Прикладні аспекти методології
Системні дослідження потенціалу підприємства являють собою сукупність наукових і технічних теорій, концепцій і методів, у яких об’єкт дослідження розглядається як система.
Основа сучасної теорії дослідження потенціалу підприємства сформована на базі загальної теорії систем, фундаментальні посилки якої заклав у 40-х рр. ХХ століття Л. фон Берталанфі. Загальна теорія систем спирається на два базових принципи: системності й ізоморфізму.
Перший з цих принципів визначає соціально-економічні системи як комплекс «взаємозалежних елементів, що утворять цілісність». Принцип системності відображає загальний підхід до дослідження об’єктів, явищ і процесів економічних відносин як до системи з усіма властивими їй закономірностями [1]. Принцип ізоморфізму слід розуміти як наявність однозначного (ізоморфізм) або часткового (гомоморфізм) відповідності структури потенціалу одного підприємства структурі іншого підприємства, що дозволяє їх моделювати за допомогою іншої системи, подібної до них за певними критеріями.
В економічній літературі існує кілька підходів до визначення поняття «економічна система» [1]:
· Згідно першого підходу економічна система розуміється як сукупність економічних складових (об’єктів чи суб’єктів).
· Дослідники другого напрямку визначають економічну систему як упорядковану систему зв’язку між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ або як взаємозв’язок і взаємозалежність видів праці на основі критерію економії часу.
· Третя група дослідників традиційно визначає економічну систему як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання. Цей підхід ґрунтується на визначенні економічної системи як сукупності економічних процесів, що зв’язані з розподілом обмежених ресурсів.
Основним системоутворюючим фактором потенціалу як системи є його соціально-економічна функція в контексті загального розвитку підприємства. Аналіз наукової літератури дозволяє виділити чотири основних підходи до вивчення природи і походження функції системи.
· Дослідники першої групи вважають, що функція потенціалу підприємства, з позицій системного аналізу, полягає в формуванні можливостей для перетворення входів (економічних ресурсів) у виходи (продукти).
· Дослідники другої групи трактують функцію потенціалу підприємства через збереження цілісності системи, підтримку його структури й упорядкованості, тобто виходить, що система повинна існувати для того, щоб існувати.
· Третя група дослідників ототожнює функцію потенціалу підприємства і його функціонування як системи. Функція потенціалу підприємства, в контексті його розвитку, може бути визначена як можливі способи чи засоби досягнення мети. Але при цьому слід враховувати, що можливо існування і нецільових соціально-економічних систем, існування котрих не підпорядковане досягненню конкретної мети, а полягає в виконанні об’єктивно необхідних економічних функцій.
· Четвертою групою дослідників функція потенціалу підприємства як системи визначається як сенс існування, призначення та необхідність системи.
Потенціал підприємства з означених вище позицій формується певними складовими. Усі ці складові потенціалу підприємства (компоненти його системи) можна умовно розділити на підсистеми й елементи. Підсистеми самі є складними утвореннями, а елемент — може розглядатися як межа поділу в рамках даної якості системи, він неподільний на більш дрібніші частки і є елементарним носієм цієї якості. Слід наголосити, що елемент потенціалу підприємства не слід вважати взагалі неподільним економічним механізмом, а тільки елементарним носієм якоїсь якості, його подальше подрібнення виводить дослідника в якісно іншу систему.
Складові потенціалу підприємства існують не незалежно, а мають один з одним певні зв’язки. Загальне визначення поняття «зв’язок» сьогодні не сформувалося остаточно, тому багато дослідників пропонують для опису зв’язку використовувати термін «відношення».
Потенціал підприємства має внутрішні і зовнішні зв’язки. Останні реалізуються вхідними (ресурсами) і вихідними (продукцією) елементами, а також забезпечуються функціонування виробничо-комерційної системи підприємства . Як зовнішні, так і внутрішні зв’язки можуть мати матеріально-речовинний, енергетичний або інформаційний характер (носія) і є притаманними будь-якому типу систем. Складові потенціалу можуть бути зв’язані між собою як безпосередньо, так і опосередковано — через інші компоненти. Зв’язки можуть бути також прямими і зворотними. Зворотні зв’язки є складною формою прояву причинної залежності і полягають у тім, що результат попередньої дії впливає на наступний плин процесу — причина перебуває під впливом наслідку. Сукупність зв’язків перетворюють систему потенціалу підприємства з простого набору складових у єдине ціле, визначають його стан і структуру.
Структуру потенціалу можна визначити як сукупність складових і внутрішніх зв’язків системи. Іноді її визначають як сукупність елементів і зв’язків або відносин, але щоб дійсно дослідити структуру потенціалу підприємства, потрібно провести її послідовну декомпозицію, тобто виділити в ній підсистеми всіх рівнів та їх елементи.
Підготовка наукових робіт
Для більш поглибленого засвоєння навчального курсу, актуальних теоретичних, методичних і практичних проблем оцінки та управління ресурсними, виробничими і підприємницькими можливостями підприємств у ринкових умовах господарювання, для оволодіння слухачами сучасними методами і технологіями наукових досліджень як один із провідних елементів самостійної роботи є підготовка письмового наукового реферату, доповіді.
Основною метою такого роду робіт є критичний аналіз наукових, методичних і прикладних підходів, обґрунтування особистих висновків і пропозицій щодо дискусійних аспектів актуальної проблематики курсу.
З урахуванням набутих в університеті навичок бібліографічної роботи і досвіду досліджень при виконанні подібних робіт студенти самостійно формулюють тему наукової реферативної доповіді, складають перелік літератури з проблематики, що досліджується, і виокремлюють джерела (не менше трьох назв), які підлягають детальному вивченню і реферуванню.
Орієнтовними прикладами формулювання тем реферативних доповідей можуть слугувати такі:
1. Обґрунтування сутності категорії «потенціал підприємства» і структурної моделі його побудови.
2. Методичні підходи й методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
3. Аналітична оцінка методологічних підходів і методик грошової оцінки землі.
4. Визначення впливу техніко-економічного старіння (зносу) на вартість машин та обладнання.
5. Удосконалення методів оцінки вартості гудвілу підприємства.
6. Сутність, структура, методи вимірювання та оцінки ринкового потенціалу підприємства.
7. Підприємницький потенціал, його роль і значення в розвитку понятійного ряду потенціалів підприємства.
8. Мотиваційний потенціал підприємства та шляхи його вдосконалення.
Теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції та інші результати дослідження, отримані після опрацювання найважливіших монографічних видань, журнальних статей та особистих розробок, оформлюються у вигляді письмової наукової доповіді.
Письмова робота повинна мати певну логічну побудову, послідовне та завершене дослідження відповідного до мети і завдань кола питань. Цьому сприяє така її структура:
1) титульний аркуш;
2) зміст роботи;
3) вступ, який має містити обґрунтування актуальності обраної теми, її наукове і прикладне значення, основну мету і завдання дослідження;
4) основна частина роботи. структурована за бажанням автора;
5) заключна частина (висновки);
6) додатки (таблиці, схеми);
7) список використаної літератури.
Робота має бути написана від руки або надрукована на комп’ютері (друкарській машинці) на 12-35 сторінках (без додатків). Бажано в якості цифрового ілюстративного матеріалу використовувати техніко-економічні чи фінансові показники підприємницької діяльності, досвід реалізації інвестиційних проектів підприємством, що виступає об’єктом наукового дослідження.
Основні наукові висновки і результати дослідження та прикладні рекомендації обговорюються та оцінюються на семінарських заняттях і враховуються при визначенні остаточної підсумкової оцінки по курсу.
Найбільш змістовні наукові доповіді кафедра рекомендує до участі в конференціях і конкурсах студентських робіт.