Торгівля на аукціонах і тендерах

Передбачається, що договір, якщо інше не витікає з його сутності, може бути укладений шляхом проведення торгів. У цьому випадку договір укладається з особою, що виграла торги.

Як організатор торгів може виступати власник речі або власник майнового права, або спеціалізована організація. Спеціалізована організація діє на основі договору з власниками речей або власниками майнових прав і виступає або від їх імені, або від свого імені.

Торги проводяться в формі аукціону або конкурсу.

Переможцем торгів на аукціоні визнається особа, що запропонувала найбільш високу ціну, а за конкурсом - особа, яка за висновком конкурсної комісії заздалегідь призначеної організатором торгів, запропонувала кращі умови.

Аукціони і конкурси можуть бути відкритими і закритими. У відкритому аукціоні або конкурсі може брати участь будь-яка особа. У закритому аукціоні або конкурсі беруть участь тільки особи, запрошені для цієї мети.

Торги можуть бути внутрішніми і міжнародними.

Повідомлення про проведення торгів повинне бути зроблене організатором не менш ніж за тридцять днів до їх проведення. Повідомлення повинно містити інформацію про час, місце і форму торгів, їх предмет і порядок проведення, в тому числі про оформлення інформації про початкову ціну.

У випадку, якщо предметом торгів є тільки право на укладення договору, в повідомленні про майбутні торги повинен бути вказаний термін, що надається для цього.

Якщо інше не передбачене в законі або в повідомленні про проведення торгів, організатор відкритих торгів, що зробив повідомлення, має право відмовитися від проведення аукціону в будь-який час, але не пізніше ніж за три дні до настання дати його проведення, а конкурсу - не пізніше ніж за тридцять днів до проведення конкурсу. У випадках, коли організатор відкритих торгів відмовився від їх проведення з порушенням вказаних термінів, він зобов'язаний відшкодувати учасникам нанесений ними реальний збиток.

Організатор закритого аукціону або закритого конкурсу зобов'язаний відшкодувати запрошеним ним учасникам реальний збиток незалежно від того, в який саме термін після направлення повідомлення сталася відмова від торгів.

Аукціон (від лат. auctio - продаж з публічного торгу) - спосіб продажу товарів, що володіють індивідуальними властивостями, з публічного тор заздалегідь встановлений час і призначеному місці.

Аукціонні торги - вид ринкової торгівлі, коли продавець, бажаючи отримати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію кількох покупців, присутніх при продажу. При цьому продавець призначає стартову ціну товару, яка збільшується в ході аукціону до граничного рівня, виходячи з платоспроможності присутніх при продажу покупців.

Цей вид торгівлі використовується переважно для збуту порівняно і обмеженого переліку товарів: хутра, предмети антикваріату, художні вироби, коні, вироби з дорогоцінних металів та ін.

Аукціони організовуються підприємствами (фірмами), що спеціалізуються на їх проведенні, наприклад акціонерними товариствами, кооперативами, асоціаціями і т.п. Аукціони можуть проводитися і підприємствами, для яких торги не є основним видом діяльності, однак, статутом передбачене право на їх проведення. До цієї організаційної форми відносять аукціони, які проводять біржі, салони художників, музеї, постійно діючі виставки, торгові організації і підприємства та ін.

У залежності від порядку організації аукціони бувають примусові, які проводять, як правило, державні організації з метою продажу конфіскованих і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого в термін майна і т.п., і добровільні, що проводяться з ініціативи власників товарів (майна) з метою найбільш вигідного їх продажу.

За технологією проведення аукціони також розрізняються. При так званому англійському аукціоні торги починаються з оголошення мінімальної ціни, встановленої продавцем, після чого покупці роблять до неї надбавки на личину не нижче мінімальної надбавки, вказаної в правилах проведення торгу. Інші аукціони ведуться з поступовим зниженням спочатку названої, явно завищеної, стартової ціни (це так званий аукціон із зниженням цін, або голландський) доти, поки один з покупців не висловить згоди купити даний товар за цією ціною.

Аукціонний торг з підвищенням цін може вестися гласним і негласним способами.

У випадку негласного (німого) торгу покупці подають аукціоністу заздалегідь обумовлені знаки про згоду підняти ціну на встановлену величину надбавки. Аукціоніст кожний раз оголошує нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення торгу дозволяє зберегти в таємниці ім'я покупця.

Аукціони є комерційними організаціями, що мають в своєму розпорядженні відповідні приміщення, обладнання і кваліфікований персонал.

На відміну від звичайного продажу на аукціоні знімається відповідальності продавця за якість проданого товару.

Порядок проведення аукціону

Управління проведенням аукціону здійснюється аукціонним комітетом, і його складу включаються голова (директор аукціону), комерсант, юристконсульт, експерт, аукціоніст, бухгалтер.

Для прийому товарів на аукціон продавці повинні оформити так звану пропозицію по висуненню товару на аукціон. У пропозиції вказується повне найменування товару, його короткий опис, характеристика споживчих властивостей і якості, дані про кількість, а також інформація про власника.

Товари (майно), що продаються на аукціоні, підлягають експертній оцінці (із залученням необхідних фахівців, яка завершується встановленням стартової ціни. У деяких випадках продавець і працівники аукціонного комітету можуть домовлятися про «резервну» ціну, нижче за яку товар не може бути проданий. Всі умови аукціонного продажу товару фіксуються в аукціонній угоді, що підписується зацікавленими сторонами.

Аукціони завчасно оповіщають продавців (постачальників) про терміни проведення торгу. Для цього до початку аукціону, як правило, за 1,5-2 місяці, в пресі вміщуються рекламні оголошення з наведенням умов, місця і часу проведення торгів, кількості і асортименту товарів, що пропонуються продажу. Дуже ефективним засобом інформування служать барвисто оформлені рекламні щити і транспаранти, що розташовуються в місцях проведення аукціону, на території торгових підприємств, фасадах будівель, де зводиться аукціон. На транспарантах, рекламних афішах вказують режим роботи аукціону, дату і час проведення торгів, перелік товарів, що приймаються до продажу, майно та ін. Нарівні з цим може застосовуватися радіо- і телевізійна реклама, розсилка можливим покупцям рекламних брошур-проспектів, рекламних листків і т.д.

Торги починаються в заздалегідь визначений день і годину і проводяться, в основному, в спеціальному аукціонному залі.

В деяких європейських країнах застосовуються автоматизовані способи проведення торгів. Зміни ціни у бік підвищення або зниження фіксуються покупцями за допомогою електричних кнопок, приєднаних до циферблатів, на яких відбивається ціна. Лот купує той, хто перший натисне електричну кнопку, що зупиняє стрілку циферблата. Покупець визначається по ввімкненій заблокованій лампочці. Автоматизовані системи проведення аукціону дозволяють істотно прискорити процес проведення торгів.

Одним з методів розміщення (видачі) замовлень на постачання товарів і підрядів на виконання певних робіт є проведення конкурсу або тендера.

Конкурс - особлива форма видачі замовлень на постачання товарів або на виконання робіт, яка передбачає залучення пропозицій від кількох постачальників або підрядчиків з метою забезпечення найбільш вигідних комерційних та інших умов операції для організаторів торгів.

Суть конкурсних торгів стисло можна охарактеризувати таким чином покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) на товар або послуги із заздалегідь певними характеристиками і після порівняння отриманих пропозицій підписує договір (контракт) з тим продавцем (постачальником) або підрядчиком, який запропонував найбільш вигідні для покупця (замовника) умови.

Під час продажу за інвестиційним конкурсом право придбання акцій за номінальною вартістю отримує особа, що запропонувала за це право максимальні інвестиції на розвиток даного акціонерного товариства на найбільш сприятливих для останнього умовах.

Під час продажу за комерційним конкурсом право придбання акцій отримує особа, що запропонувала за них максимальну ціну і погодилася виконати певні умови, встановлені перед проведенням конкурсу.

Конкурсні торги поділяються на внутрішні і міжнародні. Міжнародні торги (tenders) - спосіб закупівлі товарів, розміщення замовлень і видачі підрядів, що передбачають залучення до певного, заздалегідь встановленого терміну пропозицій від кількох постачальників або підрядчиків різних країн і укладення контракту з тим, чия пропозиція найбільш вигідна організаторам торгів (за ціною та іншими комерційними та технічними умовами).

В залежності від способу проведення розрізняють торги відкриті (публічні) і закриті (обмежені або негласні).

До участі у відкритих торгах допускаються всі бажаючі фірми та організації: місцеві і іноземні. Шляхом відкритих торгів в основному розміщують замовлення на стандартне і універсальне обладнання, а також на невеликі обсягом підрядні роботи.

До участі в закритих торгах запрошуються лише певні фірми, яким насилаються спеціальні запрошення. В основному це престижні, відомі в даній галузі виробництва фірми, що мають великий досвід і добре технічно озброєні Через закриті торги розміщуються замовлення на унікальне, складне і спеціальне обладнання, комплектні вироби і т.д.

Організатори торгів, що ухвалили рішення про розміщення замовлень через торги, створюють тендерні комітети, до складу яких входять технічні і комерції) експерти, представники адміністрації. Головами тендерних комітетів, як правил призначаються керівники організацій, що проводять закупівлю.

Тендерні комітети здійснюють всю організаційну роботу по проведенню торгів. Вони публікують оголошення про торги, розповсюджують їх умови між учасниками, аналізують представлені пропозиції і виносять рішення про переможного конкурсного торгу, якому і передається замовлення. Умови торгів, як правило являють собою друковані документи, що містять порядок представлення пропозицій, розгляду їх тендерним комітетом і прийняття рішень про передачу замовлень. Вони включають технічні і комерційні умови контрактів, які будуть підписані між замовниками і постачальниками, що виграли торги, а також перелік спеціальних гарантій, які повинні представити учасники торгів.

До встановленого тендерним комітетом терміну закриття торгів їх учасники і комісійні, технічні і комерційні пропозиції. З метою збереження комерційної таємниці учасники торгів передають свої пропозиції в останні хвилини І закриттям торгів. Після закриття торгів учасники не мають права змінювати умови своїх пропозицій і зобов'язані у разі отримання замовлення виконати і суворо відповідно до представлених пропозицій. Щоб виключити можливість відмови учасників від своїх пропозицій, умови торгів передбачають обов'язок претендентів надавати банківські гарантії серйозності пропозицій (bid bond) у розмірі 1-3% загальної суми пропозиції.

Удень закриття торгів тендерні комітети організовують публічне розкриття

пропозицій. У присутності всіх учасників торгів керівники тендерних комітетів розкривають пакети з пропозиціями, називають фірми або склади консорціумів, що подали пропозиції, а також оголошують запропоновані учасниками ціни. Такі торги і називаються гласними.

Оферент (учасник торгів), пропозиція якого прийнята, отримує про відповідне повідомлення. Інші ж оференти, як правило, не повідомляються про результати торгів, але, направивши відповідний запит в тендерний комітет, вони можуть отримати потрібну їм інформацію. У деяких країнах результати торгів публікуються в бюлетенях, що спеціально випускаються, або газетах.

Відповідно до умов торгів у всіх країнах оферент, що виграв торги ш обладнання, зобов'язаний внести заставу як гарантію виконання замовлення і всіх умов постачання. її розмір, як правило, складає від 5 до 10% вартості замовлення. Після виконання замовлення гарантійна застава повертається постачальнику, причому спосіб цього повернення також може бути різник або повністю після постачання обладнання, або частинами по мірі виконання замовлення (пропорційно постачанню). Організатори торгів, що виступають після проведення торгів вже в ролі замовників, мають право використати цю заставу для покриття окремих претензій, що виникають в ход виконання замовлення (у разі постачання неякісного обладнання, порушення термінів постачання і т.п.).

Завершальним етапом проведення конкурсних торгів є підписання контракту з фірмою, що виграла торги. Зміст такого контракту аналогічний звичному контракту купівлі-продажу. Однак, іноді він може містити деякі специфічні умови, що стосуються способів перевезення або використання торгового флоту своєї країни та ін.

Оптові ярмарки

Прогресивною формою оптової закупівлі є укладення договорів на і постачання товарів на оптових ярмарках.

Продаж-закупівля товарів на оптових ярмарках - одна з найстаріших форм оптової торгівлі. Оптові ярмарки проводилися ще в дореволюційний період, коли широкою популярністю користувалися Нижегородська, Київська, Харківська та інші ярмарки. У період централізованої, адміністративної економіки оптові ярмарки набули поширення в середині 60-х років. У цей час вони мали позитивне значення, оскільки дозволяли покупцям більш вільно закупити товари за представленими зразками, швидше оформити операції договорами, ніж у звичайній практиці тих років, посилити вплив на промисловість. Крім того, в ту пору ярмарки були прогресивним явищем, оскільки відроджували дух конкуренції між виробниками однакових товарів. Однак надалі оптові ярмарки стали набувати все більш адміністративно-директивного характеру - їх організовували державні органи управління; порядок їх проведення суворо регламентувався; переважав продаж і закупівля товарів, що розподілялися централізовано за твердими роздрібними цінами згідно за планом прикріплення покупців до постачальників.

На першому етапі переходу до ринкових відносин оптові ярмарки в їх адміністративно-директивному вигляді втратили своє значення, оскільки не забезпечували вільних ринкових відносин і комерційної ініціативи виробників товарів і споживачів. У цей період комерційним цілям в більшій мірі почали відповідати нові торгово-посередницькі структури - постійно діючі товарні біржі. Однак надалі оптові ярмарки, як оптові торги, що епізодично проводяться на вільній ринковій основі, відновлюють своє значення і роль їх зростає. Основна мета ярмаркових торгів - оптовий продаж і закупівля товарів, укладення прямих договорів або контрактів між продавцями і покупцями. На оптових ярмарках посилюється вплив торгових організацій на виробництво товарів відносно їх асортименту і якості, прискорюється процес укладення договорів, оскільки постачальники і покупці знаходяться в безпосередньому контакті.

У ринковій економіці отримали розвиток оптові ярмарки міжнародного або загальнодержавного масштабу, а також оптові ярмарки регіонального (місцевого) значення. У міжнародних або загальнодержавних оптових ярмарках беруть участь міжнародні компанії (фірми) - постачальники товарів з ближнього або дальнього зарубіжжя. їх організують державні органи управління, а також великі комерційні структури.

На оптових ярмарках місцевого масштабу, на відміну від постійно діючих товарних бірж по торгівлі однорідними товарами, здійснюються операції з купівлі-продажу товарів складного асортименту, що випускаються місцевими виробничими підприємствами. На таких оптових ярмарках покупці здійснюють закупівлю товарів за вільними цінами на основі індивідуального підбору, порівняння і вибору з асортименту продукції різних виробників. Крім територіальної ознаки, оптові ярмарки класифікуються також за товарною та галузевою ознаками.

Товарна ознака означає вид (види) товарів, що реалізуються на ярмарку. За цією ознакою ярмарки можуть бути спеціалізованими (наприклад, ярмарок виробів легкої промисловості, парфумерно-косметичних товарів, бакалійних товарів, автомобілів та ін.) і універсальними (реалізовуються різні види товарів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва). За галузевою ознакою ярмарки поділяються на галузеві (проводить одна виробництва товарів), міжгалузеві, що охоплюють вироби різних галузях виробництва (машинобудівної, легкої, харчової та інших галузей). В сучасних умовах для проведення ярмарків створюються спеціальні, постійно діючі організаційні структури, наприклад Всеросійське акціонерне товариство «Нижегородський ярмарок».

Предметом діяльності ярмарку є надання комплексу послуг учасникам з укладення торгових операцій, налагодження ділових контактів, упорядкування процесу оптової торгівлі, аналізу і підготовки кон'юнктурної інформації, організація реклами.

Характерними рисами оптової ярмаркової торгівлі є оптова реалізація-закупівля товарів за представленими зразками; періодичність проведення оптових ярмарків; попереднє встановлення термінів і місця продажу товарів; одноразова і масова участь оптових продавців і покупців товарів. Основний метод організації оптової реалізації товарів на ярмарках - виставки-продажі товарів за представленими зразками. Зразки товарів достався на ярмарок підприємствами-постачальниками за свій рахунок. Керівництво оптовим ярмарком здійснює постійно діючий ярмарковий комітет, до складу якого включаються відповідальні представники органів державної влади і управління торгівлею, промислових підприємств - виробників товарів, комерційних структур - покупців та інших підприємств. Рішення ярмаркового комітету з питань, що входять в його компетенцію, є обов'язковими для учасників ярмарку.

Ярмарковий комітет виконує наступні функції:

визначає терміни і місце проведення ярмарку;

створює робочі органи ярмарку (дирекцію, арбітраж, групу (бюро) обліку договорів та інші органи, необхідні для виконання перед ярмарком її завдань), затверджує їх керівників і склад;

визначає графіки зустрічей постачальників і покупців;

затверджує кошторис прибутків і витрат ярмарку, кількість коштів на її проведення і джерела їх отримання;

порядок, режим роботи ярмарку;

вирішує суперечки, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, в тому числі при узгодженні, зміні і уточненні специфікацій до договорів, або доручає вирішення таких суперечок арбітражу ярмаркового комітету і в цих випадках затверджує рішення арбітражу після закінчення терміну на оскарження і розглядає скарги на його рішення;

вирішує інші питання, пов'язані з організацією і проведенням ярмарку.

Рішення ярмаркового комітету оформляються протоколами, що підписуються головою ярмаркового комітету або його заступником.

Дирекція ярмарку здійснює керівництво групою (бюро) з обліку договорів, веде організаторську, рекламну і комерційну діяльність, пов'язану з підготовкою і проведенням ярмарку (оренда приміщень і торгових площ, їх обладнання і оформлення, підготовка необхідної документації, розміщення учасників, реклама товарів, оснащення оргтехнікою та АСУ, визначення регламенту роботи і т.д.); забезпечує приймання і зберігання представлених на ярмарок зразків і моделей товарів, сприяє технічним забезпеченням учасникам ярмарку в укладенні договорів, веде необхідну звітність.

Група (бюро) з обліку договорів веде необхідну облікову документацію і реєструє договори, укладені на ярмарку; аналізує хід укладення договорів і узгодження специфікацій, готує за дорученням ярмаркового комітету або) дирекції ярмарку відповідні аналітичні довідки, записки, пропозиції.

Арбітраж ярмаркового комітету забезпечує правове обслуговування] ярмарку; консультує учасників ярмарку з правових питань; розглядає переддоговірні суперечки, що виникають на ярмарку.

При організації ярмаркової (виставочної) торгівлі прийнято виділяти три основних етапи її проведення: попередній, організаційний і заключний.

Укладення договорів на постачання товарів проводиться безпосередньо на ярмарку. Крім того, на ярмарку сторони можуть уточнювати умови раніше укладених договорів і асортимент товарів, що підлягають постачанню.

У довгострокових договорах по прямих господарських зв'язках розгорнутий асортимент товарів у специфікаціях може бути узгоджений на неповний обсяг закуплених товарів з тим, щоб у встановлений в договорі термін додатково погодити розгорнений асортимент на весь обсяг постачання, і передусім за рахунок нових, більш технічно довершених товарів або модних і сезонних виробів.

Договори на продаж (постачання) товарів на ярмарках укладаються за наданими підприємствами-виробниками зразками і моделями товарів, а в окремих випадках по каталогах, проспектах, конфекційних картах та інших матеріалах, що характеризують товари.

Представники учасників ярмарку повинні мати належно оформлені повноваження (доручення) для укладення договорів і узгодження специфікацій.

При недосягненні угоди постачальник (покупець) в той же термін передає розбіжності на вирішення ярмаркового комітету (арбітражу). Якщо і сторона, що отримала протокол розбіжностей, в одноденний термін не передасть ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, на вирішення ярмаркового комітету (арбітражу), пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.

Договірні суперечки ярмарковим комітетом (арбітражем) розглядаються з участю уповноважених представників сторін не пізніше наступного, після отримання заяви. Протокол засідання арбітражу підписується арбітражами, що брали участь в розгляді суперечки. Витяги з протоколу видаються зацікавленим сторонам в день прийняття рішення. Рішення арбітражу ярмаркового комітету може бути переглянуте за заявою зацікавленої сторони, поданою не пізніше наступного дня після отримання витягу з протоколу. Рішення арбітражу переглядається ярмарковим комітетом не пізніше трьох днів від дня прийняття рішення.

Рішення ярмаркового комітету по переддоговірних суперечках і затверджені ярмарками рішення арбітражу по таких суперечках є остаточними.

Такий порядок прискорює і спрощує укладення договорів, усуває тривалий процес заочного листування і пов'язані з ним бюрократичні зволікання.

Розпад державної централізованої оптової торгівлі продовольчими товарами, приватизація оптових і роздрібних підприємств, ліквідація централізованої системи розподілу сільськогосподарської продукції і продовольства сприяли руйнуванню системи просування продовольчих товарів до споживачів. Багато продовольчих і плодоовочевих баз почали займатися розпродажем промислових товарів, сільськогосподарські виробники зіткнулися з проблемою збуту своєї продукції. При відсутності державного регулювання торгівлі продовольчими товарами посилився локальний монополізм переробної промисловості і роздрібної торгівлі, що призвело до зростання подібних цін на споживчі продовольчі товари, різкого скорочення споживання найважливіших продуктів харчування на душу населення.

Відсутність нової, відповідної до умов ринкової економіки системи розподілу, сучасного маркетингу продовольства сприяли формуванню нецивілізованого ринкового середовища у вигляді безсистемної діяльності маклерів, брокерів, комісіонерів, вуличних торговців і призвели до негативних наслідків в організації оптової торгівлі і руху продовольчих товарів. Проблема продовольчого забезпечення країни вимагала нових підходів до організації оптової торгівлі і руху продовольчих товарів та сільськогосподарської сировини для постачання населенню.

Оптимальною формою такої організації був визначений оптовий продовольчий ринок.

Оптові продовольчі ринки - місце купівлі-продажу конкурентоспроможної сільськогосподарської сировини і продовольства оптовими і роздрібної торговими підприємствами і приватними торговцями.

У багатьох країнах з ринковою економікою (Франція, Японія, Португалія та ін.) важливу роль відіграють оптові ринки, що займають середнє становище між оптовим ярмарком і товарно-сировинною біржею. Однак, на відміну від двох останніх, оптовий продовольчий ринок має в своєму розпорядженні власне складське господарство. Основними функціями оптових продовольчих ринків с:

забезпечення постачання населенню якісних продуктів харчування протягом цілого року, скорочення втрат сільськогосподарської продукції;

надання всім постачальникам сільськогосподарської продукції можливості стійкого виходу на конкурентний (немонополізований) ринок;

забезпечення єдиного облаштованого місця для здійснення операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства;

підвищення ефективності постачання і розподілу продовольства у великих містах, промислових центрах і окремих регіонах країни;

створення нових робочих місць, зменшення відтоку населення із сільської місцевості.

Реалізація таких функцій дозволяє створити необхідні умови виробникам, покупцям і посередникам для здійснення оптових операцій на основі конкуренції і скорочення витрат обігу, оптимізувати систему руху сільськогосподарської продукції і продовольства, транспортного та інформаційного забезпечення. Це також дозволяє упорядкувати діяльність посередників і виробників сільськогосподарської продукції і продовольства.

У той же час правилами роботи оптових продовольчих ринків не забороняється в окремих випадках роздрібна реалізація продукції фізичним особам-споживачам за оптово-відпускними цінами. У сільській місцевості можуть створюватися роздрібно-оптові ринки.

Структура оптових продовольчих ринків включає ринки, сформовані; територіальною ознакою: міжрегіональні, регіональні, міські, районні, сільські (селищні); спеціалізовані оптові продовольчі ринки (плодоовочеві, м'ясні, рибні, ринки худоби і т.п.); універсальні, що реалізують до 10 видів різної продукції (районні дрібнооптові продовольчі ринки і селищні). Для забезпечення функціонування великих територіальних оптових продовольчих ринків при них створюються спеціальні служби: інформаційні, розрахунково-фінансові, юридичні, громадського харчування і готельного господарств транспортні, а також державна служба сертифікації і контролю якості продукції.

На оптовому ринку передбачається павільйонно-секційна організація торгового процесу. Місцем проведення оптових торгів є торговий зал оптового ринку. Кількість і розташування товарних секцій в торговому залі оптового ринку визначаються адміністрацією ринку. Товарні секції розділяються між собою роз'ємними або стаціонарними перегородками. Кожна товарна секція надається, як правило, одному оптовому торговцеві.

Крім товарної секції або торгового місця, оптовий ринок повинен надавати приміщення для зберігання товару, обладнані відповідно до вимог зберігання окремих видів товарів.

Загальні принципи взаємовідносин між продавцем і покупцем на оптовому ринку регулюються цивільним законодавством, що засновується на визнанні рівності учасників господарських відносин, недоторканості їх власності, свободи договору, неприпустимості втручання адміністрації ринку в їх комерційну діяльність.

До учасників торгів на оптовому ринку відносяться:

власники товарів (виробники, оптові підприємства, посередники) або їх повноважні представники, що мають право ведення торгових операцій на ринку (продавці);

роздрібні торгові та інші підприємницькі структури, що мають доступ на оптовий ринок як покупці;

персонал оптового ринку, що бере участь в оформленні торгових операцій безпосередньо в товарних секціях.

Адміністрація оптового ринку забезпечує дотримання встановленого порядку ведення оптових торгів та ідентифікацію їх учасників.

Персонал оптового ринку, що обслуговує торговий процес, не має права здійснювати операції, а також прямо або непрямо втручатися в процес ведення торгів.

За формами участі оптовий ринок повинен надавати можливість ведення оптових торгів на основі довгострокової оренди продавцями місця в торговому залі; короткострокової оренди необхідних торгових площ та разової участі в оптових торгах з подобовою оплатою вартості торгового місця або спеціального ринкового мита, диференційованого по видах товару, що сплачується з обороту.

Орендарями торгових місць на оптовому ринку не обов'язково повинні бути власники товарів. Передбачається можливість оренди торгових місць агентами власників, комісіонерами, іншими посередниками.

Вибір форми торгів на оптовому ринку визначається власником товару, якщо інше не передбачене законом.

Оптові торги проводяться, як правило, на основі приватних угод продавця і покупця. В окремих випадках оптові торги можуть бути проведені на основі аукціону або конкурсу.

Право продажу оптових партій товарів номенклатури оптового ринку надається зареєстрованим на ньому оптовим продавцям за умови пред'явлення ліцензії на ведення торгової діяльності (у разі її ліцензування) і документів, що підтверджують якість товарів, які реалізуються, та стан здоров'я оптових продавців за встановленою для торгівлі формою.

Оптовий продавець має право вимагати від адміністрації оптового ринку наступне:

забезпечення санітарних норм і техніки пожежної безпеки;

компенсації вартості товару, втраченого у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків по забезпеченню торгового процесу;

заміни ваги і ваговимірювальних приладів, інвентаря та інструментів, що не відповідають технічним вимогам і санітарним нормам;

своєчасного вивозу сміття, тари і пакувальних матеріалів з торгового залу.

Оптовий продавець зобов'язаний:

дотримуватися правил торгівлі і внутрішнього розпорядку на оптовому продовольчому ринку;

дотримуватися санітарних, протипожежних вимог;

по закінченні торгів звільнити торгове місце, здати орендоване обладнання, інвентар та інструменти.

Керівник оптового ринку несе відповідальність за його загальний санітарний стан, дотримання в ньому санітарного режиму, а також санітар стан прилеглої території.

Винні в порушенні вимог санітарних правил притягуються до дисциплінарної, адміністративної або карної відповідальності.

Контроль за дотриманням санітарних вимог на оптовому ринку здійснюють органи та установи санітарно-епідеміологічної служби.

Обов'язком адміністрації оптового ринку є створення і підтримка в працездатному стані служби ваговимірювальних та інших приладів. Гирі, що використовуються на оптовому ринку, вага та інші вимірювальні прилади повинні мати чіткі клейма і повірятися у встановлені терміни згідно з діючим порядком органами державної метрологічної служби.

Використання ваговимірювальних приладів здійснюється шляхом оренди (лізингу) між адміністрацією оптового ринку і користувачем. У торговому залі оптового ринку на доступному для покупців місці повинна бути встановлена контрольна вага. Адміністрація оптового ринку несе відповідальність за технічний і санітарний стан гир, що видаються, ваг та інших вимірювальних приладів.

Загальний контроль за дотриманням правил торгівлі на оптовому продовольчому ринку здійснюється адміністрацією оптового ринку.

За порушення правил торгівлі або невиконання своїх обов'язків адміністрація оптового ринку несе відповідальність, передбачену контрактом, договором між адміністрацією оптового ринку і користувачем його послуг.

За розголошування адміністрацією оптового ринку інформації, що є комерційною таємницею, вона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

За відмову від реєстрації обсягів продажу на оптовому ринку винна сторона виплачує адміністрації неустойку в розмірах, обумовлених договором сторін. На оптовому ринку продавцеві забороняється розповсюджувати неправдиву інформацію, яка може призвести до штучної зміни кон'юнктури ринку товарів, що реалізуються. У цих випадках продавець може бути позбавлений права участі в оптових торгах.

За несплату накладених санкцій в 15-денний термін від дня виникнення права вимоги винна сторона може бути позбавлена права торгівлі на оптовому ринку до пред'явлення документа, що підтверджує перерахування грошей в погашення пред'явлених санкцій.

Всі відносини підприємницьких структур, що працюють на оптовому ринку, з його адміністрацією будуються на договірній основі.

Взаємовідносини оптових продавців з адміністрацією оптового ринку регулюються договором оренди.

Всі відносини спеціалізованих структур, що обслуговують господарську діяльність оптового ринку (інженерна інфраструктура, прибирання сміття, визначення якості товарів та ін.), з адміністрацією регулюються договорами підряду.

Абсолютні розміри тарифів, що стягуються на оптовому ринку, зборів і інших платежів визначаються адміністрацією оптового ринку і обумовлюються сторонами в договорах, що укладаються.

Дрібнооптові магазини-склади

Різновидом оптового ринку є дрібнооптові магазини-склади, орієнтовані переважно на дрібних покупців - роздрібних торговців, власників наметів, кіосків, невеликих магазинів, що закуповують товари дрібними партія-Дрібнооптові магазини-склади отримали за рубежем (Франція, США, Німеччина, Італія) широке поширення і називаються «кеш енд керри», що означає «плати і відвозь». Вони з'явилися вперше в 30-і роки, і їх мережа розвивається до цього часу.

Технологія роботи цих магазинів-складів проста і дуже ефективна, що обумовило їх появу і розвиток в нашій країні після переходу до ринкової економіки.

За рубежем магазин-склад являє собою приміщення, обладнане рядами стелажів. Магазин-склад діє за методом самообслуговування. Покупець має до всіх запасів товарів.

На нижніх ярусах стелажів товар викладений вільно, відкрито, щоб було зручніше розглянути і підібрати те, що необхідно покупцеві. Все, що покупець. вирішив придбати, він складає на возик. А далі - як в магазині самообслуговування: перед виходом встановлені вузли розрахунку, де касир отримує гроші за товар, а оператор виписує рахунок-фактуру. Доставка покупок до місця призначення проводиться покупцем.

Для великих складів, оснащених високопродуктивною технікою і обладнанням, частково або повністю автоматизованих, така технологія відпуску дрібних замовлень неефективна і пов'язана зі значними витратами. Як відомо, на цих підприємствах після обробки замовлення проходить 3-4 дні, поки товар відправлять в роздріб. І лише через тривалий час (1-2 місяці в умовах нашої країни) надходить на рахунок в банку оплата за нього. У «кеш енд керри» товарооборотність дуже висока. А експлуатаційні витрати зведені до мінімуму: немає необхідності в комплектувальних і експедиційних приміщеннях, підіймально-транспортному і вантажно-розвантажувальному обладнанні, що дорого коштує, штаті комірників, складських працівниках, вантажниках. Скорочується обсяг обліково-розрахункових операцій, пов'язаних з реалізацією товарів за безготівковим розрахунком і в кредит. Невисокий рівень витрат магазину-складу дозволяє встановлювати для покупців більш низькі ціни. У цьому одне з істотних переваг для торговців у «кеш енд керри». І ще одне перевага магазину-складу - широкий асортимент товарів, орієнтований на специфіку дрібних роздрібних підприємств. Закупівля товарів для магазинів-складів тільки на промислових підприємств за прямими зв'язками, що дозволяє реалізувати товари покупцям за більш низькими цінами.

В умовах ринкових відносин в нашій країні, де значна частка роздрібного товарообороту (понад 30%) припадає на дрібних приватних торговці яким доводиться закуповувати товари у різних, часто випадкових, постачальників, розвиток мережі дрібнооптових магазинів-складів є дуже перспективним. Організаційно-правові форми цього торгового підприємства можуть бути найрізноманітнішими: державні, муніципальні, приватні підприємства, кооперативи в формі господарських товариств та інших формах, передбачених чинним законодавством. Для магазинів-складів можуть бути пристосовані приміщення оптових складів колишніх оптових баз і контор, які використовуються не за призначенням або здаються в оренду різним організаціям, що не мають до торгівлі відношення. Можливим є і нове будівництво магазинів-складів.