Грошово-кредитний мультиплікатор.

 

Поскільки зміна маси грошей в обороті має відчутний вплив на основні економічні процеси, про що мова йшла в § 2.4., важливо усвідомити сам механізм такої зміни - збільшення чи зменшення маси грошей в обороті.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення М досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк - тільки безготівкові.

Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки.[13] Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її в свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а покупкою готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється в порядку продажу її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази, і в значній мірі - показники грошової маси в усіх її агрегатах.[14]

Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:

- наданням позичок комерційним банкам у порядку їх рефінансування;

- через купівлю у комерційних банків цінних паперів;

- через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золото-валютного резерву.

У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків в НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов’язання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.

Комерційні банки, як зазначалося вище, приймають участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього - на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів, та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор - це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.

Вільний резерв - це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Крім вільного, є загальний банківський резерв, що представляє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.

Розглянемо такий приклад. Станом на 1 січня 2000р. комерційний банк А мав на своєму кореспондентському рахунку в НБУ 30,0 млн. грн., в своїх касах готівкою - 2,0 млн. грн. Пасиви банку на цю дату становили 120,0 млн. грн. Норма обов’язкового резервування затверджена НБУ на рівні 17%. Виходячи з цих даних, загальний обсяг резерву банку на початок 2000р. становитиме 32,0 млн. грн. (30,0 млн. грн. +2,0 млн. грн.); обов’язковий резерв - 20,4 млн. грн. ( ); вільний резерв -9,6 млн. грн. (30,0 млн. грн. –20,4 млн. грн.).

За економічним змістом формування вільного резерву (Р_в) можна подати у такому вигляді:

 

Р_в = К + ЗК МБК - ВСФ - А_о - О_р, де

 

К-капітал банку;

ЗК - залучені банком кошти в депозити;

МБК - сальдо заборгованості банку по міжбанківському кредиту, включаючи і кредити НБУ;

ВСФ - відрахування до централізованого страхового фонду;

А_о - вкладення банку в активні операції, не повернуті на даний момент;

О_р - обов’язковий резерв.

Наявність вільного резерву - важливий показник фінансового стану банку, перш за все його спроможності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позички. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з другого - стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяльність по збільшенню маси грошей в обороті.

Для розгляду механізму грошово-кредитної мультиплікації зробимо такі припущення:

- центральний банк прокредитував у даному місяці тільки один комерційний банк А;

- комерційні банки на початок місяця не мають вільних резервів;

- банки використовують новостворені вільні резерви тільки для кредитування своїх клієнтів і тільки в безготівковій формі;

- норма обов’язкового резервування в даному місяці становила 12%.

Розглянемо механізми мультиплікації з відображенням руху коштів по балансах банків. В схемах балансів будемо відображати тільки ті статті, по яких відбувається рух коштів, і тільки суми цього руху та його напрямок (знак “+” свідчить про надходження чи збільшення, знак “–“ - про вибуття чи зменшення коштів). Проставлені рядом з сумою зміни коштів цифри (1а, 1б, 2а тощо) означають номер операції, яка спричинила цю зміну. Суми по статті “Підсумок” показують наскільки зріс в обороті банку обсяг залучених коштів (депозитних грошей) та його розміщення.

Операція № 1.

а) 5-го числа НБУ видав комерційному банку А позичку в 10,0 млн. грн. за рахунок кредитної емісії; загальний резерв банку А збільшився на цю суму.

б) За рахунок вільного резерву банк А видав 6-го числа позичку швейній фабриці в сумі 8,8 млн. грн., яку спрямував на її розрахунковий рахунок. Решта 1,2 млн. грн. залишилась на коррахунку банку А для збільшення обов’язкового резерву ( ).

в) За рахунок одержаної позички швейна фабрика в той же день оплатила на суму 8,8 млн. грн. тканину, закуплену у торговельної організації, яка обслуговується банком Б.

Відобразимо операцію № 1 на балансі банку А.

 

Баланс комерційного банку А.

Активи	Пасиви
1. Резерви	+10,0 (1а) -8,8 (1в)	1. Позичка НБУ	+10,0 (1а)
2. Позички	+8,8 (1б)	2. Залучені кошти	+8,8 (1б) -8,8 (1в)
Підсумок	+10,0 (1)	Підсумок	+10,0 (1)

 

Як видно з наведених даних, після всіх змін баланс банку А зріс на 10 млн. грн. Це значить, що в його обороті осіли ті 10,0 млн. грн., які були емітовані НБУ для кредитування цього банку. На цю суму зростає і загальна маса грошей в обороті. Банк А і сам створив безготівкових грошей в обсязі 8,8 млн. грн. (за операцією 1б), але вони перейшли в оборот банку Б (за операцією 1в) і відобразяться на його балансі. Якби торговельна організація, якій ці гроші надійшли, мала свій рахунок у банку А, то балансовий підсумок в останнього, а отже і обсяг депозитних грошей в його обороті, зріс би на 18,8 млн. грн.

Перш ніж відобразити зміну резервів на балансі банку Б, опишемо подальший рух коштів, які уплачені торговельній організації.

Операція № 2.

а) Уплачені торговельній організації 8,8 млн. грн. зараховані на її рахунок у банку Б; на цю суму у нього збільшився загальний резерв.

б) За рахунок приросту резерву банк Б 9 числа надав позичку меблевій фабриці в сумі 7,75 млн. грн. (вільний резерв), яку спрямував на її розрахунковий рахунок. Решту резерву (1,05 млн. грн.) банк залишив на своєму коррахунку для збільшення обов'язкового резерву ( );

в) 10 числа меблева фабрика оплатила в повній сумі одержаної позич­ки свої борги деревообробному комбінату (ДОК № 1) за куплені раніше лісоматеріали. ДОК № 1 обслуговується бан­ком В.

Вказана операція № 2 так відобра­зиться на балансі банку Б.

 

Баланс банку Б млн. грн.

Активи	Пасиви
1. Резерви   2. Позички	+8,8 -7,75 +7,75	(2а) (2в) (2б)	1. Залучені кошти	+ 8,8 -7,75 +7,75	(2а) (2в) (2б)
Підсумок	+8,8	(2)	Підсумок	+ 8,8	(2)

 

З цієї таблиці можна зробити такі висновки:

— в балансі банку Б втрачений видимий зв'язок збільшення його резервів з початковою кредитною емісією центрального банку, яка й була первісною причиною цього збільшення;

— тут підтверджується та ж закономірність, що і в балансі банку А: платіж клієнта банку Б сво­єму контрагенту — клієнту банку В призводить до зменшення на суму цього платежу поточних депозитів та резервів банку;

— не дивлячись на втрату більшої частини приросту резерву, банк Б має приріст депозитів в сумі 8,8 млн. грн., які зберігаються на рахунку торговельної організації.

В результаті операції № 2в рух резервів перемістився на баланс банку В. Подальші зміни резервів відбувалися на основі операції № 3.

Операція № 3.

а) 13 числа 7,75 млн. грн. надійшли на рахунок ДОК № 1 в банку В, у якого на цю суму збільшився загальний резерв.

б) За рахунок приросту резерву банк В 14 числа видав торговій організації "Скіф" позичку в сумі 6,85 млн. грн. і спрямував на її рахунок. Реш­та 0,9 млн. грн. залишилися на рахунку банку для збільшення обов'язкового резерву ( );

в) Торгова організація "Скіф" в той же день за рахунок одержаної позички сплатила свій борг оптовій організації в сумі 6,85 млн. грн. Оптова організація обслугову­ється банком Г.

Операція № 3 так виглядатиме на балансі банку В:

 

Баланс банку В.млн. грн.

Активи	Пасиви
1. Резерви   2. Позички	+ 7,75 - 6,85 + 6,85	(3а) (3в) (3б)	1. Залучені кошти	+ 7,75 - 6,85 + 6,85	(3а) (3в) (3б)
Підсумок	+ 7,75	(3)	Підсумок	+ 7,75	(3)

 

Рух резервів по балансу банку В повністю повторює рух їх по балансу банку Б, тільки в дещо менших розмірах змін, оскільки частина коштів вилучена в обов'язкові резерви. Загальна сума залучених коштів у банка В зросла на 7,75 млн. грн., поскільки відповідне надходження грошей на рахунок ДОК № 1 залишилося не займаним.

Подібний рух резервів відбудеться також у банка Г та багатьох інших банків. Приріст депозитів на рахунках і приріст резервів у кожного наступного банку будуть меншими ніж у попереднього на норму обов'язкового резервування. Це значить, що процес зростання банків­ських вкладів (депозитних грошей) продовжу­ватиметься до тих пір, поки вся сума додаткового резерву (10,0 млн. грн.), наданого НБУ комерційному банку А, не вичерпає себе в резервах цілого ряду банків.

Розглянемо цей процес з іншого боку — як він відбувається в масштабах всієї банківської системи і впливає на загальну масу грошей в обороті.

В результаті мультиплікації додаткова маса грошей, що надійшла в банківську систему, істотно зростає завдяки приросту депо­зитів у тих комерційних банках, через які пройшла мультиплікаційна "хвиля". Висота і довжи­на цієї "хвилі" залежить від обсягу додатково введених в систему резервів та норми обов'яз­кового резервування.

Розглянемо ці положення на тих же прик­ладах, які було проаналізовано стосовно руху резервів окремих банків, за умови, що норма обов'язкового резервування становить 12% (див. таб. № 2).

 

Таблиця № 2.

Процес грошово-кредитної мультиплікації.млн. грн.

Банки	Залуче­ні	Рух резервів	Надані позички
	кошти	Одержання	Витрачення	(активи)
	(пасиви)	Обов'яз­кові	Вільні
НБУ	—	—	—	—	+10,0
А	+10,0	+1,2	+8,8	-8,8	+8,8
Б	+8,8	+1,05	+7,75	-7,75	+7,75
В	+7,75	+0,93	+6,82	-6,82	+6,82
Г	+6,85	+0,82	+6.03	-6,03	+6,03
Д	+6,05	+0,75	+5,3	-5,3	+5,3
Є	+5,35	+0,65	+4,7	-4,7	+4,7
Інші банки
(разом)	+38,5	+4,6	+33,9	-33,9	+33,9
Всього	+83,3	+10,0	+73,3	-73,3	+73,3

 

Як видно з наведених даних, процес муль­типлікації розпочався з надання НБУ позички банку А в сумі 10,0 млн. грн. Одержання цієї позички призвело до збільшення пасивів банку А, а отже і його резервів, на 10,0 млн. грн. Частина приросту резервів (1,2 млн. грн.) залишається на коррахунку банку А в центральному банку для збільшення обов'язкового резерву, а в межах вільного резерву банк надає позичку своєму клієнту (8,8 млн. грн.). Оскільки одержану позичку клієнт банку витратив на платежі кон­трагенту, що обслуговується банком Б, 8,8 млн. грн. вийшли з обороту банку А і тому він втратив таку ж суму своїх резервів. Остаточно у банку А відбудеться збільшення пасивів на 10,0 млн. грн., збільшення резервів на 1,2 млн. грн. і збільшення вимог по наданих позичках на 8,8 млн. грн., тобто пасиви і активи збільшилися однаково.

Гроші в сумі 8,8 млн. грн., що надійшли з банку А в банк Б, збільшили суму пасивів останнього. В його обороті відбудеться такий же процес руху коштів як і в банку А: частина приросту резерву (1,05 млн. грн.) залишиться на рахунку банку Б в центральному банку; в обсязі вільного резерву видана позичка (7,75 млн. грн.), що призвело до витрати банком такої ж суми резерву, оскільки позичка була використана для платежів клієнтові іншого банку і тому гроші перейшли в банк В. Тому пасиви банку Б збіль­шилися на 8,8 млн. грн., резерви на 1,05 млн. грн., вимоги по наданих позичках — на 7,75 млн. грн. , тобто пасиви і активи зросли на 8,8 млн. грн.

У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б. В цілому по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн. грн., резерви — на 10,0 млн. грн., надані позички — на 73,3 млн. грн. Із загальної суми приросту банківських пасивів 10,0 млн. грн. забезпечено за рахунок позички, одержаної в центральному бан­ку, а 73,3 млн. грн. — приріст депозитів на рахун­ках клієнтів — забезпечено кредитуванням їх від­повідними комерційними банками.

Не дивлячись на те, що кожний окремий банк надавав додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, в цілому система банків створила (приростила) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від центрального банку. В цьому наочно проявляється участь комерційних банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот.

Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора m) залежить від норми обов'язкового резервування (r) і визна­чається за формулою m = 1/r. Приріст грошової маси (DМ) внаслідок грошово-кредитного мультиплікатора може бути виражений формулою DМ=DR , де DR - початковий приріст резервів, що зпричинив процес мультиплікації. Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхи­лятися від розрахункового, оскільки на процес мультиплікації можуть впливати й інші фактори. Наприклад, використання клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має зниження попиту на позички та зростання позичкового проценту. В обох цих випадках знизиться надання банками позичок, уповільняться розрахунки між їх клієнтами, внаслідок чого зменшиться формування у них депозитних вкладів.

Разом з тим цілий ряд факторів може прискорювати процес мультиплікації. Грошово-кредитний мультиплікатор може “спрацювати” не тільки при додатковому введенні грошей у банківський оборот центральним банком через кредитну емісію (в нашому прикладі - банку А). Той же ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки на рахунок клієнта, або ж якщо певний банк збільшує свої резерви завдяки продажу частини активів на міжбанківському ринку, в т. ч. і НБУ, наприклад, цінних паперів.

Завдяки дії названих факторів фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час (mm), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошова пропозиція) до суми грошової бази за формулою:

mm = , де

М₀ - маса готівки в обороті поза банками;

Д - маса грошей в депозитах комерційних банків;

R - сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Розрахований за цією методикою рівень мультиплікації станом на 1 січня 2000 року в Україні становив 1,18 і знизився за 1999 рік на 2,0%.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і посиленню інфляції. Тому важливою задачею центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своєчасне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов’язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Завдяки цим заходам центральний банк може досить ефективно впливати на емісійну діяльність комерційних банків для досягнення цілей грошово-кредитної політики.

Висновки.

1. Грошовий оборот - це процес безперервного руху грошей в усіх їх формах між суб’єктами економічних відносин, що обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

2. Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в другий, взаємобалансуючись. Це надає грошовому обороту характер замкнутого, єдиного, збалансованого процесу, незалежно від того, в якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух.

3. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот підрозділяється на 3 сектори: грошовий обіг, який обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредитний оборот, що обслуговує переміщення вартості між економічними суб’єктами на зворотніх, еквівалентних та платних засадах; фіскально-бюджетний оборот, що обслуговує розподільчі відносини між економічними суб’єктами.

4. Грошова маса є ключовим індикатором грошового обороту, а регулювання її обсягу є вирішальним способом досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення. Сучасна практика визначає масу грошей (М) на таких засадах:

- вимірювання грошової маси здійснюється з двох сторін: 1) зі сторони центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошовою базою); 2) зі сторони економічних суб’єктів-власників наявних в обороті запасів грошей (відповідні показники грошової маси називаються грошовими агрегатами);

- в обсяг М включаються всі запаси грошей, які є в розпорядженні економічних суб’єктів (крім банків), незалежно від їх форми, призначення, строків зберігання;

- грошові агрегати диференціюються в залежності від відмінностей в рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів; поскільки ці відмінності помітно відрізняються по окремих країнах, то в кожній з них встановлюється свій набір і зміст грошових агрегатів. В Україні визначаються 4 агрегати - М₀, М₁, М₂, М₃.

5. Швидкість обігу грошей характеризує частоту їх переходу від одного суб’єкта грошового обороту до іншого. Зміна швидкості обігу грошей має серйозні економічні наслідки - перш за все впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон’юнктуру грошового ринку, а отже - на рівень проценту і валютного курсу. В цьому відношенні фактор швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами, зпричинює неточність постулатів кількісної теорії грошей. Дж. М. Кейнс вважав неможливим наперед визначити дію цього фактору і тому поставив під сумнів практичне значення постулатів кількісної теорії, перш за все на коротких відрізках часу. М. Фрідмен вважав за можливе прогнозувати зміну швидкості грошей і враховувати цей фактор при регулюванні впливу М на ціни на коротких часових відризках. На довгих відризках часу зміни швидкості грошей незначні і тому вважається за можливе абстрагуватися від цього фактору в грошово-кредитній політиці.

6. Поскільки зміна маси грошей в обороті є основним фактором впливу грошей на реальну економіку, важливого значення набуває створення ефективного механізму зміни її обсягу. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. В цьому механізмі приймають участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а также бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

 

Запитання для самоконтролю.

1. Визначте суть та основні риси грошового обороту. Які дискусії є в літературі з цього приводу?

2. Назвіть основні потоки грошей, по яких вони рухаються в процесі обороту. Що таке потоки втрат і потоки ін’єкцій? Чи співпадають обсяги ціх двох груп потоків?

3. Які два потоки в грошовому обороті рівнозначні і повинні балансуватись?

4. Назвіть вхідні і вихідні потоки у групи суб’єктів “сімейні господарства” і поясніть, як вони балансуються?

5. Поясніть, чому у відкритій економіці наявність чистого імпорту спричиняє необхідність припливу капіталу, а чистого експорту - відпливу капіталу з країни?

6. На які 3 сектори можна розділити грошовий оборот за економічним змістом його потоків?

7. Який з названих запасів грошей найповніше характеризує обсяг маси грошей в обороті:

- готівка, що знаходиться поза банками;

- вся готівка, емітована центральним банком;

- гроші, що знаходяться на поточних рахунках у банках;

- всі гроші, що знаходяться в розпорядженні суб’єктів грошового обороту?

8. Чому існує два підходи до виміру маси грошей - через грошову базу і через грошові агрегати?

9. Чому в різних країнах застосовується свій набір грошових агрегатів і різне наповнення кожного з них?

10.Чи можна вважати нормальними співвідношення грошових агрегатів М₀ і М₃ в Україні? Якщо ні, то чому і чим таке співвідношення спричинене?

11.Який з українських грошових агрегатів виражає:

- запас найліквідніших грошей;

- запас грошей з усім спектром ліквідності, що фактично склався;

- найвужчі гроші;

- найширші гроші.

12.Чи включається до агрегату М₀ запас готівки в касах комерційних банків? Обгрунтуйте свою відповідь.

13.Чи включаються до агрегату М₃ запас грошей, який зберігають комерційні банки на своїх коррахунках в центральному банку? Обгрунтуйте свою відповідь.

14.Чи є зміна швидкості обігу грошей самостійним фактором впливу на ринкову кон’юнктуру чи це лише механічний наслідок зміни маси грошей, коли при збільшенні маси швидкість зменшується, а при зменшенні - збільшується?

15.Коли можливо абстрагуватися від зміни швидкості обігу грошей при визначенні задач грошово-кредитної політики, а коли не можливо?

16.Коли зростання швидкості грошей можна розцінювати як позитивне явище, а коли як негативне?

17.Поясніть, чому при наданні банками позичок виникає грошово-кредитна мультиплікація?

18.Визначіть на яку суму зростуть за тиждень пасиви комерційного банку А за таких умов:

- в понеділок торгова організація внесла на свій рахунок 150,0 тис. грн.;

- за рахунок і в обсязі вільного резерву, що виник, банк у вівторок надав кредит приладобудівному заводу;

- у середу завод за рахунок одержаної позички розрахувався з металобазою, що також є клієнтом банку А;

- в п’ятницю банк за рахунок нового вільного резерву і в повній його сумі надав кредит автотранспортному підприємству і спрямував на його поточний рахунок. До кінця робочого дня це підприємство не використало надану позичку;

- норма обов’язкового резервування на цьому тижні становила 20%.

[1] Див. В. Д. Лагутін “Гроші та грошовий обіг” .- К.- 1998.- С.20; “Денежное обращение и кредит”. Під редакцією В. С. Геращенко.- М.- 1986.- С.111.

[2] Див. “Гроші та кредит”. Авт. кол. під кер. М. І. Савлука.- К.- 1992.- С.42, 47.

[3] Див. “Деньги, кредит, банки”. Під ред. О. І. Лаврушина.- М.- 1998.- С. 59-60.

[4] Див. там же, стор. 60-61. Подібний формальний підхід властивий і вказаному вище посібнику В. Д. Лагутіна, автор якого, розділивши грошовий оборот на 2 сфери - готівкову і безготівкову, - називає кожну з них уже обігом, ніби просте ділення могло змінити суть явища.

[5] Див.: Едвін Дж. Долан. Макроекономіка. - СПб. - 1994.- С. 27-51.

[6] Подібні допущення мають місце і в західних моделях кругообороту продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ринкових системах значно менша, ніж в сучасних умовах України, де переважає поки що державна власність, заощадження населення та грошовий ринок розвинуті слабо.

[7] Про це свідчить відсутність в моделі зустрічної паралельної лінії.

[8] Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпорту вона може в натурі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот світового ринку. Якщо ж вона не конвертована чи обмежено конвертована, то імпорт оплачується іноземною валютою, яку імпортери купляють на валютному ринку, внаслідок чого відповідна її маса також не поступить на внутрішній ринок продуктів.

[9] Під поточною касою мається на увазі сума грошей в касах та на поточних рахунках фірм і сімейних господарств.

[10] Потоки 15 та 16 формуються також внаслідок валютних інтервенцій центральним банком. При скупці іноземної валюти в централізовані резерви виникне потік 15, а при продажу валюти з централізованих резервів виникне потік 16.

[11] В цей перелік не входять комерційні банки, поскільки їх грошові запаси зформовані переважно з вкладів клієнтів, що вже враховані в масі грошей через їх власників.

[12] Падіння внутрішньої вартості гривні визначено відповідно до рівня інфляції, який за 3 роки становив 157,3%, а зовнішньої вартості - відповідно до зниження курсу гривні щодо долара США, яке за 3 роки становило 225,0%.

[13] Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей. Через випуск грошей банки повсякденно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів у готівці та в безготівкових платежах. Поскільки одночасно з випуском гроші надходять до банків, то сума надходжень покриває переважну частину випуску. І тільки та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей, є емісією.

[14] Агрегати грошової маси зростають не на всю суму готівкової емісії, поскільки частина її осідає в касах банків, залишки яких не враховуються в агрегатах грошової маси.