я людини за темпом його вичерпування. Отже, медичні послуги розглядаються
як інвестиції в здоров'я для його поліпшення чи реінвестнції. метою яких є зупинити поступове погіршення стану здоров"я.
Незалежно від визначення ВООЗ, що здоров'я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад, воно є значно складнішим поняттям. Точний вимір здоров'я залежить як від кількості, так і від якості життя. Економісти охорони здоров'я часто використовують коефіцієнти смертності і захворюваності як виміри етапу громадського здоров'я, однак якість життя набуває останнім часом важливого значення у зв'язку з розширенням можливостей сучасних медичних технологій. І хоча останнє поняття може широко дискутуватись, дослідники все частіше використовують якість як фундаментальний показник, що вимірює стан здоров'я.
Економіка охорони здоров'я приділяє велику увагу системному аналізу факторів, що впливають на здоров'я населення. Найбільш часто застосовується метод моделювання попиту, описаний Гросма-ном (Огоззіпап, 1972). Згідно з цим методом здоров'я населення розглядається в рамках теорії функції ефективності, тобто стан здоров'я (результат на виході) є функцією заходів охорони здоров'я (витрати на вході) суспільства, індивіда та системи медичного забезпечення (рис. 1.2).
Індивідуальний попит на медичні послуги залежить від багатьох факторів, зокрема соціально-економічних, освітніх та культурних, що перешкоджають отриманню медичної допомоги. На доступність медичного обслуговування впливають також фактори, властиві самій системі охорони здоров'я чи медичного страхування навіть тоді, коли вони сприймаються людиною як такі, що сприяють задоволенню її медичних потреб.
Рис. 1.2. Виробництво здоров'я
Модель Гросмана базується на таких постулатах: кожна людина народжується з певним запасом здоров'я, який зменшується з плином часу; з віком збільшується захворюваність і смертність населення, а також кількість звертань за(,,»',- одержанням медичної допомоги; закономірності зменшення запасу здоров'я пов'язані з погіршенням здоров'я людини залежно від віку;
• цей запас здоров'я може бути поповнений завдяки відповідним
заходам щодо його зміцнення (активний відпочинок, фізкуль
тура і спорт тощо); зміни в стані здоров'я є функцією медич
ного обслуговування, що забезпечується ним, а також залежить
від фізичної форми людини, житлових умов, харчування, утри
мання від тютюнопаління та інших соціально-поведінкових
факторів, вплив яких важко оцінити кількісно;
• функція ефективності (щодо стану здоров'я) залежить від ба
гатьох зовнішніх змінних факторів (рівня освіти та ін.);
• здоров'я людини залежить не тільки від зовнішніх факторів,
але частково й від зусиль самої людини, спрямованих на його
збереження (свідома відмова від споживання продуктів з ви
соким вмістом жирів чи від тютюнопаління);
• здоров'я сприймається споживачами медичних послуг як ре
зультат витрачених зусиль і вкладених коштів; бути хворим
означає втрату доходу через втрату робочого часу чи низьку
продуктивність праці;
• здоров'я також можна розглядати як споживчий товар; люди вва
жають за краще бути здоровими, оскільки хвороба небажана.
Такий підхід приводить до перегляду поглядів нате, яким чином оточення, індивідуальні стереотипи поведінки і використання інфраструктури охорони здоров'я впливають на здоров'я населення. Згідно з моделлю Гросмана, підвищення рівня доходів може негативно позначатися на стані здоров'я, призводячи до переважно нездорового способу життя і поведінкових стереотипів, які є факторами підвищеного ризику. Прикладом може слугувати надмірне споживання продуктів з підвищеним вмістом жирів, куріння, зловживання алкоголем тощо. Одночасно з підвищенням рівня доходів на душу населення збільшувалась смертність від серцево-судинних захворювань і дорожньо-транспортного травматизму. В такій ситуації необхідні інші профілактичні заходи, ніж у країнах, що розвиваються, де населення страждає насамперед від хронічного недоїдання та необхідна профілактика інфекційних захворювань.
Сфера споживання визначається економістами як використання ресурсів з метою задоволення потреб індустріального суспільства в цілому. Економісти традиційно розглядали медичне забезпечення як джерело невиробничих витрат і вважали, що вкладені в нього кошти варто було б спрямувати на власне економічний розвиток. Аналогічно економісти - прихильники вчення К.Маркса - витрати на охорону здоров'я вважали непродуктивними порівняно з інвестиціями в промисловість і розвиток інфраструктури. Націоналістична ідеологія приділяла увагу охороні здоров"я населення заради зміцнення нації та її збройних сил. І навпаки, згідно із соціал-демократ ичною доктриною, медичне забезпечення має бути по праву доступне всім, а вкладення коштів у поліпшення здоров'я населення виправдано як соціальною, так і економічною доцільністю. У звіті Світового банку "Інвестиції в охорону здоров'я" (1993) фінансування в цій сфері розглядається не як відплив коштів з економічної сфери, а як вкладення їх у розвиток економіки, оскільки хороше здоров'я - це основоположний елемент добробуту населення, який сприяє економічному зростанню, а правильна політика в цій сфері зумовлює хороший стан здоров'я.
4. Економічні проблеми охорони здоров'я