Еклектика – це така форма пізнання при якій зв’язки між предметами та явищем …розриваються

2) скептицизм виступає формою заперечення можливості пізнання істини

Білет 25

1. Охарактериз співвідношення понять «свідомість» і «самосвідомість». Покажіть генезис основних форм самосвідомості.Самосвідомість — рефлекторна свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення. Самосвідомість є усвідомленням особою самої себе на відміну від інших – ін. суб'єктів і світу взагалі. Самосвідомість є умовою того, що свідомість зберігає себе в часі — утримує себе як одна і теж свідомість. При цьому говорять про єдність самосвідомості. В свою чергу єдність самосвідомості є умовою всякої єдності у світі. В суто філософ. значенні свідомість є завжди - вона не може ані початися, ані припинитися, оскільки в строго філософ. значенні вона розуміється як сама умова констатації світу, як сам спосіб буття і даності світу. Відповідно цьому самосвідомість розуміється як єдність суб'єкта, що лежить в основі всякої свідомості. Свідомість - це вища форма відображення дійсності, властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діял та передбачування результатів останньої. Свідомість людини - складне і багатогранне явище. Виходячи з цього, можна дати загальне визначення свідомості як здатності головного мозку людини цілеспрямовано відображати світ, перетворювати його в образи і поняття. Користуючись методом визначення через перелік основних властивостей речей, явищ, доцільно розглянути визначення свідомості за відомим дослідником цього феномену О. Спіркіним: "Свідомість — вища, притаманна лише людині й пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає: • в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності; • у попередній уявній побудові дій і передбаченні їхніх результатів; • у розумному регулюванні й самоконтролі поведінки людини". Особливу роль у житті й діяльності людини відіграє самосвідомість. Якщо свідомість значною мірою є "знанням про іншого", то самосвідомість є "знанням людини про саму себе". Пробудження самосвідомості виводить людину зі сліпого і безглуздого існування на шлях усвідомленого життя. Самосвідомість виділяє нас із навколишнього середовища. Виникнення самосвідомості означає появу суб'єктивного часу — адже лише для людини існують минуле, сучасне та майбутнє як особливі, внутрішні стани, різні часові виміри. Лише людина здатна поринати у спогади або ж витати у рожевих мріях, відриваючись від швидкоплинного життя. Лише завдяки суб'єктивному часу, який виводить нас за межі сучасного моменту, ми усвідомлюємо історію нашого життя, зберігаємо єдність, цілісність нашої власної особистості, як би вона не змінювалась від дитинства до старості. Самосвідомість дає людині розуміння своєї індивідуальності, унікальності, неповторності.

2. розкрийте сутність соц дарвінізму. Соц дарвінізм — соціолог теорія, згідно якої закономірності природного добору і боротьби за виживання, виявлені Дарвіном в природі, поширюються на відносини в люд сус-ві. За цією теорією, панування правлячих класів виправдовувалося їх біолог перевагою. Соц дарвінізм користувався особливою популярністю в період з кінця 19 століття до 2 Світ Війни, хоча деякі критики вважають, що сучасна соціобіологія також може бути класифікована як різновид соц. дарвінізму. Соц дарвінізм не створив наукової школи або яскраво вираженої політичної течії. Цей термін сьогодні використовується в академічному середовищі для опису антигуманістичних і антисоціалістичних тенденцій в соц-економ теорії; його також застосовують як «ярлик» стосовно соц-політ ідей тих дослідників-інакодумців, які не мають широкого визнання у науковому світі.

3. 1) поняття субстанція …сукупності речей. 2) Платон

Білет 26.

1. Сутність та форми відображення. Неорганіч. рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганіч. природа має здатність відображати. Відображення – загальна властивість матерії відтворювати свої ознаки, залишати “відбиток”, що фіксує особливості відображуваного предмету. Хар-р відображення – відображення пасивне, дзеркальне. Органіч. рівень: носій відображення – жива природа. Форма відображення – подразливість, реакція на безпосередній вплив предметів і явищ об’єктивної дійсності. Хар-р відображення – здатність реагувати на зовнішні чинники, слабка активність. Більш високі, якісні ознаки відображення характерні для тварин. світу. На цьому органіч. рівні носієм відображення є вищі тварини. Форма відображення – відчуття, розсудливість, психічна діяльність. Хар-р відображення – психічна активність, розсудлива діяльність з елементами індукції і дедукції, аналізу і синтезу тощо. Соц. рівень: носій відображення – людина як суспільна істота. Форма відображення – психічна активність, свідомість, самосвідомість, розум, мислення, пізнання, мова. Хар-р відображення – понятійний (категоріальний), притаманний лише людині; ідеальний – постановка мети з наперед уявлюваним результатом людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людиною своїх потреб (цілепокладання). Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біолог. та соц. передумови. До перших слід віднести виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як виду. До других, в широкому розумінні цього слова, – соціалізацію людини, бо сутність її визначається не лише тим, що вона біологічна істота, – вищий ступінь у розвитку живих організмів, але й тим, що вона істота – суспільна, – продукт і суб’єкт труд. діял. і культури.

2.Абсолютна та відносна істина. Відноснаістина — це таке знання, яке в принципі правильно, але не повно відображає дійсність, не дає її всебічного вичерпного образу. Відносна істина включає і такі моменти, які в процесі подальшого розвитку пізнання і практики будуть змінюватись, поглиблюватись, уточнюватись, замінюючись новими. Абсолютна істина — це такий зміст люд. знань, який тотожний своєму предмету і який не буде спростований подальшим розвитком пізнання та практики. Абсолютність істини пов'язана з її об'єктивністю. Оскільки істина об'єктивна за змістом, вона одночасно є і абсолютною, але тільки в певних межах. Практика є діял, що перетворює світ у відповідності з потребами і цілями людини — це головна її ф-ція. Проте, крім дій, які своїм творчим хар-ром перетворюють дійсність і становлять основний рівень практики, який можна назвати перетворюючим, продуктивним, практика має ще один, хоч і підлеглий, підпорядкований основному, але досить поширений у своїх проявах рівень дій —використовуючий, репродуктивний, прагматичний. Використовуючий, репродуктивний рівень практики — це сукупність навичок і операцій, здійснюваних за певними правилами, нормами, інструкціями, рецептами, за допомогою яких безпосередньо відтворюється досягнутий людством рівень контролю над світом. Сюди належать дії з експлуатації масових знарядь праці, транспорту, побутових приладів, виконання правил технології виробництва, тобто всі дії, які повторюють ті, що вже раніше здійснювались.