Педагогічні погляди М. І. Пирогова.

Критика станово-професійної освіти й ідея загальнолюдського виховання. У статті «Питання життя» і в інших своїх педагогічних творах М. І. Пирогов різко виступив проти станової школи та ранньої утилітарно-професійної вишколу, яку намагалося ввести царський уряд за рахунок зниження рівня загальної освіти молоді. Він протиставив офіційним курсом освіти ідею загальнолюдського виховання, яка повинна підготувати до громадської життя високоморальну людину з широким розумовим кругозором. «Бути людиною - ось до чого має вести виховання », - писав Пирогов, вказуючи, що для цього все до певного віку, коли визначаються схильність і здібності, «повинні користуватися плодами одного і того ж морально-наукового освіти ». Він повстає проти ранньої, передчасної спеціалізації дітей, яка звужує їх кругозір і гальмує їх моральний розвиток.

Стаття «Питання життя», головною ідеєю якої був захист загальнолюдського освіти, справила велике враження на сучасників, викликала ряд відгуків на неї з боку передової педагогічної громадськості.

Пирогов запропонував новий проект шкільної системи, спрямований проти станової школи. Він вважав, що підставою шкільної системи повинна бути дворічна початкова школа, звідки буде відкриватися доступ до середньої школи всім. Свою шкільну систему він будував за принципом єдиної школи.

Пирогов пропонував шкільну систему з декількох ступенів, з порівняно нетривалим терміном навчання в кожній, а саме: після початкової дворічної школи - прогімназія (неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназія також двох типів - з трьох-, п'ятирічної тривалістю навчання. Цю систему завершує вища школа (університети і вищі спеціальні навчальні заклади).

Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив стародавніх мов (латинської і грецькому), російської мови та літератури, математики та історії.

Тривалість навчання в першому на два роки більше, ніж у другій. Навчальний план класичної гімназії має загальноосвітній характер, тоді як в реальній гімназії вводяться прикладні (професійні) навчальні предмети, що значно знижує загальну освіту, що дається реальної гімназією, особливо якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як у класичній гімназії - 5 років). У перших двох класах класичної та реальної прогімназії курс навчання майже однаковий. З III класу класичної прогімназії починається навчання латинської мови, а з IV класу - грецькому. Студенти, які закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в III клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати до університетів або у вищі спеціальні навчальні заклади, тоді як закінчили реальну гімназію приймаються тільки у вищі спеціальні навчальні заклади або ж ідуть на практичну роботу.

З метою полегшити отримання вищої освіти незаможним Пирогов пропонував зменшити плату за навчання.

Основними дидактичними принципами Пирогов вважав свідомість навчання, активність і наочність.

Пирогов пропонував переклад з класу в клас проводити за результатами річної успішності учнів.

До викладання у вищій школі Пирогов пропонував залучити великих вчених, проводити семінари, і практичні заняття і всіляко розвивати у студентів навички поглибленої самостійної роботи.

Пирогов вважав хорошу дисципліну одним з найважливіших умов успіху навчання і морального виховання. Він засуджував свавілля, казармений режим, які панували в школах того часу, бездушне ставлення до дітей і вимагав гуманності і щирості при підтримці дисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини, за яких вчинено проступок, неупереджено оцінити його, довести до свідомості учня його провину і справедливість призначеного за вчинок покарання.

В своїй статті «Чи потрібно сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858), яка стала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського навчального округу, Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, що застосування різки антіпедагогічно, що тілесні покарання знищують в дитині сором, розбещують дітей і повинні бути скасовані.

М. І. Пирогов про виховання громадянина «Питання життя».

У своїй статті «Питання життя» Пирогов обґрунтував свій ідеал моральної людини, виступав на захист всезагальної освіти. Він обурювався тим, що батьки не рахуючись із схильностями дітей, самоуправно і самовільно призначали свою дитину ще з пелюшок для тої чи іншої касти суспільства, поспішали підготувати її до виконання класових обов’язків, забуваючи про те, що треба перш за все забезпечити розвиток особистості, сформувати моральні переконання, необхідні людині у вступі на самостійний життєвий шлях. Він вказав на шкоду ранньої професіоналізації, спеціалізації в освіті як для самої людини, так і для суспільства.

Основою виховання моральної людини Пирогов вважав християнську релігію і наполягав на необхідності релігійного виховання дітей з якомога ранішого віку. Для зміни суспільного життя він бачив лише один шлях – виховання: «Виховання слід починати колиски, якщо ми бажаємо докорінного перевороту моралі, бажань. переконань суспільства» (3).

Початкове сімейне виховання дітей Микола Іванович вважав тією сходинкою, з якої починає формуватись моральна людина, тією основою, на якій базується подальша шкільна освіта.

Основні думки Пирогова про виховання моралі з раннього віку, про важливу, відповідальну роль матері у початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері – виховательки зародились у нього задовго до опублікування статті «Питання життя» . Вони були висловлені педагогом у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 році. Головне призначення матері, стверджував він, віддати себе повністю родині, справі виховання дитини, і жінка повинна бути підготовленою до виховної діяльності. Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно займатись самовихованням та самоосвітою , мати здатність ясно і зрозуміло говорити з дітьми, а головне – постійно працювати над покращенням виховання дітей.

У статті «Питання життя» Пирогов піддав критиці постановку жіночого виховання в Росії, котре не відповідало на думку вченого, ні особистим схильностям, ні суспільному призначенню жінки. Він намагався підняти жінку в очах суспільства. Більше того, Пирогов вважав, що доглядаючи за колискою людини, запроваджуючи ігри її дитинства, навчаючи її вуста лепетати і перших слів, і першої молитви, жінки стають головними зодчими суспільства.

Відмітивши, що у руках матерів лежить майбутність людини, Пирогов вказував на необхідність бережливого і уважного відношення до дітей , розум і серце яких під впливом виховання і навчання , подібно до м’якого воску, можуть приймати різні форми.

У процесі сімейного виховання дітей для підготовки до школи мати повинна дати їм основи реальної освіти , широко використовуючи при цьому дитячі ігри.

Шестирічний вік дітей Пирогов вважав найсприятливішим часом для того, щоб починати навчання дітей грамоті. Винятком може бути слабкий загальний розвиток дитини. Батькам і вихователям слід спостерігати за ходом розумового розвитку дитини і у відповідний момент скористатися її інтересом до грамоти , щоб почати систематичні заняття.

Микола Іванович вважав, що для розвитку мислення потрібна не лише наочність, яка впливатиме на органи відчуттів, але й слово. Він вважав, що дар слова – це єдиний і неоціненний засіб проникнути у середину, значно глибше, ніж шляхом лише самих зовнішніх відчуттів.

Однією з найважливіших умов виховання і навчання Пирогов вважав хорошу дисципліну. Він засуджував казармений режим, сваволю, які поширювались у школах того часу, бездушне відношення до дітей і вимагав гуманності і сердечності при підтриманні дисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини, за яких скоєна провина, об’єктивно оцінити його, довести до свідомості учня його провину і справедливість призначеного за неї покарання.

У своїй статті «Чи треба сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858р.), котра стала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського учбового округу, Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, що застосування різок антипедагогічне, що тілесні покарання знищують в дитині сором, розбещують дітей і повинні бути відмінені.