Проблема художньої творчості 9 страница

кожної картки розміщують пояснювальний текст, який зачитує дорос­лий:

Розділ: Мистецтво.

Категорія: Видатні художники — (10) позицій.

Біти знань (репродукції) — 10 позицій.

Пояснювальний текст — 10 позицій.

Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати най­вищим результатом будь-якої педагогічної технології. Проте існують техно­логії, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв’язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічноїтворчості загалом і творчої осо­бистості зокрема. Створена вона російським ученим Г. Альтшулером.

Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізна­вальні і творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-на- слідкові зв’язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформа­цію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв’язання завдань на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творча уява та інше. Якщо ми хочемо професійно спілкуватися з дітьми за ТРВЗ, розпочинати треба з методів активізації, які дають змогу оживити всі головні напрями роз­витку дитини (пізнавальні, емоційні, вольові), розкріпачити мислення, дати волю уяві, фантазії. Наприклад, метод фокальних об’єктів (МФО). Суть його полягає в перенесенні властивостей одного предмета на інший. Фокальними (від лат. focus — осередок) називають об’єкти, що перебува­ють у фокусі, в центрі уваги. Послуговуючись цим методом, ставлять такі завдання:

• проаналізувати художній твір або картину;

• вигадати щось нове, видозмінюючи або вдосконалюючи реальний

об’єкт;

• ознайомити дітей з чимось новим або закріпити здобуті раніше знан­ня, розглядаючи предмету незвичному ракурсі;

• скласти розповідь або казку про об’єкт, який розглядається, намалю­вати або зліпити його, використовуючи знайдені ознаки.

Дитина може зображати різними способами («яблуко, яке сміється, літає, біжить...»). Для створення творчого, оригінального, виразного об­разу дітям пропонують дібрати слова, які акцентують різні ознаки пред­мета, об'єкта, явища. Наприклад: «Білка, яка вона? Руда, пухнаста, смішна, запаслива, швидка, спритна, забавна...». Або: «Ідемо в гості, придумаємо подарунок. Яким він буде? Блискучий (ялинкові прикраси з блискучого паперу), дзвінкий (музичний інструмент, дзвіночок), кольоровий (малю­нок, картина, калейдоскоп)».

Виконайте тренінг:

Придумайте «подарунок» за визначенням: «духмяний», «солодкий», «теїьшй»,

«гострий». З чого його можна зробити ?

Тема: Дерево. Яким воно може бути ? Коли воно буває таким ? Намалюйте його («тендітне», «ніжне», «зів’яле», «добре», «яскраве», «палаюче»).

Для творчого процесу важливо вміти переробляти незвичне на звичне і навпаки. Цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефек-

тивність творчого мислення. Наприклад, аналогія за формою (книжка — двері, плитка шоколаду, цеглина тощо), аналогія за аналогічною структу­рою (сніг — морозиво: вата — хмара), аналогія за кольором (сонце — куль- бабка, банан, лимон), аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година — захід сонця, свічка, що догоряє), емпатійна аналогія (від грец. етраііііа — співпереживання) полягає в ототожненні себе з об’єктом, шо розглядається («А що, якби ти перетворився на кущик? Про що ти мрієш? Про що шепочуть твої листочки?» або «Міви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти любиш?» Встановлення аналогій розвиває творчу уяву і збагачує зміст малюнків, образно-естетичну ви­разність.

Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває ха­рактер. свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.

Опрацюйте роботу: Г. М. Страунинг. Развитие творческого воображения

дошкольников на занятиях по изобразительной деятельности. — Обнинск,

1996.

Методи музейної педагогіки — спеціальні методи залучення людини до культурною спадку за допомогою музейних скарбів та предметного світу. Головне завдання — розвиток емоційно-пізнавальної сфери дити­ни, її творчої діяльності. За висловом В. Франкла, цінностей не можна навчитися, цінності необхідно пережити. До методів музейної педагогіки належать такі:

• соціальних ролей; створення ігрових ситуацій; практичного маніпу­лювання предметами; використання асоціативних зв’язків; театралізації; самостійної пошуково-дослідницької діяльності.

Важливо, щоб педагог був не просто посередником між об’єктами му­зейної педагогіки та дитиною, а став співавтором, творчим інтерпретато­ром, провідником у світ культури. Він має ознайомити дітей з прихованим смислом і значенням предметів навколишнього світу як знаків культури, організувати цікаві бесіди («Що таке музей?», «Чому речі потрапляють до музею?», «Які бувають музеї?», «Як зародилося мистецтво?», «У майстерні первісного художника». «У майстерні первісного скульптора»), перегля­нути відеоряд, обговорити твори і спрямувати творчу діяльність.

В організації образотворчої діяльності педагог реалізує принцип здо- ров’язбереження і використовує методи арт-терапії, релаксопедії, сугес- гогіедії. Це спосіб використання всіх видів мистецтва і творчої діяльності з терапевтичними цілями, створення ситуації успіху.

Особистісно-орієнтована педагогічна технологія образотворчої діяль­ності оперує терміном «інтерактивні методи». Йдеться про методи, вико­ристання яких актуалізує усі сфери особистості, залучає всі аналізатори у процесі пізнавання світу, предметів, об’єктів, явищ (обстеження, дослі­дження, переживання, проживання, візуалізація та інше). Специфіку цієї групи методів визначає обмін думками на енергетичному фоні обміну почуттями, ставленнями, цінностями в силовому полі діалогу (дитина — краса, дитина — творчий процес, дитина — твір мистецтва, дитина — ху­дожник і таке інше). Інтерактивні методи можна розуміти як такі, що од­ночасно забезпечують розвиток образотворчої діяльності та комплексний розвиток особистості в ній.

Особливу групу утворюють діагностичні методи — бесіда, вибір, твор­че завдання, графічні тести (тести інтелекту, тести досягнень, тести креа- тивності). Наприклад, тест «Людина», «Домальовування трикутників», «Казковий ліс» та інше. Метод педагогічного спостереження за дитиною в процесі образотворчої діяльності, аналіз та інтерпретація малюнків, ви­вчення продуктів образотворчої діяльності та особливостей ставлення ди­тини до них, особливостей самооцінки активно використовує педагог (психолог дошкільного освітнього закладу).

Педагог, який володіє філософськими основами педагогічної діяль­ності, здатний створювати власні педагогічні технології, оскільки він ба­чить стратегію освіти і може визначити своє місце в ній. Він може запо­чаткувати комбінаторні нововведення яктакі, що передбачають нове кон­структивне поєднання елементів відомих методик. Крім цього, він може діяти як педагог-імпровізатор, педагог-фасілітатор (від англ. facilitate — полегшувати), сповідувати відкритість, довіру до дитини та «емпатичне розуміння».

Рекомендована література

1. Лгамирян Ж. С. Детская картинная галерея. — М., 1979. — 190 с.

2. Богатеева 3. А. Занятия аппликацией в детском салу. — М., 1987. — 224 с.

3. Взаимодействие и синтез искусств: [Сб.] / АН СССР: Редкол.: Д. Д. Благой и др. — Л.. 1978. - 269 с.

4. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. — СПб., 2000. — С. 96—104.

5. Игрушки и пособия для детского сада (оборудование педагогического процесса): Из опыта работы/Сост. J1. Ф. Островская; Под ред. В. М. Изгаршевой. — М., 1982. — С. 69-92.

6. Казакова Т. Г. Изобразительная деятельность и художественное развитие дошколь­ников. — М., 1983. — 112 с.

7. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти вУкраїні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О. Л. Кононко. - К., 2003. - С. 21-22, 61-70, 141-152.

8. Лебедева Л. Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий. — СПб.. 2003.-256 с.

9. Лиштван 3. В. Конструирование. — М., 1980. — 159 с.

10. Неменскии Б. М. Мудрость красоты: О проблемах эстетического воспитания . — М., 1987. - С. 81-109.

11. Панкратова Т. //., Чумалова Т. В. Занятия и сценарии с элементами музейной пе­дагогики для младших школьников. — М.. 2002. — 160 с.

12. Сакулина Н. П. Рисование в дошкольном детстве. — М., 1965. — 213 с.

13. Сенсомоторное развитие дошкольников на занятиях по изобразительному искус­ству. - М.. 2001. - 224 с.

14. Типовий перелік обов'язкового обладнання, навчально-наочних посібників для за­нять художньою практикою та образотворчим мистецтвом //Дошк. виховання. — 2002. — № 11. — С. 28-31.

15. Учимся общаться с ребенком / В. А. Петровский, А. М. Виноградова, Л. М. Клари­на и др. — М., 1998. — 191 с.

16. Халезова Н. Б., Курочкина М. А., Пантюхина Г. В. Лепка в детском саду. — М., 1986. — 144 с.

17. Чумичева Р. М., Редько Л. М. Социокультурная предметно-пространственная сре­да развития ребенка // Ребенок в мире культуры. — Ставрополь, 1998. — С. 57—71.

Запитання і завдання для контролю

1. Перелічіть види образотворчої діяльності, дайте їхню характеристику і визначте провідні засоби виразності в кожному з них.

2. Поясніть методологічне положення Б. Йєменського, яке визначає взаємозв’язок видів образотворчої діяльності дитини: «Саме ці звичайні дитячі заняття — буду­вання, зображання, прикрашання — і є формою вияву трьох сфер художнього мис­лення: конструктивного, зображального і декоративного, вони становлять «три серця мистецтва», які б’ються одночасно».

3. Поясніть педагогічну доцільність забезпечення взаємозв’язку видів образотворчої діяльності.

4. Наведіть приклади різних способів забезпечення взаємозв’язку видів образотвор­чої діяльності.

5. Дайте характеристику і визначте специфіку сучасних варіативних програм навчання образотворчої діяльності. За якою з них вам хотілося б працювати і чому?

6. Назвіть та поясніть провідні принципи організації особистісно-розвивального се­редовища. сприятливого для образотворчої діяльності дитини.

7. Складіть і намалюйте структурну модель гармонізованого художньо-естетичного, особистісно-розвивального середовища для образотворчої діяльності в дошкіль­ному навчальному закладі.

X. Складіть перелік матеріалів, обладнання та устаткування для занять з образотвор­чої діяльності.

Ч. Запропонуйте власну концепцію організації образотворчої діяльності дітей (від од­ного до трьох років; від трьох до шести років; для різновікової групи).

10. Поясніть, чому в особистісно-орієнтованій моделі навчання домінантна роль на­лежить самостійній образотворчій діяльності дітей.

11 Як змінилися в сучасних умовах підходи до використання занять як традиційної форми організації образотворчої діяльності?

12. Визначте «Золоті правила» позиції педагога в різних формах організації образо­творчої діяльності в контексті особистісно-орієнтованої моделі навчання.

13. Дайте характеристику сучасних підходів до класифікації методів педагогічного су­проводження образотворчої діяльності.

14. Здійсніть добір методів і прийомів педагогічного супроводження образотворчої діяльності для особистісно-орієнтованої педагогічної технології.

 

Модуль 4

Методика і педагогічні технології розвитку особистості дитини в процесі образотворчої діяльності

4.1. Розвиток у дітей здібностей до сприймання краси в різних її формах як передумова образотворчої діяльності

Давно відомо, що прекрасне має здатність пробуджувати в людині радість, безкорисливу любов, почуття свободи, творчу наснагу. Краса і творчість нероздільні. Зустріч з прекрасним не лише в мистецтві, а й у при­роді, людських взаєминах, праці, побуті — це зустріч з найдосконалішими виявами житі я. Краса ніби розлита в навколишньому світі, важливо тільки навчитися бачити її, прекрасним є саме життя.

Краса природи надихає на творчість

Природа є першим джерелом уявлень дітей про красу. Ця краса не­скінченна у своєму розмаїтті і багатстві. Її можна безкінечно пізнавати, проникаючи в глибини її таємничої живої мови.

Людину створила праця і краса. Почуття краси і любові до природи допомагають людям знаходити прості і точні слова, кольори і фарби для описання своїх емоцій і настроїв, вчать живої художньої мови. З любові до всього живого починається формування людських почуттів, формуван­ня гуманізму.

Природа і мистецтво здавна тісно взаємопов’язані. Однак мистецтво (музика, поезія, живопис) не просто зображає природу, а й відкриває такі її грані, які, на перший погляд, залишаються непомітними. Тим самим воно розширює, поглиблює наші уявлення про красу рідної землі. Мис­тецтво розвиває фантазію, загострює переживання, виховує тонкість, емоційність у сприйнятливості до краси і добра. Отже, мистецтво висту­пає засобом розкриття краси, поетичності і величі природи, допомагає глибше відчуги її красу, пробуджує в наших душах струни художника.

Яку пору року ви найбільше любите ? Змалюйте знайомий та улюблений вами пейзаж. Це, мабуть, буде місце, де ви народилися. Що в ньому для вас найдо­рожче? Які почуття водночас із відчуттям краси розвиває в людині при­рода ?

Як сприймають діти красу природи? Жваво, емоційно, дієво, але по­верхово, не зовсім уважно. При цьому вони досить активні, побачене не лише розглядають, а й ґрунтовно обстежують з усіх боків, намагаються дати

<ххкх><х><ххх><х><><х><ххххх><х><ххх><ххх><ххх>о<х>

йому естетичну оцінку. Дивитись і бачити, помічати в природі красиве — це різні речі. У В. Сухомлинського є оповідання «Конвалії», в якому роз­повідається, що хлопчик хотів зірвати цю прекрасну квітку, а вона йому прошепотіла: «Я маленька, тендітна і слабка. Ти можеш зірвати мене, коли захочеш, але розглянь мене і скажи, яка я красива». Коли хлопчик приди­вився до квітки, серцем і розумом пізнав її красу, він передумав її зривати. Приглядаючись до природи, пізнаючи її закони, дитина дужче відчуває красу, розуміє наскільки вона ніжна і тендітна, починає розуміти її різно­бічну життєву цінність, оздоровчу, естетичну, моральну, таку, що творчо надихає.

Коли запитати у дітей, якого кольору сніг, вони завжди відповідають, шо білого. Спостереження показують, що залежно від погоди, стану неба, сонця, температури сніг може бути рожевим, золотаво-рожевим, світло- чи темно-блакитним, діамантовим. Добре, якщо дорослі допоможуть це помітити.

Краса природи надихає на творчість. Від подиву до творчості один крок. Дтя дитини природа — це не лише предмет милування, захоплення, ра­дощів, а й художня майстерня, де краса природи втілюється в пейзажні малюнки, флористику, ікебану, вірші, художні розповіді.

Лише знання природи, яке розвиває естетичне чуття, робить можли­вою справжню творчість за законами краси. Любов до природи, її одухо­творення, почуття емпатії виступають головними чинниками культури людини, джерелами її творчості.

Розвивайте в собі і в дітях спостережливість, уміння шукати, бачити і помічати красиве в об’єктах і явищах природи. Складайте разом палітри барв «осені, зими, весни, літа», створюйте живописні «портрети» кучеря­вої і плакучої берізки, квітучих кушів, клумб, лугів, лісових галявин тощо.

Краса людини як єдність зовнішнього вигляду і внутрішніх характеристик

Людина є найскладнішою і найдосконалішою частиною природи. Ди­тина дуже рано пізнає світ людей, їхнє життя, ставлення один до одного. Немовля ще зовсім не знає слів, але розуміє матір за виразом обличчя. Його можна читати, неначе книгу, за мімікою. Справедливо вважають, що в міміці людини відбивається її характер, настрій, стан здоров’я, спокій, напруга, втома тощо.

Ознайомтеся з характеристикою компетентності дошкільняти у сфері «Люди». Зверніть увагу на зміст складових соціальної компетентності дошкільняти, її пізнавальний, ціннісний, емоційний, оцінний, поведінковий компоненти [Див.: Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод, посів. / Наук. ред. О. Л. Кононко. — К, 2003. — С. 157-161].

Краса людини є складною інтегрованою характеристикою, головними засадами якої виступають зовнішні і внутрішні чинники.

Зовнішня краса для дітей найбільш помітна, на неї вони легко зверта­ють увагу, рано помічають. Це красиве обличчя, очі, брови, губи, волосся, гарний макіяж, одяг, прикраси. Спостерігали, що дівчинці було 11 місяців, коли вона помітила гарне поєднання кольорів у зимовому одязі мами: бі­лої пухової хустки і чорної каракулевої шуби. Висловила свою «естетичну

оцінку» поцокуванням язичком, похитуванням голови, здивованими ши­роко розплющеними очима.

Елементи зовнішньої краси діти легко передають в малюнках портретів мами, тата, бабусі, дідуся, своїх родичів, педагогів і співробітників дошкіль­них навчальних закладів, демонструють свою неабияку спостережливість. Так, вихованці одного дошкільного закладу Києва намалювали портрет завідувачки з характерним жестом — рука в кишені. У неї була звичка три­мати ключі в кишені.

Інша річ — навчити дітей бачити вже за ознаками зовнішнього вигляду унікальність і неповторність кожної людини. У кожного є очі, ніс, рот, зачіска, одяг. Проте очі можуть бути блакитними, сірими, карими, зеле­нуватими. жовтуватими. Брови — широкими і вузькими, дугоподібними або ламаними, довгими чи короткими. Губи — великими чи малими, тон­кими або пухкими. Обличчя — круглим або видовженим. Волосся — різних кольорів, а зачіска різних видів і форм.

Все це так важливо помічати, шоб намалювати реалістичний портрет. Щоб краще зрозуміти інших людей, треба вміти читати міміку, вираз об­личчя в русі. Адже очі, брови, губи за допомогою м’язів рухаються. Міміка виражає характер і почуття людини. На обличчі відбиваються такі риси особистості, як доброта, щирість, жорстокість, замкнутість, хитрість та інше.

Пограйтеся з дітьми в артистів. Створіть і прочитайте разом з ними маски спокою, здивування, радості, суму. Доберіть ілюстрації, малюнки, фото, портрети різних людей, допоможіть дітям помічати взаємозв’язок між їхнім зовнішнім виглядом і внутрішніми характеристиками. Зробіть висновок, що внутрішню красу становлять духовність і моральність.

Як кажуть, розум і мудрість людини світяться в її очах. Простежте ви­раз очей на різних портретах, особливо старих людей. Поміркуйте з дітьми над тим, що таке мудрість. Дійдіть висновку, що мудрість —це розум, по­множений на доброту. Розумна людина багато знає, вміє вирішувати складні життєві завдання, може дати корисні поради. Моральну красу людини діти можуть відкривати на прикладі спостережень за людьми, з якими вони щоденно спілкуються. Як виявляються любов, доброта, ширість, повага і пошана до людей, чесність, правдивість, гуманність у зовнішньому вигляді людини, можна продемонструвати на прикладі жи­вописних портретів. Так, розглядаючи «Сікстинську мадонну» Рафаеля, діти помічають добре жіноче обличчя з красивими м’якими рисами, спов­нені любов’ю очі, лагідний жест притискання немовляти до грудей, що в цілому відкриває світлий образ Богоматері.

Здатність розуміти людей, їхній настрій, характери, моральність, по­греби становить основу соціальної компетентності дошкільняти. Малю­вання на теми «Добрий настрій», «Я — переможець», «Яким буваю я (чи мої друзі)», «Ласкава мама», «Мій мужній тато», «Моя сім’я» та інші відкри­ває для дитини таємниці людських настроїв і психології, бажання пізна­вати людей, самому бути доброю людиною. Отже, краса людини — у внутрішній гармонії її думок і вчинків. А вчинки — дзеркало поведінки, уміння втілювати норми загальнолюдської моралі в життя.

Краса праці і людини праці

У своїй художній творчості дитина також відображає взаємини людей в різних життєвих ситуаціях. Вона їх спостерігає, аналізує, оцінює, втілює в сюжетних зображеннях. Найпоширенішою формою взаємин людини є спілкування — це обмін думками, почуттями, переживаннями. Гарним є таке спілкування, в якому людина виявляє і розкриває найкращі сторони своєї особистості, щиро ділиться багатством своєї душі і серця. Виражаль­ними засобами спілкування виступають погляд, слово, інтонація, жест, дія. Спостерігаючи з дітьми за взаєминами і спілкуванням людей в різних жит­тєвих ситуаціях, можна помітити як позитивне, красиве, так і негативне, некрасиве. Важливо формувати у них відповідне ставлення, яке може ви­ражатись у вербальних або візуальних оцінках — в малюванні, аплікації, ліпленні («Хто робить нам добро», «Як ми дружно граємось», «Добріі по­гані справи». «Як чинять ввічливі люди»).

Спостереження за взаєминами людей у праці поглиблюють соціальну компетентність дітей. Добре було б, якби діти мали можливість поспосте­рігані за працею батьків, зрозуміли її значущість для людей. Праця творить для людей блага і красу. Щоб діти пізнали красу праці, вони мають зрозу­міти її значення для людей і суспільства. Завдяки праці створюються куль­турні цінності.

Під час спостережень з дітьми за працею людей звергайте увагу на ті цінності, які створюють люди праці для інших людей, для дітей. Приду­майте цікаві теми малюнків про працю людей, простежте, щоб були зоб­ражені і самі трудівники, і ті цінності, які зроблені їхньою працею.

Добре, якщо ознайомлення з красою праці поєднуватиме такі елемен­ти: доцільну діяльність людей або сам процес праці; предмети праці; зна­ряддя праці, яким людина діє на предмет. Все це важливо для подальшого зображення дітьми сюжетів про працю людини.

Особливо красивою є творча праця, коли людина вкладає в неї душу, розкриває свою індивідуальність, стверджує себе як особистість. По-своє­му красива праця сільськогосподарська, фермерська, в якій особливо відчутним є безпосереднє злиття людини з природою. Це надає такій праці особливого емоційного забарвлення.

Творча праця наближається до мистецтва, а естетичні переживання, що їх відчуває людина праці, споріднені з насолодою художника. І це сто­сується різних професій: ткалі і швачки, дизайнера і модельєра, кухаря і столяра, слюсаря і токаря, шахтаря і сталевара.

Праця є засобом життя, джерелом суспільного багатства, основною формою життєдіяльності людини.

Краса побуту як середовища життя людей

Творча праця, побудована за законами естетики, є засобом створення предметного середовища, світу речей, якими людина оточує себе в повсяк­денному житті. Вони впливають на її настрій, самопочуття, поведінку. Чи звертали ви увагу на те, як змінюється,

 

стає зовні красивішою людина, вбравшись у святковий одяг? В її поставі, жестах і навіть інтонаціях голосу з’являються нові нотки, вона робиться витонченішою в пластиці. Краси­ве зовнішнє активізує внутрішню красу.

Спробуйте поспілкуватися з дітьми на теми про їхній побут, предметне оточення в домашніх умовах, дізнатися, чи звертають вони увагу на кра­су інтер’єру, іграшок, посуду, меблів, творів мистецтва, що є в їхньому домі: «Якіречі в моїй квартирі (домі) мені більше всього подобаються?», «Що означає затишок в рідному домі?», «Коли і чому моя квартира (кімна­та) виглядає особливо святковою і затишною?» тощо.

Нейтральних, байдужих речей немає, між речами і людиною виника­ють певні відносини. А. Макаренко говорив, що виховують не тільки події та люди, а й речі. Сила і влада речей, що розміщені в квартирі чи кімнаті, велика. Вони поліпшують або псують настрій, створюють радісну або гнітючу атмосферу, покращують або погіршують спілкування.

Запропонуйте дітям поміркувати, пофантазуйте разом з ними на теми: «Про що розповідає мені чайний або кавовий сервіз, що стоїть у буфеті ?», «Який настрій у кімнатних квітів у нашому домі ?», «Що «бачать» фіранки, штори в нашій квартирі?», «Які речі в моєму домі покращуютьмій настрій, а які погіршують ?».

Формуючи у дітей поняття краси побуту, звертаймо увагу, що речі — це цінності нашого життя. Зручні, красиві меблі, килими, посуд, побу­тові прилади необхідні для того, шоб жити, працювати, відпочивати. Вони створені працею людей для поліпшення життя. Ставши частиною побуту людини, речі свідчать про її смаки, інтереси, моральні цінності. Що є чинниками поняття «краса побуту»? Це насамперед домашній за­тишок, коли людину оточують необхідні для життя і відпочинку красиві речі. Це й охайність, і чистота приміщень, і зручно розміщені меблі, і зі смаком дібрані прикраси, і вміло використані джерела освітлення. І все це залежить від самої людини, від її культури та естетичних смаків.

І з творами образотворчого мистецтва діти вперше стикаються в домаш­ньому середовищі. Це насамперед декоративно-ужиткове мистецтво — по­суд, меблі, килими, освітлювальні прилади, штори, скатерті і серветки, ялинкові прикраси та багато іншого. Все це водночас має бути корисним, доцільним ікрасивим. Головне домагатися художньої єдності наявнихулю- дини речей і предметів, правильно використовувати такі їхні естетичні характеристики, як колір, світло, природні властивості матеріалів, про­порції, симетрію, асиметрію. Гарна квартира чи кімната в будень чи свято створює добрий настрій, приємний відпочинок, атмосферу для цікавих людських стосунків.

Краса побуту, зручність життя і спілкування в домашніх умовах можуть стати темами творчих робіт дітей як в умовах дошкільного навчального закладу, так і вдома. їх можна виконувати у різних художніх техніках: жи­вописних, скульптурних, аплікаційних, колажних. Теми творчих робіт можуть бути різноманітними: «Вікно у твоїй квартирі», «Про що говорять фіранки вдома?», «Дім (квартира) твого товариша» (інтер’єр), «Малюю натюрморт для своєї квартири», «Красива картинка для мого ігрового кутка вдома», «Ваза для моєї кімнати», «Ікебана у новорічному інтер’єрі», «Осінній натюрморт» та ін.

 

Краса образотворчого мистецтва як інтегративна духовна цінність для дітей та їхньої образотворчої діяльності

Одним з найдієвіших засобів естетичного виховання, формування ес­тетичної культури є мистецтво. Впливаючи на емоційну сферу людини, ноно формує її морально, розвиває її розум, почуття, уяву, допомагає по­бачити й оцінити красиве в оточенні. У становленні особистості дитини, моральному її вихованні велике значення має емоційний розвиток. Обра­зотворче мистецтво наочно демонструє дітям способи художнього втілен­ня краси світу: образів природи, людей, історичних подій, казкових та побутових сюжетів.

Програмові завдання щодо ознайомлення дошкільнят з образотворчим мистецтвом сформульовано в Базовому компоненті дошкільної освіти: формування у дітей перших вражень про мистецтво, розвиток його сприй­мання, ознайомлення з такими видами образотворчого мистецтва, як живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-ужиткове мис­тецтво. Кожен з цих видів має свої виразні засоби, що всебічно розкрива­ють художню суть твору, цінність якого діти зрозуміють у процесі систе­матичного поглибленого сприймання і спілкування.

Щоб уміти бачити твір мистецтва, розуміти його зміст, відчувати його образи, перейматися почуттями і настроєм художника, глядач повинен мати розвинене естетичне сприймання. Естетичне сприймання — це гли­бокий і складний процес, здатність людини помічати прекрасне вжитті, літературі, мистецтві.

Психолого-педагогічні дослідження, спостереження видатних педагогів підтверджують здатність дітей дошкільного віку до естетичного сприйман­ня та естетичних почутгів. Права О. Апраксіна, яка пише, що сприймаю­чи той чи той високохудожній твір, діти дошкільного віку не можуть оці­нити його глибини, художнього значення, але багато що з нього запа­м'ятається і сподобається, викликатиме прагнення до повторного сприй­мання.

Дослідження із сенсорного виховання показали, що діти володіють досить тонким сприйманням форми (Є. Корзакова, В. Сохін), пропорцій (В. Холмовська), довжини (Т. Лаврентьєва), кольору (Л. Венгер, Г. Люб­лінська). Експериментально доведено, що це лише передумова художнього розвитку. У дослідженнях Є. Фльоріної, Н. Сакуліної та інших відзначаєть­ся. що діти старшого дошкільного віку за цілеспрямованого навчання здатні сприймати і розуміти твори мистецтва. Б. Теплов з цього приводу писав, що художньо-повноцінне сприймання мистецтва — це активна діяльність, мало того, це «вміння», якому потрібно вчитися.

Вивчаючи сприймання дітьми різних видів мистецтв: музики (Н. Ветлу- гіна, І. Дзержинська), графіки (В. Єзикеєва, В. Кіонова), живопису (Н. Зу­барева), скульптури малих форм (Г. Вишньова), автори довели, що діти 5—7 років здатні емоційно сприймати задум художнього твору, елемен­тарно розуміти його художню мову. Більшість дослідників доводять, що формування естетичного сприймання у дошкільнят повинно поєднува­тися із зображувальною діяльністю, у процесі якої діти здатні передавати образи предметів, явищ дійсності (Т. Комарова, В. Єзикеєва, Т. Казакова).

Естетичне сприймання творів живопису спирається нажиттєвий досвід людини. Цей досвід зазвичай передбачає високу культуру сенсорного апа­рату і насамперед культуру зорового сприймання, яке починається з еле­ментарного осмислення, усвідомлення зображуваного. Найважливі­шою умовою переходу простого осмислення в естетичне сприймання є розвиток спостережливості, тобто свідомого цілеспрямованого сприйман­ня. Розвиток спостережливості спирається на активну і різноманітну діяльність органів чуття, яку планомірно організовує і здійснює педагог у процесі виховної роботи з дітьми в повсякденному житті, грі, посильній праці та на заняттях. Завдяки цій діяльності свідомість дітей збагачується різноманітними уявленнями, враженнями, переживаннями, з яких посту­пово народжується їхній життєвий досвід.