Пошуки першоелементу світу: Талес, Анаксімандр, Анаксимен

Вважається, що перші філософи мали шляхетне походження оскільки прості люди через зайнятість не мали можливості для тривалих міркувань. Їх пошуки починалися з досить логічного питання: в чого все походить? Чим може бути першоелемент всього сущого? Чим є цеглинка реальності? Тобто вони ставили питання про природу та її елементи, стихії. Для Талеса, наприклад, це була вода. Саме цей елемент не має якостей, проникає зусюди та може бути образом як непереборної сили (бурхливий потік) так і тендітності.

Талес, був першою людиною, яка правильно підрахувала кількість днів у році, знайшла вірний метод вимірювання висоти пірамід за допомогою власної тіні, а спостерігаючи як кораблі заходять у бухту він перший сформулював теорему о конгруентності трикутників.

Колись Талеса спитали, чому він не має дітей. На це він відповів: «Тому, що я більше про них думаю, ніж ви». Талес казав, що «Є певний час, коли молодій людині дуже рано одружуватися, а є час, після якого вже дуже пізно». Якось-то у своїх міркуваннях він дійшов до думки, що життя і смерть, по суті – одне. Хтось у нього спитав з цього приводу: Якщо «одне», чому б тобі не померти? – Саме цьому! – відповів Талес.

Анаксімáндр^[1] (грец. , бл. 610 до н. е.— 546 до н. е.) — старогрецький математик, астроном і філософ. Уявляв Землю у вигляді циліндра, оточеного небесною сферою.

Анаксимандр — представник мілетської школи. Розвиваючи матеріалізм Фалеса, він вважав за першооснову нескінченну, невизначену матерію — «апейрон». Виявом стихійної діалектики Анаксимандра є вчення про походження і загибель незліченних світів. Одним з перших, хоч і в наївній формі, він дав природничо-історичне пояснення утворення світу і походження людини від тварини, завдавши цим удару релігійному світоглядові.

Анаксимандр здійснив першу спробу створення систематичного курсу для викладання геометрії.

У класичну епоху виникла геоцентрична система світу, згідно з якою в центрі сферичного Всесвіту знаходиться нерухома куляста Земля і видимий добовий рух небесних світил є відображенням обертання Космосу навколо світової осі. Її предтечею є Анаксімандр Мілетський. У його системі світу містилися три революційних моменти: плоска Земля розташована без будь-якої опори, шляхи небесних тіл є цілими колами, небесні тіла знаходяться на різних відстанях від Землі. Ще далі пішов Піфагор, який припустив, що Земля має форму кулі. Ця гіпотеза спочатку викликала великий опір; так, серед її супротивників були знамениті філософи іонийського напряму Анаксагор, Емпедокл, Левкіпп, Демокріт. Однак після її підтримки Парменідом, Платоном, Евдоксом і Аристотелем вона стала основою всієї математичної астрономії та географії.

Якщо Анаксімандр вважав зірки розташованими найближче до Землі (далі слідували Місяць і Сонце), то його учень Анаксімен вперше припустив, що зірки є самими далекими від Землі об'єктами, закріпленими на зовнішній оболонці Космосу. Виникла думка (вперше, ймовірно, у Анаксімена або піфагорійців), що період обертання світила по небесній сфері зростає із збільшенням його відстані від Землі. Таким чином, порядок розташування світил опинявся таким: Місяць, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн, зірки. Сюди не включені Меркурій і Венера, тому що період їх обігу по небесній сфері дорівнює одному року, як і у Сонця. Аристотель і Платон поміщали ці планети між Сонцем і Марсом. Аристотель обґрунтовував це тим, що жодна з планет ніколи не затуляла собою Сонце і Місяць, хоча зворотне (покриття планет Місяцем) спостерігалося неодноразово.

Познайомив давніх греків з гномоном — це запозичення з Вавилонії. Першим накреслив карту світу з використанням масштабу, в центрі якої була Греція, яку оточували землі Європи і Азії, що були тоді відомі. Карта мала форму кола, весь суходіл був оточений океаном. Вважав, що десь на півночі повинні бути високі гори, за якими Сонце і повертає на схід. Тінь, що відкидають ці гори, і створюють феномен ночі. Використовував поняття Європа («Ереб» — ассирійський захід) та Азія («Ассу» — ассирійський схід), межа між ними — по р. Ріоні (на Кавказі) або по р. Танаїс (Сіверський Донець та Нижній Дон).

Анаксімен (грец. , бл. 585 — 525 до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, представник мілетської школи.

Першоосновою всіх речей вважав повітря, яке, за Анаксименом, є безмежним, всюдисутнім, перебуває в стані вічного руху. Всі речі, за Анаксименом, утворюються з повітря завдяки його згущенню і розрідженню. Анаксимен уперше розрізнив планети і зірки та зробив спробу дати природничо-наукове пояснення затемнення Сонця і Місяця, а також явища випадання снігу і граду.