Оборона в особливих умовах

У місті (населеному пункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який може включати один-два будинки, а відділення - будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути придані гармати, вогнемети, протитанкові керовані ракетні комплекси та інші вогневі засоби.

Оборона в будинках організовується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим та перехресним вогнем.

Обороняючи будинок (рис. 8.3.1), взвод повинен обладнати його для кругової оборони, яка забезпечить тривале його утримання навіть при оточенні противником. Система вогню при цьому організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв'язку між собою. Вогонь підготовляється в декілька ярусів. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і приданих вогневих засобів розміщуються в нижніх поверхах та напівпідвалах. У верхніх поверхах установлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та вогнемети розташовуються переважно в нижніх поверхах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж вулиць та майданів. Вогневі позиції для мінометів обладнуються у дворах, на верхніх поверхах і на горищах.

Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна та двері цеглою або мішками з піском (землею), влаштувати бійниці і амбразури, проробити ходи в горищному та міжповерхових перекриттях, обладнати підвал мурованого будинку під сховище. Підступи до будинку прикриваються інженерними загородженнями. На вулицях будуються барикади. В барикадах улаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів. Для маневру своїх підрозділів та руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим та перехресним вогнем. Будови, які заважають спостереженню та веденню вогню, розбираються. Для маневру підрозділами в місті (населеному, пункті) влаштовуються проходи та проїзди, всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації. В невикористаних підземних комунікаціях (спорудженнях) улаштовуються загородження, а виходи зних прикриваються вогнем або охороняються.

Під час підготовки будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства, медичного майна та питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев'яну підлогу піском (землею). Дрібні будови, по яких вогонь може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.

Для управління боєм командир механізованого (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в будинку, який обороняють, та вибирає командно-спостертержний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку. Командир танкового взводу управляє боєм із танку.

Рис. 8.3.1. Підготовка цегляного будинку до оборони (варіант).

 

Угорах взводможе обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.

Позиції відділень вибираються в місцях, які виклю­чають можливість обвалів, зсувів та затоплень, з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противни­ка багатоярусним фланговим, перехресним і кинджаль­ним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.

Вогневі засоби розташовуються ярусами (рис. 8.3.2), система вогню відділень при цьому організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому зв'язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосере­дження вогню основних засобів на напрямку, якому погрожують. У стислі терміни огневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів) танків підготов­ляються на танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ, вогневі по­зиції вибираються з таким розрахунком, щоб забезпе­чувалось ведення вогню на граничні дальності та потайне їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах висот для знищення про­тивника, який прорвався, вогнем впритул.

а) стрільба знизу вверх з положення стоячи б)стрільба зверху вниз з положення сидячи

 

 
 
в) Стрільба знизу вверх з положення лежачи

 

 


Рис. 8.3.2. Способи стрільби в горах а,б,в

 

Під час організації оборони в горах командир взводу (відділення, танка) крім вирішення звичайних питань зобов'язаний: ретельно вивчити підступи до опорного пункту (позиції) з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особ­ливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочування між позиціями відділень (танків) або на стиках з сусідами.

Під час підготовки фортифікаційних споруджень в кам'янистих і скельних грунтах використовується каміння та мішки з піском і землею. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей та води. В скельних грунтах окопи і укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Перед позиціями крім звичайних загороджень підготовляються обвали та обсипи, дороги (стежки) готуються до зруйнування.

 

У лісі опорний пункт механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, одну-дві просіки. Під час переходу до оборони командир взводу (відділення, танка), крім загальних заходів щодо підготовки оборони, організовує розчищення лісу та чагарника для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування; підготовляє кинджальний вогонь та вогонь з дерев; передбачає протипожежні заходи (створення захисних смуг та запасів води, підготовку сокир, пил, лопат та гаків, очищення опорного пункту від сушняку). Окремі ділянки можуть залишатися нерозчищеними, там завчасно влаштовуються мінно-вибухові загородження і підготовляється вогонь.

Над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття та козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються при зіткненні з деревами. Для ведення вогню із стрілецької зброї та спостереження, на деревах з густою кроною улаштовуються площадки (рис. 8.3.4, 8.3.5). На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи та ходи сполучення обладнуються напівзаглибленого або насипного типу. На тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах

 

Рис. 8.3.5. Вибір місця для стрільби і спостереження. Зліва – із-за стовбура, Справа – в обхват стовбура
Рис8.3.4. Підвісна лава і пристрій її для стрільби сидячи  
.

 

 

.

На танконебезпечних напрямках взвод улаштовує завали, протитанкові бар'єри і прикриває їх вогнем.

Зимою командир взводу (відділення, танка) особливу увагу в обороні приділяє забезпеченню постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур та вживанню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, для цього можуть обладнуватися не тільки стаціонарні пункти обігріву, а й прості укриття польового типу (рис.8.3.6-11.) передбачає більш частішу зміну спостерігачів та чергових вогневих засобів, особливо вночі, в заметіль та снігопад, а також посилює контроль за несенням служби на позиціях.

Оборона взводу (відділення, танка) організовується на найбільш доступних для дій противника напрямках.

 
 


рис.8.3.6. Заслон для захисту людей від вітру Рис.8.3.7. Курінь із зрубленого дерева

 

 

 

Рис.8.3.8. Курінь з жердовим остовом Рис.8.3.9. Конусний курінь

 

 


 

       
 
Рис.8.3.11. Курінь із сніжних валів  
 
Рис.8.3.11. Нора в снігу  

 


Під час обладнання фортифікаційних споруджень широко застосовуються вибухові речовини. Фортифікаційні спорудження можуть зводитися також насипного типу, для чого використовується сніг, лід та камінь. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші спорудження відриваються в грунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покритті широко застосовується улаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами із утрамбованого снігу, в тому числі фальшивих, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточної зброї противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих бойових машин піхоти, танків.

В умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах і укриттях улаштовуються водостоки. З метою запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей та інших фортифікаційних споруджень укріплюються, бойові машини піхоти, бронетранспортери і танки встановлюються на лежні.

З метою маскування місця, які потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей в бліндажі та інших укриттях ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ВНОЧІ.

Взимку снігове покриття і холод необхідно використовувати для вимотування противника, що наступає, і послаблення його боєздатності. З цією метою, застосовуючи вогонь усіх видів та інженерні загородження, необхідно змусити противника як можна раніше зійти з доріг та рухатися цілиною снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах та ярах, змусити його залягти на відкритій місцевості і як можна довше пробути на морозі.

У випадку вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, в окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.

У бойовому наказі на оборонукомандир взводу (відділення, танка) вказує:орієнтири;склад, положення та характер дій противника;завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу, порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням;завдання сусідів;завдання особовому складу взводу (відділення);сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;час готовності до оборони і заступника.