Види педагогічних спостережень.

В теорії та методиці педагогічних досліджень не існує будь-якої загальноприйнятої класифікації видів педагогічних досліджень. Це пояснюється варіативністю та великою кількістю ознак, які їх характеризують.

Існує умовне групування видів, яке запозичене в соціології (Ашмарін Б.А., 1978).

 

За кількістю (обсягом) взаємопов'язаних педагогічних явищ

Проблемні спостереження являють собою спостереження за декількома взаємопов'язаними педагогічними явищами, які скла­дають в сумі одне із головних направлень в розвитку спортивно­го тренування або фізичного виховання.

Тематичні спостереження характеризуються більш вузькими рамками об'єкту спостереження, мінімумом педагогічних явищ, які вивчаються.

Слід зауважити, що вилучення вивчаємого явища не повинно його ізолювати і відокремлювати від цілісного педагогічного процесу.

Тематичне спостереження найчастіше застосовується в прак­тиці наукових досліджень. Це пов'язано з відносною доступністю для індивідуальних досліджень.

За програмою

Попередні спостереження, не мають чіткої програми. Прог­рама може уточнюватись і змінюватись під час самих спостере­жень. Використовуються з метою поглибленої розробки гіпотези та методики всього дослідження. Наприклад: вибір місця для дослідження, удосконалення форми запису тощо.

Попередні спостереження можуть проводитись у двох напрям­ках:

- з широкою смугою захвату;

- вузьконаправлені.

В першому випадку спостерігають педагогічний процес вці- лому і на цьому фоні аналізують те чи інше коло питань, які цікавлять дослідника.

В другому випадку є цілком точна "адреса" спостереження. Основні спостереження (або стандартизовані) мають чітко

розроблену програму спостереження і техніку фіксації в прото­колах, таблицях і т.п.

За таких умов в окремих випадках доцільно залучати до спостережень помічників.

Спостереження з помічниками називають опосередкованим. Ним користуються коли:

- реєструють чітко помітні факти, які можна зафіксувати або "так", або "ні";

- існує дуже чітка методика, і помічнику не буде потреби її уточнювати.

- помічники мають достатню теоретичну підготовку та прак­тичні навички, отримані під час попередніх спостережень.

До позитивних рис опосередкованого спостереження можна віднести можливість зібрати велику кількість даних, що робить вибірку більш репрезентативною (Репрезентативність - відповід­ність між наслідками вибіркового і суцільного спостереження).

За стилем.

Включені спостереження (або состереження "з середини"), передбачають активну участь дослідника в тому навчально-вихов­ному процесі, який він повинен аналізувати і оцінювати.

Основною вимогою до дослідника під час таких спостережень є належний стан фізичних можливостей дослідника, дослідник по­винен виконувати всі вимоги педагогічного процесу. Такі спос­тереження не застосовуються для дослідження дітей.

Негативні сторони:

- немає можливості поточної реєстрації;

- в захопленні дослідник може мислити як звичайний спорт­смен;

- потрібен час для звикання спортсменів та тренера до дослідника.

Невключені спостереження, є прямою протилежністю до вклю­чених. Дослідник спостерігає збоку, не приймаючи особистої участі в заняттях, тобто він є свідком того, що відбувається на них.

За поінформованістю.

Відкриті спостереження, під час яких і учні, і викладачі (тренери) знають, що за їх діями ведеться спостереження.

Приховані спостереження, припускають, що ні учні, ні вик­ладачі (тренери) не знають про те, що за їх діями ведеться спостереження.

За часом.

Безперервні спостереження, характеризуються тривалістю, яка відповідає педагогічному явищу, що вивчається. За часом безперервне спостереження може відбуватися як декілька хвилин, так і декілька місяців.

Найпростішим варіантом педагогічного явища є урок, або тренувальне заняття від початку і до кінця.

Перервне спостереження (дискретне або часткове), характе­ризується тим, що вивчається не ціле педагогічне явище, а тільки його головні етапи. В цьому випадку не можна прослідку­вати динаміку явища, а лише загальний хід розвитку, початкові і кінцеві ознаки та загальну закономірність.

За допомогою перервного спостереження вивчають:

1. Явища, які мають велику інертність до дії педагогічних факторів і потребують довгострокових спостережень (наприклад: відношення до фізичного виховання учнів різних класів).

2. Явища цікаві своїми наслідками (наприклад: вплив ново­го змісту фізичного виховання на професійну підготовку випуск­ників загальноосвітніх шкіл).

3. Явища, завдання досліджень яких потребують довгостро­кових перерв між спостереженнями (наприклад: зміни техніки ви­конання тої самої рухової дії під впливом зростання кваліфіка­ції спортсмена).

 

3.3. Особливості проведення педагогічних в Олімпійському та професійному спорті

Вміння спостерігати має велике значення і для дослідника, і для викладача-тренера. Кожна людина більше або менше володіє цими вміннями, але не всі володіють ними однаково добре. Трап­ляються випадки, коли спостерігачі, проглядаючи якусь вправу з того самого місця (сидять поряд), виставляють різні оцінки цієї вправи.

Так буває іноді при оцінюванні гімнастичних вправ, стриб­ків у воду, різних моментів в спортивних іграх і т.д. Ці роз­біжності можна пояснити:

1. Особливостями сприйняття тієї чи іншої людини (в однієї з них зір може бути більш гострим, краща здатність запам'ятовувати, у думках фотографувати, більш розвинена рухомість нервових процесів, ніж в іншої).

2. Психологічним настроєм спостерігача.

Приклади:

а) "уболівальнику" команди "А" здається, що правила пору­шив гравець команди "Б", а "уболівальнику" команди "Б" - гра­вець команди "А", при чому обидва вони впевнені у своїй право­ті;

б) людина співчуває гімнасту Н., менше помічає його по­милки під час виконання вправ на змаганнях, ніж та яка "уболіває" за іншого учасника;

в) науковий працівник, впевнений в правоті своєї гіпоте­зи, схильний не помічати те, що її заперечує.

3. Ступенем засвоєння техніки спостережень, ступенем роз­витку вміння спостерігати.

На проведення спостереження впливають наступні фактори:

1. Об'єктивність. Спостерігач повинен об'єктивно бачити, оцінювати і запам'ятовувати вправи. Необхідно прагнути побачи­ти не тільки те, що підтверджує точку зору спостерігача, але і те, що їй протистоїть. На час спостереження необхідно прагнути звільнитись від усіх упереджених думок, "забути" про свої при­пущення, бути "нейтральним" - незацікавленою особою.

2. Зосередження уваги. Увага спостерігача повинна зосе­реджуватись на об'єктах спостереження. Необхідно навчитись ба­чити те. за чим ведеться спостереження і не розсіювати увагу на все інше.

Приклади:

а) кваліфікований суддя з футболу бачить все, що відбувається на полі, уважно спостерігає за всіма гострими моментами гри і "не помічає" уболівальників, трибун стадіону тощо. Во­ни його не цікавлять.

б) добре підготовлений спостерігач під час вивчення тех­ніки бігу майстра спорту, учасника змагань, не дозволяє собі захоплюватись спортивною боротьбою, перетворюватись на "уболівальника". Його увага повністю зосереджена на тому, щоб поба­чити та запам'ятати всі деталі техніки бігу, а спортивна ситу­ація може цікавити його тільки в тому випадку, коли вона впли­ває на техніку бігу цього спортсмена.

3. Системність. Спостереження необхідно проводити за зав­часно розробленою системою. Спостерігати можна значну кіль­кість об'єктів, значне поле простору, однак, уважно спостерігати і запам'ятовувати усі дрібні деталі рухів можна тільки за обмеженим полем простору, за обмеженим числом об'єктів. Навіть спостерігаючи тільки за одним спортсменом неможливо відразу помітити всі деталі рухів його рук, ніг, тулуба, голови. Тому у випадках, коли необхідно продивитись та проаналізувати складну дію, наперед встановлюють послідовність спостереження за його елементами, контролюючи в той же час процес вправи в цілому.

Під час оцінювання ациклічних рухів, малої тривалості (л/а метання, стрибки; гімнастичні вправи і ін.) застосовують дві системи спостережень:

1. Коли вправа повторюється неодноразово, в такому випад­ку під час першого виконання вправи увагу концентрують на од­ній деталі, в момент другої спроби - на другій і т.д., потім знов на першій або другій і т.п.

2. Коли вправа виконується тільки один раз (гімнастичні вправи, стрибки у воду), під час змагань спостерігач, чітко уявляючи собі ідеал вправи, прагне спіймати та запам'ятати ті деталі рухів, які мають відхилення від норми. В пам'яті спос­терігача є еталон рухів, і доки рухи спортсмена співпадають з цим еталоном, спостерігач їх "не помічає", однак любе відхи­лення від нього фіксується у свідомості спостерігача. Спосте­реження за цією системою вимагає високої кваліфікації та пог­либленого знання виду спорту.

Велике значення має місце, з якого ведеться спостережен­ня. З різних місць, з різних точок зору рухи виглядають по-різному. З одного місця видно одні деталі рухів, з іншого - другі. З кожної позиції спостереження одні деталі проглядають­ся добре, інші у викривленому вигляді, а окремі зовсім непо­мітні. Наприклад: стійка руки в сторони, нога вперед. Три спос­терігача.

Дослідник повинен знаходитись на такому місці, звідки добре видно всі ті деталі рухів, які його цікавлять в першу чергу. Для отримання найбільш повної уяви про рух, його необ­хідно проглянути з декількох позицій.

У тих випадках, коли спостереження проводиться групою спостерігачів, їх необхідно розташовувати так, щоб дії розгля­дались, по можливості, з різних сторін (деколи знизу та згори).

Результати спостережень, їх необхідно аналізувати, форму­лювати та запам'ятовувати і перетворювати в форму слів, коли в процесі спостереження та після нього, враження ще свіжі, коли "уявна фотографія" ще не втратила своєї дії. Для кращої уяви корисно робити записи, схематичні замальовки і т.п. Після то­го як дія закінчилась, увага концентрується на її запам'ятову­ванні та осмисленні.

В спостереженнях використовують наступні способи фіксації даних:

1. Протоколювання:

а) опис словами;

б) графічна фіксація з використанням різних умовних поз­начень та систем зображень фізичних вправ (схематичних малюн­ків);

в) стенографія.

2. Фотографування та кінозйомка.

3. Звукозапис.

Ефективність запису спостереження підвищується за рахунок попередньої підготовки протоколів, форма та зміст яких відпо­відає завданням дослідження.

Для отримання уяви про вивчаємий об'єкт, дослідник вико­ристовує не тільки зір, але і інші органи чуття, однак їх роль допоміжна і не має такого значення як зір.

В процесі спостереження можна використовувати різні тех­нічні засоби і прилади для:

- підсилення органів чуття та розширення сфери досліджен­ня (мікроскопи, телескопи, біноклі і т.п.);

- реєстрації результатів спостереження (аудіо-, відеомаг­нітофони, осцилографи та ін.);

- проникнення в ті явища, які безпосередньо не можуть сприйматись людиною (прилади для фіксації радіохвиль, ультра­фіолетових та рентгенівських променів та ін.).