РОЗДІЛ ІІ. ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ОСОБЛИВІСТЬ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Рівненська область в геоморфологічному відношенні поділяється на три частини: Полісся, Волинське лесове плато і Мале Полісся, що розташоване на півдні, між Радивиловом і Острогом, де у нього вклинюються відроги Подільської височини з висотами понад 300 м над рівнем моря.

За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, яка розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини, (переважні висоти 140—180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200—300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Півчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На крайньому півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Кременецькі гори, де розташована найвища точка Рівненщини — 372 м.

Геологічну будову території Рівненської області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від сходу межі м. Рівне до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із Сходу на Захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовіку (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти).

Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині м.Рівне і на територіях, прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики, піски. Для антропогенового покриву характерні алювіальніі моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовікові поля у центральної частині і лесоподібні породи на Півдні м. Рівного.

Рівненська область відзначається рівнинною поверхнею. В орографічному відношенні місто Рівне поділяють на дві частини. Більша північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Її поверхня - низовинні, плоско хвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з еоловими, гляціальними або денудаційними формами .

Корисні копалини - торф (за запасами посідає 1-е місце в Україні; розвідано більше 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тис. га - Кремінне, Коза-Березина, Морочне) та мінеральне будівельні матеріали. Численні родовища гранітів, гранодіоритів пов'язані з Українським щитом. Особливо відомі ясно-рожеві та сірі граніти , є значні запаси базальту У західній частині Рівненської області, де кристалічні породи занурюються на велику глибину, переважають ліс, глини, крейда, пісковики тощо. У південній частині - поклади лісоподібних суглинків, гончарних глин, крейди, вапняків, пісковиків. Піски поширені повсюдно, особливо на Півночі. З корисних копалин, які не мають промислового значення, - мідь, болотні залізні руди, вугілля, бурштин. Джерела мінеральних вод типу миргородської та трускавецької.

Ландшафт переважно складається з хвойних та листяних лісів на верховинах та паводкових рівнин у низовинах. Ліси вкривають 50% територій. За геоморфологічними умовами це низовина, кристалічний фундамент якої залягає на глибині до 200 м і перекритий льодовиковими, водно-льодовиковими та алювіальними відкладами.

В Рівненській області присутній ряд геоморфологічних процесів та явищ. Найбільшою проблемою для даної території є водна та вітрова ерозія.

Водна ерозія - це змивання верхнього шару або розмив його в глибину. Вона буває: краплинною – руйнування ґрунтових агрегатів ударами дощових крапель, внаслідок чого шпарини забиваються дрібними часточками грунту, зменшуючи водопроникність і посилюючи поверхневий стік та змив грунту; площинною – більш - менш рівномірний змив грунту невеликими струменями талих і дощових вод; лінійною, що спричиняє розмиви грунтів, підґрунтя, материнської породи концентрованими токами води. Крім такої класифікації водна ерозія поділяється на паводкову, що виникає навесні під час снігоутворення, та зливову, яка виникає при випаданні інтенсивних дощів влітку. Рівненський район найбільше страждає від цього виду деградації грунту – 56%.

Вітрова ерозія (дефляція) виникає при сильних вітрах, які видувають орний шар, внаслідок чого зменшується родючість грунту. Частіше вона спостерігається на недостатньо захищених або зовсім незахищених рослинних площах. Розрізняють два види вітрової ерозії: повсякденну, коли вітри з малою швидкістю переносять найдрібніші ґрунтові частинки, і пилові (чорні) бурі, які спричинюються сильними вітрами і поширюються на значних просторах. Для захисту території від таких процесів потрібно проводити насадження дерев, які укріплюють грунт.

Неменшою проблемою для Рівненської області мають зсуви та карсти. Карст - це явище, яке пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. В рівненській області розвинутий вікритий карст на площі близько 214 км . (с. Здолбунів).

Зсуви — це зміщення вниз по укосу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас.

Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів викликані діяльністю людини.

Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених водостійкими та водоносними породами ґрунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід, переважно в умовах зволоження, перевищує сили зчеплення ґрунтів.

Отже, у геоморфологічному відношені Рівненська область є досить різноманітною, багатою на корисні копалини та родовища. Через геоморфолічну особливість території в області і сформувались найкращі ландшафні комплекси.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТЕРИТОРІЇ

Кліматоутворюючі чинники зумовили розташування Рівненської області в межах атлантико-континентальної області помірно-континентального типу клімату помірного кліматичного поясу.

На території області сумарна радіація досягає 4190МДж/м². Вона має тенденцію до незначного зменшення в напрямку південь-північ. Більшу частину тепла (близько 87%) земна поверхня одержує навесні і влітку. Річний радіаційний баланс(саме від нього залежить температура повітря і ґрунту) становить 1700МДж/м². Найвищі його показники спостерігаються в

- температура повітря червні і липні. Внаслідок достатнього зволоження ґрунту переважна частина радіаційного тепла витрачається на випаровування.

Рис. 3.1 Кліматичні умови територі

Атмосферна циркуляція проявляється в переміщенні над територією області повітряних мас, циклонів, антициклонів і сприяє перерозподілу тепла і вологи. Особливо значний її вплив взимку.

Рівнинність поверхні зумовлює вільні проникнення різних типів повітряних мас. Помірні повітряні маси, які надходять з Атлантики у вигляді західних вітрів, підвищують вологість повітря і приносять опади, пом'якшуючи зимові морози і зменшуючи літню спеку. Континентальне помірне повітря надходить з внутрішніх районів Євразії і надає клімату сухості. Взимку встановлюється морозна, ясна, без опадів погода, а влітку - спекотна. Іноді в теплі пори року до нас проникають морські і континентальні тропічні повітряні маси з високими температурами, а взимку - арктичні, що приносять морозну суху погоду. Перехід до зими зазвичай пов'язаний з початком вторгнення арктичного повітря, яке супроводжується різким похолоданням і снігопадами. Інтенсивність його вторгнення досягає максимуму в січні.

Причиною частих змін погоди є надходження атмосферних фронтів з циклонами та антициклонами. Циклони і антициклони протягом року надходять на Рівненщину найчастіше з заходу: з Ісландського мінімуму та Азорського максимуму, що зумовлено західним переносом повітря в помірних широтах. Антициклони, які надходять у межі області з Арктичного (влітку) та Азіатського (взимку) максимумів мають сезонний характер.

Роль підстилаючої поверхні як кліматотвірного чинника загалом незначна для такої невеликої і рівнинної території як Рівненська область. Однак численні масиви боліт і лісів, водні простори, орні землі, населені пункти, різноманітний рельєф Волинської височини впливають на формування місцевих особливостей клімату - температури, вологості, опадів, швидкості вітру тощо.

Середньомісячна температура найтеплішого місяця липня 18 - 18,5°С, червня і серпня на один градус нижча. Найхолодніший період зими починається приблизно з 12-15 грудня і триває близько двох місяців. В січні спостерігається найбільше днів з від'ємною температурою, середньомісячна температура становить -4,5 - -5,5°С.

Середня багаторічна температура в межах області змінюється мало. Вона нижча на сході і північному сході області (6,6° - 6,8°С) і трохи вища на південному заході (7- 7,5°С).

Середня багаторічна кількість опадів у області досягає 550 - 600мм. Збільшення кількості опадів спостерігається в південному напрямку до більш підвищеної частини Рівненщини.

В теплі пори року випадає більша кількість опадів (приблизно 450мм). Збільшення місячних сум опадів починається з березня-квітня. Максимум припадає на червень - серпень. В цю пору дощі випадають найчастіше у вигляді злив. У вересні місячні суми опадів різко зменшуються. Взимку, навесні та восени опади менш інтенсивні, але більш тривалі. В холодну пору року переважає хмарна погода.

Імовірність бездощових періодів в 40 і 50 днів становить 5-10%, тобто великі посухи можуть спостерігатися раз у 10-20 років. Середня тривалість бездощових періодів становить 3-4 дні.

Сніг починає випадати в листопаді і зберігається до кінця березня. Сніговий покрив нестійкий, що пояснюється досить частими і глибокими відлигами.

Випаровуваність дещо менша ніж кількість опадів (525- 550мм), а тому коефіцієнт зволоження більший одиниці. Територія отримує надмірне зволоження.

Вітровий режим тісно пов'язаний з атмосферною циркуляцією. В холодну пору року особливо помітний вплив області високого атмосферного тиску (осі Воєйкова). В цей час над Рівненщиною переважають південні, південно-східні, південно-західні та західні вітри. Навесні переважають вітри з південного сходу і північного заходу. Влітку панують західні і північно-західні вітри, зумовлені дією атмосферних фронтів.

Отже, клімат Рівненської області характеризується м'якою зимою, теплим літом і великою кількістю опадів, що пояснюється її положенням в найменш континентальній в кліматичному відношенні частині України.

Склад і властивості повітря змінюються під дією антропогенних чинників, особливо промислових підприємств і транспорту. А отже, змінюються і кліматичні особливості території. Свій "внесок" у забруднення атмосфери вносять підприємства всіх районів області, але особливо виділяються Здолбунівський, Костопільський, Сарненський райони та м.Рівне. Найбільшими центрами атмосферного забруднення є міста Рівне, Здолбунів, Дубно, Сарни та пункти концентрації підприємств основної хімії та промисловості будівельних матеріалів (Клесів, Рокитне, Томашгород, Нова Любомирка). Високим рівнем забруднення повітря відрізняються населені пункти, розташовані вздовж автомобільних магістралей.

В останні роки помітно прослідковується тенденція до зменшення шкідливих викидів в результаті спаду промислового виробництва. Гранично допустимі концентрації хімічних елементів в атмосфері коливається в межах затверджених норм.

 

РОЗДІЛ IV. ВНУТРІШНІ ВОДИ

Річки. В області налічується 170 річок довжиною понад 10 км із загальною протяжністю 4,45 тис. км та біля 1200 водотоків – струмків, довжиною менше10 км, загальною протяжністю біля 3,3 тис. км. Всі вони належать до басейну річки Прип’ять. Крім власне Прип’яті, що протікає в межах області на протязі 20 км, найбільшими річками є праві притоки: Стир, Горинь, Случ та їх притоки – Іква, Льва, Ствига, Устя.

Основний напрямок течії річок з півдня на північ зумовлений загальним зниженням у цьому напрямку висотних відміток поверхні. У межах Полісся похили річок невеликі і змінюються від 0,3 до 0,6 %. Тут річки мають широкі, із заболочуваними заплавами долини, в яких є багато стариць, озер. На півдні, в межах Волинської височини, похили водотоків значно більші і складають 1,0 – 1,5 % досягаючи 3,0 – 5,0 %. Тут долини річок вузькі та глибокі, ширина заплави невелика. Густота річкової мережі становить від 0,025 – 0,35 км/ км2 на півдні, знижуючись до 0,15 – 0,22 км/км2 на півночі. Живлення річок є змішаним, із переважаючим сніговим, частина якого є більш значною для поліських річок і меншою для річок лісостепової частини області.

Стік води є найважливішою гідрологічною характеристикою, яка через систему різноманітних показників дозволяє оцінити не тільки водність того чи іншого водотоку, але й кількісно виразити умови водоутворення на всій площі водозбору (шар стоку, модуль стоку). Стік річок області протягом року нерівномірний. Ця нерівномірність стоку визначається як зональними факторами (опади і випарування), так і азональними: геоморфологічною будовою басейнів, гідрогеологічними умовами, характером грунтів, рослинного покриву, господарської діяльності. Річка Устя протікає лише в Рівненській області Річка Устя сягає 68км.

Площа водозбору цієї річки становить близько 762 км2. Річка протікає з півдня

на північ області. Дана річка має два ліві притоки: річка Безодня(довжина-13км., площа водозабору 68,9 км2) та Устя(струмок)-(довжиною 24 км, загальна площа водозабору 126 км2).

Кліматичні умови басейну річки помірно-континентальний з теплим і вологим літом та м'якою хмарною зимою. На території басейну річки

Устя створюються передумови для надмірного зволоження території.

Домінантними грунтами на території річки Устя є такі типи, як дерново-

підзолисті оглеєні, світло сірі і сірі опідзолені, чорноземи підзолисті та торфові грунти. Більшість з характерних типів грунтів на даній території відзначаються низькою природною родючістю.

Природна рослинність представлена справжніми заплавними луками.

Провідні формації біломітничники, лучнокитники та ін. Переважають лучні

степи та широколистяні ліси. Найпоширеніші види водних безхребетних тварин: малощетинкові черви; клас п'явки, клас комахи та ін.

Озера і ставки.В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші).. Найбільш поширені заплавні озера, які є проточними, а інколи розміщюються безпосередньо на руслі головного потоку. Кількість таких озер визначається наближено, оскільки в посушливі роки вони можуть зовсім зникати. Проте й скидати ці малі озера з рахунку теж не слід, враховуючи, що навколо них формується своєрідна екосистема, а крім того вони виступають важливим регулятором поверхневого стоку, насамперед повеневого і паводкового. Другу велику групу складають карстові озера. Такі озера характеризуються більшими глибинами та стабільністю підземного живлення високою якістю води. Серед озер області найбільшими є: Нобель, Біле, Острівське, Сосно, Велике Почаївське. Карстові озера особливо поширені у північно-західній частині області, де крейдяний фундамент залягає аномально високо і підходить близько до поверхні.

На Рівненщині нараховується 561 ставок, загальною площею близько 64 км 2 і об’ємом води 74,3 млн. м3. Ці ставки побудовані для цілей риборозведення, водопостачання, боротьби з ерозією, тощо.

Глибина ставків рідко перевищує 1,0 – 1,3 м, що вимагає значних експлуатаційних витрат наідтримання їх життєдіяльності

Підземні води. Територія знаходиться в межах трьох артезіанських басейнів: Волино – Подільського, Прип’ятського та Українського. За даними [4] в області налічується 12 родовищ і 35 ділянок родовищ підземних вод, експлуатаційні запаси яких складають 452,3 тис. м3/добу. Ступінь розвіданності прогнозних ресурсів складає 13%. Водозбір прогнозних ресурсів води – 315,5 тис. м3/ добу.

За даними в 2011 році з природних водних об’єктів забрано 157,66 млн. м3 води, в т. ч. із поверхневих джерел 95,80 млн. м3 та з підземних – 61,86 млн. м3.

Водосховища. До водосховищ відносять штучні водойми, що створюються в результаті перекриття русла річки греблею (гребельні водосховища), або обвалування деякої території в заплаві річки (наливні водосховища). В області нараховується 13 водосховищ : Хрінницьке, Перинівське, Боберське, Осницьке, Немовицьке та ін..

Болота. Болота поширені на всій території Рівненської області. За генетичним типом рослинного покриву та складом торфу в області переважають евтрофні (низинні) болота. Вони поширені на всій території. Болотні екосистеми забезпечують екологічну рівновагу геосистем на значній території, регулюючи водний баланс, і є потужними природними фільтрами, що вбирають токсичні речовини завдяки рослинному покриву, який очищає атмосферу, а також зберігають генофонд рідкісних рослин, тварин і птахів.

Набагато менші площі зайняті оліготрофними (верховими) та мезотрофними (перехідними) болотами. Верхові і перехідні болота зосереджені переважно на півночі поліської частини області. Загальна площа боліт в області становить понад 112 тис. га, що складає 5,61% від загальної земельної площі.

Серед найбільших болотних масивів є: Кремінне у Рокитнівському і Сарненському районах у долині р. Льва та на межиріччі Льви і Ствиги, загальною площею 35 тис. га; Морочне у Володимирецькому і Дубровицькому районах на межиріччі Стубли і Горині, площею 5,7 тис. га; Коза Березина у Володимирецькому районі площею 5000 га; Неньковицьке та Радно в Зарічнянському районі відповідно площею 2,0 тис. га та 2,3 тис. га; болота Стеризівка та Копилівське у Рокитнівському районі площею відповідно 2,88 тис. га та 1,08 тис. га.