СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ІННОВАЦІЇ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ
Автор: студентка гр. ЕП-118М Бачуріна Ю.В.
Науковий керівник: к.е.н., доцент Цвилий С.М.
ВВЕДЕННЯ
В умовах ринкової економіки функціонування і розвиток промислових підприємств багато в чому зумовлені ефективною роботою їх інноваційного механізму, результативністю реалізованих нововведень. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що для промислових підприємств України характерна серйозна криза в інноваційній сфері, що настійно вимагає вживання активних заходів по її подоланню як з боку держави, так і з боку підприємств і організацій. Інноваційна діяльність в Україні ще не одержала того теоретичного і практичного розвитку, що сприяло б подоланню наслідків економічної кризи 90-х років ХХ ст., нарощуванню темпів економічного зросту, підвищення ефективності виробництва. Характерно, що в промислово розвинених країнах на реалізацію продуктів інноваційної діяльності припадає понад 20% приросту національного доходу, що значно перевершує наші досягнення.
Проблеми розробки і використання інновацій знаходять своє відображення в численних наукових публікаціях. Це зв'язано зі зростанням ролі інноваційної діяльності як найважливішого фактора підвищення ефективності діяльності промислових підприємств і стратегією держави, спрямованою на інноваційний розвиток. Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд сутності інновацій і інноваційної діяльності, знайшли своє відображення в роботах закордонних вчених –П. Друкера, А. Клайнкнехта, Е. Менсфілда, К. Опенлендера, П. Пілдича, Б. Санто, Р. Уотермена, Й. Шумпетера, а також вітчизняних - В.Александрової.
МЕТА ТА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Метою даної роботи є науково-технічне обґрунтування і розробка підходу до вивчення методичних питань управління процесами інноваційного розвитку суб'єктів господарювання і підвищення ефективності інноваційної діяльності на основі активізації інвестиційних процесів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Поняття "інновація" трактується як нововведення, що гарантує одержання двох взаємозалежних результатів: задоволення нових чи підвищених потреб і одержання додаткового економічного ефекту розкриває характер новизни й ефективності інновації, визначає вибір напрямку її застосування, планування, організації і стимулювання, визначає шлях найбільш раціонального використання інвестицій для розвитку інновацій[5,c.22].
Принципово важливе значення для визначення категорії “інновація” має методологічне обґрунтування структуризації інноваційного циклу, зокрема його поділ на два періоди з наступною диференціацією на етапи і стадії: а) цикл створення інновації (етапи фундаментальних НДР і НДДКР) і б) життєвий цикл інновації (етап комерціалізації інноваційного проекту, стадії початку, підйому, зростання, скорочення ефекту від реалізації проекту). Подібна структуризація дозволяє:
1. організувати своєчасне і повне планування інноваційних робіт, часу їх виконання, витрат, ефекту від їх реалізації;
2. забезпечити необхідне фінансування робіт зі створення і використання інновацій;
3. створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності підприємств[1,c.40].
Актуальним є використання класифікації інновацій у порівнянні з описаними в літературі варіантами шляхом включення в неї критеріальних ознак, що відображають комерціалізацію інновацій, а саме – їх здатність до масштабного впровадження на ринку та здатність ініціювати наступні інновації та інші[6,c.748].
Доцільно враховувати наступні фактори інноваційного прогресу з метою забезпечення коректної оцінки і мотивованого вибору інноваційних проектів: специфіку методів ринкових досліджень, що передують інноваційним розробкам; глибину і багатоваріантність прогнозів можливого впливу інновацій на результати економічної діяльності; ймовірні обсяги інформації, що переробляється при розробці інноваційних проектів; здатність підприємств до сприйнятливості інновацій; економічні ризики, зв'язані з розробкою і реалізацією інновацій; методи і джерела фінансування інновацій; ув'язування життєвого циклу інновації з цілями й етапами стратегічного розвитку підприємства, галузі; ступінь мобільності й адаптивності стратегії інноваційного розвитку[3,c.180].
З метою сприяння трансферту інноваційних технологій, розвитку інноваційного законодавства, захисту інтелектуальної власності та інш. в економічно розвинених країнах утворюються нові адміністративні структури при урядах для здійснення цілеспрямованої інноваційної політики. Зростає значення спеціальних міжнародних організацій з сприяння інноваційному прогресу, створюваних при Європейському Союзі. Особливо це стосується організації підтримки пріоритетних напрямків інновацій, формування міжнаціональних інноваційних програм, сприяння регіональному науково-технічному та інноваційному співробітництву в рамках ЄС. Значного поширення досягла інтеграція науково-технічної діяльності шляхом створення так званих кластерів, тобто добровільних асоціацій суб'єктів господарювання територіально-галузевого типу з метою об'єднання частини своїх капіталів для виконання великих (найчастіше інноваційного характеру) проектів, що не під силу для індивідуальних капіталів. Світовий позитивний досвід в галузі розробки і поширення інновацій, їх фінансового забезпечення варто ретельно вивчити і по можливості використовувати в процесі ринкової трансформації економіки України, зрозуміло, з урахуванням специфіки умов функціонування інноваційно-інвестиційного механізму нашої країни[2,c.54].
В України за останні 10-12 років від економічно розвинених країн по охопленню промисловості інноваційними процесами (зменшення частки і кількості підприємств, що займаються інноваціями). Зокрема звузилася сфера впровадження нових технологічних процесів, застосування засобів виробництва інноваційної спрямованості, освоєння виробництва нових видів продукції. Виняток становить лише такий різновид інновацій, як проведення комплексної механізації й автоматизації виробництва[4,c.228].
Аналіз інноваційної активності підприємств у розрізі інноваційних витрат, а також врахування якості і реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили зробити важливий і дещо парадоксальний висновок про те, що скорочення в промисловості України сфери інноваційної діяльності (зменшення кількості підприємств, що впроваджують інновації) відбувається при одночасному підвищенні середнього масштабу ефективності, якості і конкурентоздатності впроваджуваних окремих інноваційних продуктів.
ВИСНОВКИ
Необхідний аналіз рівня і динаміки інвестиційної активності промисловості України не тільки по кількості підприємств, що впроваджували інновації, але і за обсягом витрат на інновації, а також врахування реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили вперше зробити висновок про те, що скорочення кількості таких підприємств супроводжувалося одночасним збільшенням середніх масштабів, вартості, ефективності і конкурентоздатності одиничних, окремо узятих, інноваційних продуктів. Також необхідний комплексний розгляд напрямків, факторів, умов реалізації інновацій вимагає розширення класифікації інновацій за рахунок включення до неї головним чином критеріальних ознак, що відображають комерціалізацію інновацій, а саме їх здатність до масштабного впровадження на ринку, ступінь новизни, здатність ініціювати наступні інновації та інш. Обов'язковим етапом аналізу стану і перспектив розвитку інновацій у країні є визначення й оцінка недоліків і проблем інвестування в інновації, що мають місце в практиці господарювання, що сприяє розробці обґрунтованих заходів щодо удосконалення процесів інвестування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Шевченко Е. А. Проблемы оценки инвестиций в инновации в трансформационной экономике // Вісник нац. техн. унів. “ХПІ”. Зб. наук. праць. Тематичний випуск “Технический прогресс и эффективность воспроизводства”. – Харків: НТУ ”ХПІ”. – 2011. - № 20. – т. 1. – С. 40-42.
2. Шевченко Е.А. Законодательная база как фактор инвестирования в инновационную деятельность предприятия // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - № 630. – Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 54-58.
3. Микрюкова Е. А. Адаптация зарубежного опыта по финансированию инноваций в трансформационной экономике // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - № 650. – Х: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. – С. 179-185.
4. Галуза С. Г., Микрюкова Е. А.. Методологические основы определения рейтинговой оценки инновационных проектов // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпр. нац. унів. Вип. 221, т. 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 221-238.
5. Швандар В.А., Горфинкель В.Я. (ред.) Інноваціонний менеджмент: навч. посібник під ред. Швандара В. А., Горфинкеля В. Я. М.: Вузівский посібник, 2010. - 382 с.
6. Микрюкова Е. А. Экономические стимулы активизации инвестирования в инновации // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпр. нац. унів. Вип. 224, т. 3. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 747-766.