ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна містити наступні складові частини, які необхідно розташовувати в нижченаведеному порядку:
1. Титульний лист.
2. Зміст.
3. Вступ.
4. Основні глави (теоретична та практична частина)
5. Висновок.
6. Список використаних джерел.
7. Додатки.
Титульна сторінка має єдину форму і реквізити для всіх курсових робіт. Приклад оформлення титульної сторінки приведений у додатку А.
Зміст курсової роботи надається безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки.
У змісті послідовно, у повній відповідності до тексту, подаються найменування всіх складових частин роботи: розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони маються) і т.п. Назви розділів і підрозділів повинні бути короткими і зрозумілими, літературно грамотними. Напроти кожного найменування з правої сторони вказується номер сторінки, з яким починається ця частина роботи.
Пояснювальну записку складають у виді тексту, використовуючи для більш наочного викладання матеріалу ілюстрації, таблиці, формули або їхні сполучення.
Пояснювальну записку оформляють на аркушах формату А4 (210х297). Текст роботи друкується з однієї сторони листа білого папера машинним (з використанням комп’ютеру) способом.
При використанні комп'ютерної техніки текст друкується 14-м шрифтом (Tіmes New Roman) через 1,5 інтервал.
Текст пояснювальної записки варто розміщати, дотримуючи наступних розмірів полів: :верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм. Необхідно дотримувати рівномірної густоти, контрастності і чіткості зображення по всієї пояснювальної записки. Усі лінії, букви, цифри і знаки повинні бути одного кольору (чорного) по всій пояснювальній записці.
Окремі слова, формули, знаки, що вписують у текст, повинні бути чорного кольору; густота вписаного тексту – максимально наближена до густоти друкованого тексту.
Помилки, описки і графічні неточності допускається підчищати або зафарбовувати білою фарбою з нанесенням на тім же місці правильний текст. Виправлення повинні бути того ж кольору, що і вся записка.
Прізвища, назви установ, підприємств та інші імена особисті в пояснювальній записці приводяться мовою оригіналу.
Структурні елементи пояснювальної записки: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ОСНОВНІ ГЛАВИ», «РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА», «ВИСНОВОК», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не нумерують, а їхньої назви служать заголовками структурних елементів. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки.
Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розділів варто розміщати в середині рядка і писати великими буквами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складає дві або більше пропозиції, них розділяють крапкою. Відстань між заголовками наступним або попереднім текстом повинне бути не менше двох рядків. Відстань між рядками самого заголовка, а також між двома заголовками приймається таке ж, як у тексті.
Не допускається розміщати назви розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташована тільки один рядок тексту.
Сторінки варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту пояснювальної записки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куточку сторінки без крапки наприкінці.
Титульну сторінку, зміст включають у загальну нумерацію сторінок пояснювальної записки. Номер сторінки на титульній сторінці не проставляють.
Ілюстрації таблиці, що розміщені на окремих аркушах, включають у загальну нумерацію сторінок пояснювальної записки.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки варто нумерувати арабськими цифрами. Розділи пояснювальної записки повинні мати порядкову нумерацію в границях викладу сутності пояснювальної записки арабськими цифрами, наприклад: 1, 2, 3, і т.п. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в границях кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад: 1.1, 1.2 і т.п.. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в границях кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера роздягнула, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, розділених крапкою, наприклад: 1.1.1, 1.1.2 і т.п.
Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), що містяться в курсовій роботі, називають рисунками. Їх варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути надані посилання в тексті пояснювальної записки.
Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядкової нумерації в границях роздягнула, за винятком ілюстрацій, приведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: рис. 3.2 – другий малюнок третього розділу.
Ілюстрації повинні мати назву, що розміщають під ілюстрацією в рядку з нумерацією ілюстрації. При необхідності, під ілюстрацією перед її нумерацією розміщають пояснювальні дані. Ілюстрація підписується словом «Рис.», що разом з назвою ілюстрації розташовують після пояснювальних даних.
Цифровий матеріал, як правило, оформляють у виді таблиць.
Таблицю варто розташовувати по тексту безпосередньо після першого посилання на неї або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути дані посилання в тексті пояснювальної записки.
Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами. Їхня порядкова нумерація в границях роздягнула, за винятком таблиць, приведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.
Таблиця обов'язково повинна мати назву, що пишуть малими літерами (крім першої прописної) і розміщають над таблицею посередині. Назва повинна бути коротким і відображати зміст таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частині, розміщаючи одну частину під другий, або рядком, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку.
Слово «Таблиця» і її номер вказують один раз із правої сторони над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці» із указівкою номера таблиці.
Заголовки граф таблиці пишуть прописними букв, а підзаголовки – маленькими, якщо вони складають одну пропозицію з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть прописними буквами. Наприкінці заголовка і підзаголовка таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.
Формули розміщають безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, по центрі сторінки. Вище і нижче кожної формули повинна бути залишений один вільний рядок.
Формули варто нумерувати порядковою нумерацією в границях роздягнула.
Номер формули складається з номера роздягнула, порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули вказують на рівні з формулою або рівнянням у дужках у крайнім правому положенні на рядку.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, варто приводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони даються. Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.
Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуючі операції, причому знак операції спочатку наступного рядка повторюють. При переносі формули на знаку операції множення використовують знак «х».
Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела вказуються по рядковим номером, відповідно до «Переліку використаної літератури», виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у роботі [4]». Бібліографічні посилання приводять відповідно до діючих стандартів бібліографічної і видавничої діяльності.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння або додатки вказують їхнього номера. При посиланнях варто писати: «...у розділі 4...»; «...по 3.3.4...»; «...див. 2.1...»; «...відповідно до 2.3.1»; «...рисунок 1.3...» або «...на рис. 1.3...»; «...у таблиці 3.2...»; «...см. табл.3.2...»; «...по формулі (3.1)...»; «...у рівняннях (1.23) - (1.25)...»; «...у додатку Б...» і т.п..
Висновки розміщають безпосередньо після викладу курсової роботи в пояснювальній записці на новій сторінці. Вони є продовженням основної частини роботи.
У висновках приводять основні положення дослідження, рівень досягнення мети роботи, що була зазначена у вступі до курсової роботи, оцінку отриманих результатів роботи; можливі галузі використання результатів роботи; її народногосподарську, наукову, соціальну значимість.
Важливою частиною курсової роботи є «Перелік використаних джерел». Це бібліографічний перелік робіт, джерел, що використовувалися при написанні курсової роботи. Список використаної літератури повинний бути досить великим (не менш 50 екземплярів), що вказує на глибину наукового пророблення теми курсової роботи. Його послідовність:
1.Законодавчі акти і Постанови Верховної Ради України (ВРУ).
2.Укази Президента.
3.Постанови Уряду.
4.Нормативні й інструктивні матеріали.
5.Інші джерела за абеткою.
При формуванні списку законів спочатку приводиться назва закону України, а потім джерело його публікації. Аналогічно приводиться список Постанов ВРУ й Уряду, Указів Президента. Перелік джерел починається з прізвища й ініціалів (ім’я по батькові) автора, далі пишеться назва роботи (статті, монографії й ін.), видавництво, рік видання, кількість сторінок.
Приклад оформлення списку використаних джерел представлений у додатку Б методичних указівок.
Після переліку використаних джерел розташовуються додатки, які варто оформляти як продовження пояснювальної в порядку появи на них посилань у тексті пояснювальної записки.
У додатках розміщають матеріал, що:
- є необхідним для повноти розкриття теми курсової роботи, але включення його в основну частину може змінювати упорядковане і логічне представлення про роботу;
- не може бути послідовно розміщений в основній частині в наслідок великого обсягу або способу відтворення;
- може бути необов'язковим для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців у даній галузі.
До додатків можуть бути віднесені:
- додаткові розкриття курсової роботи ілюстрації або таблиці;
- матеріали, що через великий обсяг, специфіки подачі або форми відображення не можуть бути віднесені до основної частини (Закони, Постанови, Накази, листи, статистична інформація і т.п.)
Кожен додаток повинний починатися з нової сторінки. Додаток повинний мати заголовок, що пишуть зверху малими літерами, крім першої прописний, симетрично відповідно текстові сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої прописний, повинне бути написаний «Додаток___» і прописна буква, що означає додаток.
Додатки варто позначати послідовно прописними буквами, алфавіту, наприклад, додаток А, додаток Б, і т.п..
Існуючі в тексті додатка ілюстрації, таблиці, формули і рівняння варто нумерувати в границях кожного додатка, наприклад, малюнок А.1 - перший малюнок додатка А; таблиця А.2 - друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, них нумерують, наприклад, малюнок А.1, таблиця А.1, формула (А.1).
При посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «...на рис. А.2...», «...у таблиці Б.3...», або «...у табл. Б.3...», «...по формулі (В.1)...», «...у додатку Д...» і т.д..