Принципи організації виробничих процесів: спеціалізація, пропорційність, паралельність

Раціональна організація як виробничого процесу в цілому, так і окремих його частин залежить від певних принципів. Ці принципи умовно можна поділити на дві групи. До першої відносять загальні принципи, які не залежать від конкретного виробничого процесу. Друга група охоплює специфічні прин­ципи, які є характерними для певного виробничого процесу.

Загальні принципи — це принципи, за якими будується будь-який виробничий процес у часі та просторі. До них можна віднести такі принципи:

1. Принцип спеціалізації, який означає розподіл праці між окремими підрозділами підприємства та робочими місцями в процесі виробництва та їх кооперування.

Спеціалізація характеризується обмеженою та стабільною номенклатурою продукції, яка виготовляється в кожному виробничому підрозділі. По суті, спеціалізація підвищує одно­рідність виробництва та створює умови для впровадження авто­матизації. Це, у свою чергу, підвищує рівень організації вироб­ництва, сприяє поліпшенню якості продукції.

Виділяють кілька видів спеціалізації на підприємстві:

функціональна — допоміжні та обслуговуючі виробництва об'єднуються в окремі самостійні підрозділи та виконують певні функції;

предметна — передбачає закріплення певної номен­клатури виробів за окремими цехами (наприклад, заготівельний цех, механічний цех тощо);

подетальна — полягає в закріпленні за певними підроз­ділами підприємства виготовлення технологічно однорідних деталей;

технологічна — означає закріплення за кожним цехом та виробничою дільницею певної частини виробничого процесу.

Підвищенню рівня внутрішньої спеціалізації сприяє уні­фікація. Вона являє собою процес приведення як продукції, так і методів її виробництва до єдиних форм, розмірів тощо. Це дає змогу зменшити номенклатуру деталей та вузлів і збільшити масштаби виготовлення однорідної продукції, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню ефективності виробництва в цілому.

2. Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси та операції. При цьому необхідно уникати надмірного поділу операцій, оскільки над­мірна диференціація ручної праці посилює стомленість робіт­ників через одноманітність та високу інтенсивність їх праці.

На сучасному етапі, в умовах використання високопродук­тивного обладнання принцип диференціації переходить у прин­цип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Він полягає в існуванні виробничих систем, на яких виготовля­ються деталі або продукція без участі людини зі 100-відсотковою готовністю до складання.

3. Принцип паралельності означає одночасне виконання окремих частин виробничого процесу, пов'язаного з виго­товленням конкретного виробу. Паралельність проявляється також у сумісництві в часі основних та допоміжних процесів та операцій. Особливо широко принцип паралельності вико­ристовується в умовах серійного та масового виробництва і вклю­чає в себе:

• паралельне (одночасне) виготовлення різноманітних вузлів або деталей для комплектування готового виробу;

• одночасне виконання різноманітних технологічних операцій при обробленні однакових деталей на паралельно розміщеному обладнанні.

4. Принцип пропорційності передбачає відносно однакову продуктивність за одиницю часу взаємопов'язаних підрозділів підприємства, а в межах їх — дільниць, груп, бригад, робочих місць.

У ринкових умовах часто відбувається заміна продукції, що виробляється відповідно до смаків та бажань покупців. Тому проблема підтримання пропорційності є одним із найважливі­ших питань для підприємства. Вирішується вона шляхом упро­вадження оперативно-виробничого планування, організаційно-технологічних заходів тощо.