Розділ I. Суспільні блага та їх характерні риси.
Вступ
Вся історична практика розвитку ринкової економіки довела факт перманентності існування деяких відтворюваних матеріальних та нематеріальних благ, які або не поставляються ринком, або поставляються ним у недостатній кількості. Основна причина – ринкова неефективність (неспроможність ринку). У той же час ці блага (товари, послуги) являються суспільно необхідними і, більш того, виконують важливі суспільні функції. Такі блага називають суспільними, а забезпечення ними здійснюється особливим чином.
Роль суспільних благ у задоволенні людських потреб зростає разом з соціально-економічним прогресом і разом з тим зростає значення ефективності управління виробництвом цих благ.
З огляду на вище зазначене, актуальність досліджуваної теми не викликає сумнівів.
Найбільш широко суспільні блага у мікроекономічному та макроекономічному аспектах вивчали у своїх дослідженнях П.Самуельсон, Е.Аткінсон, Дж.Стігліц, Р.Піндайк, Д.Рубенфельд, А.Пігу, Г.Менкью. Торкалися цієї теми у своїх роботах і вітчизняні вчені, такі як А.О.Задоя, В.М.Гальперін, А.С.Гальчинський, П.С.Єщенко, С.В. Мочерний та інші.
Органічне відображення проблема суспільних благ знайшла в «теорії суспільного вибору» у працях К.Ерроу, Дж.Б'юкенена, Г.Таллока, М.Олсона, Р.М.Нурєєва.
Об’єктом курсової роботи є суспільні блага та суспільний вибір.
Предметом роботи є мікроекономічне вивчення поняття суспільних благ та теорії суспільного вибору.
Мета даного дослідження – розглянути суспільні блага, проблеми регулювання їх виробництва і споживання та теорію суспільного вибору.
Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.
Розділ I. Суспільні блага та їх характерні риси.
У ринковій економіці виробництво і розподіл благ відбуваються з використанням механізму цін. Для виробників і споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто в змозі та згоден заплатити ціну, яка встановлюється на нього. Інші економічні суб’єкти із процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують витрати, тобто виробники намагаються уникнути неефективних виробництв. На ринку окремі економічні суб’єкти приймають самостійні рішення (у відповідності із власними уподобаннями та фінансовими можливостями) про те, якими мають бути обсяг та структура їхньої пропозиції та їхнього попиту на різні блага. Кількість товару, яку економічний суб’єкт може мати у своєму розпорядженні, залежить від його купівельної спроможності.
В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або колективні блага.
Поняття суспільних благ широко використовується в теоретичній та навчальній літературі, але не існує базового визначення суспільного блага. Однак всі автори визнають наявність у суспільних благ двох характерних рис – неконкурентності у споживанні та невинятковості – і не демонструють розбіжностей у відношенні розуміння змісту цих рис, але розходяться у думках відносно того, що є визначальною ознакою суспільного блага, а також того, які характеристики притаманні суспільному благу.
Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.).
Суспільні блага мають дві характерні ознаки:
1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.
2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.
Невиняткові товари не обов’язково загальнонаціональні за характером. Якщо облдержадміністрація проводить програму боротьби із с/г шкідниками, виграють всі фермери і споживачі. А якщо агент продає новий автомобіль одному споживачеві, то він виключає можливість для інших осіб купити саме цей автомобіль – отже, автомобіль є винятковим благом (як і конкурентним).
Деякі блага є винятковими, але неконкурентними. Наприклад, в період незначного руху переїзд через міст неконкурентний, оскільки поява додаткової машини не вплине на швидкість інших автомобілів. Але проїзд на мосту винятковий, оскільки власники моста можуть заборонити ним користуватись.
Низка благ є невинятковою, але конкурентною. Повітря невиняткове, але може бути конкурентним, якщо забруднення атмосфери однією фірмою шкідливо впливають на якість повітря і на здатність інших людей повною мірою користуватися ним.
Суспільні блага, що неконкурентні і невиняткові, дають вигоду людям за нульових граничних витрат – жодна людина не виключається з їх споживання. Класичним прикладом є національна оборона. Система оборони невиняткова, як вже розглядалося, однак вона ще й неконкурентна, оскільки граничні витрати на забезпечення оборони одній додатковій людині дорівнюють нулю.
Суспільні благає є і конкурентні, і виняткові. Національний парк – частина громадськості може бути виключена з користування парком підвищенням плати за вхід і за право розбивати намети. Користування парком також конкурентне (оскільки він може бути переповненим численними відвідувачами), і в’їзд в парк додаткової машини може зменшити вигоди, які отримують інші споживачі.
Таким чином, суспільні блага – це блага, яким властиві такі ознаки:
· неконкурентність;
· неаддитивність (неділимість у споживанні);
· невизначеність кінцевого споживача;
· невизначеність прав власності. [9; 7]
Виробництво суспільних благ потребує значних витрат, адже неможливо знайти жодного стимулу, який спонукав би кожного громадянина купити свою частку, наприклад, оборонного потенціалу країни, гарантувавши надання даного суспільного блага. Отже, необхідне державне вирішення проблеми забезпечення суспільними благами громадян країни. [4; 391]
Слід зауважити, що окрім суспільних благ, існують ще й так звані суспільні «антиблага» - суспільні блага, які рівномірно накладають витрати на групу людей. Це небажані побічні продукти виробництва або споживання: «парниковий» ефект, при якому згорання корисних копалин загрожує глобальною зміною клімату; забруднення повітря, води і ґрунту відходами хімічної промисловості, виробництвом енергії або використанням автомобілів; кислотні дощі; радіоактивні викиди через випробування ядерної зброї; зменшення озонового шару. [1; 166]