Мал. 3.9. Діалогове вікно Создать сообщение.

У поле Кому: необхідно ввести електронну адресу адресата, у поле Копия: – електронну адресу адресата, якому буде послана копія листа, у поле Тема: – інформацію, яка б повідомляла, від кого або з якою метою посланий лист, а також у поле тексту листа надрукувати сам лист та натиснути на кнопку Отправить.

3.3. Пошук інформації в мережі Інтернет

Мережа Інтернет – це мільйони документів з текстовою інформацією (а також з графікою, аудіо, відео). Щоб знайти потрібну інформацію, клієнту мережі часто доводитися перебирати сотні веб-сторінок (іноді без особливого успіху), витрачати багато сил і нервів, а також грошових коштів. За станом на початок 2002 року Веб-ресурси оцінюються більш ніж у 900 мільйонів Веб-сторінок.

Для пошуку інформації використовуються спеціальні пошукові служби. Звично пошукова служба – це компанія, що має свій сервер, на якому працює якась пошукова система. Послуги абсолютної більшості пошукових служб безкоштовні, але, проте, за темпами зростання сьогодні – це найефективніший бізнес у світі! Всього за декілька років такі служби як Yahoo, Alta Vista, Inktomi і деякі інші розвинулися від лабораторних проектів до великих компаній.

Кращі пошукові служби у відповідь на запит користувача проглядають індекси за десяті частки секунди і негайно виводять списки посилань, що ведуть до необхідних ресурсів. Якість пошуку залежить від двох чинників: коефіцієнта попадання і коефіцієнта обхвату. Перший показує, який відсоток посилань, виданих інформаційно-пошуковою системою, дійсно відноситься до тієї теми, яка цікавить клієнта. Коефіцієнт обхвату показує наскільки база даних пошукової системи відображає істинну кількість інформації, що є з даної теми у світі.

Без пошукових служб взагалі важко уявити собі роботу в мережі Інтернет. Люди використовують ці системи для пошуку рефератів, книг, програм, фірм, товарів тощо.

З початку 90-х років ХХ століття інтенсивно розвиваються довідкові служби мережі Інтернет, які допомагають користувачам знайти потрібну інформацію.

Пошукові служби мережі Інтернет можна розділити на два класи: універсальні і спеціалізовані.

Універсальні служби, які ще мають назву інформаційно-пошукові системи, використовують звичний принцип пошуку в неструктурованих документах – за ключовими словами.

Ключовим словом (Keyword) документа називається окреме слово або словосполучення, яке якимось чином відображає зміст даного документа. У багатьох текстових процесорах ключовим словом є текст за яким здійснюється пошук потрібної інформації.

Інформаційно-пошукова система – це комплекс програм і потужних комп’ютерів, що виконують такі функції.

1). Спеціальна програма (пошуковий робот) безперервно проглядає сторінки мережі Інтернет, вибирає ключові слова і адреси документів, у яких ці слова знайдені.

2). Веб-сервер приймає від користувача запит на пошук і передає його спеціальній програмі – пошуковій машині.

3). Пошукова машина проглядає базу даних індексів, складає список сторінок, які задовольняють умовам запиту (точніше список посилань на ці сторінки) і повертає його веб-серверу.

4). Веб-сервер оформляє результати виконання запиту в зручному для користувача вигляді і передає їх на машину клієнта.

Найчастіше користуються такими інформаційно-пошуковими системами Google (www.google.com), AltaVista (www.altavista.com), Yahoo (www.yahoo.com) – це так звані „глобальні пошукові системи”, які доречно використовувати при пошуку англомовної інформації на закордонних сайтах.

Наступний клас інформаційно-пошукових систем – Рамблер (www.rambler.ru), Яндекс (yandex.ru), Апорт! (aport.ru), якими є сенс користуватися при пошуку російськомовної інформації.

До українських пошукових систем належать: Мета (www.meta-ukraine.com); Інтернетрі (www.internetri.net); Брама (www.brama.com.ukr.html); NSearch (www.search.kiev.ua).

Пошук графічної інформації (зокрема і відео інформації) – ще принципово нерозв’язне питання в комп’ютерній технології.

Internet Explorer не займається пошуком: він приймає від користувача запит, обробляє його і передає відповідній пошуковій системі. Наприклад, якщо потрібно вести пошук інформаційно-пошуковою системою Alfa Vista, треба набрати текст запиту в полі введення Alfa Vista і натискувати кнопку <Поиск>. Як сформувати запит? В основі запитів на пошук і вибірку інформації лежить апарат алгебри логіки. Проте пошук у мережі Інтернет менш формалізований, ніж у структурованих базах даних.

Як приклад розглянемо деякі запити в Alfa Vista. Найпростіший запит – відібрати сторінки в Інтернет, який містить задане слово, наприклад „Інформатика”. Якщо запит складається з декількох слів, то в Alfa Vista передбачені такі можливості.

1). Декілька слів, вибраних через пропуск, позначають запит, відповідний логічній операції ОR (або). Наприклад, за запитом шкільна інформатика будуть оформлені сторінки, на яких є або „Інформаційні” або „Технології” (або відразу обидва слова). Число таких документів дуже велике: в них можуть потрапити сторінки, що не мають ніякого відношення до інформатики.

2). Декілька слів, укладених у лапки, сприймаються системою як єдине ціле. Наприклад, за запитом „Інформаційні технології” будуть відібрані документи, в яких є цей символьний рядок.

3). Слова, сполучені знаком “+” (плюс), відповідають логічній операції AND. Наприклад, за запитом Інформаційні + технологія будуть відібрані документи, в яких міститися обидва ці слова. Ясно, що кількість таких документів буде не менше кількості документів, відібраного по другому запиту.

– це тематичні каталоги (subject catalogs), в яких зібрані більш менш структуровані відомості про адреси серверів з тієї або іншої тематики. На відміну від універсальних баз індексів, тематичні каталоги складаються фахівцями і забезпечують клієнта достовірнішою систематизованою інформацією.

Крім того, багато сайтів мережі Інтернет мають власні механізми пошуку інформації. У першу чергу це механізм контекстного пошуку, а також спеціалізований пошук по прізвищах (наприклад, персони комп’ютерного бізнесу), товарах (рекламні сайти), фірмах.

У мережі Інтернет існують спеціалізовані веб-вузли, призначені для пошуку інформації. У пошукових вузлах використовуються власні індекси Інтернету, що постійно обновляються особливими програмами, які називаються „павуками” (spiders). Програма-павук обстежує веб-сторінку, перевіряючи кожне посилання на ній, потім на сторінках, що адресуються посиланнями, і повідомляє свого власника про всі сторінки для подальшої індексації.

Кожний пошукова служба не схожа на інші, і слід познайомитися з можливостями різних пошукових служб. Вивчіть якомога більше пошукових універсальних та спеціалізованих пошукових служб. Взнайте, які функції має в розпорядженні кожний з них, зверніть увагу, чи є в ньому всі функції, якими ви хотіли б скористатися. Прочитайте всю інформацію, опубліковану власниками про пошукову службу. І нарешті, виконайте декілька пробних пошукових операцій із знайомої вам тематики, а потім оцініть якість результатів. Відшукавши необхідну пошукову службу, закладіть закладкою його головну сторінку, для подальшого її використання для пошуку потрібної вам інформації в мережі Інтернет.

Поради для користувачів пошукових служб:

- можна обійтися без пошукового механізму, якщо адреса, наприклад, веб-сторінки, де міститься інформація, вам відома;

- економте час, обмеживши галузь пошуку конкретною категорією;

- при пошуку власного імені використовуйте режим пошуку „точно за фразою” і лапки, якщо це можливо;

- якщо в результаті було знайдено дуже мало сторінок, перейдіть з режиму пошуку „точно за фразою” у режим пошуку за всіма словами, з нього – в режим пошуку за одним із слів або використовуйте менше ключових слів;

- якщо в результаті пошуку були знайдені дуже багато сторінок, то перейдіть з режиму пошуку за одним із слів у режим пошуку за всіма словами або додайте більше ключових слів;

- для того щоб взнати відповіді на прості питання (наприклад, яка висота Ейфельовой вежі), зверніться на вузол, що сприймає питання на доступ у мережу Інтернет.

3.4. Інтернет-технології в системах навчання студентів

Сучасні вимоги до систем навчання у вищих навчальних закладах припускають рішення багатьох питань, головним з яких є формування особистості, конкурентноздатної та успішної в інформаційно-комп’ютерному середовищі. І, звичайно, пошук розв’язання цих завдань цілком виправдано треба шукати у середовищі інформаційно-комп’ютерних дисциплін, вивчення яких формує у студентів інформаційну культуру, підвищує рівень їх „мережної” логіки.

У навчально-виховному процесі вищої школи формування мережних децентралізованих моделей навчання все більш помітно. Саме мережна модель обміну знаннями постає на сьогодні однією із найперспективніших моделей дистанційного навчання[104, с. 11].

Повсюдне використовування мережних ресурсів Інтернет, що є продуктом інтелектуальної діяльності самої кваліфікованої частини працездатного населення суспільства, визначає необхідність підготовки у підростаючому поколінні творчо активного резерву. З цієї причини стає актуальною розробка певних методичних підходів до використовування засобів інформаційних технологій для реалізації ідей особистісно розвиваючого навчання. Зокрема, для розвитку творчого потенціалу індивіда, формування студента вищого навчального закладу вміння здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів рішення задач – як навчальних, так і практичних.

Не менше важливе завдання забезпечення психолого-педагогічними і методичними розробками, спрямованими на виявлення оптимальних умов використовування засобів мережних технологій з метою інтенсифікації навчального процесу, підвищення його ефективності і якості.

Педагогічними цілями використовування засобів Інтернет-технологій у навчанні студентів є такі.

Розвиток особистості дорослої людини, підготовка індивіда до комфортного життя в умовах інформаційного суспільства:

- розвиток мислення (наприклад, наочно-дієвого, наочно-образного, інтуїтивного, творчого, теоретичного видів мислення);

- естетичне виховання (наприклад, за рахунок використовування технології мультимедіа);

- розвиток комунікативних здібностей особистості майбутнього фахівця;

- формування вмінь приймати оптимальне рішення або пропонувати варіанти рішення в складній ситуації (наприклад, за рахунок використовування комп’ютерних ігор, орієнтованих на оптимізацію діяльності з ухвалення рішення);

- формування інформаційної культури, умінь здійснювати обробку інформації.

Реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства:

- підготовка фахівців у галузі інформаційних технологій;

- підготовка користувача, який вміє користуватися засобами Інтернет-технологій.

Інтенсифікація навчально-виховного процесу:

- підвищення ефективності і якості процесу навчання за рахунок реалізації можливостей послуг мережі Інтернет;

- забезпечення спонукальних мотивів (стимулів), що обумовлюють активізацію пізнавальної діяльності (наприклад, за рахунок комп’ютерної візуалізації навчальної інформації, вкраплення ігрових ситуацій, можливості управління, вибору режиму навчальної діяльності);

- поглиблення міжнаукових зв’язків за рахунок використовування сучасних засобів обробки інформації, зокрема і аудіовізуальної.

Засоби оперативного он-лайнового доступу до інформації додали якісно нові можливості електронному навчанню. У вищій школі України вони активно розвиваються у вигляді вживання електронних підручників і технології обміну текстовою інформацією за допомогою електронної пошти.

Оперативний доступ до інформаційних ресурсів, що розділяються, дозволяє дістатися до видалених баз даним, інформаційно-довідковим системам, бібліотекам під час вивченні певної дисципліни.

Педагогіка Інтернет-технологій швидко розвивається і стає одним із провідних напрямів теорії навчання у вищих навчальних закладах. Цей напрям базується на таких ключових принципах:

– принцип цільової установки на неперервність навчання, що забезпечує не просто ступеневе і поетапне навчання dпродовж життя в умовах інформаційного суспільства, а всебічний розвиток студента, професійне його становлення, поступове збагачення творчого, інтелектуального, інформаційного і духовного потенціалів, постійне зростання його професійно-значущих якостей;

– принцип інтерактивності навчання студентів, що передбачає діалог як провідну форму навчально-пізнавальної суб’єктно-суб’єктної і суб’єктно-об’єктної взаємодії;

– принцип проблемності навчання студентів, що ґрунтується на створенні проблемних навчальних ситуацій, розкриття сутності і практичного значення яких сприяє якісному засвоєнню студентами навчального матеріалу;

– принцип співпраці, співробітництва і співтворчості, що зумовлює обмін знаннями, розвиток спільної діяльності педагогів і студентів у дискусіях, обговореннях, колективних оцінках результатів навчання;

– принцип спрямованості на формування рефлексивних умінь як усвідомлення, розуміння, самопізнання і самооцінки студентами власних досягнень, глибоке переосмислення своїх невдач та визначення варіантів виходу із професійно спрямованих ситуацій, які склалися, що сприяє формуванню відповідальності студентів за результати навчання;

– принцип спрямованості на досягнення інтегративного кінцевого результату навчання, що забезпечує створення нової міждисциплінарної якості знань, умінь і навичок і, врешті, сприяє подальшому діалектичному розвитку такого навчання;

– принцип доступності до сервісів мережі Інтернет, тобто спеціального програмного забезпечення, яке потрібно інсталювати на комп’ютері. Таке програмне забезпечення об’єднують між собою не лише комп’ютери й документи, але й людей, які користуються цими комп’ютерами, документами сервісами. З розвитком програмного забезпечення мережна діяльність або мережна поведінка інших людей стає для нас усе доступнішою. Спільні дії учасників сучасних мережних об’єднань найчастіше мають децентралізований характер.

Мережна педагогіка розвивається в тісному зв’язку з розвитком мережі Інтернет і залежить від стану її розвитку. Сучасна концепція розвитку всесвітньої паутини одержала назву Веб 2.0.

Появу терміна Веб 2.0 прийнято пов’язувати зі статтею Тіма О’Рейлі – “What Is Web 2.0” – від 30 вересня 2005 року. Треба відзначити, що обговорення нових можливостей і поява нового класу задач і програм О’Рейлі почав ще в минулому столітті у статті про комп’ютери, програмне й інформаційне забезпечення. Основну критику в цій статті й у всьому збірнику праць ідеологів вільних програм було спрямовано на перехід від світу, в якому основою інформаційної діяльності були комп’ютери та встановлене на них програмне забезпечення, до світу, де платформою для спільних дій слугує Всесвітня павутина й інформаційні додатки [104, с. 13].

Веб 2.0 як рух є скоріше соціальним, ніж технологічним феноменом. Він передбачає активну участь людей у наповненні мережі матеріалами, в обміні своїми навичками й уміннями.

Серед різноманіття способів класифікації сервісів Веб 2.0 найпростішою є, користувацька класифікація за способом використання:

- мережні щоденники, робочі записки вчителів, шкільні щоденники спільноти Живого Журналу з використанням блогів;

- сервіси колективного зберігання закладок, наприклад, посилання на веб-сторінки, що зацікавили; соціальні пошукові системи (google та ін.);

- колективне редагування гіпертекстів (ВікіВікі, HTML-теги);

- соціальні фотосервіси, призначені для зберігання й подальшого особистого чи спільного використання медіафайлів – фотографій, схем, малюнків (наприклад, сервіс флікр – http://flickr.com);

- мережеві карти знань (mind map) – спосіб зображення процесу спільного системного мислення за допомогою схем (наприклад, сервіс Bubbl.us);

- спільне збереження медіаматеріалів – презентацій, відеозаписів, навчальних фільмів, віртуальних ігор (наприклад, соціальний сервіс Youtube);

- географічні сервіси – мобільні пристрої, наприклад, кишенькові комп’ютери та перекладачі, GPS-навігатори, мобільні телефони, відеокамери, цифрові фотоапарати тощо;

- спільне редагування документів, електронних таблиць, наприклад офісні додатки Google [104].

З моменту виникнення мережі Інтернет список наданих видів сервісів (послуг) постійно зростає. Якщо на початку в основному використалась електронна пошта, то зараз найпопулярнішою послугою є World Wide Web (WWW), яка є найрозповсюдженішим сервісом мережі Інтернет і призначена для передачі та відтворення на окремих комп’ютерах гіпертекстових документів.

Основна риса технології Веб 2.0 – це саме сервіси веб-зв’язку (див. табл. 3.1). Крім цього, провайдер, що надає доступ до мережі Інтернет, може підтримувати не всі можливі послуги.

Мережа Інтернет, крім усього іншого, може використовуватися для завантаження вільно розповсюджуваних програм, ігор, зображень і звукових файлів.

Таблиця 3.1