Визначення експлуатаційних витрат на розробку родовища

Виробнича діяльність підприємства завжди супроводжується витратами ресурсів, необхідних для досягнення його цілей.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Експлуатаційні витрати – витрати виробництва, пов'язані з підтриманням у працездатному стані використовуваних систем, машин та устаткування.

Умовно-постійні витрати - витрати матеріальних і трудових ресурсів на виробництво і реалізацію продукції, що не залежать від обсягів виробництва, а зумовлені тільки структурою та організацією управління виробництвом. До них відносяться адміністративні витрати, витрати на утримання основних засобів та інших необоротних активів і умовно 50 % інших операційних витрат.

Умовно-змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виконаних робіт. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Залежно від виробничого призначення витрати групуються в статті витрат.

Статті – це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. За статтями визначають витрати на одиницю продукції і робіт, тобто здійснюють калькуляцію.

На геологорозвідувальних підприємствах витрати калькулюються за такими статтями: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів і нематеріальних активів, послуги допоміжних виробників і зі сторони, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати, наднормативні витрати, адміністративні витрати.

Методика розрахунку витрат на розробку родовища пов'язана з визначенням капітальних витрат на видобуток та експлуатаційних витрат.

До експлуатаційних витрат відносять поточні витрати на видобуток і збут продукції нафтогазодобувних підприємств. Експлуатаційні (поточні) витрати класифікуються за економічними елементами, тобто економічно-однорідними витратами (матеріальні, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та ін).

Визначення витрат на видобуток вуглеводнів із можливих родовищ залежить від рівня геолого-економічної оцінки (ГЕО-3 чи ГЕО-2), та від типу об'єктів (родовищ) вуглеводнів - нафта чи газ.

Експлуатаційні витрати на освоєння нафтових родовищ для ГЕО-2 розраховуються по роках видобутку вуглеводнів за такими елементами витрат:

1) умовно-змінні витрати, залежні від рівня видобутку нафти, а саме:

- матеріальні витрати (допоміжні матеріали, тощо);

- паливо і енергія на технологічні цілі;

- послуги виробничого характеру;

- витрати на підготовку продукції;

- прямі витрати.

Витрати за переліченими статтями визначаються множенням нормативу на кількість видобутої нафти у 1-му році (періоді) за винятком витрат на соціальні заходи, які визначаються множенням нормативного відсотка на витрати фонду оплати праці.

2) умовно-постійні витрати визначаються множенням нормативу на загальну кількість свердловин (видобувних, резервних тощо), і залежать від

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соцзаходи;

- утримання та експлуатації обладнання і споруд;

- загальновиробничі витрати.

3) амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів: на відновлення свердловин та на відновлення об'єктів облаштування.

Нарахування амортизації основних засобів проводяться відповідно до ст.148 п.5 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ (із змінами, внесеними Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI).[6]. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Суть цього методу полягає у тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості на строк корисного використання. Амортизаційні відрахування на обладнання у тис. грн , проводилося для таких груп:

- 3 група , яка включає в себе таке обладнання як: фундамент під верстат качалку, НКТ групи міцності Р-105, N-80, штанги насосні закордонного виробництва довжиною 8 м. Термін корисного використання для цієї групи становить 15 років;

- 4 група - верстат качалки типу СКД-12-3.0-5600 (ОСТ 26-12-08-87) або СК-12-3.0-5500 (ГОСТ 5866-76), гирлове обладнання, комплект, трансформаторна підстанція типу КТП 63/6-0,4 кВ*А, електролінія до видобувної свердловини потужністю 0,4 кВт та викидної лінії. Термін корисного використання – 5 років;

- 6 група - газові сепаратори типу СГ-2, СГХ, виготовлені в мехмайстерні НГВУ. Термін корисного використання – 4 роки;

- 9 група – поновлення обладнання. Термін корисного використання – 12 років;

Для свердловин норма амортизації у відсотках до їх первісної вартості, а саме: 1 рік-10%, 2 рік-18%, 3 рік-14%, 4 рік-12%, 5 рік-9%, 6-9 роки-7%, 10 рік-6%, 11 рік-3%.

Cума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних засобів, часу їх використання, витрат на капітальні ремонти та модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних засобів, вона є елементом виробничих витрат, включаючи в собівартість продукції (робіт, послуг) і відшкодовується при її реалізації.

До статті “Амортизація основних засобів та нематеріальних активів” включаються відрахування за встановленими нормами від балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, що використовуються безпосередньо в процесі проведення геологорозвідувальних робіт. Не відносяться до статті “Амортизація основних засобів та нематеріальних активів” і враховуються у складі відповідних статей амортизаційні відрахування на основні засоби, які використовуються в допоміжних та другорядних виробництвах, а також наданні безоплатно підприємствам громадського харчування.

Протягом звітного року дозволено включити до витрат будь-які витрати, пов'язані з проведенням реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних засобів як окремий об'єкт свердловини, що амортизується .

Для розрахунку умовно-змінних витрат на газ потрібно знайти суму добутків річного видобутку газу на матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, послуги виробничого характеру та витрати на підготовку продукції на 1000 м³ газу. Аналогічно порахувати умовно-змінні витрати на конденсат.

Умовно-постійні витрати визначаються сумою добутків кількості видобувних свердловин на статті цих витрат, а саме витрат на оплату праці, відрахувань на соцзаходи, утримання та експлуатацію обладнання і споруд та загальновиробничі витрати.

Розрахунок прямих витрат проводили наступним чином: для газу – добуток річного видобутку для газу та плати за користування надрами на 1000 м³ газу (37,78 грн.); для конденсату – добуток річного видобутку конденсату і плати за користування надрами на 1 т конденсату, тобто 147,63 грн.

Величини статтей витрат для розрахунку експлуатаційних витрат наведені в таблиці 2.2.

Кожна свердловина на поточний ремонт ставиться раз в 5 років, на капітальний ремонт – раз в 10 років. Тому вартість ремонтних робіт визначаємо як добуток вартості поточного ремонту на 6 і на 30 років ”плюс” добуток вартості капітального ремонту на 3 і на 30 років, розділити на 30 років. Вартість ремонтних робіт, прийнятих у розрахунках, у тисячах гривень, наведені в таблиці 2.3

Таблиця 2.4 – Вихідні дані до розрахунків