Стан руху «Спорт для всіх» в Україні
МОНІТОРИНГ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПОРТОМ ДЛЯ ВСІХ В УКРАЇНІ
План вивчення теми
1. Стан руху «Спорт для всіх» в Україні.
2. Положення про моніторинг.
Рекомендована література:
1. Виноградов П. А. Социологический мониторинг руководителей органов исполнительной власти в области физической культуры и спорта / П. А. Виноградов, Ю. В. Окуньков. // Теория и практика физической культуры. – 2006. – № 7. – С. 13–14.
2. Дутчак М. В. Окремі технології управлінського контролю за фізичною активністю населення в європейських країнах / М. В. Дутчак. // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. Випуск 4. – Львів: ЛДІФК, 2000. – С. 75–77.
3. Дутчак М. В. Соціальний моніторинг в системі спортивного менеджменту (на прикладі спорту для всіх) / М. В. Дутчак. // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Збірник наукових праць. – Рівне: «Принт Хаус», 2001. – Випуск 2. – С. 30–40.
4. Дутчак М. В. Спорт для всіх в Україні: результати загальнонаціонального опитування / М. В. Дутчак. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С. С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ).– 2006. – №2. – С. 37–43.
5. Дутчак М. В. Cпорт для всіх у світовому контексті / М. В. Дутчак. – К.: Олімпійська література, 2007. – 111 с.
Стан руху «Спорт для всіх» в Україні
Тривалий час спостерігається стійка тенденція до зниження рівня здоров’я населення України. Це призвело до того, що на сьогодні в державі середня тривалість життя громадян на 10–12 років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу, а передчасна смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, є вищою в 3–4 рази. Як наслідок – в Україні відзначається соціально небезпечне співвідношення чоловіків до жінок як 1:1,4 (найгірше в Європі). В Україні зафіксовано один з найвищих у світі показників природного зменшення населення (6,4 на тисячу осіб). Здоров’я людини більш ніж на 50 % визначається способом життя, тобто поведінкою та ставленням особистості до власного здоров’я і здоров’я оточуючих. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я економічний ефект від реалізації програм здорового способу життя досягає співвідношення витрат і прибутку як 1:8.
Рухова активність є однією з основних детермінант здоров’я, що відноситься до способу життя. В багатьох наукових дослідженнях переконливо доведено, що вона має позитивний ефект стосовно патогенезу всіх важливих і специфічних за синдромом порушень обміну речовин (діабет другого типу, інсулінорезестентність, дисліпедемія, гіпертензія й ожиріння), серцево-судинних захворювань (ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність) та остеопорозу. Рухова активність також позитивно впливає на симптоми хронічної обструктивної хвороби легенів, остеоартриту, фіброміалгії, синдрому хронічної втоми, деяких видів раку та депресії.
На підставі проведеного аналізу наукової літератури, власних теоретичних досліджень визначено, що ефективним шляхом залучення населення до рухової активності є система спорту для всіх. З поміж складових цієї системи варто відзначити проведення регулярних спостережень за відповідними соціальними процесами для забезпечення зворотного зв’язку про співвідношення результатів діяльності до визначеної мети державної політики з розвитку спорту для всіх.
Уже понад 30 років в Канаді, Японії, Фінляндії, Франції, Італії, Великобританії та інших країнах широко використовується опитування людей щодо спортивної участі. В кінці 90-х років минулого століття здійснювалась спроба гармонізувати різні підходи з цього питання через реалізацію проекту COMPASS. У Російській Федерації багато років проводиться експертне опитування стосовно реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту.
Починаючи з 2000 р. досліджується проблема впровадження в Україні моніторингу в системі державного управління спортом для всіх, визначено мету, функції та складові такого моніторингу, було розроблено відповідну технологію. Разом з цим в Україні актуальним видається проведення наукового обґрунтування та нормативного затвердження єдиної процедури моніторингу рівня залучення населення до спорту для всіх.
В Україні розроблено Положення про моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх, в якому визначено, що моніторинг – це система організаційних заходів, спрямованих на забезпечення періодичного збирання, опрацювання й аналізу показників про стан використання рухової активності у повсякденній діяльності різних груп населення з урахуванням їхніх потреб і цінностей, а також про основні чинники, які стримують процес залучення людей до рухової активності як важливої складової здорового способу життя.
Моніторинг проводиться з метою надання органам управління сферою фізичної культури і спорту повної, своєчасної та достовірної інформації про оцінку та прогноз соціальної ситуації із залучення населення до спорту для всіх, механізмів підтримки прогресивних тенденцій, шляхів попередження та усунення негативних процесів.
Основні функції моніторингу:
1) спостереження за процесами залучення населення до спорту для всіх;
2) виявлення об’єктивних соціальних змін у використанні рухової активності для зміцнення здоров’я людей;
3) встановлення та прогнозування впливу державних управлінських рішень на рівень залучення населення до спорту для всіх;
4) порівняння оцінок експертів і думок населення з приводу стану та перспектив використання рухової активності під час дозвілля громадян;
5) надання органам державної влади інформації про проблеми у сфері фізичної культури і спорту, які викликають занепокоєння в суспільстві, та пропозицій для прийняття рішень з удосконалення системи залучення населення до рухової активності.
Моніторинг включає: всеукраїнське опитування населення; експертне оцінювання.
Всеукраїнське опитування населення про рівень залучення до спорту для всіх – це формалізоване структуроване інтерв’ювання на визначені запитання та варіанти відповідей. Запропоновано конкретний перелік таких запитань і варіантів відповідей.
Експертне оцінювання рівня залучення населення до спорту для всіх – це процедура оцінки, аналізу та прогнозу реалізації відповідних програм і заходів шляхом анкетування експертів – фахівців високої кваліфікації з питань спорту для всіх – на визначені запитання та варіанти відповідей. Запропоновано конкретний перелік таких запитань і варіантів відповідей. Опитування та оцінювання проводиться щорічно у квітні.
Організація проведення опитування та оцінювання здійснюється Всеукраїнським центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».
Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»:
1) відповідно до чинного законодавства визначає соціологічну установу та укладає з нею угоду на проведення опитування (вибірка повинна бути репрезентативною для населення України віком від 16 до 74 років, обсяг вибіркової сукупності має забезпечувати стандартні відхилення при достовірних 95 % у межах 2,5 %);
2) визначає склад експертів для проведення оцінювання (в межах 100–120 осіб), узгоджує його з Науково-координаційною радою у сфері фізичної культури та спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, в установленому порядку забезпечує умови для роботи експертів під час оцінювання;
3) в установленому порядку забезпечує опрацювання та публікацію результатів опитування й оцінювання, не пізніше червня кожного року безкоштовно направляє їх центральним і місцевим органам виконавчої влади, громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості.
Положення про моніторинг
Розроблене Положення про моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх підтримано Науково-координаційною радою у сфері фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (голова ради – академік В. М. Платонов), у висновку якої зазначається, що запропонована процедура й інструментарій відповідають меті вивчення орієнтацій і поведінки населення стосовно занять спортом для всіх. Запропонований перелік питань і відповідей для всеукраїнського опитування та експертного оцінювання розроблено з дотриманням визначених стандартів для соціологічних досліджень.
З урахуванням результатів проведеного дослідження та на виконання Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 р. № 1594, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту своїм наказом від 31.03.2008 р. № 1280 «Про моніторинг залучення населення до спорту для всіх» запровадило такий моніторинг в Україні та затвердило розроблене нами положення про цей моніторинг.
Відповідно до вказаного наказу Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» визначив, що опитування та оцінювання у 2008 р. буде проводити компанія Research & Branding Group.
Фахівцями цієї компанії у квітні-травні 2008 р. проведено збір емпіричної інформації методом стандартизованого інтерв’ю респондентів за місцем їх проживання. Для опитування населення булла використана вибірка, загальний обсяг якої склав N=1207 осіб віком від 16 до 74 років. Вибіркова сукупність репрезентувала населення України за статтю, віком і територією проживання (місто або село). Використаний обсяг вибіркової сукупності забезпечує очікувану граничну похибку для вибірки в цілому 2,5 % при рівні довірчої вірогідності Р=0,954 (95,4 %).
Цільову аудиторію експертів склали представники засобів масової інформації, органів виконавчої влади, спортивних організацій і т.п. Загальний обсяг експертної групи становив 100 осіб, які проживають у м. Києві та Київській області (12 осіб) і в 24-х обласних центрах країни (по 3–5 осіб у кожному).
Проводився аналіз та інтерпретація отриманої інформації в ході опитування та експертного оцінювання. Математична обробка показників дослідження здійснювалась з використанням комп’ютерної програми SPSS. Результати проведеного опитування засвідчують, що протягом минулого року більшість населення України (56 % опитаних) жодного разу не використовувала свій вільний час для занять спортом. В той же час, приблизно 4 з 10 дорослих жителів країни (42 %) хоча б один раз займалися спортом для всіх.
У процесі статистичного аналізу було виявлено, що частота згадок про заняття спортом протягом останнього року певною мірою залежить від таких характеристик населення, як вік, місце проживання і рід діяльності. Загалом вони зводяться до наступних основних тенденцій: чоловіча частина населення в цілому декілька частіше, ніж жіноча, минулого року використовувала свій вільний час для занять спортом (відповідно, 51 % опитаних проти 34 %); зі збільшенням віку у жителів країни спостерігалося зниження активності занять спортом на дозвіллі: частіше всього про спортивне активне проведення часу протягом останнього року згадували наймолодші жителі України (16–24 років), а найрідше – найстарші (65–74 роки); в цілому по країні спостерігається слабо виражена тенденція до того, що із зростанням рівня освіти збільшується рівень залучення осіб до спортивних занять в останні 12 місяців; серед груп населення з різним сімейним станом про свої заняття спортом протягом року частіше всього згадують особи, що не перебувають у шлюбі, а найрідше – особи, що втратили подружжя (вдівці і вдови), що, мабуть, значною мірою пояснюється віковими характеристиками цих груп (наприклад, середній вік осіб, які не перебувають у шлюбі, складає 28 років, а осіб у шлюбі – 45 років, у розлучених – 43 роки, й у овдовілих – 62 роки); серед груп населення, диференційованих за видами трудової діяльності, про свої заняття спортом значущо частіше за інших вказують учні та студенти, військовослужбовці та працівники правоохоронних органів, а також перші керівники підприємств та організацій; з іншого боку, найбільш рідко про це згадують пенсіонери.
Мешканці України, які за останні 12 місяців хоча б раз займалися спортом для всіх, використовували для цього понад 40 видів спорту. Більшість з таких респондентів займались декількома видами спорту. Виходячи з одержаних відповідей, можна констатувати, що в цілому в Україні найдоступнішими є види спорту наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл опитаних за видами спорту, якими вони займалися на дозвіллі у останні 12 місяців (% до осіб, які займалися спортом; N=510)
| Вид спорту | % |
| Футбол | 26,3 |
| Волейбол | 13,3 |
| Гімнастика | 12,0 |
| Легка атлетика | 11,2 |
| Оздоровчий біг | 9,2 |
| Плавання | 8,0 |
| Фітнес | 6,5 |
| Важка атлетика | 4,5 |
| Баскетбол | 4,1 |
| Бокс | 3,7 |
| Настільний теніс | 2,2 |
Статева належність єдина з соціально-демографічних характеристик, що значущо впливає на популярність видів спорту, що використовуються для занять широких верств населення. Чоловіки значно частіше, ніж жінки, під час занять спортом віддавали перевагу футболу, важкій атлетиці і боксу. У свою чергу, жінки значно частіше вважали за краще займатися гімнастичними вправами, фітнесом, легкою атлетикою та плаванням.
Переважна більшість населення країни, яка минулого року займалася спортом для всіх, вважала за краще проводити такі заняття самостійно, а не в рамках будь-яких організаційних структур (табл. 2).
Таблиця 2
Розподіл осіб, які займалися спортом для всіх в останні 12 місяців, за організацією таких занять (% до осіб, які займалися спортом; N=510)
| Зміст заняття | % |
| займались самостійно | |
| у неформальній групі без тренера, інструктора | |
| у спортивному клубі, секції і т.п. без оплати послуг | |
| у спортивному клубі, секції і т.п. з оплатою послуг | |
| у будинку відпочинку, санаторії і т.п. |
Істотно рідше вони займалися спортом у складі неформальних груп, і ще рідше – у складі спортивних клубів, секцій і т.п. При цьому помітною є загальна тенденція до високої популярності серед населення організаційних форм занять спортом, що пов’язані з мінімальними витратами на оплату фізкультурно-спортивних послуг.
Зазвичай особи, які займалися спортом для всіх, практикували проведення таких занять приблизно один раз на тиждень. Істотно рідше ці заняття проводилися 2 або більше разів на тиждень. Як показують розрахунки, в середньому на одну особу, яка займалася спортом, за минулий рік припадало приблизно 81 заняття або 1,6 заняття на тиждень. При цьому не було виявлено статистично значущих відмінностей у середній кількості занять спортом, проведених представниками різних соціально-демографічних груп населення.
За оцінками населення, в більшості випадків їх типове заняття спортом на дозвіллі в попередньому році тривало від 30 хв і більше. Зроблені розрахунки дозволяють констатувати, що середня тривалість таких занять в цей період складала приблизно 40 хв. Зафіксовано значущі відмінності у тривалості занять спортом, якими були зайняті представники різних соціально-демографічних груп населення.
Зокрема, у центральному та південно-східному регіонах країни середня тривалість занять була дещо вищою, ніж у західному регіоні. Із збільшенням віку середня тривалість занять спортом помітно скорочувалася. Є також окремі відмінності стосовно тривалості занять спортом у представників груп, що розрізняються за видом трудової діяльності та матеріальним достатком.
В ході опитування 90 % респондентів заявили, що минулого року вони не брали участі в спортивних змаганнях та у будь-яких масових спортивних заходах, що проводилися під егідою державних органів або громадських організацій. А про свою участь в подібних акціях зазначило близько 9 % опитаних. Рівень замученості до таких заходів залежить від вікових і сімейних характеристик респондентів, а також від виду їх трудової діяльності. Так, серед різних вікових груп найвища питома вага осіб, які брали участь у спортивних акціях, була зафіксована у наймолодшої частини населення, а із збільшенням віку опитуваних значення цього показника неухильно знижувалися. А серед груп з різним видом трудової діяльності найвищі значення участі у спортивних заходах були зафіксовані у військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, а також у представників молоді, що навчається.
З урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо оптимального обсягу рухової активності для отримання оздоровчого ефекту та на основі використання основних положень загальноєвропейського проекту COMPASS пропонується розрізняти три рівня залучення конкретної людини до занять спортом для всіх з метою зміцнення здоров’я: перший рівень – достатній (не менше 4–5 занять на тиждень або більше 240 разів на рік, тривалість одного заняття – не менше 30 хв); другий рівень – помірний (2–3 заняття на тиждень або від 120 до 240 разів на рік, тривалість одного заняття – не менше 30 хв); третій рівень – низький (1–2 заняття на тиждень або від 1 до 120 разів на рік).
Керуючись запропонованою класифікацією встановлено, що серед осіб, які займалися в Україні спортом для всіх в останні 12 місяців, перший рівень залучення до таких занять має 7 % , другий – 14 %, а третій – 70 %.
Екстраполюючи зазначені показники на всю вибірку можна стверджувати, що лише 3 із 100 громадян України мають достатню рухову активність для зміцнення здоров’я, для 6 % – характерна помірна зайнятість спортом, а у кожного третього мешканця країни у віці від 16 до 74 років – низька рухова активність оздоровчої спрямованості. Більше половини дорослого населення України не залучена до спорту для всіх.
Впродовж останніх 12 місяців витрати населення України, пов’язані з оплатою тих чи інших аспектів занять спортом, найчастіше спрямовувалися на придбання спортивного взуття і одягу. Другу за місткістю статтю таких витрат склали кошти, витрачені на придбання спортивного інвентарю та обладнання. На третьому місці виявилися витрати, пов’язані з оплатою різних спортивних послуг (табл. 3).
Таблиця 3
Розміри витрат населення на оплату товарів і послуг, пов’язані із заняттями спортом протягом останніх 12 місяців (% до всіх опитаних; N=1207)
| Стаття витрат | Дія | % опитуваних | Витратили (в середньому грн. на особу) |
| Спортивний одяг і взуття | купували | 33,1 | 468,3 |
| не купували | 60,9 | ||
| важко відповісти | 5,9 | ||
| Спортивний інвентар та обладнання | купували | 10,0 | 590,9 |
| не купували | 85,2 | ||
| важко відповісти | 4,8 | ||
| Фізкультурно-спортивні послуги | купували | 7,4 | 507,2 |
| не купували | 86,6 | ||
| важко відповісти | 6,0 |
На сучасному етапі за наявністю або відсутністю намірів займатися спортом найближчим часом населення України ділиться на дві нерівні частини. Більшість жителів країни (близько 60 %), у цілому, не планує таких занять під час дозвілля. Причому основна їх маса (48 %) цілком впевнено заявила про відсутність таких планів. З іншого боку, приблизно третина населення має плани зайнятися спортом найближчого року.
Слід зазначити, що особи, які планують займатися спортом, неоднорідні за ступенем такої «зрілості»: приблизно половина з них (19 %) переконливо зазначила про те, що збирається займатися спортом на дозвіллі, а інша частина (16 %) відзначила, що швидше планує такі заняття.
В той же час переважна більшість дорослого населення України не хотіла б, щоб їх діти або онуки вели малорухливий спосіб життя. Про це свідчить той факт, що 95 % опитаних прямо заявили про своє небажання, щоб підростаюче покоління вело пасивний спосіб життя, а також щоб їх діти або онуки були звільнені від уроків фізкультури (92 %). Більше того, майже всі респонденти відзначили своє прагнення до того, щоб їх діти або онуки на дозвіллі систематично займалися будь-якими видами спорту. При цьому слід підкреслити, що дорослі вельми одностайні відносно того, що заняття підростаючого покоління спортом повинно носити в майбутньому «аматорський» характер. Що ж до підготовки їхніх дітей або онуків до занять професійним спортом, то тут думки респондентів розділилися неоднозначно: питома вага прихильників такого варіанту спортивних занять (40 %) приблизно рівна питомій вазі його супротивників (35 %). Слід також відзначити, що в процесі аналізу не було виявлено статистично значущих зв’язків між розподілом наведених вище точок зору та соціально-демографічними характеристиками респондентів.
Один з аспектів дослідження полягав у виявленні думок населення стосовно значення, яке можуть мати певні чинники для залучення людей до занять спортом під час дозвілля. У якості емпіричних індикаторів таких чинників розглядалися вербальні описи 16 різних життєвих ситуацій, суб’єктивні оцінки ролі яких наводяться в таблиці 4.
Таблиця 4
Оцінка населенням значення окремих чинників для залучення людей до занять спортом (% до всіх опитаних;N=1207)
| Найменування чинника | велике | помірне | мале та ніяке |
| Бажання бути здоровим | |||
| Приклад відомого спортсмена | |||
| Приклад державного або політичного діяча | |||
| Особлива спортивна подія (Олімпійські ігри, чемпіонат світу, Європи) | |||
| Особиста участь у змаганнях | |||
| Розташування поблизу помешкання спортивних майданчиків, фітнес-центру | |||
| Високий рівень власного добробуту | |||
| Прагнення поліпшити спортивний результат | |||
| Бажання бути привабливим | |||
| Потреба у спілкуванні | |||
| Бажання одержати задоволення від «м’язової втоми» | |||
| Кар’єра у професійній діяльності | |||
| Бажання бути кращим, сильнішим | |||
| Поради друзів | |||
| Знання та навички з рухової активності, які були одержані в школі, ВНЗ | |||
| Вплив засобів масової інформації |
Аналіз цих оцінок демонструє, що, на думку населення країни, найпомітніший стимулюючий вплив на залучення людей до спорту має, перш за все, бажання бути здоровими, а також такі обставини, як бажання бути привабливими, розташування спортивних споруд поблизу будинку, бажання бути кращими, сильнішими, і високий рівень добробуту. Всі вказані обставини оцінюються населенням як такі, що мають велике значення у залученні до спорту широких мас населення. Що стосується всіх інших життєвих обставин, що увійшли до списку, то їх значення оцінюється населенням як в цілому помірне у вирішенні вказаного завдання. При цьому слід зазначити, що оцінки таких обставин дещо розрізняються між собою. Зокрема, якщо такі обставини, як потреба у спілкуванні, прагнення поліпшити спортивний результат, особиста участь у змаганнях і ряд інших, близько половини опитаних сприймає як такі, що мають велике значення для залучення людей до спорту, то відносно прикладу державного або політичного діяча, такі оцінки одержані зі слів приблизно чверті опитаних.
На думку жителів України, пасивне ставлення людей до занять спортом для всіх, в першу чергу, обумовлюється причинами матеріального характеру: висока вартість послуг в спортивних центрах і недостатні матеріальні можливості населення (табл. 5). Більшість інших причин, включених до запропонованого списку, основною масою населення також розглядається як такі, що відіграють досить велику роль у формуванні пасивного ставлення до спорту. За своїм значенням всі ці причини достатньо різноманітні і торкаються різних аспектів життя: відсутність вільного часу, низький рівень суспільної та індивідуальної культури, недостатня пропаганда здорового способу життя і т.п. Замикають цей ієрархічний ряд три причини, вплив яких на пасивне ставлення до спорту населення країни вважає помірним: думка «У мене не той вік, щоб займатися спортом», відсутність моральних стимулів і те, що стан фізичної підготовленості не враховується у процесі кар’єрного зростання.
Таблиця 5
Оцінка населенням значення окремих причин пасивного ставлення людей до занять спортом (% до всіх опитаних; N=1207)
| Найменування чинника | велике | помірне | мале та ніяке |
| Дефіцит власних коштів для відвідування спортивних клубів, фітнес-центрів та на придбання необхідного одягу, інвентарю | |||
| Низький рівень пропаганди цінностей спорту і здоров’я | |||
| Відсутність вільного часу | |||
| Висока вартість послуг у спортивних центрах | |||
| Невміння організувати себе та свої заняття спортом під час дозвілля | |||
| Відсутність матеріальних стимулів для підтримання і покращання здоров’я та фізичних кондицій | |||
| Недостатня кількість спортивних клубів, фітнес-центрів | |||
| Низький рівень благоустрою та комфортності існуючих спортивних споруд | |||
| Низький рівень індивідуальної культури здоров’я | |||
| Низький рівень індивідуальної фізичної культури (фізичної підготовленості, спеціальних знань та вмінь) | |||
| Не дозволяє стан здоров’я, часті хвороби | |||
| Недостатній розвиток у суспільстві культури спорту та здорового способу життя | |||
| Думка: «У мене не той вік, щоб займатися спортом» | |||
| Неврахування стану фізичного здоров’я та фізичної підготовленості під час призначення на керівні посади | |||
| Відсутність моральних стимулів до занять спортом під час дозвілля |
Експертні оцінки задоволеності державною політикою, спрямованої на залучення широких верств населення до занять спортом на дозвіллі, розподілилися приблизно порівну між тими, кого ця політика в цілому задовольняє (43 особи), і тими, хто нею в цілому незадоволений (52 особи). При цьому та частина експертів, яка більшою чи меншою мірою задоволена державною політикою в цьому напрямі, висловлювалася обережніше, ніж їх опоненти: тільки 13 з них твердо заявили про те, що задоволені політикою держави, а інші 30 вказали, що вони швидше задоволені, аніж незадоволені цією політикою. А у складі їх опонентів за цією позицією зафіксовано рівне співвідношення як повністю незадоволених напрямом державної політики, так і швидше незадоволених, ніж задоволених ним (по 26 експертів).
За оцінками експертів, впродовж останніх років розподіл асигнувань на розвиток спорту з бюджетів усіх рівнів складався таким чином, що 76 % їх загального обсягу припадало на спорт вищих досягнень, і лише чверть — на спорт для всіх. Таке співвідношення експерти вважають невиправданим. У зв’язку з цим суть пропонованих ними змін до системи асигнування спорту полягає у тому, щоб бюджетні асигнування на спорт вищих досягнень скоротилися б приблизно на 19 %, а асигнування на спорт для всіх на стільки ж зросли.
Як вважають експерти, для збільшення в країні загальної кількості людей, які займаються спортом для всіх, основним пріоритетом бюджетного фінансування повинно стати будівництво і капітальний ремонт загальнодоступних спортивних споруд, на це слід відводити приблизно 37 % асигнувань, що виділяються на розвиток спорту для всіх. Інші найбільш вагомі виплатами повинні бути спрямовані на оплату праці тренерів та інструкторів, які займаються з соціально незахищеними верствами населення (23 %), а також на проведення різних масових спортивних заходів (19 %). Приблизно по десятій частині цих асигнувань потрібно спрямовувати на фінансову допомогу різним громадським організаціям, що залучають людей до занять спортом, а також на фінансування відповідної соціальної реклами.
В цілому експерти достатньо неоднозначно оцінили те, якою мірою ті або інші структури суспільства здійснюють реальні заходи для підвищення доступності спорту на дозвіллі широким верствам населення країни. Найбільшою мірою вирішенню вказаного завдання сприяють на думку 42 експертів спортивні федерації, добровільні спортивні товариства (37 експертів), бюджетні установи – центри «Спорт для всіх» (36 експертів), засоби масової інформації (33 експерти), а також органи виконавчої влади (29 експертів). А недостатньою у цьому відношенні є діяльність політичних партій (81 експерт), депутатів різних рівнів (75 експертів), медичних установ (67 експертів), керівників підприємств та організацій (57 експертів).
Досить неоднозначно експерти висловилися і стосовно позитивних тенденцій у сфері спортивного життя країни. Зокрема, більшість із них у цілому погодилася з тим, що за останні роки в країні збільшилася кількість спортивних клубів і фітнес-центрів за місцем проживання, що на сьогодні попит перевищує пропозиції щодо занять спортом для всіх, що збільшилася загальна кількість людей, які займаються спортом на дозвіллі, що в цілому покращилися умови для таких занять спортом, а також з тим, що збільшилася кількість і покращилася якість спортивних майданчиків за місцем проживання громадян. У той же час більшість експертів у цілому не згодні з тим, що за цей же час покращилися умови для занять спортом у місцях масового відпочинку, а також за місцем навчання або роботи громадян.
На думку експертів, чинники, що здатні сприяти залученню людей до занять спортом для всіх, можна вибудувати у певну ієрархічну послідовність залежно від сили їх стимулюючої дії. Так, від 3/4 і більше складу експертної групи до числа чинників, що найістотніше впливають на цей процес, віднесли бажання людини бути здоровою, особисту участь у змаганнях, бажання бути привабливим, розташування спортивних споруд поряд з місцем проживання і бажання бути кращим, сильнішим.
Дещо меншою мірою (від 60 до 50 % складу групи) експерти схильні пов’язувати залучення людей до занять спортом для всіх з такими обставинами, як приклад відомого спортсмена, потреба у спілкуванні, вплив якоїсь особливої спортивної події (Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи і т.п.), або ж прагнення поліпшити спортивний результат. Нарешті, менш половини складу експертної групи визнає істотний стимулюючий вплив на залучення широких мас населення до занять спортом з боку таких чинників, як вплив засобів масової інформації, кар’єра у професійній діяльності, знання і навички рухової активності, одержані в навчальних закладах, бажання одержати задоволення від «м’язової втоми», високий рівень власного добробуту, поради друзів і приклад державного або політичного діяча.
Серед чинників, що сприяють пасивному ставленню людей до занять спортом на дозвіллі, основна частина експертів (приблизно 2/3 і більше від загального складу групи) назвала низький рівень індивідуальної культури здоров’я, високу вартість послуг у спортивних центрах, недостатній розвиток у суспільстві культури спорту і здорового способу життя, дефіцит у населення власних засобів для відвідин фітнес-центрів, а також низький рівень індивідуальної фізичної культури.
Дещо менше (близько половини складу групи) до числа чинників, які здатні викликати у людей пасивне ставлення до спорту на дозвіллі, експерти відносили низький рівень пропаганди цінностей спорту і здоров’я, невміння людей організувати себе і свої заняття спортом під час дозвілля та низький рівень впорядкування існуючих спортивних споруд. Що стосується решти відповідних чинників, то їх істотну роль у формуванні пасивного відношення широких мас населення до занять спортом на дозвіллі більшою чи меншою мірою визнавали менше половини членів експертної групи.
Відповідаючи на питання стосовно необхідних змін у державній політиці із залучення широких верств населення до занять спортом на дозвіллі експерти висловили 34 різні думки. При цьому на кожного експерта припадало в середньому приблизно по 2–3 думки. Перша «десятка думок», з яких експерти були найбільш одностайні, подана у таблиці 6. За оцінками експертів, державі слід, перш за все, збільшити фінансування спорту для всіх, а також підсилити пропаганду здорового способу життя. Істотну роль у залученні широких мас до занять спортом, на їх думку, повинно відіграти також будівництво сучасних спортивних комплексів і модернізація вже наявної матеріально-технічної бази спорту для всіх. Помітно рідше експерти проявляли свою одностайність за іншими напрямами.
Таблиця 6
Запропоновані експертами зміни до державної політики із залучення населення до занять спортом для всіх (особа; N=100)
| Зміст пропозиції експертів | Кількість експертів |
| Збільшення фінансування спорту для всіх | |
| Посилення пропаганди здорового способу життя | |
| Будівництво сучасних спортивних комплексів | |
| Розвиток, реконструкція матеріально-технічної бази | |
| Підготовка відповідних кадрів | |
| Залучення навчальних закладів до організації занять спортом | |
| Доступність відвідування занять спортом | |
| Гідна оплата праці тренерів, інструкторів | |
| Наведення ладу на діючих спортивних спорудах | |
| Створення оздоровчих клубів за місцем проживання |
В ході опитування експертам було запропоновано назвати 5 видів спорту, які вони вважають найперспективнішими у плані збільшення кількості людей, що займатимуться ними на дозвіллі наступного року. За результатами аналізу висловлених експертами думок можна констатувати, що ця п’ятірка найперспективніших видів спорту включає: футбол (1 місце), волейбол (2 місце), легку атлетику (3 місце), плавання (4 місце) та велоспорт (5 місце). Ці оцінки значною мірою співпадають з результатами проведеного всеукраїнського опитування, в ході якого населення найчастіше відзначало, що наступного року збирається зайнятися саме футболом і волейболом. Що стосується третього і четвертого місця за частотою згадування, то у відповідях населення вони розподілилися між такими видами спорту, як плавання, гімнастика, легка атлетика і біг, що у принципі узгоджується з прогнозами експертів. А ось оцінки з приводу велоспорту, який експерти найчастіше ставили на 5 місце, розходяться з думкою населення, у відповідях якого бажання зайнятися цим видом спорту згадувалося приблизно 1 % опитаних.
Оцінюючи різні формати проведення масових спортивних заходів з погляду ефективності залучення за їх допомогою широких верств населення до занять спортом на дозвіллі, експерти вибудували наступну ієрархію таких форматів:
- перше місце: спартакіади, універсіади і т.п.;
- друге місце: чемпіонати з окремих видів спорту серед аматорів;
- третє місце: телевізійні шоу за участю пересічних громадян;
- четверте місце: телевізійні шоу за участю зірок;
- п’яте місце: комерційні змагання зірок спорту.
Як вважають експерти, під час організації масових спортивних заходів найбільший ефект у залученні широких верств населення до занять спортом на дозвіллі може бути одержаний за рахунок залучення до цих заходів таких відомих осіб:
- перше місце: зірки спорту;
- друге місце: зірки естради і шоу бізнесу;
- третє місце: зірки телебачення;
- четверте місце: зірки театру і кіно;
- п’яте місце: політики.
На думку експертів, найпривабливішими для населення наступного року будуть такі організаційні структури занять спортом:
- перше місце: спортклуби і секції без оплати послуг;
- друге місце: спортклуби і секції з оплатою послуг;
- третє місце: будинки відпочинку, санаторії і т.п.;
- четверте місце: неформальні групи без тренера та інструктора;
- п’яте місце: самостійні заняття.
Слід зазначити, що ці оцінки досить слабко узгоджуються з результатами масового опитування, в якому абсолютна більшість респондентів відзначила бажання займатися спортом самостійно, і близько половини – у безкоштовних спортивних клубах і секціях, і ще менше у рамках інших організаційних структур.
Порівнюючи результати всеукраїнського опитування населення та експертного оцінювання слід зазначити, що пересічні громадяни здебільшого прагнуть до занять, які не вимагають значних фінансових затрат, а експерти виходять з позиції доцільності та ефективності таких занять для збереження здоров’я та вирішення інших соціально-економічних завдань.
Отже, моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх – це система організаційних заходів, спрямованих на забезпечення періодичного збирання, опрацювання та аналізу показників про стан використання рухової активності у повсякденній діяльності різних груп населення з урахуванням їхніх потреб і цінностей, а також про основні чинники, які стримують процес залучення людей до рухової активності як важливої складової здорового способу життя. Істотне збільшення в країні числа осіб, які у вільний час займається спортом, вимагає, перш за все, збільшення державного фінансування системи спорту для всіх, а також істотного посилення пропаганди здорового способу життя, будівництва спортивних комплексів і модернізації вже наявної матеріально-технічної бази масового спорту.
Контрольні запитання та завдання
1. Розкажіть про стан руху «Спорт для всіх» в Україні.
2. Що таке моніторинг спорту в Україні?
3. Назвіть основні положення щодо організації проведення та оцінювання «Спорту для всіх» в Україні.
4. Розкажіть про результати опитування різних верств населення (у %) щодо занять спортом.
5. Назвіть види спорту, які домінують за опитуванням у населення.
6. Дайте в загальних рисах оцінку населенням значення окремих чинників для залучення людей до занять спортом (%).
7. Дайте оцінку населенням значення окремих причин пасивного ставлення людей до занять спортом (%).
8. Назвіть зміст пропозицій експертів щодо покращення стану спорту для всіх.