Визначення трудомісткості розробки програмного забезпечення

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

Q – передбачуване число операторів (1340);

q – коефіцієнт складності програми (1,2);

p – коефіцієнт корекції програми в ході її розробки (0,05);

B - коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатнього опису задачі(1.5);

K - коефіцієнт кваліфікації програміста, обумовлений від стажу роботи з даної спеціальності(1.2);

С_пр - середня годинна заробітна плата програміста з нарахуваннями(20);

С_мч - вартість машинного часу ЕОМ (7 грн / год);

B_k - число розробників (дорівнює 2);

F_p - місячний фонд робочого часу ( при 40-годинному робочому тижні F_p= 176 годин).

Нормування праці в процесі створення ПЗ істотно ускладнено в силу творчого характеру праці програміста. Тому трудомісткість розробки ПЗ може бути розрахована на основі системи моделей з різною точністю оцінки. Трудомісткість розробки ПЗ можна розрахувати за формулою:

t = t_О + t_И + t_А + t_П + t_ОТ + t_Д, людино-годин (3.1)

де:

- t_О - витрати праці на підготовку й опис поставленої задачі (приймається 50);

- t_И - витрати праці на дослідження алгоритму рішення задачі;

- t_А - витрати праці на розробку блок-схеми алгоритму;

- t_П - витрати праці на програмування по готовій блок-схемі;

- t_ОТ - витрати праці на налагодження програми на ЕОМ;

- t_Д - витрати праці на підготовку документації.

Складові витрати праці визначаються через умовне число операторів у ПЗ, яке розробляється.

Умовне число операторів (підпрограм):

Q = q · С · (1 + p),

де:

Q – передбачуване число операторів (1340);

q – коефіцієнт складності програми (1.2);

p – коефіцієнт корекції програми в ході її розробки (0.05).

Звідси умовне число операторів в програмі:

Q = 1,2 · 1340· (1 + 0,05) = 1688

Витрати праці на вивчення опису задачі t_и визначається з урахуванням уточнення опису і кваліфікації програміста:

,

де:

B - коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатнього опису задачі;

K - коефіцієнт кваліфікації програміста, обумовлений від стажу роботи з даної спеціальності.

При стажі роботи від 3 до 5 років, він складає 1,2.

Приймемо збільшення витрат праці унаслідок недостатнього опису завдання не більше 50% (B = 1,5). З урахуванням коефіцієнта кваліфікації K = 1,2 отримуємо витрати праці на вивчення опису завдання:

t_И = (1688 · 1,5) / (75 · 1,2) = 30,13 людино-годин.

Витрати праці на розробку алгоритму розв'язання задачі визначаються за формулою:

, (3.2)

де:

Q - умовне число операторів в програмі;

K - коефіцієнт кваліфікації програміста.

Підставивши відповідні значення у формулу (3.2), отримаємо:

t_А = 1688 / (20 · 1,2) = 94,30 людино-годин.

Витрати на складання програми по готовій блок-схемі

,

t_П = 1688 / (25 · 1,2) = 80,3 людино-годин.

Витрати праці на налагодження програми на ЕОМ складуть

,,

t_ОТ = 1688 / (5 · 1,2) = 395 людино-годин.

З урахуванням коефіцієнта запасу 1.5 отримаємо

= 1,5 · t_ОТ,

= 1,5 · 395 = 592 людино-годин.

Витрати на підготовку документації визначаються за формулою

t_{Д =} t_др + t_до,

де:

t_др - трудомісткість підготовки матеріалів та рукописи;

t_до - трудомісткість редагування, друку та оформлення документації.

,

t_до = 0,75 · t _др.

Підставляючи відповідні значення, отримаємо:

t _др = 1688 / (18 · 1,2) = 95,5 людино-годин.

t_до = 0,75 · 95,5 = 72 людино-годин.

t_Д = 95,5 + 72 = 165,38 людино-годин.

Повертаючись до формули (3.1), отримаємо повну оцінку трудомісткості розробки програмного забезпечення:

t = 50 + 30,13 + 95,5 + 80,3 + 395 + 165,38 = 816,31 людино-годин.