Однорічні злакові кормові культури

 

Морфологічні ознаки та біологічні особливості	Зона поширення, господарське призначення та продуктивність	Основні особливості технології виро­щування
Кукурудза (Zea mays L.) — одноріч­на злакова культура. Цвісти почи­нає через три-чотири дні після з'яв­лення волотей. Маса 1000 насінин у дрібнонасінних гібридів — 100–150, крупнозерннх — 400–500 г. Тепло­любна культура. Так, сума темпера­тур для ранньостиглих гібридів у фазі сівба — викидання волотей ста­новить 1200 °С, сівба — молочно-вос­кова стиглість — 1900 °С, сівба — пов­на господарська стиглість — 2200 °С; середньоранніх — відповідно 1300 °С, 2100 °С і 2400 °С, середньостиглих 1400 °С, 2200°С і 2500 °С, а середньопізніх —1500 °С, 2300 °С і 2700 °С. Сходи витримують приморозки до –3 °С, Посухостійка, світлолюбна і вимоглива до грунту культура. Мало придатні для неї ду­же важкі перезволожені, кислі та засолені грунти. Найкраще росте при рН 6–7,5.	Основною зоною вирощу­вання кукурудзи є Степ, де близько 60 % посівів на зерно і майже по­ловина на силос. Сприятливі умови для вирощування цієї культури в Лісостепу, де вона займає майже третю частину посівів на зерно і си­лос. В основному вирощу­ють на корм та для харчової й хі­мічної промисловостей. У зерні міститься 65–70 % вуглево­дів, 9–12 — протеїну та 4–8 % жи­ру. За поживністю 1 кг зерна ста­новить 1,34 корм. од. Урожайність зер­на в передових господарствах 70–100 ц/га, а зеленої маси 600–800 ц/га.	Основою для вирощування кукурудзи на зерно є технології, які пе­редбачають застосування нових високоефек­тивних гербіцидів і вирощування без до­гляду за посівами за схемою сівба — зби­рання. На силос вирощують за звичайною технологією, яка грунтується переважно на механічних засобах боротьби з бур'янами, системі боронувань, міжрядних культива­цій та застосуванні гербіцидів.