Проблеми пацієнта при порушенні функцій ССС
Головні ознаки захворювань ССС : біль у ділянці серця та за грудиною, серцебиття, перебої в роботі серця, задишка, набряки.
Відрізняти судинний біль за грудиною та в області серця від приступів пов’язаних з ураженням вінцевих судин серця, які можуть призвести до розвідку інфаркту міокарда, в змозі тільки лікар. У зв’язку з цим кожен приступ болю в ділянці серця медсестри повинні розцінювати як приступ стенокардії і негайно починати заходи, спрямовані на усунення його:
- заспокоїти хворого;
- вкласти в ліжко, або посадити в крісло;
- під язик нітрогліцерин;
- на ділянку серця на грудину накласти гірчичники;
- якщо біль не пройшов через 3-5 хв. викликати лікаря.
Задишка –характеризується частим та підсиленим диханням, відчуттям нестачі повітря.
Характерною ознакою ССС є підсилення задишки у положенні хворого лежачі і зменшення у положенні сидячи чи стоячі.
Допомога при задишці:
- Обмежити фізичну активність;
- Заспокоїти хворого;
- Надати йому в ліжку положення напівсидячи з опущеними ногами відчинити вікно, або кватирку;
- Викликати лікаря.
Серцебиття та перебої в роботі серця – хворі відчувають у вигляді підсилених і частих скорочень серця, сильних поштовхів, замирання, зупинки серця.
Серцебиття може бути постійним, або у вигляді приступів.
Серцебиття може спостерігатися:
- у здорових осіб при великому фізичному навантаженні;
- емоційному збудженні;
- зловживанні кавою, тютюном;
- виникати при підвищенні температури;
- анемії;
- неврозі.
Слід пам’ятати, що серцебиття може бути ознакою ураження міокарда (міокардит, інфаркт міокарда, вади серця).
Якщо серцебиття виникло раптово або з’явилися перебої в роботі серця:
- хворого заспокоїти;
- надати напівсидячи положення;
- доступ свіжого повітря;
- дати випити 20-30 крапель настоянки валеріани, валокордину або корвалолу;
- забезпечити спокій та тишу в палаті.
Набряки – є один з головних проявів серцевої недостатності. Підвищення тиску у венах та капілярах, сповільнення течії крові в них та підвищення проникності капілярів служать причиною підсиленої течії крові в тканини. Затримка натрію та води в нирках, а також зниження вмісту білка в крові внаслідок порушення функції нирок та печінки сприяють розвитку набряків.
Початкові стадії серцевої недостатності розвиток набряків відбувається приховано. Про появу набряків у цей період свідчать:
- збільшення маси тіла;
- зменшення діурезу (утворення та вилічення сечі);
- переважання нічного діурезу над денним (ніктурія).
Місця з’явлення набряків:
- нижні кінцівки під кінець дня (до ранку вони зникають);
- підшкірній основі гомілок, стегон, сідниць, живота, грудей.
Запам’ятайте, що шкіра над набряком стає гладенькою, блискучою, температура її і чутливість знижуються, тому внаслідок необережного застосування грілки може статись опік. Так само легко виникають пролежні.
1. Основними ознаками захворювань травного каналу є:
Ø біль у животі;
Ø відрижка;
Ø Згага;
Ø гикавка;
Ø Блювання;
Ø гостра шлункова і кишкова кровотеча;
Ø Метеоризм;
Ø Закреп;
Ø пронос.
Біль у животі є найбільш частою ознакою захворювань органів черевної порожнини.
Біль у животі викликають захворювання:
Ø шлунка, 12-типалої кишки;
Ø печінки;
Ø жовчного міхура;
Ø підшлункової залози;
Ø кишок;
Ø селезінки;
Ø захворювання та ушкодження очеревини;
Ø гостра хірургічна патологія (гострий апендицит, кишкова непрохідність, перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки гострий холецистит).
При появі болю в животі негайно викликають лікаря. До його приходу, хворого вкладають в ліжко. Ні в якому разі не можна хворому прикладати
грілку при болю в животі нез’ясованого характеру, бо в осіб із захворюваннями шлунка і кишок можливі різні ускладнення (кровотечі, перфорації). Також не можна ставити клізми і давати ліки (навіть знеболюючі та послаблюючі).
Треба пам’ятати, що при гострих запальних процесах у черевній порожнині показано застосування холоду.
Відрижка - це раптове видалення повітря або шлункового вмісту зі стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Вона може бути наслідком аерофагії - ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах.
Відрижка часто супроводжує запалення слизової оболонки шлунка (гастрит).
Відрижка , яка має зловонний, гнійний запах (відрижка «тухлим яйцем») спостерігається внаслідок:
Ø затримки евакуації вмісту шлунка при порушенні прохідності воротаря, або різкому опущенні шлунка;
Ø наявності ракової пухлини, яка розкладається.
Особливого догляду при відрижці хворий не потребує, йому рекомендують пити розчини натрію гідрокарбонату, магнезії або мінеральну воду типу боржом.
Згага– це відчуття печії в ділянці стравоходу або в епігастрію, яке виникає в наслідок потрапляння кислого вмісту шлунка в стравохід.
У деяких хворих згага виникає при вживанні:
- цукру;
- меду;
- чорного хліба;
- жирної, солоної їжі.
Для усунення згаги рекомендують не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу.
Їсти треба малими порціями. Нейтралізують хлористоводневу кислоту молоко, вершки, свіжий кефір, ряженка.
Рекомендують вживати лужну мінеральну воду, рослинну олію (по 1-2 ст.л. маслинової або кукурудзяної олії за 1-1,5 год. до їди), які знижують кислотоутворення та сприятливо діють на слизову оболонку стравоходу.
Запам’ятайте! Вживання натрію гідрокарбонату при згазі швидко зменшує її, недоцільно, бо він сприяє утворенню вуглекислоти, яка стимулює секрецію шлунка.
Гикавка – це судомне скорочення діафрагми, яке супроводжується раптовим сильним вдихом і характерним звуком. Гикавка є рефлекторним актом. Вона залежить від проведення ритмічних імпульсів у рухових волокнах діафрагмального нерва.
Спостерігається при захворюваннях:
Ø Печінки;
Ø Шлунка;
Ø Кишок;
Ø Статевих органів;
Ø Нервової системи.
Тривалість приступу гикавки коливається від декількох хвилин до декількох тижнів.
Уперта гикавка може бути провісником важкого ускладнення:
Ø прориву виразки шлунка або червоподібного відростка при його запаленні.
Вона вимагає індивідуальних ефективних заходів:
- подразнення деяких рефлексогенних зон (надавлювання на очні яблука, між ніжками груднинно-ключично-соскового м’яза; прийом Вальсальви – сильне натужування на висоті максимального вдиху з затиснути носом і закритим ротом; використання тієї чи іншої пози).
Блювання – це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи.
Блювання може бути центрального походження.
Вона виникає при внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку тощо).
Периферичне блювання може бути наслідком захворювання травного каналу, подразнення кореня язика та м’якого піднебіння.
Характерною ознакою периферичного блювання є:
- настає після нудоти;
- слюнотечі;
- у блювотних масах наявні залишки їжі з кислим запахом.
Гостра шлункова і кишкова кровотеча – причиною можуть бути біля 100 різних захворювань. Найбільш поширеними є виразкова, не виразкова кровотеча і кровотеча нез’ясованої причини.
Кровотеча у травний канал розподіляється на 2 періоди:
1 період (латентний) настає з моменту надходження крові у шлунок, або кишки і проявляється загальними ознаками крововтрати:
- шумом у вухах;
- запамороченням;
- загальною слабкістю;
- холодним потом;
- частим серцебиттям;
- зниженням артеріального тиску і непритомністю.
2 період (явний) період характеризується наявністю блювання з кров’ю або чорних випорожнень.
Невідкладна допомога:
- фізичний та психічний спокій;
- суворий постільний режим;
- максимально усувають психічні подразники;
- На живіт хворому кладуть міхур з льодом або холодною водою. Забороняють пити воду.
- Дають вдихати кисень через маску.
- Транспортують хворого на ношах.
Якщо хворий перебуває в тяжкому стані, піднімають ніжній кінець нош для поліпшення кровопостачання мозку.
Запам’ятайте! При наданні невідкладної допомоги хворим з гострою шлунковою кровотечею необхідно застосовувати тріаду чинників: холод, голод та спокій.
Метеоризм – здуття, розпирання живота.
Причини метеоризму:
- посилене газоутворення в кишках, яке обумовлене споживанням з їжею надмірної клітковини (горох, боби, капуста, тощо);
- порушення рухової функції кишок внаслідок падіння тонусу їхніх стінок та непрохідності;
- зниження всмоктування газів стінками кишок при їх нормальному утворенні;
- Аерофагія – надмірне ковтання повітря з наступним надходженням його в шлунок та кишки;
- істеричний метеоризм внаслідок складних нервових механізмів.
При метеоризму хворим призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кислих напоїв.
Забороняють вживати:
- свіжий хліб;
- свіжі борошняні вироби;
- солодощі (мед, цукерки);
- пиво, квас;
- обмежують горох, боби, квасолю, капусту, картоплю.
З лікарських засобів призначають:
- активоване вугілля, або карболен (по 0,5-1 г 3-4 рази на день);
- вітровінні (ромашку, кріп).
Закреп– це тривала (понад 48 год.) затримка калу в кишках.
Розрізняють закреп:
- органічний ( пов’язаний з механічною перепоною – звуження кишки пухлиною, рубцями, спайками);
- функціональний ( при вживанні легкозасвоюваної їжі, недостатньому руховому режимі, слабкості черевного пресу, захворюваннях печінки, жовчного міхура, статевих органів тощо).
Запам’ятайте! Закреп може бути причиною погіршення стану хворого, наприклад, при серцево-судинних захворюваннях. У разі накопичення калу в кишках може виникнути важкий спазм вінцевих судин, значне підвищення АТ.
Хворому рекомендують більше рухатися (обов’язково ранкову гімнастику), масаж живота за годинниковою стрілкою, призначають послаблюючу дієту, яка включає значну кількість клітковини (капусту, буряки, чорнослив, банани), а також кефір одноденний, випорожнити кишки можна за допомогою клізми.
Копростаз – стійка затримка калових мас у прямій кишці та їх затвердіння.
Пронос– це часте спорожнення кишок, при якому кал має рідку консистенцію.
Спостерігається при:
- гострих та хронічних кишкових інфекціях (ентерит, ентероколіт);
- недостатності підшлункової залози;
- при підвищеній чутливості до деяких харчових продуктів.
Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря, бо це може бути проявом інфекційного захворювання. Калові маси відправляють до лабораторії для дослідження. До з’ясування причини проносу хворого переводять до ізолятора.
Хворого з проносом вкладають у ліжко, добре вкривають, напувають теплим свіжо завареним чаєм, підкладають йому під сідниці гумове судно.
При проносі неінфекційного походження хворому призначають:
- легкозасвоювану дієту з великою кількістю білка, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В, рідини.
Не рекомендують вживати:
- молоко та молочні вироби;
- жирні, смажені страви;
- продукти, багаті на рослинну клітковину.
Запам’ятайте! Рідкі, подібні до дьогтю випорожнень свідчить про шлункову і кишкову кровотечу. Треба негайно сповістити про це лікаря.
Головними ознаками захворювань нирок і сечовивідних шляхів є біль, розлад сечовипускання, зміна кількості та якості виділеної сечі.
Біль, пов’язаний із захворюванням нирок або сечоводів, локалізується в ділянці попереку і іррадіює в ділянку статевих органів, внутрішню поверхню стегон.
При захворюваннях сечового міхура біль локалізується внизу живота, за лобком та в ділянці крижів.
Біль у сечівнику виникає при його запаленні, носить ріжучий характер і посилюється при сечовипусканні.
Найчастішим та яскравим проявом ряду захворювань нирок і сечоводів є ниркова колька – синдром, який характеризується раптовим переймоподібним болем у ділянці попереку з іррадіацією вниз по ходу сечоводу, в пах, зовнішні статеві органи, стегно, що обумовлено проходженням каменя по сечоводу.
Невідкладна допомога при нирковій кольці полягає у забезпеченні хворим повного фізичного та психічного спокою. Їм призначають теплові процедури (гаряча грілка на поперек та ділянку підребер’я, гаряча ванна з водою температури 40оС). Вони забезпечують розслаблення сечоводу, який спастично скорочується біля каменя, що знаходиться в його просвіті.
Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворого самостійно помочитися. Головною метою долікарської допомоги хворим з затримкою сечі має бути спорожнення сечового міхура.
Залежно від причини, яка викликала гостру затримку сечі, застосовують ті чи інші заходи її усунення.
Якщо дані анамнезу, вік хворого дають підставу для припущення, що причиною затримки сечі є аденома простати, невідкладну допомогу слід розпочинати з уведення в сечовий міхур гумового катетера, краще зі звуженим і дзьобоподібним кінцем (катетер Тіманна).
При різкому переповненні сечового міхура (накопичення в ньому понад 1 л сечі) його спорожнюють поступово, щоб запобігти швидкій зміні тиску в його порожнині, що може призвести до різкого наповнення кров’ю розширених та склеротично змінених вен сечового міхура, їхнього розриву та кровотечі. Спорожнення сечового міхура в такому разі проводять окремими порціями (по 300-400 мл), в проміжках перетискуючи катетер на 2-3 хв.
Якщо після катетеризації виникла кровотеча з сечівника, для її зупинки рекомендується ввести в нього товстий гумовий катетер (№22) і залишити його там на декілька годин. Якщо це не допомагає, накладають тиснучу пов’язку на промежину (тугий валик з вати та марлі), міхур з льодом на цю ділянку.
Якщо тонкий катетер вводиться важко, то після спорожнення сечового міхура його краще не виймати, тому що наступна катетеризація може не дати ефекту.
Постійний катетер прикріплюють до статевого члена лейкопластиром або товстою шовковою ниткою. Перед цим статевий член обгортають марлею, зверху її обв’язують ниткою, яку фіксують на катетері.
Якщо затримка сечі виникла у післяродовий або післяопераційний період, при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура внаслідок захворювань або ушкодження нервової системи, для спорожнення сечового міхура треба спробувати застосувати один із наступних заходів.
1) на ділянку сечового міхура або промежину хворого кладуть грілку.
2) Перемінюють положення хворого, якщо дозволяє його стан, що може викликати рефлекс на сечовипускання.
3) Іноді сечовипускання можна рефлекторно викликати подразненням слуху хворого звуком води, яка ллється. Для цього досить буває помити руки біля хворого або відкрити водопровідний кран.
4) У чоловіків сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теплу воду, а в жінок рефлекс такого ж характеру часто виникає при вливанні 100 мл теплої води в пряму кишку.
Якщо анамнез (гостра затримка сечовипускання після приступу ниркової кольки) вказує на закупорку сечівника каменем, можна застосувати гарячу ванну з метою розслаблення спазму сечівника біля каменя.
Ніктурія – кількість сечі, що виділяється вночі перевищує кількість сечі, що виділяється вдень (при серцевій слабкості, нирковій недостатності).
Анурія – повне припинення виділення сечі (гостре запалення нирок, отруєння сулемою та ін.).
Олігурія – зменшення сечі ніж 500 мл (захворювання нирок, серця, блювання, пронос).
Поліурія – виділення сечі понад 2 л на добу (цукровий і нецукровий діабеті, деякі захворювання нирок, при швидкому сходженні набряків).
Гематурія – кров в сечі (при наявності в сечі еритроцитів).
Лейкоцитурія – велика кількість лейкоцитів в сечі.
Піурія – гной в сечі.
Бактерійурія – бактерії в сечі.
Протеїнурія – велика кількість білка в сечі.