ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
1. Усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект, являють собою:
А. Майно підприємства.
Б. Інвестиції підприємства.
В. Витрати підприємства.
2. Під фінансовими інвестиціями розуміють:
А. Вкладення коштів у фінансові та похідні основні інструменти.
Б. Вкладення коштів у фінансові та похідні від них інструменти.
В. Вкладення коштів лише в акції та облігації.
3. Вкладення коштів у нововведення являють собою:
А. Інноваційні інвестиції.
Б. Інтелектуальні інвестиції.
В. Новітні інвестиції.
4. За формою отримання доходу інвестиції поділяють на:
А. Реальні та фінансові інвестиції.
Б. Внутрішні та закордонні.
В. Інвестиції, спрямовані на отримання матеріальної вигоди чи на досягнення соціального ефекту.
5. За об’єктом вкладення коштів інвестиції поділяються на:
А. Реальні та фінансові інвестиції.
Б. Внутрішні та закордонні.
В. Інвестиції, спрямовані на отримання матеріальної вигоди чи на досягнення соціального ефекту.
6. Інвестування, опосередковане іншими особами, має назву:
А. Прямого.
Б. Портфельного.
В. Збалансованого.
7. Вкладення коштів, які здійснюються центральними і місцевими органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів, мають назву:
А. Муніципальних інвестицій.
Б. Місцевих інвестицій.
В. Державних інвестицій.
8. До соціального ефекту від інвестування можна віднести:
А. Зменшення ризику та поліпшення умов праці.
Б. Вихід на нові ринки збуту та поліпшення екології.
В. Поліпшення екології та підвищення престижу підприємства.
9. Початковим етапом управління інвестиціями на рівні підприємства є:
А. Аналіз інвестиційного клімату країни.
Б. Вибір інвестиційного проекту.
В. Розрахунок ефективності інвестування.
10. До факторів інвестиційного клімату в державі відносяться:
А. Рівень оподаткування та політична ситуація в країні.
Б. Особливості законодавчого регулювання якості продукції та динаміка ВВП.
В. Розвиток приватизаційних процесів та система фінансового управління на підприємствах.
11. Рівень розвитку фондового ринку є фактором:
А. Оцінки інвестиційного клімату держави.
Б. Оцінки ліквідності інвестиційного проекту.
В. Оцінки необхідного обсягу інвестиційних ресурсів.
12. Результатом процесу фінансового інвестування виступає:
А. Оновлення майнового комплексу.
Б. Формування інвестиційного портфелю.
В. Ліквідація фінансових ризиків.
13. До цінних паперів з низьким рівнем ризику можна віднести:
А. Акції молодих компаній.
Б. Депозитні сертифікати нових комерційних банків.
В. Облігації внутрішньої державної позики.
14. Етап вибору конкретних об’єктів інвестування передбачає:
А. Проведення аналізу пропозицій на інвестиційному ринку.
Б. Оцінку рівня оподаткування в країні.
В. Аналіз інвестиційних ризиків.
15. Вкладення капіталу у статутні фонди спільних підприємств з метою отримання прибутку та розширення сфери фінансового впливу на інші суб’єкти господарювання являє собою:
А. Вид реального інвестування.
Б. Вид фінансового інвестування.
В. Вид соціального інвестування.
16. Портфель фінансових інвестицій, що складається переважно з цінних паперів молодих компаній агресивного типу, які обрали стратегію швидкого розширення, має назву:
А. Портфель зростання.
Б. Портфель доходу.
В. Портфель ризикового капіталу.
17. Основним принципом оптимізації портфелю цінних паперів є:
А. Диверсифікація вкладень.
Б. Уніфікація вкладень.
В. Реструктуризація вкладень.
18. Портфель орієнтований на акції, курсова вартість яких швидко зростає. Мета формування портфеля — приріст капіталу інвесторів, тому власникам портфеля дивіденди виплачуються в невеликому розмірі чи зовсім не виплачуються. Всі ці характеристики можна віднести до:
А. Портфелю зростання.
Б. Портфелю доходу.
В. Портфелю ризикового капіталу.
19. Збалансований портфель цінних паперів, як правило, є характерним для:
А. Підприємств з іноземним капіталом, які прагнуть швидкого отримання доходу.
Б. Молодих промислових підприємств.
В. Інвестиційних фондів та компаній.
20. Принцип формування портфелю цінних паперів, дотримання якого призводить до зниження ризику втрат за рахунок того, що можливі низькі доходи за одними цінними паперами будуть компенсовані високими доходами від других фондових цінностей (у фондовий портфель включають цінні папери широкого кола галузей економіки), має назву:
А. Уніфікації.
Б. Диверсифікації.
В. Оптимізації.