ФУНКЦІЇ ВИТРАТ АГРЕГАТІВ ПРИ АДАПТАЦІЇ ЗА ЧАСОМ ТА ІНТЕНСИВНІСТЮ ЇХ РОБОТИ

Таблиця 12.1

ВИХІДНІ ДАНІ ЗАДАЧІ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМБІНОВАНОГО ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІНИ ОБСЯГУ ЗАЙНЯТОСТІ

n	, од./год	, од./год	, од./год	, од./год	, грн.
					+ 17,4

 

З табл. 12.1 видно, що в прикладі припускається наявність двох (n = 1, 2) функціонально однакових, але різних за витратами агрегатів. Максимальний час роботи агрегатів — 8 год. Максимальна інтенсивність їх роботи різна і становить 22 та 23 одиниці продукції за годину для першого і другого агрегатів відповідно. Задача розв’язується у два етапи. На першому етапі попередньої оптимізації формулюються функції витрат для кожного агрегату з урахуванням їх адаптації за часом та інтенсивністю роботи. На другому етапі здійснюється основна адаптація, тобто визначається мінімальне за витратами використання обладнання. Щоб визначити оптимальну інтенсивність використання агрегатів , продиференціюємо їх функції витрат на одиницю продукції , прирівняємо перші похідні до нуля та з одержаних співвідношень знайдемо шукані величини. Через те, що

,

, то , .

При знайдених інтенсивностях та на машинах досягаються мінімальні витрати на одиницю продукції в гривнях: , . Згідно з (12.12) вони відповідають змінним витратам і одночасно є граничними витратами виробництва на агрегатах на проміжку адаптації за часом. Функції витрат машин для часової адаптації одержуємо шляхом їх множення на обсяг випуску N_n. Верхня межа адаптації за часом N_n¢ відповідає обсягу виробництва при оптимальній інтенсивності та максимальному часі роботи . У розглянутому прикладі він дорівнює 144 та 120 одиниць кінцевої продукції для першого та другого агрегатів відповідно.

Максимальна потужність машин установлюється на рівні (од.), (од.). Для обсягу зайнятості агрегатів в інтервалі машини повинні адаптуватися за інтенсивністю роботи при максимальному використанні часу. У нашому випадку цей інтервал буде від 144 до 176 та від 120 до 184 одиниць продукції на першому і другому агрегатах відповідно. Максимальна кількість кінцевого продукту, яка може бути виготовлена на двох машинах, дорівнює сумі (од.). Щоб одержати функцію витрат при адаптації за інтенсивністю , необхідно показати у функціях витрат на одиницю продукції параметр l_n у вигляді відношення і помножити їх на обсяг випуску N_n.

У табл. 12.2 наведені функції витрат двох машин для різних ділянок адаптації.

Таблиця 12.2

ФУНКЦІЇ ВИТРАТ АГРЕГАТІВ ПРИ АДАПТАЦІЇ ЗА ЧАСОМ ТА ІНТЕНСИВНІСТЮ ЇХ РОБОТИ

n	, грн.	, од.	, грн.	, од.

Другий етап основної оптимізації може здійснюватися двома шляхами. Перший шлях базується на функціях граничних витрат, а другий використовує метод динамічного програмування. Далі, в продовження запропонованого прикладу, детально викладається процес оптимальної адаптації за допомогою функцій граничних витрат. Для методу ж динамічного програмування буде вказана лише його загальна схема без розгляду практичного прикладу.

Нагадаємо, що сформульована раніше задача адаптації агрегатів з різними витратами за їх кількістю, часом та інтенсивністю роботи не припускає постійних витрат, пов’язаних з роботою засобів праці. Через те, що на проміжку адаптації за часом функції витрат машин мають лінійний характер, то на ній гра­ничні витрати обладнання зі збільшенням обсягів випуску N_n постійні. На проміжку ж адаптації за інтенсивністю граничні витрати машин збільшуються, що пов’язано з особливостями функції витрат на одиницю продукції для цього проміжку.

Отже, розподіл виробництва продукції з мінімальними витратами здійснюється так. Спочатку потрібно завантажити агрегат з найменшими граничними витратами. Обсяг випуску, що закріплюється за ним, можна збільшувати доти, доки дозволяє його потужність, а граничні витрати не перевищують найменших граничних витрат якого-небудь іншого агрегату при адаптації за часом. Коли остання умова не виконується, завантажується відповідний агрегат з найменшими граничними витратами. Таким чином виробництво продукції розподіляється між машинами в порядку менших витрат у межах їх потужності.

Проілюструємо сказане, використовуючи дані табл. 12.3, у якій вказані функції граничних витрат двох агрегатів із запропонованого вище числового прикладу.

 

Таблиця 12.3