Нарахування очок для команд за результатами естафети
Загальнокомандний залік проводиться на змаганнях, коли кожна команда представлена декількома групами і передбачено різні види програми. Як правило, місце команди визначається по кращій сумі очок, яку набрали учасники команди у всіх видах програми в усіх групах.
Залік у багатоборстві (коли спортсмен бере участь у багатоетапних змаганнях) може визначатися:
- по сумі набраних очок на всіх етапах змагань;
- за сумою часу проходження всіх дистанцій;
- по мінімальній сумі місць, які посів учасник на всіх дистанціях.
Обрана система заліку повинна бути обумовлена в Положенні про змагання, де також зазначається якому спортсмену надається перевага при рівності результатів.
Медичне забезпечення змагань з орієнтування.При проведенні змагань з орієнтування необхідно забезпечити можливість надання допомоги потерпілим. Лікар змагань входить до складу головної суддівської колегії на правах заступника головного судді з медичного забезпечення. До початку змагань лікар перевіряє правильність оформлення заявочних документів, здійснює контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм у місцях проведення змагань. Звичайно, основні обов’язки лікаря – це надання першої медичної допомоги учасникам, що отримали травму та транспортування потерпілих. Тому, ще до змагань разом з начальником дистанції, необхідно продумати можливості під’їзду транспорту з медичними працівниками до травмонебезпечних місць. Якщо такої можливості немає, то на контрольних пунктах, встановлених у найбільш небезпечних місцях дистанції, розміщують індивідуальні засоби першої допомоги.
Заходи безпеки при проведенні змагань і тренувань.Організатори змагань, суддівська колегія, представники команд мають вживати необхідні заходи, що забезпечують безпеку учасників, і суворо дотримуватись їх під час проведення змагань. Особливу увагу заходам безпеки необхідно приділяти при проведенні змагань для дітей і новачків.
При визначенні району змагань необхідно звернути особливу увагу на особливості місцевості, які можуть становити небезпеку для учасників (круті схили, скелі і кам’янисті урвища, глибокі водоймища та важкопрохідні болота в межах району змагань, залізничні шляхи і дороги з інтенсивним рухом тощо). Забороняється планувати дистанції через залізничні шляхи і дороги з інтенсивним рухом, через недостатньо замерзлі ріки, озера та важкопрохідні болота.
Небезпечні для учасників або заборонені для руху ділянки місцевості, шляхи, лінійні об’єкти тощо мають бути позначені на карті та описані в інформації. У разі необхідності вони мають бути огороджені або розмічені на місцевості.
У тих випадках, коли на дистанції передбачено пересічення або обхід небезпечних чи заборонених для руху місць (дороги з рухом автомобільного, мотоциклетного та інших видів транспорту, озера та важкопрохідні болота, галявини з пасіками тощо) організовують розмічені ділянки дистанції, а також виставляють на таких ділянках спеціально призначених суддів-контролерів. Наприклад: з одного боку небезпечного місця на чітко видимому орієнтирі, ставлять КП, від якого розмічається шлях через небезпечну ділянку до наступного КП з іншого боку. Обов’язково розмічений шлях позначають на карті.
На змаганнях для дітей і новачків у технічній інформації обов’язково мають бути наведені обмеження району змагань, а також видані рекомендації по виходу до фінішу або спеціального пункту збору учасникам, які заблукали. На інших змаганнях ці відомості також рекомендується надавати.
Представники команд мають довести заходи безпеки до учасників і забезпечити дотримання ними цих заходів. Представник команди може залишати місце проведення змагань тільки тоді, коли переконається, що всі учасники команди фінішували. У тому разі, якщо не повернулися з дистанції учасники змагань, представник команди під керівництвом начальника дистанції повинен брати участь у пошуках спортсменів своєї команди.
Кожний суддя несе повну відповідальність за забезпечення умов безпеки на своїй ділянці роботи. Повна відповідальність за виконання заходів безпеки під час змагань покладається на головного суддю.
При організації та проведенні тренувань з боку тренера повинні проводитися інструктування спортсменів щодо дотримання правил безпеки, запобігання та попередження травматизму:
- правильно підбирати взуття й одяг, що відповідає погоді і порі року. На ноги вдягаються кеди, кросівки, лижні черевики з вовняними шкарпетками. На тіло влітку надягають футболку, довгі тренувальні штани, а на голову у жарку погоду – шапочку типу велосипедної;
- перед виходом на дистанцію (за 15–20 хв) зробити розминку;
- виявляти особливу обережність при подоланні крутих спусків у ярах, вимоїнах і гірській місцевості, особливо взимку на лижах чи у дощову погоду;
- водні перешкоди (струмок, невеличка річка, прохідне болото) проходити вбрід із дотриманням заходів безпеки. Перепливати глибокі місця і рухатися через непрохідні болота забороняється; у цих випадках використовується обхідний шлях або містки;
- утримуватися від вживання води з непротічних (пересихаючих) струмків, ставків і калюж. Вода в проточних струмках і річках також не завжди придатна до вживання для угамування спраги;
- вміти надати першу медичну допомогу травмованому товаришу й у разі потреби доставити його на фініш (старт) для надання кваліфікованої допомоги;
- після завершення дистанції, не зупиняючись, продовжити легкий біг із переходом на дихальні вправи. У жарку погоду можна випити кілька ковтків води, а в холодну – надягти теплий одяг, що запобігає переохолодженню організму;
- при обмороженні (збліднення шкіри) постраждале місце розтерти рукою до почервоніння і відновлення чутливості (снігом розтирати не можна);
- у випадку переохолодження тіло розтерти спиртом і випити гарячого чаю;
- при русі за азимутом необхідно захищати очі від травмування гілками. На дистанції велику небезпеку являють собою непомітні у високій траві повалені дерева з гілками, спрямованими назустріч руху, валуни, ями, хащі ожини і кропиви;
- небезпечно наступати ногами на повалені дерева чи проходити на швидкості під навислим стовбуром, що може спричинити падіння і травму.
Взимку особлива увага звертається на безпеку спусків, ширина яких повинна бути не менш 2 м, а в місцях поворотів – не менш 5 м. Дистанція позначається розміткою визначеного кольору з розрахунку 50–100 прапорців на 1 км траси, що забезпечує видимість кожного наступного прапорця. Встановлюються прапорці в 1–1,5 м від лижні для того, щоб вони не збивалися лижними палицями.
Туристична термінологія
Азимут – кут між напрямком на об’єкт і напрямом на північ.
Бергштріх – лінія, яка вказує напрямок пониження схилу.
Бровка – структурна лінія рельєфу, що обмежує верхню частину схилу. По ній проходить різкий перегин схилу. Може бути горизонтальною та похилою.
Бугор – ізольована конічна або куполоподібна височина з різко вираженою підошовною лінією. Бугор – вище 10 м; горбок – нижче 10 м; мікробугорок – немасштабний за розмірами в плані.
Вершина – характерна точка як вища точка елемента або форми рельєфу. На карті не показується, але фіксується зоровим центром верхньої горизонталі.
Вододіл – структурна лінія, що з’єднує найвищі точки двох протилежних схилів позитивних елементів і форм рельєфу. Фіксується уявною лінією, що з’єднує місця різкого вигину горизонталей при їх переході з одного схилу на інший. Вододіл є осьової лінією таких елементів рельєфу, як гряда, ребро, перемичка.
Вікова група – приналежність спортсмена до тієї чи іншої вікової групи, що визначається календарним роком, в якому він досягає відповідного віку.
Вид програми – вид спортивного орієнтування, який характеризується видом орієнтування, довжиною дистанції, способом пересування, визначення результату, характером заліку та взаємодії спортсменів.
Висота перерізу – відстань по вертикалі між сусідніми січними площинами одного рівня.
Виступ – піднесення на схилі, поперечний профіль якого має незначний нахил у сторону загального нахилу поверхні. Характерна особливість виступу в тому, що його ширина вздовж схилу приблизно дорівнює або менше виступає від схилу. Він витягнутий поперек схилу.
Окомір – здатність візуально (за допомогою зорових аналізаторів) визначати відстань, розміри якого-небудь об’єкта.
Горизонталь – лінії перетину січних площин одного рівня з поверхнею нерівностей (лінії, що з’єднують точки однієї висоти), спроектовані на карту.
Гряда – вузька витягнута височина з крутими схилами з плоскою або округлою вершиною і різко вираженою підошовною лінією.
Рух з читанням карти – докладне звірення карти з місцевістю, з зупинками для читання при виході на КП або в точках зміни напрямку руху.
Дистанція – маршрут, пропонований учаснику в ході змагань. Довжина дистанції визначається по карті шляхом вимірювання та підсумовування відрізків: технічний старт – КП – фініш (без урахування рельєфу місцевості). Якщо між двома КП мається непрохідна перешкода, довжину дистанції вимірюють за найкоротшим обхідним шляхом.
Дно – характерна точка як нижча точка елемента або форми рельєфу. На карті не показується, але фіксується зоровим центром нижньої горизонталі.
Жеребкування – визначення порядку старту учасників у змаганнях; буває загальним, груповим, командним.
Журі змагань складається з трьох–п’яти провідних фахівців, що розглядають спірні питання, які виникають у процесі проведення змагань.
ІОФ – Міжнародна федерація спортивного орієнтування, створена у 1961 р.
Інспектор – фахівець, контролюючий хід підготовки змагань зі спортивно-технічної точки зору, дає оцінку придатності місцевості, карт і дистанцій змагань, їх відповідності Правилам і інструкціям ФСО.
Класична дистанція – вид змагань, час переможця в яких для основних груп планується в межах 30–60 хв.
Компас – пристрій, за допомогою якого можна визначити напрямок на північ.
Контрольний пункт (КП) – знак у вигляді тригранної призми (30х30 см). Кожна грань ділиться діагоналлю з лівого нижнього в правий верхній кут на біле поле вгорі і помаранчеве – внизу.
Контрольна картка – документ, за допомогою якого контролюється відвідування КП учасником. Функцію контрольної картки може виконувати також спеціальний пристрій, що входить в систему електронного контролю відвідин КП (ЧІП).
Контрольний час – час, після закінчення якого учасник змагань зобов’язаний повернутися на фініш; воно вибирається з розрахунку 200–250 % від розрахункового часу переможця.
Контроль відстаней – контроль пройденого шляху з використанням таких способів: рахунок пар кроків, за орієнтирами, окомірний спосіб, за відчуттями, за часом руху.
Коригування карти – нанесення на карту деталей різних компонентів ландшафту, істотних для спортивного орієнтування.
Крос – вид змагань, час переможця в яких для основних груп планується в межах 65–100 хв.
Легенда КП – опис точного розташування КП у формі символів відповідно до інструкції ФСО.
Лінійні орієнтири – орієнтири, що мають значну протяжність, яка істотно перевищує їх ширину.
Лощина – витягнуте поглиблення, відкрите в сторону загального нахилу поверхні, що має з трьох сторін задерновані схили.
Марафонська дистанція – вид змагань, час переможця в яких для основних груп планується в межах 120–150 хв.
Мандатна комісія – орган, створений для перевірки документів, зазначених в Положенні, що підтверджують відомості, зазначені в заявці, необхідні для допуску до змагань.
Місця для глядачів і представників преси – спеціальні місця близько деяких КП або на найбільш ймовірних шляхах руху учасників.
Монотонний схил – задернована похила поверхня, яка не має в межах своєї площі інших елементів рельєфу.
Багатоденний крос – вид змагань, результат переможця в яких визначається за сумою часу за всі дні змагань.
Навантаженість спортивної карти – кількість одиниць інформації на певну площу карти.
Обрив – крутий, незадернованний земляний схил.
Обмежувачі орієнтирів – помітні лінійні орієнтири, розташовані вздовж шляху руху, що дозволяють контролювати напрямок руху.
Орієнтування в заданому напрямку – проходження КП, відзначених на карті і розташованих на місцевості в заданому порядку. Шлях від одного КП до іншого учасники вибирають на свій розсуд.
Орієнтування за вибором – проходження КП із числа наявних у районі змагань. Вибір КП і порядок їх проходження довільний, на розсуд учасника.
Орієнтування на маркованої трасі – проходження дистанції, маркованої на місцевості від старту до фінішу з нанесенням на карту місця розташування КП, встановлених на дистанції.
Орієнтування по стежках (орієнтування для інвалідів) – проходження відзначених на карті КП в заданій послідовності і вибір істинного знака КП з декількох встановлених на місцевості.
Організатор – організація або приватна особа, яка взяла на себе роботи з організації та проведення змагань.
Звіт про змагання – збірник документів, що включає всю інформацію про змагання.
Перемичка – довгасте вузьке узвишшя, що завершує два сусідніх схили та обмежене по кінцях виступами або ребрами. Може бути горизонтальною чи злегка похилою.
Майданні орієнтири – орієнтири, що мають чітко виражену довжину і ширину.
Підошва – структурна лінія рельєфу, що обмежує схили різних форм. Може бути горизонтальною (показується горизонталлю) або похилою (її положення фіксується уявною лінією, що з’єднує місця різкого вигину горизонталей).
Положення про змагання – нормативний документ, необхідний для підготовки і проведення змагань, що затверджується провідною їх організацією, якою, поряд з Правилами, керуються суддівська колегія та учасники змагань.
Правила змагань – основний документ, який регламентує проведення змагань.
Попередній старт – місце реєстрації стартуючих учасників, де встановлено годинник або інший пристрій, що показує суддівський час (поточний час змагань).
Прив’язки – орієнтири, з яких починається точне орієнтування для виходу на КП.
Повноважний організатор – Федерація спортивного орієнтування або інша організація чи приватна особа – ініціатор проведення змагання. Повноважний організатор може проводити змагання власними силами або доручити їх проведення організатору.
Вимоїна – витягнуте поглиблення незначної довжини, відкрите в сторону загального нахилу поверхні, що має з трьох сторін круті незадерновані схили.
Протест може бути поданий представником команди або самим учасником в письмовому вигляді на ім’я головного судді із зазначенням пунктів Правил або Положення, які протестуючий вважає порушеними; подається головному секретарю.
Профіль схилу – перетин поверхні нерівності вертикальною площиною.
Прохід – довгасте різке зниження між схилами двох сусідніх позитивних елементів або форм рельєфу, відкрите з двох сторін. Дно його горизонтальне або злегка нахилене.
Пункт «К» – точка початку орієнтування, обладнується призмою (без засобів відмітки), підвішеною на висоті близько одного метра.
Пункт видачі карт – місце, де учасник отримує карту з дистанцією в момент старту.
Пункт оцінки – місце оцінки правильності фіксації КП на маркованої трасі учасниками.
Пункти харчування – місце на дистанції, де учасникам пропонується промарковане пиття (спортивні напої і чиста вода). Уперше обладнується приблизно на 45-й хвилині руху переможця, потім – через кожні 15 хв, якщо очікуваний час переможця – більше 65 хв.
Розсіюючі орієнтири – орієнтири, які вимагають обходу, наприклад болота, озера, важкопрохідні ділянки, пагорби.
Район змагань – ділянка місцевості, на якій проводяться змагання, по площі і насиченості орієнтирами достатній для постановки дистанцій відповідного рівня та виду програми.
Ребро – витягнуте вузьке піднесення з похилою вершинною поверхнею на схилі.
Результат учасника – час, витрачений на проходження дистанції від моменту старту (технічного старту за його наявності) до фінішу.
Рекогносцировка – це попереднє обстеження місцевості з метою визначення придатності даного району для проведення змагань.
Рельєф – нерівності земної поверхні.
Рогейн – командне (патрульне) проходження дистанції за вибором за допомогою карти з контрольним часом проходження дистанції від декількох годин до однієї доби.
Сідловина – пониження в гребені, розташоване між двома підвищеннями і двома лощинами. На карті не показується, але фіксується кінцями двох виступів і початком двох лощин. Є перетином ліній вододілу і тальвега.
Стеження за місцевістю – спостереження і мимовільне запам’ятовування виділених орієнтирів, що допомагає точно контролювати свій шлях і місцезнаходження на карті.
Злиття – характерна точка рельєфу, що визначається як місце сходження двох або декількох тальвегів. На карті показується розвилкою струмків, канав або фіксується малюнком основних та/або допоміжних горизонталей.
Спортивне орієнтування – вид спорту, в якому учасники за допомогою спортивної карти і компаса повинні пройти контрольні пункти (КП), позначені на карті і розташовані на місцевості.
Спортивна карта – це великомасштабна спеціальна схема місцевості, на якій відсутні координатна сітка, лінії істинного меридіана, відмінювання, точки геодезичних прив’язок і діє особлива система точності за плановими, кутовим і висотним вимірам відповідно до вимог ІОФ і ФСО, а спеціальний зміст становить показ прохідності місцевості та індивідуальних особливостей зображуваних об’єктів.
Спринт – вид змагань, час переможця в яких для основних груп планується в межах 15–25 хв.
Суперспринт – вид змагань, час переможця в яких для основних груп планується в межах 12–15 хв; зазвичай проводиться в міській зоні або зоні відпочинку.
Тактика – сукупність прийомів і засобів, застосовуваних для досягнення конкретно поставленої мети і заснованих на розрахунку реальних можливостей спортсмена і його суперників. Мистецтво ведення спортивної боротьби. Підпорядкована частина стратегії.
Тальвег – структурна лінія, що з’єднує найнижчі точки, що лежать на дні негативних елементів і форм рельєфу. Як правило, збігається з струмками, сухими канавами. В інших випадках фіксується уявною лінією, що з’єднує місця різкого вигину горизонталей при їх переході з одного схилу на інший.
Тераса – горизонтальна або похила площадка, витягнута уздовж схилу. В поперечному профілі її поверхню горизонтальна або злегка нахилена. Розміри тераси уздовж схилу істотно перевершують її розміри впоперек.
Техніка – система рухів, дій і прийомів спортсмена, найбільш доцільно пристосованих для вирішення основної спортивної задачі з найменшою витратою сил і енергії відповідно до його індивідуальних особливостей.
Технічний пункт – місце на дистанції, на якому учасник може замінити спорядження,що вийшло з ладу (лижі, кріплення, лижні черевики або іншу частину екіпіровки).
Технічний старт – місце, де починається відлік часу учасника на дистанції.
Гальмівні орієнтири – легкопомітні об’єкти місцевості, розташовані поперек руху і за КП.
Точкові орієнтири – локальні об’єкти, які на карті зображують позамасштабними умовними знаками.
Точність карти – величина максимально допустимих похибок зображення точок місцевості на карті щодо їхнього справжнього розташування.
Умовні знаки – своєрідна азбука або набір знаків, за допомогою яких намальована карта.
ФСО – Федерація спортивного орієнтування.
Фініш – місце закінчення відліку часу учасника; повинен бути розташований таким чином, щоб фінішуючий учасник був видний не менш, ніж за 50 м, а цей відрізок дистанції не повинен обмежуватись спуском або крутим підйомом і не мав крутих поворотів.
Читання карти – зчитування інформації про місцевість і про дистанцію, виділення істотного, запам’ятовування та аналіз побаченого на карті.
Естафета – вид змагань, в яких члени команди проходять свої етапи послідовно, передача естафети відбувається торканням рукою партнера по команді в межах зони передачі (або фінішуючий учасник передає карту наступного етапу стартуючому учаснику).
Штраф призначається за помилку в нанесенні КП на більш ніж на 2 мм. Штраф на середній і класичної маркованої дистанції призначається в хвилинах. Штраф в спринті та естафеті на маркованій дистанції призначається у вигляді штрафних кіл.
Штрафне коло – коло довжиною від 200 до 300 м; учасник проходить штрафні кола з усім спорядженням, включаючи планшет, з яким він прибув на пункт оцінки на маркованій дистанції.
Щабель – поглиблення в схилі, розміри якого вздовж схилу менше або дорівнюють поперечним.
Яма – кругла або овальна западина з різко вираженою бровкою.
Контрольні запитання та завдання
1. Схарактеризуйте поняття «орієнтування на місцевості».
2. Дайте визначення поняттю «точкові орієнтири».
3. Дайте визначення поняттю «лінійні орієнтири».
4. Дайте визначення поняттю «площинні орієнтири».
5. Розкажіть про загальне і детальне орієнтування на місцевості.
6. Поясніть призначення компасу та його види.
7. Розкажіть про способи орієнтування на місцевості.
8. Поясніть принцип орієнтування без компасу та карти.
9. Поясніть принцип орієнтування за зірками.
10. Поясніть принцип орієнтування за місяцем.
11. Поясніть принцип орієнтування за сонцем.
12. Поясніть принцип орієнтування в лісі.
13. Поясніть принцип орієнтуванняза тваринами, птахами, комахами.
14. Поясніть принцип орієнтування за місцевими предметами.
15. Поясніть принцип орієнтуванняза годинником.
16. Розкажіть, які існують методи визначення відстаней.
17. Поясніть принцип руху за азимутом.
18. Розкажіть, як знаходиться зворотний шлях за азимутами.
19. Як за допомогою карти можна рухатись по місцевості?
20. Розкрийте суть процесу підготовки карти до роботи.
21. Поясніть, як перейти від чисельного масштабу до лінійного?
22. Розкажіть про орієнтування карти та визначення на карті точки свого знаходження.
23. Поясніть принципруху за картою.
24. Що включає в себе розвідка на маршруті?
25. Дайте визначення поняттю «спортивне орієнтування».
26. Розкажіть про значення контрольних пунктів на змаганнях зі спортивного орієнтування.
27. Дайте визначення поняттю «спортивна карта» та її складовим.
28. Від чого залежить точність спортивних карт?
29. Розкажіть про селективну та графічну генералізацію.
30. Дайте загальну характеристику умовним знакам спортивних карт.
31. Розкажіть про організацію і проведення змагань зі спортивного орієнтування.
32. Перерахуйте склад і обов’язки суддівської колегії.
33. Розкажіть про заходи безпеки при проведенні змагань і тренувань.